Рішення

від 11.04.2022 по справі 924/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"12" квітня 2022 р. Справа № 924/34/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 1 491,03 грн. 3% річних та 4 347,13 грн. інфляційних втрат

(заява про розподіл судових витрат)

Представники сторін: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

11.01.2022 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 54 641,28 грн. основного боргу, 1491,03 грн. 3% річних та 4347,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки №17131/53-124-01-20-13092 від 23.12.2020 року.

В судовому засіданні 31.03.2022 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у справі на суму основної заборгованості 54641,28 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2022 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" 1 491,03 грн. 3% річних, 4 347,13 грн. інфляційних втрат та 2481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

07.04.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача (вх.05-08/670/22) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2022 заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №924/34/22 призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.04.2022, запропоновано відповідачу надати заперечення на заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (за наявності) до 12.04.2022.

Відповідач позиції, щодо заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не надав. Однак, судом враховується, що у відзиві на позовну заяву від 21.02.2022 позивач заперечив проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу, назвавши їх неспівмірними з обсягом виконаних робіт у справі.

Представники учасників процесу в засідання суду 12.04.2022 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 08.04.2022 на адреси електронної пошти останніх, що підтверджується штампом Господарського суду Хмельницької області вих.№05-16/2654/22.

При вирішенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Архідельта" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПКУ разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, за ч. 1 ст. 123 ГПКУ судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. А згідно п. 1 ч. 3 даної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач вказав, що окрім сплаченого судового збору, він також очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Так, згідно ч. 2 ст. 126 ГПКУ за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПКУ інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, враховуючи що рішенням суду у даній справі від 31.03.2022 позов задоволено, заява позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу відповідає діючому законодавству.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПКУ розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи зазначене, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доказами їх понесення подана у строки та в порядку, передбаченому діючим процесуальним законодавством.

При цьому, суд враховує правила ч. 2 ст. 126 ГПКУ, якою встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої заяви про відшкодування адвокатських витрат, останні містять: копію договору №26/21 від 22.12.2021 про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), укладеного між ТОВ "КС-Партс" та адвокатом Фадєєвим О.П.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ХВ №002224 від 26.09.2018; копію ордеру Серія АХ №1084806 від 05.01.2022; копію акту №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 01.04.2022; копію рахунку на оплату №7 від 01.04.2022 на суму 8000,00 грн. та копію платіжного доручення №1959 від 01.04.2022 на суму 8000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту №1 приймання-передачі послуг від 01.04.2022 адвокатом надано наступний обсяг послуг:

- вивчення документів та матеріалів щодо обставин виникнення підстав для стягнення заборгованості - 1год.;

- надання клієнту усної консультації щодо можливих варіантів захисту його прав - 0год. 30хв.;

- складання позовної заяви - 2год. 30хв.;

- складання заяви про зменшення позовних вимог - 0год. 30 хв.;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі - 0год. 30хв.

Згідно з п.п. 3, 4 Акту від 01.04.2022, загалом адвокатом витрачено 5год. часу.

Загальна вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) згідно укладеного сторонами Договору становить 8000,00 грн. без ПДВ, відповідно до п. 4.2 Договору.

Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Фадєєвим О.П. згідно відповідного договору, а позивач прийняв та оплатив надані послуги в сумі 8000,00 грн., що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу (враховуючи, що позов задоволений).

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини ( Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, враховуючи незначну складність справи, велику кількість аналогічних спорів з цим самим відповідачем по аналогічних договорах поставки, кількість матеріалів у справі належних до опрацювання, а саме одну видаткову накладну та Акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) по Договору про надання правової допомоги №26/21 від 22.12.2021, суд вважає, що за послуги вивчення документів та матеріалів щодо обставин виникнення підстав для стягнення заборгованості, надання клієнту усної консультації щодо можливих варіантів захисту його прав та складання позовної заяви від 05.01.2022 слід стягнути з відповідача 2000,00 грн.

За послугу складання заяви про зменшення розміру позовних вимог під час розгляду справи суд враховуючи, те, що при складанні вказаного документу адвокат не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів, вважає що підлягає до стягнення 500,00 грн. За підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі суд вважає правомірною та обґрунтованою суму в розмірі 500,00 грн.

При проведенні розрахунків судом враховується, що адвокатом витрачено на вивчення документів, надання усної консультації та складання позовної заяви, яка міститься на трьох аркушах, чотири години робочого часу, ще година була витрачена на заяву про зменшення розміру позовних вимог та підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Судом також приймається до уваги, що за даними Державного комітету статистики України середньомісячна заробітна плата при 40-ка годинному робочому тижні у січні 2022 року становила 14577 грн. 00 коп., в розрахунку за одну годину це становить 364 грн. 42 коп./год.

Окрім того, суд зауважує, що у складеному адвокатом Акті приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №1 від 01.04.2022, останнім не зазначено суми кожної з наданих адвокатом послуг в розрізі.

Отже, дослідивши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн., суд вважає, що розмір заявлених адвокатом позивача витрат по наданню правової допомоги у сумі 8 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи наведене та з урахуванням доводів зазначених у відзиві на позов відповідачем, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу надану адвокатом, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають частковому задоволенню на суму 3 000,00 грн. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу з відповідача в розмірі 5000,00 грн. суд відмовляє з підстав невідповідності критерію обґрунтованості.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" вх.№05-08/670/22 від 07.04.2022 про ухвалення додаткового рішення по справі №924/34/22 щодо стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Партс" (61017, м. Харків, пр-кт Гагаріна, 23/15, код ЄДРПОУ 42031167) 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом справи №924/34/22.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У стягненні з відповідача решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 14.04.2022.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 1 до справи.

направити на електронні адреси:

позивачу: ksparts@ukr.net

представнику позивача - адвокату Фадєєву О.П. - ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідачу: energoatom@atom.gov.ua

office@khnpp.atom.gov.ua