Постанова

від 08.02.2022 по справі 344/13401/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 344/13401/20

провадження № 61-8857св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Барвінок ІФ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2020 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Барвінок ІФ» (далі - ОСББ «Барвінок ІФ») про визнання незаконним наказу про припинення трудового договору (контракту) та зміну формулювання причини звільнення з роботи.

Позовну заяву мотивувала тим, що 01 листопада 2019 року була прийнята на роботу в ОСББ «Барвінок ІФ» на посаду голови правління. 27 серпня 2020 року розпочались загальні збори ОСББ «Барвінок ІФ» і у зв`язку з проведенням письмового опитування повинні були завершитись 10/11 вересня 2020 року.

12 вересня 2020 року ОСББ «Барвінок ІФ», за її підписом, ухвалено наказ від 12 вересня 2020 року № 5 про її звільнення з 14 вересня 2020 року з посади голови Правління ОСББ «Барвінок ІФ» за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи з виплатою вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані відпустки, заробітної плати.

14 вересня 2020 року вона передала відповідачу печатку юридичної особи, документи та інше, а 26 вересня 2020 року отримала лист від відповідача, в якому був наказ ОСББ «Барвінок ІФ» від 09 вересня 2020 року № 2 про її звільнення з 09 вересня 2020 року за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, за підписом ОСОБА_2 , як голови правління об`єднання.

Позивач вважала, що наказ є незаконним та сфальсифікованим, оскільки вона могла бути звільнена за рішенням загальних зборів співвласників, а відповідач провів збори, які не передбачені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Навіть якщо рішення загальних зборів ОСББ є чинним, тоді воно могло набрати юридичну силу після проведення письмового опитування, тобто 10/11 вересня 2020 року. Також 09 вересня 2020 року відповідач не повідомив її про нараховані суми, належні при звільненні, не провів розрахунок при звільненні, не видав копію наказу та трудову книжку. Станом на 09 вересня 2020 року ОСОБА_2 не мала повноважень ухвалювати рішення про її звільнення. Останнім її робочим днем є 14 вересня 2020 року, який є днем звільнення.

Просила визнати незаконним та змінити зміст наказу ОСББ «Барвінок ІФ» від 09 вересня 2020 року № 2 в частині дати видання наказу, дати звільнення та формулювання причин звільнення та вважати її звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи ОСББ «Барвінок ІФ» з 14 вересня 2020 року та днем звільнення вважати 14 вересня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішеннямвід 18 грудня 2020 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у позові відмовив.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Барвінок ІФ» витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що загальні збори співвласників були проведені відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом ОСББ «Барвінок ІФ», рішення про припинення повноважень позивача прийнято загальними зборами об`єднання з дотриманням норм чинного законодавства, факт неправомірних дій позивачки під час виконання покладених обов`язків, встановлено ревізором об`єднання та підтверджено рішенням загальних зборів, що в свою чергу є обґрунтованою підставою для втрати довіри. Отже, видаючи наказ про звільнення у зв`язку з вчиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї як працівника, ОСББ «Барвінок ІФ» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства, видавши наказ від 09 вересня 2020 року № 2 про припинення трудового договору, яким звільнено позивачку з посади голови правління згідно з рішенням загальних зборів ОСББ «Барвінок ІФ» від 27 серпня 2020 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 14 квітня 2021 року Івано-Франківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що загальні збори співвласників проведені відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом ОСББ «Барвінок ІФ» (пункт 8 розділу III статуту). Рішення про припинення повноважень позивачки прийнято загальними зборами об`єднання, тобто органом, до виключної компетенції якого відноситься обрання членів правління об`єднання і який має право приймати рішення з будь-яких інших питань діяльності об`єднання, тому рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, з 27 серпня 2020 року керівником ОСББ «Барвінок ІФ» є ОСОБА_2., яка обрана головою правління згідно з рішенням загальних зборів співвласників і якою фактично виконано рішення загальних зборів співвласників про звільнення позивачки ОСОБА_1 у спосіб видання наказу про звільнення з підстав, визначених загальними зборами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 07 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 17 січня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційну скаргу мотивувала відсутністю у справі наказу про призначення на посаду голови правління ОСОБА_2 ; загальні збори ОСББ фактично припинили повноваження позивача без зазначення дати звільнення та підстав самого звільнення;

передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів. Припинення повноважень на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України стосується всіх без виключення підприємств незалежно від форми власності (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16).

