Рішення

від 10.08.2021 по справі 460/2069/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2021 року м. Рівне №460/2069/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Іовчик О.А.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісотехнолог України" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІСОТЕХНОЛОГ" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Рівненській області №183-п від 27.01.2021 про проведення фактичної перевірки ТОВ "ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ", визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 04.03.2021 №000013750900.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначив, що на підставі наказу від 27.01.2021 року № 183-п ГУДПС в Рівненській області посадовими особами відповідача було проведено фактичну перевірку ТОВ Лісотехнолог України з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів. В якості підстави зазначено: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України . Позивач вважає, що правових підстав для проведення перевірки у відповідача не було, тому Наказ №183-п від 27.01.2021 року є незаконним та підлягає скасуванню. Також, позивач зазначає, що фактичного зберігання пального в період з 02.07.2020 року по 02.04.2020 року (дати оформлення товариством відповідної ліцензії) позивачем не здійснювалось, оскільки зазначене пальне придбавалось заздалегідь та ним одразу заправлялась вся наявна техніка Товариства для використання його для господарської діяльності, а сам контейнер АЗС сірого кольору під час проведення перевірки був порожній. Позивач зазначає, що будь-яких документів, які б підтверджували факт наявності у виявленому резервуарі дизельного палива або будь яких інших рідин, відповідачем надано не було. За таких обставин позивач вважає, що контролюючим органом було порушено процедуру призначення та проведення перевірки, що має наслідком визнання її незаконної , а прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії (податкове повідомлення-рішення №000013750900 від 04.03.2021 року ) - підлягає визнанню протиправним та скасуванню. На підставі наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У строк, встановлений судом, відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування забезпечень зазначає, що перевірка позивача була проведена на підставі норм ПК України, при цьому, зазначає, що в даних відносинах ГУ ДПС в Рівненській області мало беззаперечне право на призначення проведення фактичної перевірки позивача. Зазначає, що зазначення в наказі будь - яких додаткових відомостей та фактичних обставин, що стали підставою для призначення перевірки, зокрема на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, приписами п.п 81.1 статті ПК України не вимагається, а тому вважає, що наказ ГУДПС України в Рівненській області від 27.01.2021 № 183-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ Лісотехнолог України , прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки, та за наявності передбаченої ПК України підстави для її проведення. Стосовно податкового повідомлення - рішення від 04.03.2021 року № 000013750900, відповідач зазначає, що працівниками ГУ ДПС в Рівненській області проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог чинного законодавства в сфері обігу підакцизних товарів у місці зберігання пального за адресою, де здійснює діяльність ТОВ Лісотехнолог України . Оскільки, в ході перевірки виявлено, пальне було отримане підприємством до отримання ліцензії на право зберігання пального № 17140414202100007 (термін дії від 02.02.2021 року по 02.02.2026 року), за результатами перевірки за порушення вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР винесене податкове - повідомлення - рішення № 000013750900 від 04.03.2021 року за зберігання пального без ліцензії на право зберігання пальним у розмірі 500 000 грн. Враховуючи наведене відповідач вважає, що ним правомірно проведено фактичну перевірку ТОВ Лісотехнолог України та винесено податкове повідомлення - рішення. Доводи позивача, вважає такими, що не базуються на фактичних обставинах перевірки, а тому не спростовують виявлених порушень, що зафіксовані в акті перевірки від 05.02.2021 року № 641/17-00-09-01/40507461. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

31.05.2021 року на підставі розпорядження керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судді та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справа надійшла до провадження судді Щербакова В.В.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, постановлено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві. Водночас, представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила.

10.08.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ТзОВ Лісотехнолог України , код ЄДРПОУ 40507461, зареєстроване 25.05.2016 року, про що внесено запис № 16041020000001205 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

На підставі наказу від 27.01.2021 року №183-п Головного управління ДПС в Рівненській області посадовими особами ГУДПСУ в Рівненській області було проведено фактичну перевірку ТОВ ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів. В якості підстави зазначено: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України .

За результатами фактичної перевірки ТОВ ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ , було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, від 05.02.2021 року за №641/17-00-09-01/40507461.

На підставі вказаного Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2021 року №000013750900, яким було встановлено порушення ТОВ ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та на підставі п.п.54.3.3. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз. 9 ч.2 ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосовано суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т. ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000 грн.

Позивач вважає Наказ ГУДПСУ в Рівненській області № 183-п від 27.01.2021 року про проведення фактичної перевірки ТОВ ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області 04.03.2021 року №000013750900 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Так, щодо повноважень посадових осіб ГУ ДПС на проведення фактичних перевірок, предметом яких є встановлення наявності або відсутності ліцензії на зберігання палива, суд зазначає наступне.

Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР серед іншого надано визначення наступним поняттям: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема частину двадцяту статті 15 викладено у такій редакції: "Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю".

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481/95-ВР, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (у редакції з 1 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

За змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідним нормативно-правовим актом, який вповноважив Державну податкову службу України на ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом, а також на проведення перевірок щодо наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону є постанова Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227, яка затвердила Положення про Державну податкову службу України. (пп. 27, 37 п. 4 цього положення).

Відповідно п.7 наведеного Положення, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Отже, повноваження щодо ліцензування делеговані в тому числі й територіальним органам ДПС. Крім того, з аналізу викладеного вбачається, що орган доходів і зборів наділений контролюючими повноваженнями, зокрема щодо призначення та проведення фактичних перевірок. В свою чергу, алгоритм реалізації цих повноважень чітко регламентований нормами ПК України, як і наслідки його недотримання учасниками правовідносин.

Окрім наведеного, згідно з положеннями пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого, здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

До функцій контролюючих органів, згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1 ПК України, зокрема, належить здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Узагальнюючи приписи наведених норм закону та підзаконних нормативно-правових актів, суд зазначає, що ГУ ДПС є контролюючим органом, вповноваженим нормами ПК України та спеціального законодавства в сфері ліцензування на ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і на контроль за наявністю у відповідних суб`єктів господарювання таких ліцензій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI );

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI , результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з наведеного, здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому, згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17: суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки .

Отже, суд приходить до висновку про те, що у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що міститься в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, як підставу для проведення фактичної у наказі Головного управління ДПС в Рівненській області №183-п від 27.01.2021 року зазначено ст. 20 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Статтею 20 Податкового кодексу визначено загальний перелік прав контролюючих органів, а підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, в даному конкретному випадку, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ , контролюючий орган обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.

При цьому, враховуючи вищевказані правові норми та правові позиції Верховного суду, в тому числі у справі № 1440/2045/18 від 11.06.2019 року, згідно якої: для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України , суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав , вичерпний перелік яких міститься в ст. 80 ПК України, що зумовили необхідність проведення фактичної перевірки позивача.

При цьому, твердження відповідача про те, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту… пального - є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання - в даному випадку суд вважає суперечливим, оскільки передумовою для здійснення таких функцій законодавець встановив дотримання процедурних питань прийняття наказу, вручення наказу, про що зазначає й сам відповідач у своєму відзиві.

Суд, з аналогічних підстав критично оцінює доводи відповідача про відсутність обов`язку контролюючого органу дотримуватись відповідної процедури при встановленні наявності чи відсутності підстав для проведення перевірки.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відсутність в наказі ГУ ДПС обґрунтування підстав, та обставин, що зумовили необхідність проведення фактичної перевірки підприємства, що дали б підстави вважати про можливі порушення позивачем законодавства, є порушенням процедури її проведення, що має наслідком визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо протиправності та скасування податкового повідомлення - рішення, та обставин, встановлених під час перевірки та правомірності податкового повідомлення рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно положень ч.1 ст.9, ч.1 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Аналогічні принципи закріплені практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд зазначає, що до ТОВ Лісотехнолог України" застосовано санкцію, передбачену ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 9 ч. 2 ст. 12 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , диспозиція якої передбачає зберігання суб`єктом господарювання палива без наявності ліцензії.

Тобто, для застосування санкції, передбаченої статтею необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання ТОВ Лісотехнолог України" палива та відсутність в нього відповідної ліцензії.

В даному випадку відсутність ліцензії зберігання не заперечується сторонами, тобто доказуванню підлягає лише факт зберігання палива.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно акту від 05.02.2021 року за № 641/17-00-09-01/40507461 санкцію застосовано за зберігання пального за адресою: вул. Лісна, буд. 1Д, с. Федорівка, Сарненський р-н, Рівненська обл. без наявності ліцензії.

В той же час матеріали справи не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. В акті обстеження від 05.02.2021 року зазначено що: виявлені факти свідчать про зберігання та використання дизельного пального ТОВ Лісотехнолог України`за адресою: вул. Лісна, буд. 1Д, с. Федорівка, Сарненський р-н, Рівненська обл., в контейнерній АЗС …

Водночас ані актом перевірки, ані актом огляду не встановлено наявність у виявленому контейнері дизельного палива або будь-яких інших рідин.

Також відповідачем не надано будь-яких інших доказів факту зберігання підприємством палива.

Так, пп.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.

Натомість, відповідачем такої вимоги не ставилось, акту інвентаризації залишків пального суду не надано. Відомості щодо обліку пального в підприємства не вимагались, до суду не надані. Інформація щодо залишків пального, згідно бухгалтерського обліку, не запитувалась, до суду не надавалась.

Таким чином, відповідачем не надано жодного беззаперечного та достатнього доказу зберігання ТОВ Лісотехнолог України пального.

Надані суду фотоматеріали підтверджують існування ємності для зберігання пального (фото АЗС), проте не підтверджують факт їх використання.

При цьому, позивачем, крім оборотно - сальдової відомості про наявні на балансі останнього транспортних засобів (зокрема: 2 вантажних автомобілів ЗІЛ, 4 навантажувачів, трактору) , на вимогу суду, надано , долучено до справи, та досліджено в судовому засіданні ряд договорів оренди транспортних засобів (2 автомобілів марки МАН, 2 автомобілі МАЗ), що використовувались в господарській діяльності підприємства, та актами приймання - передачі вказаних транспортних засобів, що свідчить про факт використання дизельного палива саме в об`ємі, придбаному на підставі договору поставки нафтопродуктів № 15/01-20 від 15 січня 2020 року заключеного з ТОВ Сокол Ойл , та позивачем.

Твердження відповідача щодо неможливості заправки техніки одразу є лише припущенням, яке не підкріплено жодним доказом обставин, за яких здійснювалось постачання палива.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факт зберігання ТОВ Лісотехнолог України палива без наявності ліцензії, оскільки такі висновки контролюючого органу не відповідають критерію доведення "поза розумними сумнівом".

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ Лісотехнолог України" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 9 770 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Рівненській області, за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок рішення зазначеного органу, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправною.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісотехнолог України" (вул. Лісна, буд.1Д, с. Федорівка, Сарненський район, Рівненська область,34577, ідентифікаційний код 40507461) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, б.12,м.Рівне,33023, код ЄДРПОУ 44070166) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Рівненській області №183-п від 27.01.2021 про проведення фактичної перевірки ТОВ "ЛІСОТЕХНОЛОГ УКРАЇНИ".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 04.03.2021 №000013750900.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісотехнолог України" (вул.Лісна, буд.1Д,с.Федорівка,Сарненський район, Рівненська область,34577, ідентифікаційний код 40507461) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, б.12, м. Рівне,33023, код ЄДРПОУ 44070166) судовий збір у розмірі 9770,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 серпня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков