Ухвала

від 23.09.2022 по справі 2-95/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-95/12

провадження № 61-2137ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до територіальної громади в особі Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади в особі Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , про встановлення факту і визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою від 17 лютого 2022 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк касаційного оскарженняпостанови Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, касаційну скаргу залишив без руху для усунення недоліків касаційної скарги.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно було надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні, а також уточнити, щодо застосування яких саме норм права викладений цей висновок Верховного Суду.

У вересні 2022 року на виконання ухвали Верховного Суду від 17 лютого 2022 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена редакція касаційної скарги.

Разом з тим, цю редакцію касаційної скарги не можна вважати належним виконанням вимог ухвали Верховного Суду від 17 лютого 2022 року та усуненням недоліку касаційної скарги з огляду на таке.

Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 червня 2020 року № 924/233/18, від 08 квітня 2021 року справі №10/2180, від 10 лютого 2021 року у справі № 916/17/20, від 21 квітня 2021 уроку справі № 303/1430/18, від 17 січня 2018 року у справі № 907/485/16, а також пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України(відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 ще зазначилапідставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Разом з тим, особа, яка подала касаційну скаргу, не зазначила щодо застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Таким чином, станом на 23 вересня 2022 року вимоги ухвали Верховного Суду від 17 лютого 2022 року не виконані, тому касаційну скаргу належить вважати неподаною та повернути заявнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до територіальної громади в особі Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади в особі Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , про встановлення факту і визнання права власності на спадкове майно, вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв