Ухвала

від 05.04.2022 по справі 2-3833/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 2-3833/11

провадження № 61-2685ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Правекс Банк», товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Довіра та гарантія», на дії начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Правекс Банк», товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Довіра та гарантія», на дії начальника відділу державної виконавчої служби.

Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що на виконанні у Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження № 52857191 з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року про стягнення солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» заборгованості за кредитним договором № 3756-010/08Р від 26 вересня 2008 року у розмірі 385 621, 98 грн.

ОСОБА_1 вказувала, що станом на 15 грудня 2017 року зобов`язання за кредитним договором виконані, проте начальником Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя листом № 37311/2 від 31 березня 2020 року відмовлено у закінченні виконавчого провадження. Заявниця просила визнати незаконною бездіяльність начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя та зобов`язати винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя, яка полягає у відмові закінчити виконавче провадження № 52857191 у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3756-010/08Р від 26 вересня 2008 року у розмірі 385 621, 98 грн на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року та відповідних виконавчих листів.

Зобов`язано начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя усунути вказане порушення та вчинити дії, спрямовані на закінчення виконавчого провадження № 52857191 в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3756-010/08Р від 26 вересня 2008 року у розмірі 385 621, 98 грн на підставі вищевказаного рішення суду та відповідних виконавчих листів у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційні скарги АТ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У лютому 2022 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року і залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано 19 січня 2022 року, що підтверджується долученими до касаційної скарги копією поштового конверту та відомостями АТ «Укрпошта».

Оскільки причина пропуску процесуального строку є поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України підлягає поновленню.

У касаційній скарзі заявниця вказує, що станом на 15 грудня 2017 року зобов`язання ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Правекс Банк» за кредитним договором № 3756-010/08Р від 26 вересня 2008 року виконані у повному обсязі. В єдиному реєстрі боржників інформація щодо боржника ОСОБА_3 відсутня. На думку заявниці, судом апеляційної інстанції не враховано положення пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Заявниця стверджує, що боргові зобов`язання виконано у повному обсязі, зокрема і солідарним боржником, а тому виконавче провадження підлягає закриттю у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірну бездіяльність начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя, яка полягає у відмові закінчити виконавче провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість.

Згідно частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У відповідності до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупністьдій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У цій справі суди встановили, що 11 листопада 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52857191 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості у розмірі 385 621, 98 грн та звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 580/567 від 18 грудня 2017 року, виданою ОСОБА_3 на її запит, станом на 15 грудня 2017 року зобов`язання останньої за кредитним договором № 3756-010/08Р від 26 вересня 2008 року перед ПАТ КБ «Правекс Банк» виконані у повному обсязі, що також підтверджується листом ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 719/11-04-1БТ від 22 лютого 2021 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року замінено стягувача ПАТ КБ «Правекс Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» № б/н від 15 січня 2020 року сума заборгованості за кредитним договором № 3756-010/08Р від 26 вересня 2008 року становить 2 021 750, 17 грн.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя, які полягали у відмові закінчити виконавче провадження, апеляційний суд дійшов об`єктивного висновку про те, що начальник державної виконавчої служби не порушив положень статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції встановив, що у начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя були відсутні докази (первинні документи), які б беззаперечно підтверджували сплату боржником заборгованості за кредитним договором на виконання Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року.

Заявницею не було надано суду достовірних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу

про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Виходячи із вищезазначеного, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід визнати обґрунтованими.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, не виявлено порушення судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Правекс Банк», товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Довіра та гарантія», на дії начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович