Ухвала

від 16.02.2022 по справі 2-95/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-95/12

провадження № 61-2137ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до територіальної громади в особі Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади в особі Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , про встановлення факту і визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що копію постанови суду апеляційної інстанції особа, яка подала касаційну скаргу, отримала 04 січня 2022 року та подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів, з дня отримання такого рішення, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Разом з тим, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року № 679/1125/18.

Оскільки стаття 376 ЦПК України є нормою процесуального права, яка може бути порушена, а не неправильно застосована, а постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року № 679/1125/18 винесена у зовсім неподібних цій справі правовідносинах, то особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні, а також уточнити, щодо застосування яких саме норм права викладений цей висновок Верховного Суду.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні, а також уточнити, щодо застосування яких саме норм права викладений цей висновок Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного вище недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв