Постанова

від 05.04.2022 по справі 460/2069/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/2069/21 пров. № А/857/22990/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, ухвалене суддею Щербаков В.В. у м.Рівне о 12:10, повний текст якого складений 20 серпня 2021 року, у справі №460/2069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісотехнолог України" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування наказу та податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісотехнолог України" звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДПС в Рівненській області №183-п від 27.01.2021 про проведення фактичної перевіркиТОВ "Лісотехнолог України" та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 04.03.2021 №000013750900.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення вказує на те, що підприємство у своїй діяльності не допускало порушень вимог ст.15 Закону №481/95-ВР. Придбання пального у встановлених контролюючим органом об`ємах позивач не заперечує, як і не спростовує наявності на території суб`єкта господарювання контейнеру загальним об`ємом 7 куб.м. Згідно доводів позивача, контейнер ним придбано заздалегідь для потреб зберігання палива. Однак, зауважує, що зберігання пального ним не здійснювалось у період з 02.07.2020 по 02.02.2021 (дати оформлення товариством відповідної ліцензії), а придбаним пальним одразу заправлялась наявна у Товариства техніка й було використане ним у господарській діяльності,

Крім того, покликається на те, що оскаржуване рішення податкового органу прийняте за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки. Згідно тверджень позивача, у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що обмежившись у наказі посиланнями на норми чинного законодавства, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, контролюючим органом порушено процедуру її проведення, що має наслідком визнання наказу про проведення перевірки протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження факту зберігання позивачем палива. Зокрема суд вказав на те, що ні актом перевірки, ні актом огляду не встановлено у виявленому на території суб`єкта господарювання контейнері дизельного палива або будь-яких інших рідин. Надані суду фотоматеріали підтверджують існування ємності для зберігання пального (фото АЗС), проте не підтверджують факту їх використання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування правомірності винесення наказу про проведення перевірки зазначає, що ТОВ «Лісотехнолог України» (ЄДРПОУ 40507461) подано заяву щодо видачі ліцензії на право зберігання пального виключно для власного споживання (вх.№754/АП/17-00 від 14.01.2021) за адресою: вул.Лісна, 1-д, с.Федорівка, Сарненський район, Рівненська область. Відповідно до баз даних Єдиного реєстру акцизних накладних зазначеним суб`єктом господарювання отримувалось пальне протягом 2020 року за адресою: вул.Лісна, 1-д, с.Федорівка, Сарненський район, Рівненська область в загальній кількості 48051,25 л (за кодами згідно УКТЗЕД-2710194300). Разом з тим, відповідно до реєстру виданих ліцензій, з 01.07.2019 по 14.01.2021 зазначеним товариством ліцензія на зберігання пального не отримувалась. Відтак, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено наказ №183-п від 27.01.2021 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лісотехнолог України», а саме на підставі пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80, керуючись ст.20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України, ст. 16 Закону №481/95-ВР у місці зберігання пального за адресою вул.Лісна, 1-д, с.Федорівка, Сарненський район, Рівненська область терміном 10 діб. Наголошує, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей та фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки, зокрема на підставі пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, приписами п.81.1 ст. 81 ПК України не вимагається.

З метою реалізації наказу від 27.01.2021 №183-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лісотехнолог України» Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку від 27.01.2021 №182/17-00, від 27.01.2021 №183/17-00, від 28.01.2021 №195. Копію наказу про проведення перевірки від 29.01.2021 вручено головному бухгалтеру ТОВ «Лісотехнолог України», про що вчинено відповідний запис у направленнях на перевірку. Також зауважує, що ТОВ «Лісотехнолог України» допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, про що свідчить відповідна відмітка на направленнях на перевірку.

Враховуючи наведене вважає, що оскаржуваний позивачем наказ Головного управління ДПС у Рівненській області №183-п від 27.01.2021 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лісотехнолог України» прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки, за наявності передбаченої ПК України підстави її проведення.

Також не погоджується із висновками рішення суду щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 04.03.2021 №000013750900, оскільки в ході перевірки посадовими особами контролюючого органу виявлено розміщення на території товариства контейнерної АЗС сірого кольору (загальним об`ємом 7 куб.м), у якому міститься Журнал обліку пального із записами про отримання пального та його відпуск до транспортних засобів товариства. З метою підтвердження наявності супровідних облікових документів на отримане та використане пальне товариством надано пакет копій документів, серед яких догорір поставки нафтопродуктів, заявки на отримання дизельного пального, оборотно-сальдові відомості про наявні транспортні засоби.

Під час перевірки виявлено, що контейнерна АЗС обладнана засобом вимірювальної техніки механічним лічильником для дизельного пального марки BIGGA модель ВGM-120, який був придбаний відповідно до податкової накладної №130 від 28.07.2020, що виписана ТОВ «СМАРТА». Згідно з показником накопичувального регістру ВGM-120, який відображає загальну кількість відпущеного пального, товариством з моменту його встановлення було відпущено 35248 л пального, що, співставляючи дані ЄРАН про отримання пального у період з 28.07.2020 по 29.01.2021 та враховуючи похибку лічильника 1% (відповідно до технічних характеристик), свідчить про те, що отримане протягом згаданого періоду пальне було відпущене через цей лічильник. Зазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про зберігання пального у контернейній АЗС ТОВ «Лісотехнолог України» без ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст.15 Закону №481/95-ВР.

Враховуючи наведені обставини, відповідачем правомірно проведено фактичну перевірку та на підставі висновків, викладених у акті перевірки, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лісотехнолог України», код ЄДРПОУ 40507461, зареєстроване 25.05.2016, про що внесено запис № 16041020000001205 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Рівненській області від 27.01.2021 №183-п посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевіркуТОВ «Лісотехнолог України» з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів. В якості підстави зазначено: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За результатами фактичної перевіркиТОВ «Лісотехнолог України» було складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, від 05.02.2021 за №641/17-00-09-01/40507461.

На підставі висновків згаданого акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2021 №000013750900, яким за порушення позивачем ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до ТОВ «Лісотехнолог України» застосовано штрафні санкції на суму 500000,00 грн (а.с.23).

Позивач, вважаючи наказ Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.01.2021 №183-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лісотехнолог України» та прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкове повідомлення - рішення від 04.03.2021 №000013750900 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Контролюючі органи, зокрема, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

В розумінні пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

За вимогами п.80.7 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (на підставі якого було призначено перевірку) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 справі №820/4766/17.

Також судом апеляційної інстанції враховано позицію, викладену в постанові ВП ВС від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17. Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), згідно з яким невиконання вимог п. 78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу щодо підстав та умов здійснення документальної позапланової перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Велика Палата ВС виходила з того, що в разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані рішення податкового органу прийняті за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки. Згідно тверджень позивача, у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Лісотехнолог України» подано заяву щодо видачі ліцензії на право зберігання пального виключно для власного споживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована контролюючим органом за вх.№ 754/АП/17-00 від 14.01.2021.

Податковим органом з баз даних Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що зазначеним суб`єктом господарювання отримувалось пальне протягом 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 у загальній кількості 48051,25 л (за кодами товару згідно УКТЗЕД-2710194300. Водночас згідно реєстру виданих ліцензій у період з 01.07.2019 по 14.01.2021 ТОВ «Лісотехнолог України» ліцензію на зберігання пального не отримувало.

З урахуванням наявності такої інформації та з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено наказ №183-п від 27.01.2021 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лісотехнолог України» та на реалізацію наказу видано направлення на перевірку від 27.01.2021 №182/17-00, від 27.01.2021 №183/17-00, від 28.01.2021 №195.

Про отримання копії наказу про проведення перевірки та про пред`явлення посвідчень та направлень уповноваженою особою позивача головним бухгалтером ТОВ «Лісотехнолог України» Мартинюк Наталією Юрівною вчинено відповідні записи з відміткою про дату і час: 29.01.2021 о 11:50, тобто до початку проведення перевірки.

ТОВ «Лісотехнолог України» було допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Перевірку здійснено в присутності представника суб`єкта господарювання головного бухгалтера Мартинюк Н.Ю.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, постанова від 21.02.2020, справа №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19.

При цьому, згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19, не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень посадовими особами контролюючого органу процедури проведення перевірки, які б слугували самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами висновків перевірки рішення, а відсутність у наказі про проведення перевірки вказівки на наявність інформації, що слугувала підставою її призначення, не свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про проведення перевірки.

В даному випадку, судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що працівники Головного управління ДПС у Рівненській області у зв`язку із зверненням ТОВ «Лісотехнолог України» про видачу ліцензії, реалізовуючи встановлений нормами ПК України податковий контроль, згідно баз даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстру виданих ліцензій встановлено порушення позивачем вимог ПК України. На підставі цього посадовими особами контролюючого органу правомірно прийнято наказ від 27.01.2021 № 183-п про перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а саме на підставі пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, керуючись ст. 20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481/95- ВР від 19.12.1995.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Так, за визначеннями, наведеними в абзаці 52 та 56 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Згідно з ст.17 за порушення норм цього Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією ж нормою Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Частиною 22 статті 18 Закону №481/95-ВР (заключні положення) визначено застереження: до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Отже, ліцензія на право зберігання пального повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону № 481/95-ВР документів.

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 05 серпня 2015 року (в редакції станом на 01.07.2019) видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС.

На дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Рівненській області було органом ліцензування, до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування зберігання пального.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

На спростування висновків акту перевірки позивач стверджує, що отримане протягом періоду з 02.07.2020 по 02.02.2021, тобто до отримання відповідної ліцензії, пальне не зберігалось у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а заправлялось у баки наявних у товариства транспортних засобів.

Зі змісту аку перевірки слідує, що суб`єктом господарювання під час перевірки надано копію договору поставки нафтопродуктів, укладеного між ТОВ «Лісотехнолог України» та ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ». З метою підтвердження наявності супровідних облікових документів на отримане та використане пальне товариством надано наступні копії документів:

-договір поставки нафтопродуктів №15/01-20 від 15.01.2020;

-заявки на отримання дизельного пального: вих № 572 від 02.07.2020 на 6000 л, вих №715 від 28.08.2020 на 6000 л, вих № 820 від 29.09.2020 на 6000 л, вих № 908 від 28.10.2020 на 6000 л, вих № 983 від 02.12.2020 на 7000 л, вих № 752 від 17.01.2021 на 4000 л;

-видаткові та товарно-транспортні накладні на отримання дизельного палива: від 02.07.2020 накладна №892 6000 л (ТТН №Р892), від 31.07.2020 накладна №1030 6000 л (ТТН №Р1030), від 31.08.2020 накладна №1193 6000 л (ТТН №Р1193), від 29.09.2020 накладна №1385 6000 л (ТТН №Р1385), від 29.10.2020 накладна №1564 6000 л (ТТН №Р1564), від 03.12.2020 накладна №1802 7000 л (ТТН №Р1802), від 20.01.2021 накладна №51 4000 л (ТТН №Р51);

-оборотно-сальдові відомості про наявні транспортні засоби: вантажний автомобіль Ford Transit 1 од.; навантажувач вилковий «MANIOTOU» MI-X 50D 1 од.; навантажувач телескопічний «MANIOTOU» MTL-X 735 TURBO 1 од.; навантажувач телескопічний «MANIOTOU» MTL-X 732 95Р 2 од.; навантажувач телескопічний «MANIOTOU» MTL-X 732 1 од.; трактор Беларус-82,1 1 од.

Згідно доводів скаржника відповідно до бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних у період з 02.07.2020 та 12.01.2021 ТОВ «Лісотехнолог України» отримано дизельне пальне у загальній кількості 41014,97 л від ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» за адресою:34577, Рівненська область, Сарненський район, с. Федорівка, вул. Лісна, 1-д.

Тобто у згаданий період, пальне було отримане від ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» до отримання ліцензії на право зберігання пального №17140414202100007 (термін дії з 02.02.2021 по 02.02.2026).

Також з баз даних ДПП контролюючим органом встановлено, що товарисвом зареєстровані податкові накладні, які підтверджують розміщення контейнерної АЗС до отримання ліцензії на зберігання пального, а саме:

-податкова накладна №46 від 20.03.2020, згідно опису товарів/послуг ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ОАЗИС ТЕХНОЛОДЖІ» здійснена оплата послуги з експертного обстеження (технічного діагностування), а саме резервуару 8 куб.м одна одиниця;

-податкова накладна №45 від 20.03.2020, згідно опису товарів/послуг ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ОАЗИС ТЕХНОЛОДЖІ» здійснена оплата послуги з проведення ідентифікації ПНО (потенційно-небезпечного об`єкта), а саме склад ПММ за адресою: Рівненська область, Сарненський район, с. Федорівка, вул. Лісна, 1-д.

Також товариством було подано до контролюючого органу «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» (за формою 20-ОПП), в якому зазначено «Заправний модуль» за адресою: Рівненська область, Сарненський район, с. Федорівка, вул. Лісна, 1-д.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу на території суб`єкта господарювання виявлено наявність контейнерної АЗС сірого кольору із загальним об`ємом резервуару 7 куб.м, в якому знаходиться журнал обліку пального. У журналі містяться записи про отримання пального та про його відпуск до транспортних засобів товариства.

Також під час перевірки виявлено, що контейнерна АЗС обладнана засобом вимірювальної техніки-механічним лічильником для дизельного пального марки BIGGA модель BGM-120, що був придбаний відповідно до податкової накладної №130 від 28.07.2020, що виписана ТОВ «СМАРТА». Згідно з показником накопичувального регістру BGM-120, який відображає загальну кількість відпущеного пального, товариством з моменту його встановлення було відпущено 35248 л пального. Відповідно до бази даних ЄРАН, ТОВ «Лісотехнолог України» у період з 28.07.2020 по 29.01.2021 отримано дизельне пальне (код УКТЗЕД 2710194300) у загальній кількості 35069,48 л. Враховуючи похибку лічильника, яка за технічними характеристиками складає 1 %, та різницю температур, є очевидними обставини, що пальне, отримане відповідно до даних ЄРАН, було відпущене саме через зазначений лічильник.

Крім того, у акті перевірки зафіксовано, що загальний об`єм паливних баків наявних у товариства транспортних засобів становить приблизно до 1000 л, тобто кількість дизельного пального, отриманого за згаданими видатковими накладними, перевищує загальний об`єм паливних баків наявних у підприємства транспотних засобів.

Доводи аналогічного змісту були наведені контролюючим органом у відзиві на позовну заяву з одночасним наданням доказів, однак позивачем такі не спростовані та судом не надано належної оцінки цим обставинам.

Таким чином, в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт зберіганнята використання позивачем дизельного паливач в контейнерній АЗС за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (ст.15 Закону №481/95-ВР).

Ліценція на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки контролюючого органу про те, що суб`єкт господарювання у порушення ст.15 Закону №481/95-ВР здійснював зберігання ПММ без отримання відповідної ліцензії.

Позивач не заперечує та не спростовує факту відсутності у нього ліцензії до 29.01.2021 (на дату проведення перевірки), а лише вказує на відсутність такого обов`язку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Доводи позивача, наведені у позовній заяві вказують на довільне тлумачення норм закону. Натомість, відповідачем Головним управлінням ДПС у Рівненській області, як суб`єктом владних повноважень, підтверджено правомірність рішення податкового органу на підставі наданого позивачем переліку документів.

Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні дані про зберігання пального без належної на те ліцензії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР тавважає правомірним прийняття наказу про проведення перевірки та накладення передбаченої частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР фінансові санкції у виді штрафу в розмірі 500 000 грн за встановлене порушення, зафіксоване актом перевірки, а відтак і правомірність прийняття на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.03.2021 №000013750900.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №460/2069/21 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісотехнолог України" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування наказу та податкового повідомлення рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний