Постанова

від 13.10.2022 по справі 461/6429/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6429/21 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/1323/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

при секретарі Ждан К.О.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет», в якому просить: визнати незаконним та скасувати Наказ ЗВО «Український католицький університет» № 216-0 від 13 травня 2021 року «Про підсумки чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників» в частині доцента кафедри філософії ОСОБА_1 , визнати трудовий договір між позивачем та відповідачем продовженим на невизначений строк, поновити позивача на посаді доцента кафедри філософії ЗВО «Український католицький університет», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 22 квітня 2021 року відбулася чергова атестація позивача, в атестаційній комісії не було жодного фахівця за науковим профілем позивача. Отже, не будучи компетентною щодо змісту наукової діяльності позивача ОСОБА_1 , атестаційна комісія могла ставити позивачеві тільки формально-процедурні питання. Позивач покликається також на те, що затвердження результатів атестації науково-педагогічних працівників УКУ відбулося в результаті голосування на засіданні Вченої ради Українського католицького університету 12 травня 2021 pоку "пакетом", вважає таке голосування грубим порушенням процедури затвердження результатів атестації, оскільки голосування повинно відбуватися персонально по кожному з атестованих працівників. 19 травня 2021 року позивачеві було надано копію Витягу з наказу №216-0 від 13 травня 2021 року Про підсумки чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників за підписом ОСОБА_4 , у якій вказувався висновок атестаційної комісії про те, що позивач ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та що комісія рекомендує не продовжувати з ним контракт. Позивач зазначає, що 05 липня 2021 року на його адресу надійшов лист про розірвання трудового договору, 21 липня 2021 року на адресу позивача надійшов лист Українського Католицького Університету від 14 липня 2021 року за № 40, у якому зазначається про необхідність з`явитися до Українського Католицького Університету для ознайомлення з наказом про звільнення та отриманням трудової книжки. 06 липня 2021 року він був на своєму робочому місці і в канцелярії УКУ з метою отримання копії наказу про атестацію. Стверджує, що копію наказу про звільнення отримав поштою 21 липня 2021 року. Вважає, що непродовження з ним строкового трудового договору (контракту) стало помстою за його профспілкову діяльність. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду, мотивуючи це тим, що внаслідок незаконного звільнення з роботи він був позбавлений засобів для існування, що завдало йому моральних страждань, погіршився його емоційний та психологічний стан, з позбавленням роботи та матеріального забезпечення порушились його нормальні життєві зв`язки, як профспілкового лідера та авторитетного науковця. після кількох десятків років успішної науково-педагогічної праці. Зважаючи на викладене, просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним і необгрунтованим. Зазначає, що з 22 червня 2022 року відповідач не довів наказ про звільнення до відома позивача, та судом першої інстанції це не враховано. Стверджує, що станом на 30 червня 2022 року трудової книжки позивачу не видали, незважаючи на його присутність на робочому місці, за наведеного вважає, що існування наказу про звільнення до 30 червня 2022 року є сумнівним.

Окрім цього, вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що листи відповідача від 01.07.2021 року та 05.07.2021 року не підписані керівником відповідача, а особою, що не має повноважень на представництво перед третіми особами, відтак цю переписку слід вважати службовою, тобто між працівниками того ж роботодавця.

Також стверджує, що акти від 06.07.2021 року та 07.07.2021 року були складені неуповноваженими на це особами, через відсутність довіреностей чи спеціальних наказів щодо створення цієї комісії, та вони самі по собі не мають доказового значення.

Вважає, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 39-1 КЗпП України, оскільки позивач продовжував приходити на робоче місце, ніхто його не зупиняв, видавали ключі від службового кабінету, тобто трудові відносини фактично тривали після закінчення строку трудового договору 30 червня 2021 року.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

12 вересня 2022 року від Закладу вищої освіти «Український Католицький Університет» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2022 року без змін. Зазначає, що трудовий контракт позивача з відповідачем було припинено на підставі п. 2 ч.1 ст.36 КЗпП України закінчення строку, на який він був укладений, на що сторони зокрема висловили свою волю в момент укладення контракту. Також зазначає, що трудовий договір між позивачем та відповідачем не може бути ви знаним продовженим на невизначений строк відповідно до прямих норм п.2 ч.1 ст.36 та ч.1 ст.39-1 КЗпП України. Окрім цього, стверджує, що фактичні трудові відносини після закінчення строку трудового договору між позивачем та відповідачем були відсутні, відповідач наголошував на відсутності наміру продовжувати трудові відносини із позивачем

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що при звільненні позивача за ст. 36 п. 2 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідачем була дотримана встановлена трудовим законодавством України процедура звільнення працівника.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що 18 травня 2016 року між ВНЗ «Український католицький університет», надалі УКУ, в особі директора Б. Праха та ОСОБА_1 укладено контракт, за яким ОСОБА_1 було прийнято на посаду доцента кафедри філософії на термін з 01 липня 2016 року по 30 червня 2021 року.

Відповідно до наказу ЗВО «Український католицький університет» № 78 - О від 23 лютого 2021 року «Про проведення чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників», з метою визначення відповідності кваліфікації науково-педагогічних працівників Українського католицького університету займаній посаді, вирішено організувати та провести у 2021 році атестацію науково-педагогічних працівників Українського католицького університету за списками та відповідно до графіку, затверджено склад атестаційної комісії, який складається з: голови комісії першого проректора Добко Тараса, членів комісії проректора з науково педагогічної роботи Опацької С., декана факультету прикладних наук ОСОБА_5 , декана філосовсько-богословського факультету Щурко о. Юрій., декана факультету наук про здоров`я ОСОБА_6 , декана факультету суспільних наук ОСОБА_7 , декана гуманітарного факультету ОСОБА_8 , проректора з наукової роботи ОСОБА_9 , заступника першого проректора з управління персоналом Кульчицької У., заступника керівника відділу управління персоналом, секретаря комісії ОСОБА_10 .

Згідно витягу з Наказу ЗВО «Український католицький університет» №2160 від 13.05.2021 р. про підсумки чергової та позачергової атестації науково-педагогічних працівників на підставі "Положення про атестацію науково педагогічних працівників Українського католицького університету», затвердженого наказом ректора від 01.04.2021 року № 127-0, протоколів засідань атестаційної комісії від 21 та 22 квітня 2021 року, а також рішень Вченої ради УУКУ від 12 травня 2021 року, протоколу №10, затверджено результати роботи атестаційної комісії УКУ з визначення відповідності займаним посадам науково-педагогічних працівників навчених розділів УКУ та встановлено, що доцент кафедри філософії УКУ ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, рекомендовано не продовжувати контракт з останнім.

22 червня 2021 року прийнято Наказ ЗВО «Український католицький університет № 304-к «Про звільнення ОСОБА_11 » із формулюванням «Звільнити з роботи ОСОБА_1 , доцента кафедри філософії, 30.06.2021 р. у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.35 п.2 КЗпП України. Виплатити компенсацію за 73 календарних дні невикористаних щорічних відпусток, підстава: Контракт.

На підставі вище зазначеного Наказу, 30 червня 2021 року зроблено запис в трудовій книжці позивача із формулюванням «Звільнити з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України.

Згідно повідомлення від 01.07.2021 р. № 32 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримання трудової книжки, у зв`язку з розірванням 30.06.2021 р. укладеного з ним контракту, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України.

Згідно з повідомленням № 33 від 05.07.2021 р., ОСОБА_1 , у зв`язку з неотриманням відповіді на лист від 01.07.2021 р., повторно запропоновано з`явитись до Українського католицького університету для підписання Наказу про звільнення та отримання трудової книжки, у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, відповідно до. п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Актом ЗВО «Український католицький університет» №1 від 06.07.2021 року, складеним фахівцем відділу управління персоналу ОСОБА_12 , що підтверджений юрисконсультом Гавенко С. та керівником відділу охорони Романовим Ю., зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на колишньому робочому місці, та вказано про неможливість вручення йому трудової книжки та наказу про його звільнення.

Актом № 2 від 06.07.2021 р., складеним фахівцем відділу управління персоналу Лисою Г.О., фахівцем відділу управління персоналом ОСОБА_13 , завідувачем канцелярії ОСОБА_14 ЗВО «Український католицький університет» зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від отримання ним трудової книжки та наказу про його звільнення.

Актом №3 від 07.07.2021 року, складеним фахівцем відділу управління персоналу ОСОБА_12 , фахівцем відділу у правління персоналом ОСОБА_13 , заступником першого проректора з управління персоналом ЗВО «Український католицький університет» Кульчицькою У.Ю., в телефонній розмові зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від отримання ним трудової книжки та наказу про його звільнення з Університету.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з таких міркувань.

Спірні правовідносини врегульовані загальними нормами трудового законодавства (КЗпП України) і спеціальними нормами, які регулюють порядок прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

Відповідно до частини шостої статті 43Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення

Відповідно до ч. 1 ст.21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.23КЗпП України трудовий договір може бути безстроковий, на визначений строк та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини другої статті 23КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У частинах 11 і 12 ст.55ЗУ «Провищу освіту» встановлено, що під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

В окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

Аналіз наведених норм трудового законодавства та спеціальних норм, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, дає підстави для висновку про те, що право на обіймання посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, виникає у зв`язку з успішним проходженням працівником конкурсного відбору. Допускається зайняття посади науково-педагогічних працівників на підставі трудового договору до проходження конкурсного відбору.

Отже, законом чітко врегульований «стандартний» порядок зайняття посад науково-педагогічних працівників: у разі успішного проходження конкурсного відбору працівник отримує право на зайняття вакантної посади, у зв`язку з чим з ним може бути укладений безстроковий або строковий трудовий договір, у тому числі контракт.

За змістом пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку, на який він був укладений (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що працівник, з яким укладено строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення здійснюється без його заяви за наказом роботодавця. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору, або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлена строком трудового договору. Днем звільнення в будь-якому випадку повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ЗВО «Український католицький університет» № 304-к від 22 червня 2022 року ОСОБА_1 , доцента кафедри філософії, 30.06.2021 р., звільнено із займаної посади, у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України, 30 червня 2021 року до трудової книжки позивача внесено запис про звільнення з роботи, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Після цієї дати позивач свої трудові обов`язки за контрактом від 18 травня 2016 року не виконував, заробітна плата йому не нараховувалася, жодних завдань, розпоряджень завідувача кафедри філософії ЗВО «Український католицький університет» не виконував, звітів про виконані завдання не надавав. Крім того, з актів №1 від 06.07.2021 року, №2 від 06.07.2021, №3 від 07.07.2021 року, повідомлення №33 від 05.07.2021 року, що знаходяться у матеріалах справи вбачається, що ЗВО «Український католицький університет», як сторона трудового договору, укладеного на визначений строк, заперечував проти продовження його дії та вимагав припинення трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 .

Оскільки строк дії контракту, укладеного 01 липня 2016 року між ЗВО «Українськийкатолицький університет» та ОСОБА_1 закінчився 30 червня 2021 року, новий контракт не укладено, слід дійти висновку, що строковий трудовий договір припинився у зв`язку із закінченням його строку, тому відповідачем правомірно застосовано п. 2 ст.36КЗпП України та трудовий договір з позивачем припинено у зв`язку із закінченням його строку.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд вірно виходив із того, що строк дії контракту від 01 липня 2016 року, укладеного між позивачем та університетом, закінчився 30 червня 2021 року, ОСОБА_1 не був рекомендований за підсумками атестації науково-педагогічних працівників для продовження контракту, його звільнення у зв`язку із закінченням дії контракту відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому вимоги позивача про визнання недійсним наказу про його звільнення та поновлення на роботі є необгрунтованими.

Будь- які доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

При укладенні трудового договору на визначений строк, цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події або виконанням певного обсягу робіт.

Норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору, після чого слідує укладення трудового договору (контракту).

Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.23 КЗпП України, трудові правовідносини науково-педагогічних працівників носять строковий характер, що виключає можливість вважати їх такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України).

Відносно доводів апеляційної скарги щодо продовження позивачем виконання роботи після закінчення дії трудового договору 30 червня 2021 року, що свідчить про продовження дії такого договору на невизначений строк,то цене єюридичним фактом у силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін. Такі наслідки не настають, якщо хоча б одна із сторін вимагає припинення трудових правовідносин. Вимога роботодавця оформляється наказом про звільнення, записом у трудовій книжці, пропозицією отримати трудову книжку і розрахунком по заробітній платі.

Для продовження трудового договору має бути спільна згода обох сторін, в той час як відповідач такого волевиявлення не мав.

В даному випадку вимога припинення трудових відносин оформлена Наказом ЗВО «Український католицький університет» № 304-к від 22 червня 2022 року, відповідно з яким ОСОБА_1 , доцента кафедри філософії, 30.06.2021 р., звільнено із займаної посади, у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст. 36 п. 2 КЗпП України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними, оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання безстроковим характеру трудових відносин, які виникли між позивачем та ЗВО «Український католицький університет».

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідач не довів наказ про звільнення до відома позивача, трудову книжку позивачу не видали, незважаючи на його присутність на робочому місці, є безпідставними, оскільки обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом не надано, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Оскільки відповідачем не порушені права працівника при його звільнені, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні решти позовних вимог, адже вони є похідними та залежать від задоволення вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2022 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районногосуду м.Львова від22березня 2022року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк