Рішення

від 30.03.2022 по справі 924/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2022 р. Справа № 924/34/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 1 491,03 грн. 3% річних та 4 347,13 грн. інфляційних втрат

Представники сторін: не з`явились.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

11.01.2022 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 54 641,28 грн. основного боргу, 1491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022, позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 14.01.2022 позовну заяву залишено без руху надавши заявнику строк у 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків виявлених у позовній заяві з доданими документами.

На виконання вищевказаної ухвали, 21.01.2022 на адресу суду від позивача надійшов лист про усунення недоліків, з доданням доказів направлення позовної заяви з доданими документами на належну адресу відповідача.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.03.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 22.02.2022, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 28.02.2022.

04.02.2022 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні по справі №924/34/22 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON.

Ухвалою від 07.02.2022 клопотання представника ТОВ "КС-Партс" від 03.02.2022 про участь у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції задоволено, судове засідання, яке відбудеться о 10:00 год. 01.03.2022 визначено провести в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" поза межами приміщення суду за участю представника ТОВ "КС-Партс" адвоката Фадєєва О.П.

23.02.2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Від позивача відповідь на відзив на позовну заяву не надходила.

Ухвалою суду від 01.03.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/34/22 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 31.03.2022.

02.03.2022 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У поданій суду заяві представник позивача зазначив, що після відкриття провадження у справі №924/34/22, а саме 18.02.2022 Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" грошові кошти у розмірі 54641,28 грн., які є залишком основної заборгованості за договором №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 1857 від 18.02.2022. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає за необхідне зменшити свої позовні вимоги по справі №924/34/22 на суму у розмірі 54641,28 грн., що є сумою основної заборгованості за договором № 17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020. При цьому, позивач підтримує решту позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1491,03 грн. та інфляційні збитки у сумі 4347,13 грн. за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Просить, прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" про зменшення позовних вимогу сумі 54 641,28 грн. по справі № 924/34/22.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом враховується, що згідно поштового штемпеля "Укрпошти" на описі вкладення у цінний лист заява про зменшення розміру позовних вимог була здана на пошту 21.02.2022, а саме до закінчення підготовчого засідання у справі - 01.03.2022.

З огляду на викладене, суд вважає за належне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у справі на суму основної заборгованості 54641,28 грн. Надалі предмет позовних вимог у справі №924/34/22 складають вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 1 491,03 грн. 3% річних та 4 347,13 грн. інфляційних втрат.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 1 491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання відповідачем договору поставки №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.02.2022). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 54641,28 грн. Проте, як вказує позивач, відповідач умов договору не виконав, поставлений товар не оплатив, в результаті чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 54641,28 грн. В зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з останнього 1491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат за період з 07.02.2021 по 05.01.2022. Окрім того позивач, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та сплачений при зверненні до суду судовий збір.

23.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позовних вимог. Відповідач стверджує, що вживав усіх можливих дій та заходів для проведення оплати поставленого позивачем товару. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами договору внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів, а також на запровадження на території України карантину, у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19. Вважає, що позивач неправомірно нарахував до стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, не врахувавши при їх обрахунку висновки Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19. Окрім того, представник відповідача заперечив проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу, назвавши суму витрат неспівмірною з обсягом виконаних робіт у справі.

Представники сторін в судове засідання 31.03.2022 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 01.03.2022 на адреси електронної пошти позивача та відповідача, наявні у позовній заяві.

Окрім того, судом враховується, що у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просить розглядати справу №924/34/22 без його участі.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/34/22 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

23.12.2020 між Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КС-ПАРТС" (Постачальник) укладено Договір поставки №17131/53-124-01-20-13092, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.2. предметом поставки по даному договору є товар: 42910000-8 апарати для дистилювання, фільтрування та рективікації.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 15 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.

Постачальник за 3 дні до відвантаження направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту.

Ціна товару по договору становить 45534,40 грн., крім того ПДВ 9106,88 грн. Всього ціна договору: 54641,28 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3, 6.4 договору, перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної. З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках).

Пунктами 7.1., 7.5. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ "Про Торгово-промислову палату України" або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами. (пункт 11.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 54641,28 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору №17131/53-124-01-20-13092 ТОВ "КС-ПАРТС" поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товару на загальну суму 54641,28 грн., що підтверджується видатковою накладною №528 від 23.12.2020 на суму 54641,28 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату отриманого товару №622 від 23.12.2020 на суму 54641,28 грн.

Згідно платіжного дорученням №1857 від 18.02.2022 відповідач, після відкриття провадження у справі 924/34/22, здійснив оплату за поставлений позивачем товар за договором №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020 на суму 54641,28 грн.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання за договором №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020 щодо своєчасної оплати поставленого товару виконав з порушенням строків (після подачі позовної заяви до суду), позивач керуючись ст. 625 ЦК України, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з останнього 1491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат за період з 07.02.2021 по 05.01.2022.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.12.2020 між Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КС-ПАРТС" (Постачальник) укладено Договір поставки №17131/53-124-01-20-13092, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору та Специфікації №1 від 23.12.2020, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 54641,28 грн., що підтверджується видатковою накладною №528 від 23.12.2020 на суму 54641,28 грн.

В свою чергу, відповідно до поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020 на загальну суму 54641,28 грн.

У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З пункту 5.1. договору вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною у строк по 08.02.2021 включно.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар за спірним договором №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020, під час розгляду справи (до закінчення підготовчого провадження у справі) на суму 54641,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1857 від 18.02.2022.

Таким чином матеріали справи містять докази сплати відповідачем суми поставленого товару в повному обсязі.

З огляду на прострочення відповідачем грошових зобов`язань за договором №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат за період з 07.02.2021 по 05.01.2022.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання судом встановлено, що останні обраховано правомірно та обґрунтовано за заявлені періоди, а тому вимога про стягнення 1491,03 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, з приводу доводів відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних на суму податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити 3 % річних поширюється на усю суму грошового зобов`язання, яке прострочив боржник. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), то суми ПДВ є частиною грошового зобов`язання покупця. За таких обставин позивач правомірно нарахував 3 % річних на суму заборгованості відповідача з врахуванням ПДВ.

Посилання відповідача на норми Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки стосуються об`єктів оподаткування, порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, механізму нарахування і сплати ПДВ.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за заявлений період, суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимального розміру, є правомірними та обґрунтованими, а тому 4347,13 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину та наявності форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, судом враховується таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору.

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або невиконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України „Про Торгово-промислові палати в Україні, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пункті 7.5. договору також передбачено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні.

Однак в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).

Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов`язань за договором поставки та звільнення відповідальності за невиконання зобов`язань за укладеними договорами. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.

При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 1491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються відповідача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" (61017, м. Харків, пр-кт Гагаріна, 23/15, код ЄДРПОУ 42031167) 1 491,03 грн. 3% річних, 4 347,13 грн. інфляційних втрат та 2481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.04.2022.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 1 до справи.

направити на електронні адреси:

позивачу: ksparts@ukr.net

представнику позивача - адвокату Фадєєву О.П. - ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідачу: energoatom@atom.gov.ua

office@khnpp.atom.gov.ua