Рішення

від 21.03.2022 по справі 461/6429/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6429/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі :

головуючого судді Мисько Х.М.

при секретарі судового засідання Кухар Р.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гринчука А.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет», в якому просить: визнати незаконним та скасувати Наказ ЗВО «Український католицький університет» № 216-0 від 13 травня 2021 року «Про підсумки чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників» в частині доцента кафедри філософії ОСОБА_1 , визнати трудовий договір між позивачем та відповідачем продовженим на невизначений строк, поновити позивача на посаді доцента кафедри філософії ЗВО «Український католицький університет», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. та судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що позивач отримав першу вищу освіту у Львівському державному університеті ім. Івана Франка за спеціальністю "класична філологія" і 24.06.1994 року отримав диплом спеціаліста з кваліфікацією «Філолог-класик. Викладач класичних мов». Другу вищу освіту позивач здобув у Міжнародній академії філософії в Князівстві Ліхтенштайн, навчаючись у ній від осіннього семестру 1993 року до кінця осіннього семестру 1996 року як регулярний студент, а від весняного семестру 1997 року до 2004 року - як докторант-заочник. У листопаді 1996 року позивачем здобуто у Міжнародній академії філософії в Князівстві Ліхтенштайн ступінь магістра філософії, а в червні 2004 року - ступінь доктора філософії. В результаті процесу нострифікації та повторного захисту дисертації перед Спеціалізованою вченою радою Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, ОСОБА_1 присуджено ступінь кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.04 "Філософська антропологія. Філософія культури" та 31 травня 2011 року видано диплом кандидата наук ДК № 068108. Починаючи з вересня 1997 року до лютого 1999 року позивач працював викладачем філософії Львівської Богословської Академії, з березня 1999 року до березня 2006 року (а від березня 2006 року до вересня 2014 року на 0,5 ставки) - науковим співробітником Інституту родини і подружнього життя Українського Католицького Університету УГКЦ, від квітня 2006 року - старшим викладачем, а від 2011 року - доцентом кафедри філософії ЗВО "Український католицький університет".

05 лютого 2015 року на засіданні кафедри філософії ВНЗ (тепер ЗВО) "Український католицький університет" було затверджено тему його дисертації "Моральність у Старому Завіті крізь призму старозавітної антропології. Спроба філософської герменевтики (на основі П`ятикнижжя та Історичних книг Септуагінти)" на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук, доцента кафедри філософії ОСОБА_1 22 квітня 2021 року відбулася чергова атестація позивача, в режимі онлайн із застосуванням системи «Zoom». Позивач зазначає, що в складі комісії, котра його атестувала як доцента кафедри філософії ЗВО "Український католицький університет", який має ступінь кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 Філософська антропологія, філософія культури, були тільки двоє філософів зі ступенем "кандидат наук" і то не за спеціальністю Позивача, а за суміжною спеціальністю 09.00.07 Етика. Єдиний присутній в атестаційній комісії доктор наук має науковий ступінь не за профілем філософії, тим більше - не за профілем спеціальності позивача. Таким чином, в атестаційній комісії не було жодного фахівця за науковим профілем позивача. Отже, не будучи компетентною щодо змісту наукової діяльності позивача ОСОБА_1 , атестаційна комісія могла ставити позивачеві тільки формально-процедурні питання. Позивач вказує, що під час атестації комісія не брала до уваги педагогічну роботу позивача, зміст створених ним та дисциплін, що він викладав, якість знань студентів, яка підтверджується результатами їх поточного й семестрового контролю, керівництво науковими роботами (курсовими і магістерськими працями) студентів, консультації студентам у позаурочний час, участь позивача в екзаменаційних комісіях, а також наукова діяльність ОСОБА_1 , а саме: затвердження ним кафедрального проекту "Науковий збірник кафедри філософії УКУ". Позивач покликається також на те, що затвердження результатів атестації науково-педагогічних працівників УКУ відбулося в результаті голосування на засіданні Вченої ради Українського католицького університету 12 травня 2021 pоку "пакетом", вважає таке голосування грубим порушенням процедури затвердження результатів атестації, оскільки голосування повинно відбуватися персонально по кожному з атестованих працівників. На думку позивача, під час засідання атестаційної комісії декан Філософсько-Богословського факультету ЗВО УКУ ОСОБА_3 поводився неетично, звертався до позивача у грубій формі, назвав дисертаційне дослідження Позивача "наївним", поставу позивача - софістичною, ставив питання, які виходили за рамки атестаційного періоду (2016-2021 роки) стосовно усунення позивача від викладання у Львівській Духовній семінарії УГКЦ у 2002 році й звинуватив ОСОБА_1 в "неінтегрованості його особистості" з погляду духовного життя та вчення Католицької Церкви. 19 травня 2021 року позивачеві було надано копію Витягу з наказу №216-0 від 13 травня 2021 року Про підсумки чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників за підписом ОСОБА_5 , у якій вказувався висновок атестаційної комісії про те, що позивач ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та що комісія рекомендує не продовжувати з ним контракт. Позивач зазначає, що 05 липня 2021 року на його адресу надійшов лист про розірвання трудового договору, 21 липня 2021 року на адресу позивача надійшов лист Українського Католицького Університету від 14 липня 2021 року за № 40, у якому зазначається про необхідність з`явитися до Українського Католицького Університету для ознайомлення з наказом про звільнення та отриманням трудової книжки. 06 липня 2021 року він був на своєму робочому місці і в канцелярії УКУ з метою отримання копії наказу про атестацію. Стверджує, що копію наказу про звільнення отримав поштою 21 липня 2021 року. Вважає, що непродовження з ним строкового трудового договору (контракту) стало помстою за його профспілкову діяльність. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду, мотивуючи це тим, що внаслідок незаконного звільнення з роботи він був позбавлений засобів для існування, що завдало йому моральних страждань, погіршився його емоційний та психологічний стан, з позбавленням роботи та матеріального забезпечення порушились його нормальні життєві зв`язки, як профспілкового лідера та авторитетного науковця. після кількох десятків років успішної науково-педагогічної праці. Університет порушив як матеріальні, так і процедурні норми щодо звільнення, наслідком чого стало отримання статусу особи, що не відповідає займаній посаді. Це унеможливлює для нього не тільки подальшу участь у конкурсах на вакантні посади в ЗВО «УКУ», а й у інших закладах освіти. Також позивач стверджує, що змушений не тільки захищати своє право в суді, але і відшукувати можливості свого матеріального забезпечення. Внаслідок протиправних дій Відповідача змінився його нормальний устрій життя, погіршився стан здоров`я, зокрема психологічного, що завдало моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн. Зважаючи на викладене, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05серпня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 07.10.2021 р.

30.09.2021 року представником відповідача Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет» Гринчуком А.М. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовними вимогами та правовими підставами позову не погоджується, вважаючи їх протиправними та необґрунтованими. Зокрема зазначає, що 18 травня 2016 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким позивача було прийнято на посаду доцента кафедри філософії на термін з 01 липня 201б року по 30 червня 2021 року. 22 червня 2021 року було винесено Наказ ЗВО «Український католицький університет №304-К «Про звільнення ОСОБА_6 » із формулюванням «Звільнити з роботи ОСОБА_1 , доцента кафедри філософії, 30.06.2021 р. у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст. 36 п. 2 КЗпП України». На підставі наказу, 30 червня 2021 року було зроблено запис в трудовій книжці позивача із формулюванням «Звільнити з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст. 36 п.2 КЗпП України». Після цієї дати позивач свої трудові обов`язки за контрактом від 18 травня 2016 року не виконував, заробітна плата йому не нараховувалася. Крім того, представник відповідача вказує, що із дій Університету чітко випливало, що він як сторона трудового договору, укладеного на визначений строк, заперечував проти продовження його дії та вимагав припинення трудових відносин з позивачем, а саме 01 липня 2021 року відповідачем було направлено на поштову адресу Позивача повідомлення №32 про необхідність прибуття до УКУ для отримання трудової книжки, 05 липня 2021 року Відповідачем було направлено Позивачу Повідомлення №33 про необхідність отримання трудової книжки, 06 липня 2021 року фахівцем відділу управління персоналом УКУ було зроблено чергову спробу ознайомити позивача із наказом про звільнення та вручити йому трудову книжку, про що було складено відповідний акт, 07 липня 2021 року фахівцем відділу управління персоналом УКУ було зроблено чергову спробу ознайомити позивача із наказом про звільнення та вручити йому трудову книжку, про що було складено відповідний акт. Представник відповідача зазначає, що за таких умов гіпотетична присутність позивача в приміщенні Університету, який є доступним для громадськості місцем, після 30-го червня 2021 не підтверджує факт продовження трудових відносин між Університетом та позивачем, адже останні характеризуються, серед іншого, виконанням працівником посадових обов`язків, згідно з посадовою інструкцією, виконання працівником вказівок і розпоряджень роботодавця та організацією роботодавцем роботи працівника, що не мало місця після закінчення строку трудового договору. Стверджує, що атестація науково-педагогічних працівників була проведена згідно із вимогами законодавства та в межах повноважень роботодавця, а трудовий контракт позивача припинений у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. 23 лютого 2021 року був прийнятий Наказ № 78 - О «Про проведення чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників», яким було затверджено склад атестаційної комісії. Персональний склад атестаційної комісії складався з голови комісії - першого проректора Добка Тарас, секретаря комісії - Цар Христини, заступника керівника відділу управління персоналом та восьми інших висококваліфікованих членів комісії. Вказує, що «Положенням про атестацію» не передбачено вимоги наявності в атестаційній комісії фахівців за «науковим профілем» особи, яка атестується. Натомість всі нормативні вимоги щодо складу комісії дотримано. Атестаційна комісія прийняла одноголосне рішення стосовно ОСОБА_1 особисто, що підтверджується витягом із протоколу №2 засідання атестаційної комісії Українського католицького університету, що було в подальшому затверджене Наказом про підсумки атестації. З наведеного випливає, що відсутні підстави поновлення позивача на посаді доцента кафедри філософії ЗВО «Український католицький університет» та стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, оскільки така заподіяна не була. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з мотивів, викладених у позовній заяві. Додатково зазначили, що відповідачем грубо порушено процедуру звільнення позивача, що є підставою для поновлення на роботі.

Представник відповідача Гринчук А.М. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що докази подані позивачем є неналежними та недопустимими, оскількинаказ ЗВО «Український католицький університет № 304-К від 22 червня -021 року «Про звільнення ОСОБА_6 » прийнятий з підстав закінчення строку дії трудового договору та з дотриманням вимог трудового законодавства. Просить у позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом у даному спорі встановлені наступні обставини справи.

18 травня 2016 року між ВНЗ «Український католицький університет», надалі УКУ, в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким ОСОБА_1 було прийнято на посаду доцента кафедри філософії на термін з 01 липня 2016 року по 30 червня 2021 року. /а.с. 104/

Відповідно до наказу ЗВО «Український католицький університет» № 78 - О від 23 лютого 2021 року «Про проведення чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників», з метою визначення відповідності кваліфікації науково-педагогічних працівників Українського католицького університету займаній посаді, вирішено організувати та провести у 2021 році атестацію науково-педагогічних працівників Українського католицького університету за списками та відповідно до графіку /а.с. 14/, затверджено склад атестаційної комісії, який складається з: голови комісії першого проректора ОСОБА_7, членів комісії проректора з науково - педагогічної роботи ОСОБА_6, декана факультету прикладних наук ОСОБА_7 , декана філосовсько-богословського факультету ОСОБА_3, декана факультету наук про здоров`я ОСОБА_8 , декана факультету суспільних наук ОСОБА_9 , декана гуманітарного факультету ОСОБА_10 , проректора з наукової роботи ОСОБА_11 , заступника першого проректора з управління персоналом Кульчицької У., заступника керівника відділу управління персоналом, секретаря комісії Цар Х. /а.с. 15/

Згідно витягу з Наказу ЗВО «Український католицький університет» №216 - 0 від 13.05.2021 р. про підсумки чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників на підставі "Положення про атестацію науково - педагогічних працівників Українського католицького університету», затвердженого наказом ректора від 01.04.2021 року № 127-0, протоколів засідань атестаційної комісії від 21 та 22 квітня 2021 року, а також рішень Вченої ради УУКУ від 12 травня 2021 року, протоколу №10, затверджено результати роботи атестаційної комісії УКУ з визначення відповідності займаним посадам науково-педагогічних працівників навчених розділів УКУ та встановлено, що доцент кафедри філософії УКУ ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, рекомендовано не продовжувати контракт з останнім. /а.с. 12/

22 червня 2021 року прийнято Наказ ЗВО «Український католицький університет № 304-К «Про звільнення ОСОБА_6 » із формулюванням «Звільнити з роботи ОСОБА_1 , доцента кафедри філософії, 30.06.2021 р. у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.35 п.2 КЗпП України. Виплатити компенсацію за 73 календарних дні невикористаних щорічних відпусток, підстава: Контракт /а.с. 13/

На підставі вище зазначеного Наказу, 30 червня 2021 року було зроблено запис в трудовій книжці позивача із формулюванням «Звільнити з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України. /а.с. 113/

Згідно повідомлення від 01.07.2021 р. № 32 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримання трудової книжки, у зв`язку з розірванням 30.06.2021 р. укладеного з ним контракту, відповідно до п.2 ст.36 КЗпПУкраїни. /а.с. 114/

Згідно з повідомленням № 33 від 05.07.2021 р., ОСОБА_1 , у зв`язку з неотриманням відповіді на лист від 01.07.2021 р., повторно запропоновано з`явитись До Українсаького католицького університету для підписання Наказу про звільнення та отримання трудової книжки, у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, відповідно до. п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. /а.с. 116/

Актом ЗВО «Український католицький університет» №1 від 06.07.2021 року, складеним фахівцем відділу управління персоналу ОСОБА_12 , що підтверджений юрисконсультом ОСОБА_9 та керівником відділу охорони ОСОБА_8, зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на колишньому робочому місці, та вказано про неможливість вручення йому трудової книжки та наказу про його звільнення. /а.с. 120/

Актом № 2 від 06.07.2021 р., складеним фахівцем відділу управління персоналу ОСОБА_12, фахівцем відділу управління персоналом ОСОБА_13 , завідувачем канцелярії ОСОБА_14 ЗВО «Український католицький університет» зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від отримання ним трудової книжки та наказу про його звільнення./а.с. 122/

Актом №3 від 07.07.2021 року, складеним фахівцем відділу управління персоналу ОСОБА_12 , фахівцем відділу у правління персоналом ОСОБА_13 , заступником першого проректора з управління персоналом ЗВО «Український католицький університет» ОСОБА_17, в телефонній розмові зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від отримання ним трудової книжки та наказу про його звільнення з Університету. /а.с. 124/

Крім того, судом були допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які пояснили наступні обставини.

Так, свідок ОСОБА_15 пояснив, що є колишнім колегою ОСОБА_1 22.04.2021 року відбулась атестація доцента кафедри філософії ОСОБА_1 на підставі наказу Ректора ЗВО «Український Католицький Університет» від 23.02.2021 року про «Проведення чергової та позачергової атестації науково - педагогічних працівників», яким в тому числі був затверджений склад атестаційної комісії. За результатами атестації, відповідно до висновку комісії ОСОБА_1 визнаний таким, що не відповідав займаній посаді та комісія не рекомендує продовжувати з ним контракт, який завершується 30.06.2021 року. Наказ про звільнення був винесений у червні 2021 року, у зв`язку із завершенням дії контракту. Рішення атестаційної комісії було винесено на засідання Вченої Ради в кінці квітня 2021 року. Вказує, що кожне питання атестації всіх наукових та науково - педагогічних працівників вирішувалось окремо, про що зазначено у відповідному протоколі. ОСОБА_1 особисто брав участь в обговоренні та відповідав на запитання атестаційної комісії за допомогою відеозв`язку в онлайн режимі. Додатково свідок зазначив, що вважає надуманими твердження позивача, що висновок про невідповідність його займаній посаді пов`язаний з його профспілковою активністю, таке питання на засіданні атестаційної комісії не піднімалось, натомість були наведені інші аргументи, які дозволили атестаційній комісії прийняти рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема: відсутність 5 публікацій у фахових виданнях, з них одну монографію, недотримання вимоги щодо участі у грантовій діяльності та виконанні зовнішніх грантових проектів, з метою залучення зовнішніх коштів, відповідно до ліцензійних вимог, які висуває Міністерство освіти та науки України до наукових працівників.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що працює на посаді завідувача кафедри філософії ЗВО «Український Католицький Університет» та працювала разом з позивачем. На підставі наказу Ректора ЗВО «Український Католицький Університет» від 23.02.2021 року про «Проведення чергової та позачергової атестації науково - педагогічних працівників», 22.04.2021 року відбулась атестація доцента кафедри філософії ОСОБА_1 . За наслідками атестації 12.05.2021 року, відповідно до висновку комісії ОСОБА_1 не відповідав займаній посаді, та комісія не рекомендувала продовжувати з ним контракт. Свідок вказує, що з 30.06.2021 року вона перебувала у відпустці, а 06.07.2021 року їй телефонував позивач та повідомляв, що знаходиться на робочому місці. Свідок стверджує, що позивач отримував ключі від робочого кабінету на посту охорони ЗВО «Український Католицький Університет», а тому міг перебувати у службовому кабінеті, оскільки його анкетні дані знаходяться у списку осіб, які мають доступ до приміщень Університету. Разом з тим зазначає, що після звільнення позивач не мав би продовжувати отримувати ключ від службового кабінету, однак оскільки список осіб, яким дозволено отримувати ключі від службових кабінетів та приміщень Університету затверджується щороку до кінця календарного року включно, то прізвище позивача ОСОБА_1 все ще значилось у такому списку, не зважаючи на те, що трудові відносини з ним були припинені. Також пояснила, що є безпосереднім керівником позивача і станом на 01.07.2021 року, 02.07.2021 року, 05.07.2021 року наукових та педагогічних планів, звітів та завдань позивачеві ОСОБА_1 не доручала, оскільки їй було відомо про звільнення позивача у зв`язку із закінченням дії контракту. Крім того повідомила, що під час роботи, ОСОБА_1 займався громадською діяльністю, записував відеоролики лекцій під час карантинних заходів, займався проектами, де він був залучений на підставі авторського або цивільно - правового договору.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. /ст.21 КЗпПУкраїни/.

Згідно ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковий, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пунктом 2 ст.36 КЗпП України передбачено можливість припинення трудового договору в зв`язку із закінченням його строку.

Відповідно до ч.3 статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Можливість укладення строкового трудового договору із доцентами передбачена пунктом 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту», який встановлює, що під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Роботодавець не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП ( Постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року, справа № 367/2924/19). Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку також не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на його припинення по закінченню строку, на який його було укладено (Постанова Верховного Суду від 20.03.2020 р. у справі № 592/8399/17).

Наказом ЗВО «Український католицький університет» № 304-к від 22 червня 2022 року ОСОБА_1 , доцента кафедри філософії, 30.06.2021 р., звільнено із займаної посади, у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст. 36 п. 2 КЗпП України. Оскільки строковий трудовий договір між позивачем та відповідачем укладено відповідно до норм статті 23 КЗпП, тому закінчення строку такого договору є достатньою підставою для його припинення.

Суд не погоджується, з твердженням позивача про те, що трудовий договір з ним був продовжений на невизначений строк, у зв`язку із його перебуванням на робочому місці 01 липня 2021 року, 02 липня 2021 року, 05 липня 2021 року, оскільки 30 червня 2021 року до трудової книжки позивача внесено запис про звільнення з роботи, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Після цієї дати позивач свої трудові обов`язки за контрактом від 18 травня 2016 року не виконував, заробітна плата йому не нараховувалася, жодних завдань, розпоряджень завідувача кафедри філософії ЗВО «Український католицький університет» не виконував, звітів про виконані завдання не надавав. Крім того, з актів №1 від 06.07.2021 року, №2 від 06.07.2021, №3 від 07.07.2021 року, повідомлення №33 від 05.07.2021 року, що знаходяться у матеріалах справи вбачається, що ЗВО «Український католицький університет», як сторона трудового договору, укладеного на визначений строк, заперечував проти продовження його дії та вимагав припинення трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 .

Суд критично оцінює твердження позивача про «пакетне» голосування щодо його невідповідності займаній посаді, оскільки, відповідно до пункту 4.11. Положення про атестацію, рішення комісії приймається стосовно кожного науково-педагогічного працівника, який атестується, простою більшістю голосів та, згідно із пунктом 5.3. Положення про атестацію, рішення атестаційної комісії набуває чинності з моменту його затвердження Вченою радою та наказу ректора, що підтверджено наданими у судовому засіданні свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також іншими матеріалами справи.

Як вбачається з витягу із протоколу №2 засідання атестаційної комісії ЗВО «Українського католицького університету», атестаційною комісією прийнято одноголосне рішення стосовно ОСОБА_1 особисто і в подальшому таке затверджене наказом про підсумки атестації, копією витягу та наказу.

Згідно із пунктом 4.2. Положення про атестацію, для організації і проведення атестації науково-педагогічних працівників наказом ректора УКУ утворюється атестаційна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії. Головою комісії є перший проректор УКУ, а за його відсутності - особа, що його заміняє. До складу комісії залучаються висококваліфіковані фахівці.

Таким чином, суд приходить до переконання, що всі нормативні вимоги щодо складу комісії дотримано, такі передбачені Положенням про атестацію, яке прийнято в Університеті у встановленому порядку з дотриманням вимог ст. 11 - 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» та ст. 55 Закону України «Про вищу освіту». Відтак, проаналізувавши зібрані під час судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача за ст. 36 п. 2 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідачем була дотримана встановлена трудовим законодавством України процедура звільнення працівника.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, відтак посилання останнього на спричинення йому протиправними діями відповідача моральної шкоди та стягнення такої не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

У зв`язку з наведеним, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю таких.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 21, 40, 42, 49-2, 241-1 КЗпП України,ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України,ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 252, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30днів з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі -

позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Заклад вищої освіти «Український Католицький Університет», ЄДРПОУ: 26205857, м. Львів, вул. Іларіона Свєнціцького, 17.

Повний текст рішення виготовлений 31.03.2022 року.

Суддя Х.М. Мисько