Постанова

від 27.03.2022 по справі 2-2135/10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2135/10

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря ЖГАНИЧ К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 2-2135/10 за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа у справі за його позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за витратами на піднайом житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 28 вересня 2021 року, повний текст якої складено 28 вересня 2021 року, головуюча суддя Гутій О.В., -

встановив:

ОСОБА_1 23.06.2021 звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-2135/10 за його позовом до в/ч НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за витратами на піднайом житла. Мотивував таким.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04.06.2010 у зазначеній справі стягнуто на користь заявника з в/ч НОМЕР_1 495789,76 грн заборгованості за витратами на піднайом житла. Як стало відомо заявнику, на виконання цього рішення кошти протиправно були виплачені військовою частиною не йому, а іншій особі.

Він 26.04.2021 звернуся до Мукачівського міськрайонного суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, на що листом від 07.05.2021 отримав відповідь про те, що в довідковому листі до справи міститься його підпис про отримання виконавчого листа 18.08.2010. Однак, заявник не отримував виконавчого листа в жодний спосіб, а якщо такий підпис міститься в справі, то він виконаний не ним, а іншою особою.

Водночас йому вдалося отримати копію виконавчого листа, з якої випливає, що кошти на його виконання були виплачені військовою частиною, тоді як самою військовою частиною його повідомлено про відсутність інформації щодо виконання виконавчого листа. Органи ДВС та Держказначейства в Галицькому районі міста Львова також повідомили, що такий виконавчий лист ними не виконувався.

Отже, виконавчий лист втрачений за невідомих обставин, інформація про його місцезнаходження відсутня, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, що пропущений з поважних причин, закінчився, що позбавляє заявника можливості звернутися до суду по видачу дубліката цього виконавчого листа.

Тому на підставі ст. 433 ЦПК України та п. 17.4. Розділу ХІІІ «Перехідні положення» цього Кодексу заявник ОСОБА_1 просив поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Мукачівським міськрайонним судом 16.06.2010 у справі № 2-2135/10 про стягнення заборгованості в сумі 495789,76 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 28.09.2021 у задоволенні заяви відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із її необґрунтованості та недоведеності, оскільки заявник, який не мав об`єктивних перешкод для обізнаності зі справою та її результатом, не довів поважності причин пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого близько одинадцяти років тому. Крім того, чинним вироком у кримінальному провадженні встановлено, що позов, за результатом розгляду якого був виданий вищезгаданий виконавчий лист, був поданий не ОСОБА_1 , а іншою особою, яка в подальшому привласнила стягнуті з військової частини кошти та була засуджена за вчинення відповідних злочинів.

Заявник ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду як незаконну та необґрунтовану, посилається на доводи, якими мотивувалася заява про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа. Крім того, зазначає таке.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04.06.2010 у справі № 2-2135/10 є чинним і як таке в силу вимог закону підлягає обов`язковому виконанню. Виконавчого листа заявник не отримував, а дізнавшись, що стягнуті судом на його користь кошти були виплачені іншій особі внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звернувся до суду по виконавчий лист, на що одержав відповідь про можливість отримання дубліката виконавчого листа у разі його втрати.

Строк пред`явлення виконавчого листа сплив 15.06.2013, тому заявник не має можливості пред`явити його до виконання та змушений ставити питання про поновлення цього строку судовим порядком.

Суд першої інстанції не перевірив його доводів про те, що він не отримував виконавчого листа, а з обставин справи випливає, що виконавчий лист був у в/ч НОМЕР_1 , містить відмітки, що свідчать про сплату коштів за ним, і був втрачений за невідомих обставин. Вказуючи, що заявник не виявив належної зацікавленості у реалізації своїх права щодо виконання судового рішення, суд не взяв до уваги, що в справі немає доказів про те, що виконавчий лист надходив до органів ДВС для примусового виконання та за ним відкривалося виконавче провадження.

Попри те, що вироком у кримінальному провадженні встановлено, що позов від імені заявника був поданий іншою особою, суд першої інстанції не мав підстав фактично вирішувати питання про правомочність чинного рішення суду в цивільній справі, яке повинно виконуватися. Невиконання рішення суду порушує права заявника та робить їх ілюзорними.

Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву.

У відзиві на апеляцію в/ч НОМЕР_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначає, зокрема, що в порядку кримінального судочинства встановлено, що ОСОБА_1 не пред`являв позову, за результатом якого було ухвалене судом рішення та був виданий виконавчий лист, про поновлення строку пред`явлення якого до виконання ставилося питання. Тому ОСОБА_1 , який лише формально є стягувачем, не вправі вимагати виконання рішення суду фактично, тож не має й права вимоги щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а ймовірна виплата йому коштів на виконання вказаного судового рішення буде неправомірною. Окрім цього, заява власне не є доведеною і по суті щодо поважності причин пропущення строку.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04.06.2010 у справі № 2-2135/10 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за витратами на піднайом житла, датованим 14.05.2010, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 495789,76 грн (а.с. 30-33).

За заявою ОСОБА_1 із датою «04.05.2010», що надійшла до Мукачівського міськрайонного суду 04.06.2010, суд видав 16.06.2010 виконавчий лист про стягнення коштів, присуджених рішенням від 04.06.2010 у справі № 2-2135/10 (а.с. 35, 46). У довідковому листі до справи (внутрішня частина обкладинки справи) міститься рукописний запис: «18.08.10 р. Копію рішення та виконавчий лист отримав» (підпис) «Зелінський».

Заявою від 26.04.2021, що надійшла до Мукачівського міськрайонного суду 05.05.2021, ОСОБА_1 просив надіслати йому копію рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04.06.2010 у справі № 2-2135/10 та виконавчий лист, оскільки він ці документи не отримував (а.с. 40).

Листом від 07.05.2021 № 2-2135/10/12660/2021 Мукачівський міськрайонний суд відповів заявнику, що 04.06.2010 він подав суду заяву про видачу виконавчого листа і такий був ним отриманий 18.08.2010 в приміщення суду, про що свідчить його власноручний підпис у довідковому листі до справи, водночас у разі втрати виконавчого листа він може отримати його дублікат звернувшись до суду з відповідною заявою (а.с. 42).

25.06.2021 до Мукачівського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 22.06.2021 про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа (а.с. 43). Заяву було вмотивовано тим, що виконавчого листа він не отримував, присуджені йому кошти були виплачені посадовій особі в/ч НОМЕР_1 , яка за такі дії була засуджена, виконавчий лист перебував у військовій частині та містить відмітки про сплату за ним коштів. До органів ДВС та Держказначейства виконавчий документ на виконання не надходив, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 15.06.2013, виконавчий документ втрачений за невідомих заявнику обставин, інформація про його місцезнаходження відсутня. Відтак він позбавлений можливості звернутися до суду по видачу дубліката виконавчого листа.

Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 в редакції, що була чинною до 30.09.2016). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (у редакції на час ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості), що відповідає положенням ст. 18 редакції цього Кодексу, чинної з 15.12.2017.

Особа, на користь якої судом ухвалено рішення, управі вимагати його виконання. Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 368 і ст. 431 ЦПК України відповідних редакцій ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупністю дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV, що був чинним до 05.10.2016), ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII, що набрав чинності з 05.10.2016)).

Отже, обов`язковість чинного судового рішення та право стягувача вимагати його виконання не можуть заперечуватися як такі.

Поряд із цим, діючи в цивільних і процесуальних відносинах, в тому числі, пов`язаних із виконанням рішення, вільно, на власний розсуд, особа повинна передбачати наслідки, бути в належній мірі обачною та не допускати дій, які можуть кваліфікуватися як зловживання цивільними та процесуальними правами, можуть заподіяти шкоду іншій особі. У цьому контексті сторона процесу повинна ним цікавитися в розумні проміжки часу, а сторона, на користь якої ухвалене рішення, зокрема, про стягнення з іншої сторони коштів у значній сумі, повинна, якщо бажає реалізувати рішення (домогтися його належного виконання), своєчасно отримати виконавчий документ і пред`явити його до виконання.

Закон № 606-XIV на час ухвалення судом рішення (04.06.2010) і на час видачі судом виконавчого листа (16.06.2010) передбачав, що:

строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа становить три роки за загальним правилом з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ст. 21 ч. 1 п. 1, ч. 2 п. 1);

строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання; після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ст. 22 ч. 1 п. «а», ч. 2).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 09.03.2011, Закон № 606-XIV був викладений у новій редакції, відповідно до якої:

строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа становить один рік за загальним правилом з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ст. 22 ч. 1 п. 2, ч. 2 п. 1);

строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання; після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ст. 23 ч. 1 п. 1, ч. 2).

05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404-VIII, який передбачає строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа до виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили (ст. 12 ч.ч. 1, 2), переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання пред`явленням цього документа до виконання (ст. 12 ч. 4 п. 1). Закон № 1404-VIII також передбачає, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

За приписами ЦПК України в редакціях, чинних на час ухвалення судом рішення і видачі виконавчого листа та на час подання заяви про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа і її розгляду, обґрунтованість заяви щодо часу, обставин втрати оригіналу виконавчого документа, щодо поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання чи щодо поновлення іншого процесуального строку в разі наявності клопотання про поновлення відповідного строку, щодо інших фактів і обставин, які повинні слугувати підставами для задоволення заяви, повинна доводитись заявником, який на власний розсуд, вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета заяви, її вмотивування, здійснює обов`язок доказування обґрунтованості заяви та здійснює інші процесуальні права, виконує процесуальні обов`язки, несе ризики вчинення або невчинення процесуальних дій і повинен діяти добросовісно, не зловживаючи правами, в тому числі, зобов`язаний навести в заяві всі істотні обставини, що мають значення (ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-60 і ст.ст. 12, 13, 43, 44, 49, 76-81 відповідних редакцій Кодексу).

Так само на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами й стягувач у виконавчому провадженні (ст.ст. 12-16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 12 Закону № 606-XIV, ст. 19 Закону № 1404-VIII, вищенаведені та інші норми законодавства).

Про задоволення заяви рішення може бути прийняте лише за умови її обґрунтованості та доведеності (ст.ст. 212, 213 і ст.ст. 89, 263 відповідних редакцій ЦПК України).

Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 16.06.2010 Мукачівським міськрайонним судом у справі № 2-2135/10, сплив 15.06.2013.

Відповідно до ст. 12 ч. 6 Закону № 1404-VIII, ст. 433 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, в разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява ОСОБА_1 про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не містить жодного обґрунтування щодо того, які існували конкретні об`єктивні перешкоди для нього, якщо за пред`явленим ним позовом на його користь було ухвалене рішення про стягнення коштів у великому розмірі, в своєчасному отриманні копії рішення, виконавчого листа та пред`явленні його до виконання в межах передбаченого для цього на відповідний час законом трирічного строку, який поза будь-яким сумнівом є значним і достатнім для реалізації стягувачем своїх прав.

У своїй заяві ОСОБА_1 не вказує і на момент (час), коли саме йому стало відомо про рішення суду та протиправну виплату стягнутих ним коштів, посилаючись лише на засудження у 2014 році службової особи військової частини, що теж мало місце вже після спливу строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Із заявою до суду першої інстанції по видачу виконавчого листа ОСОБА_1 звернувся ще через шість (!) років після того, як, з його слів, дізнався про відповідні обставини, без наведення жодних причин і доказів щодо таких стосовно такого тривалого пропущення строку.

Коли, звідки і яким чином ОСОБА_1 вдалося отримати копію виконавчого листа, як він про це зазначає в заяві, невідомо, жодного обґрунтування та доказів щодо цього суду не надано. При цьому, заявник одночасно стверджував, що виконавчий лист втрачений за невідомих йому обставин, а інформація про його місцезнаходження відсутня. Власне доказів щодо обставин втрати виконавчого листа в справі теж немає.

За таких обставин, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для задоволення необґрунтованої по суті, бездоказової та суперечливої заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, вірно виходив із того, що строк, у який була подана заява, не можна визнати розумним, та ухвалив правильне рішення безвідносно до обставин, що мали місце у зв`язку з протиправними діями із привласнення коштів, стягнутих рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04.06.2010 у справі № 2-2135/10.

Поза тим, вироком Галицького районного суду міста Львова від 21.03.2014 у справі № 461/2164/14-к, що набрав законної сили 21.04.2014, ОСОБА_2 , який уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 410 ч. 2 і ст. 366 ч. 2 КК України (а.с. 114-120). Вироком встановлено, серед іншого, що ОСОБА_2 будучи начальником фінансово-економічної служби гол. бухгалтером в/ч НОМЕР_1 підготував позовну заяву від 14.05.2010 від імені, зокрема, ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації загальною сумою 495789,76 грн, особисто подав цю заяву до Мукачівського міськрайонного суду, у подальшому подав до суду інші документи, що містили завідомо неправдиві відомості, а після ухвалення судом рішення незаконно організував надходження від військової частини цих коштів на свій банківський рахунок і привласнив їх. На момент ухвалення вироку майнова шкода частково була ОСОБА_2 відшкодована, решта коштів, привласнених внаслідок незаконного пред`явлення позовів від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , стягнута вироком.

На наявній у справі копії виконавчого листа, виданого 16.06.2010 Мукачівським міськрайонним судом у справі № 2-2135/10, є відбиток печатки в/ч НОМЕР_1 з текстом «Обревізовано» та є рукописний запис «Виплачено». За обставинами справи не викликає сумнівів, що виконавчий лист, який слугував підставою для виплати коштів за рішенням суду, перебував у військовій частині, а ОСОБА_4 , від імені якого подавався позов у справі № 2-2135/10, на користь якого було ухвалене рішення і на чию користь воно підлягало виконанню, був обізнаний про кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 .

Тож про втрату виконавчого листа за невідомих ОСОБА_1 обставин і про відсутність інформації про його місцезнаходження не йдеться.

Вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ст. 82 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, регулював це питання загалом аналогічно (ст. 61 ч. 4).

Таким чином, у кримінально-процесуальному порядку встановлено та не підлягає повторному доказуванню, що позов у справі № 2-2135/10 протиправно подавав ОСОБА_2 , відповідно, його не подавав ОСОБА_4 . Оскільки вирок не оскаржувався, ці обставини ніким не заперечувалися.

Насамкінець апеляційний суд зауважує, що у вироку щодо ОСОБА_2 не вказано, зокрема, що підпис у довідковому листі до цивільної справи № 2-2135/10 про одержання виконавчого листа виконав не ОСОБА_4 , а інша особа, Зелінський же, своєю чергою, процесуальним порядком не спростовував належність йому цього підпису. Відтак у справі немає доказів того, що ОСОБА_4 не одержав виконавчий лист 18.08.2010.

Виходячи з наведеного, оскаржене судове рішення відповідає вимогам закону, чого доводи апеляції не спростовують, міркування в апеляції про те, що суд першої інстанції вирішував питання про правомочність чинного рішення суду в цивільній справі, безпідставні, позаяк сам по собі факт наявності судового рішення не виключає необхідності належного доказування відповідних обставин, що пов`язуються з його виконанням, тому на підставі ст. 375 ЦПК України скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення, аухвалу Мукачівськогоміськрайонного судувід 28вересня 2021року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 1 квітня 2022 року.

Судді