У серпні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСББ «Барвінок ІФ» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

У вересні 2021 року від позивача до суду надійшли заперечення на відзив.

Заяви та клопотання

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та передачу справи до суду належної юрисдикції.

Заява мотивована тим, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. У цій справі є вимога про скасування та визнання незаконним та зміну змісту наказу Правління ОСББ «Баарвінок ІФ» в частині: дати видання наказу, дати звільнення та формулювання причин звільнення ОСОБА_1 та вважати її звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи ОСББ «Барвінок ІФ», а тому провадження у справі слід закрити та направити справу до суду належної юрисдикції, а саме Господарського суду Івано-Франківської області.

У лютому 2022 року до суду надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі, у яких ОСББ «Барвінок ІФ» зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у цій справі виник спір з трудових, а не корпоративних відносин та просить вважати заяву позивача відмовою від касаційної скарги та закрити провадження у справі саме з цих підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 09 вересня 2019 року проведено державну реєстрацію ОСББ «Барвінок ІФ» (а. с. 76, т. 1).

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ОСББ «Барвінок ІФ» на посаду голови правління (наказ від 30 жовтня 2019 року № 1, а. с. 9, т. 1).

27 серпня 2020 року проведено загальні збори ОСББ «Барвінок ІФ», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом загальних зборів (розділ І, пункт 3), загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 323 особи (а. с. 50-65, т. 1).

У зборах прийняли участь особисто співвласники в кількості 231 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 5 708,8 кв. м, що становить 68 % голосів усіх співвласників (розділ І пункт 6).

Загальні збори співвласників постановили рішення про висловлення недовіри ОСОБА_1 , припинення її повноважень як голови правління ОСББ «Барвінок ІФ» та відкликання її з посади.

Підтримали це рішення 230 співвласників, загальна площа квартир та (або) нежитлових приміщень яких становить 5 698,77 кв. м (розділ ІІІ, пункт 3).

Загальні збори співвласників від 27 серпня 2020 року обрали новий склад правління ОСББ «Барвінок ІФ», до якого увійшли: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (пункт 5 протоколу № 07). Із цього складу правління ОСОБА_2 обрано головою правління ОСББ «Барвінок ІФ» (пункт 6 протоколу № 07).

ОСББ «Барвінок ІФ» отримав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, із змісту якої вбачається, що з 27 серпня 2020 року керівником ОСББ «Барвінок ІФ» є ОСОБА_2 (а. с. 76, 89-92, т. 1).

Наказом голови правління ОСББ «Барвінок ІФ» ОСОБА_2 від 09 вересня 2020 року № 2 звільнено ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (а. с. 10, т. 1).

Впродовж липня та серпня 2020 року ревізор та бухгалтер ОСББ «Барвінок ІФ» провели перевірку та аналіз фінансово-господарської діяльності об`єднання за період з 01 листопада 2019 до 31 липня 2020 року (а. с. 43-45, т. 1).

Перевірка виявила факти невідповідності понесених витрат на утримання будинку із затвердженим кошторисом на 2019-2020 роки, фінансові порушення, зловживання службовим становищем та присвоєння значної суми коштів шляхом поповнення власної картки (на суму 2 472,54 грн), поповнення власного мобільного телефону (на суму 276,00 грн). Означена доповідна записка підписана членом правління ОСОБА_8 та бухгалтером ОСББ ОСОБА_2

03 червня 2020 року укладено договір № 030620-д про виконання робіт, а саме: локальної заміни воронок та часткової заміни мереж в будинку АДРЕСА_2 в ОСББ «Барвінок ІФ». Вартість робіт за договором (із врахуванням додаткової угоди від 25 червня 2020 року № 040620-Д) становить 48 427,08 грн (а. с. 44-48, 49, 50-51, т. 2).

У справі міститься акт від 14 липня 2020 року № 140720-а приймання-передачі виконаних робіт, звірки вартості матеріалів і взаєморозрахунків, складений ТОВ «КомфортВам» та ОСББ «Барвінок ІФ» (а. с. 52-53, т. 1) та платіжні доручення від 22 липня 2020 року № 10062020/6 на суму 15 543,00 грн, призначення платежу - за зміну воронок згідно з договором від 03 червня 2020 року та від 04 червня 2020 року № 29052020/2 на суму 25 000,00 грн - згідно з договором від 03 червня 2020 року № 030620 (а. с. 66-67, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме застосування судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що загальні збори співвласників були проведені відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом ОСББ «Барвінок ІФ», рішення про припинення повноважень позивача прийнято загальними зборами об`єднання з дотриманням норм чинного законодавства, факт неправомірних дій позивачки під час виконання покладених обов`язків, встановлено ревізором об`єднання та підтверджено рішенням загальних зборів, що в свою чергу є обґрунтованою підставою для втрати довіри. Отже, видаючи наказ про звільнення у зв`язку з вчиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї як працівника, ОСББ «Барвінок ІФ» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства, видавши наказ від 09 вересня 2020 року № 2 про припинення трудового договору, яким звільнено позивачку з посади голови правління згідно з рішенням загальних зборів ОСББ «Барвінок ІФ» від 27 серпня 2020 року.

Статті 124, 125 Конституції України визначили, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такий висновок міститься у декількох постановах Великої Палати Верховного Суду, наприклад, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 922/80/18 та інших.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною четвертою статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді голови правління ОСББ «Барвінок ІФ» заявила вимоги щодо правомірності прийняття наказу ОСББ «Барвінок ІФ» від 09 вересня 2020 року № 2 щодо звільнення голови правління ОСББ «Барвінок ІФ». Звільнення позивача відбулося на підставі рішення загальних зборів співвласників, яким висловлено недовіру ОСОБА_1 , припинено її повноваження як голови правління ОСББ «Барвінок ІФ» та відкликано її з посади.

Наказ був виданий на виконання рішення загальних зборів ОСББ «Барвінок ІФ». Оцінка його правомірності не є можливою без оцінки правомірності самого рішення загальних зборів ОСББ «Барвінок ІФ».

Практика вирішення справ щодо поновлення порушених прав учасників товариства у зв`язку з прийняттям прийняття компетентним органом рішень про усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання є сталою та такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 310/4473/19 (провадження № 61-3112св21) у справі за позовом фізичної особи до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» (далі - ОСББ «Смоленська-3») про визнання недійсним та скасування протоколу зборів, визнання недійсним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та віднесення спору до господарської юрисдикції, оскільки спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу та про обрання іншого складу органу управління, а предметом спору є поновлення права позивачки, звільненої за прогули на підставі статті 40 КЗпП України, на участь в управлінні ОСББ.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що спір у справі, що переглядається, пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, а предметом спору є поновлення права позивачки, наявні ознаки корпоративності спору сторін у цій справі та віднесення розгляду такого спору до господарської юрисдикції.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не врахували наявності ознак корпоративного спору сторін у цій справі та помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства та діяли не як суд, встановлений законом, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України)

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 414 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

У частині четвертій статті 414 ЦПК України встановлено, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частинами першою, другою статті 27 ГПК України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місце знаходження відповідача ОСББ «Барвінок ІФ» є: АДРЕСА_1, що відноситься до юрисдикції Господарського суду Івано-Франківської області.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією підлягає задоволенню, а справу слід направити до Господарського суду Івано-Франківської області.

Щодо компенсації витрат на правничу допомогу

У відзиві на касаційну скаргу ОСББ «Барвінок ІФ» просить вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції цією постановою не змінив судові рішення та не ухвалив нове, а закрив провадження у справі, розподіл судових витрат не здійснюється.

До таких висновків дійшла і Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 01 липня 2020 року в справі № 826/4204/18 (провадження № 11-237апп19).

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та направлення справи за встановленою юрисдикцією задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Барвінок ІФ» про визнання незаконним наказу про припинення трудового договору (контракту) та зміну формулювання причини звільнення з роботи, закрити.

Справу № 344/13401/20 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Барвінок ІФ» про визнання незаконним наказу про припинення трудового договору (контракту) та зміну формулювання причини звільнення з роботи, передати для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук