Рішення

від 04.04.2022 по справі 160/14258/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року Справа № 160/14258/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новомосковської міської ради (вул. Гетьманська, буд. 14, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, код ЄДРПОУ 34359199), в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20.01.2022 року, просить:

- визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт, а саме: рішення Новомосковської міської ради № 642 від 06.07.2018 р. «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська»;

- визнати частково протиправним та нечинним нормативно-правовий акт, а саме п. 2 рішення Новомосковської міської ради № 701 від 28.09.2018 р. «Про внесення змін до рішень міської ради щодо встановлення місцевих податків».

Позов мотивовано тим, що у особи, яка головувала на 15-ій сесії 7-го скликання та підписала рішення Новомосковської міської ради № 642 від 06.07.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» не було на це відповідних повноважень. Також, рішення Новомосковської міської ради № 642 від 06.07.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» не було офіційно оприлюднено, а тому є нечинним. Крім того, позивач зазначає, що рішення Новомосковської міської ради № 701 від 28.09.2018 року «Про внесення змін до рішення Новомосковської міської ради щодо встановлення місцевих податків» в частині, що стосується змін до рішення № 642 від 06.07.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» підписано особою, що не була на це уповноважена. Також, позивач зазначає, що не будучи офіційно оприлюдненим, саме рішення № 642 від 06.07.2018 року, яке офіційно оприлюднене в газеті «Новомосковська правда» № 19 від 11.10.2021 року, начебто, набуло чинності заднім числом, а саме з 01.01.2018 року, що суперечить ст. 58 Конституції України та ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правовий акт і відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 23 вересня 2021 року.

21.09.2021 року до суду надійшов відзив Новомосковської міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Відзив мотивовано тим, що 06 липня 2018 року Новомосковською міською радою було прийнято рішення № 642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська». Цим рішенням установлено на території міста Новомосковська ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1; пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пп.266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2; визначено об`єкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обов`язкові елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно ст. 266 Податкового кодексу України. Вказане рішення підписано головуючим на засіданні, депутатом міської ради Морозовим К. М. 08 червня 2021 року на адресу секретаря Новомосковської міської ради (станом на 08.06.2018 року голова не набув повноважень, обов`язки міського голови виконував секретар міської ради Горошко С. Г.) депутатами було подано пропозицію вх. № 1583/0/1-18, де зазначено «для забезпечення життєдіяльності міста Новомосковська, керуючись ч. 7 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 18, 20 Регламенту Новомосковської міської ради вносимо пропозицію про скликання позачергової сесії Новомосковської міської ради з наступним порядком денним…» У запропонованому депутатами порядку денному містилось питання «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська». Вказана пропозиція депутатів з боку секретаря Новомосковської міської ради була проігнорована, останній у двотижневий строк не скликав позачергову сесію Новомосковської міської ради на виконання пропозиції депутатів. 05.07.2018 року на адресу організаційного відділу виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатами було направлено повідомлення вх. № 1848/0/1-18 про скликання ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради на 06 липня 2018 року та проведення сесії за адресою: АДРЕСА_2 з визначеним порядком денним, серед якого було і питання «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська». Дорученням групи депутатів від 05 липня 2018 року відкриття ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради доручено депутату Новомосковської міської ради ОСОБА_3 06 липня 2018 року о 08:00 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 було відкрито ХV позачергову сесію Новомосковської міської ради. У протоколі ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради вказано, що ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 39 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, для продовження роботи сесії депутатам необхідно обрати головуючого на засіданні позачергової ХV сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання. ОСОБА_3 запропонував присутнім депутатам внести пропозиції щодо головуючого на засіданні позачергової ХV сесії міської ради. Депутат ОСОБА_4 запропонував обрати головуючим на засіданні позачергової ХV сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання депутата ОСОБА_3 . Інших пропозицій не надходило.» Так, більшістю голосів було прийнято процедурне рішення щодо обрання головуючим на сесії саме ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 53 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 3 від 10.11.2015 року (діяв на час прийняття оскаржуваного рішення) під процедурними питаннями маються на увазі питання врегулювання роботи на пленарних засіданнях. По процедурним питанням рішення міської ради не оформлюється, обговорення не проводиться. Згідно з ч. 16 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Отже, рішення № 642, на думку відповідача, прийнято та підписано у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до п. 3 рішення Новомосковської міської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» № 642 від 06.07.2018 року «Відділу з питань внутрішньої політики, інформації те прес-служби оприлюднити рішення в засобах масової інформації». Пунктом 5 вказаного рішення визначено, що рішення набирає чинності з дати оприлюднення в засобах масової інформації. Відповідно до ст. 5 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 3 від 10.11.2015 року рішення міської ради (крім внутрішньо-організаційних) підлягають обов`язковому оприлюдненню на офіційному інтернет-сайті. Проекти рішень міської ради, оприлюднюються їх авторами на офіційному інтернет-сайті Новомосковської міської ради не пізніш як за 20 робочих до дати розгляду з метою їх прийняття. Статтею 6 Регламенту встановлено, що рішення, прийняті радою, що мають нормативно-правовий характер публікуються на офіційному Інтернет-сайті Новомосковської міської ради. На виконання вказаних норм, рішення Новомосковської міської ради № 642 від 06.07.2018 року було опубліковано на сайті Новомосковської міської ради. Крім того, на виконання п. 3 рішення № 642 від 06.07.2018 року, повний текст оскаржуваного рішення було опубліковано в газеті «Твій рідний край» № 31 від 09 серпня 2018 року. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийняття уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Для прийняття регуляторного акту даним Законом визначена певна процедура його прийняття та затвердження, містяться чіткі вимоги до порядку публікування проекту рішення та власне рішення регуляторного характеру. Згідно з п. 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 року - установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків та зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.05 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Таким чином, до рішення № 642 від 06.07.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» не застосовується процедура, визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Приписами ст. 22 Закону України «Про порядку висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» не передбачено обов`язкової публікації всіх рішень органів місцевого самоврядування в друкованих засобах масової інформації. Факт публікації рішення № 642 від 06.07.2018 року в газеті «Твій рідний край» без додатків не є підставою для визнання його недійсним. Рішення № 701 від 28.09.2018 року «Про внесення змін до рішення Новомосковської міської ради щодо встановлення місцевих податків» було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, заперечення аналогічні викладеним вище щодо рішення № 642 від 06.07.2018 року.

Розгляд справи відкладено до 05.10.2021 року.

27.09.2021 року судом отримано відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якій позивач підтримує заявлені позовні вимоги, зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, наполягає на задоволенні позовних вимог. Відповідь мотивована тим, що за приписами п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України та ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» оскаржувані рішення є регуляторними актами. Єдиним випадком, коли сесію за рішенням ради (якого відповідачем не надано) веде один з депутатів цієї ради є п. 8 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме, коли сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду. У ст. 53 Регламенту відсутня вказівка на врегулювання правовідносин, зумовлених ч. 11 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Посилання відповідача на те, що депутату ОСОБА_3 іншими присутніми на сесії депутатами міської ради надано доручення на підписання спірних рішень спростовуються відсутністю відповідного доручення та рішення ради, яка є єдиним належним доказом наявності у нього права підпису рішення ради, з питання визначеного п. 8 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо розгляду електронної петиції, однак петиції не існувало. Публікація самого тільки тексту рішення Новомосковської міської ради № 642 від 06.07.2018 року не є офіційним оприлюдненням регуляторного акту. Публікації даного рішення в газеті «Новомосковська правда» також не було здійснено. Всупереч приписів ст.ст. 8, 19, 57 Конституції України, абз. 8 ч. 1 ст. 1, ст. 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», рішення № 642 від 06.07.2018 року не будучи опублікованим у повному обсязі (разом з додатками №№ 1, 2) в друкованих засобах масової інформації органу місцевого самоврядування, газеті «Новомосковська правда», на думку позивача, є нечинним. Не будучи офіційно оприлюдненим саме рішення відповідача № 642 від 06.07.2018 року згідно з рішенням № 701 від 28.09.2018 року, яке офіційно оприлюднене в газеті «Новомосковська правда» № 19 від 11.10.2021 року, ніби набуло законної сили заднім числом, а саме, з 01.01.2018 року. Вказане суперечить ст. 58 Конституції України, яка передбачає, що закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2021 року підготовче засідання відкладено до 12.10.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА» та клопотання Новомосковської міської ради про залучення третіх осіб у справі №160/14258/21 задоволено. Залучено до участі у справі № 160/14258/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА». Залучено до участі у справі № 160/14258/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Протокольною ухвалою суду від 12.10.2021 року підготовче засідання відкладено до 02.11.2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 02.11.2021 року підготовче засідання відкладено до 16.11.2021 року.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Луніної О. С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 16.11.2021 року, відкладено до 23.11.2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2021 року підготовче засідання відкладено до 07.12.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року у задоволенні клопотання Новомосковської міської ради про залишення позовної заяви без руху по справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року клопотання ОСОБА_1 з процесуальних питань по справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту задоволено частково. Зобов`язано Новомосковську міську раду повторно виконати вимоги ч.ч. 5, 6 ст. 264 КАС України, зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року по справі № 160/14258/21 до 09 грудня 2021 року включно. У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року у задоволенні заяви Громадської організації «ЗА ЧИСТЕ МІСТО» про вступ у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача у справі № 160/14258/21 - відмовлено. Заяву ОСОБА_2 про вступ у справу № 160/14258/21 в якості третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі № 160/14258/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою суду від 07.12.2021 року підготовче засідання відкладено до 11.01.2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2022 року підготовче засідання відкладено до 20.01.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 з процесуальних питань від 11.01.2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІЛЬМЕННА", ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту - відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2022 року підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті відкладено до 27.01.2022 року.

27.01.2022 року в судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 03.02.2022.

03.02.2022 року судом отримано додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких позивач наполягає, що доводи відповідача проте, що рішення органів місцевого самоврядування по встановленню зазначеного в ньому місцевого податку не підлягає офіційному оприлюдненню в друкованому засобі масової інформації і на нього не поширюється, як сам Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», так і його ст. 12, є незаконними та не поширюється на спірні правовідносини.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2022 року розгляд справи по суті відкладено до 17.02.2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2022 року розгляд справи по суті відкладено до 24.02.2022 року.

У зв`язку з введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану наступне судове засідання призначено на 05.04.2022 року.

У судове засідання 05.04.2022 року сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача та від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в обгрунтування клопотання зазначає, що вона не може з`явитись у судове засідання у зв`язку із зайнятістю в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська при розгляді кримінальної справи.

Відповідач обгрунтовує клопотання введенням в Україні воєнного стану.

Розглянувши заявлені клопотання, суд дійшов висновку, що наведені у них підстави для відкладення розгляду справи є необгрунтованими та безпідставними, враховуючи, що доказів зайнятості представника позивача в іншому суді під час розгляду кримінальної справи до клопотання не надано, а введення воєнного стану в країні не передбачає обов`язку суду відкладати розгляд справи без додаткових доказів, що перешкодили представнику відповідача з`явитись до суду.

За приписами ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 липня 2021 року ОСОБА_1 отримано податкові повідомлення-рішення від 05.04.2021 року №№ 0486911-2407-0408, 0486910-2407-0408, 0486908-2407-0408, 0486907-2407-0408 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік.

12.07.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровсько-Новомосковського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДАС у Дніпропетровській області Головного управління ДПС з інформаційним запитом, в якому просила:

- надати розрахунок щодо кожного з податкових повідомлень-рішень;

- надати інформацію про адреси об`єктів нерухомості та їх площу, які були використані для прийняття вищевказаних повідомлень-рішень;

- надати інформацію щодо розміру ставки податку використану для розрахунку.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом № 180/ЗПІ/04-36-24-07-19 від 15.07.2021 року, надало позивачу відповідь, в якій зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна та за даними аналітично-інформаційної системи ДПС України платник ОСОБА_1 є власником майна, а саме:

- магазин, загальною площею 550,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , частка власності 1, з 26.07.2013;

- нежитлові приміщення комерційного призначення, загальною площею 132,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , частка власності 1, з 07.11.2006;

- магазин «меблі», загальною площею 87,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , частка власності 1, з 26.06.2007;

- нежиле приміщення, загальною площею 72,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , частка власності 1, з 06.04.2010.

Також, у відповіді контролюючого органу зазначено, що згідно рішень Новомосковської міської ради від 06.07.2018 за № 642 ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) періоду, за 1 кв. м. бази оподаткування. Керуючись, п.п.266.7.1 ст. 266 ПКУ, платнику ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення-рішення (форми Ф) за 2020 рік, які отримані платником, згідно поштового повідомлення про вручення 06.07.2021, а саме: ППР № 0486911-2407-0408 від 05.04.2021 на суму 11912,39 грн. (550,3 кв. м.; ППР № 0486910-2407-0408 від 05.04.2021 на суму 1562, грн. (72,2 кв. м.); ППР № 0486908-2407-0408 від 05.04.2021 на суму 1891,96 грн. (87,4 кв. м.); ППР № 0486907-2407-0408 від 05.04.2021 на суму 2876,90 грн. (132,9 кв. м.).

Крім того, у листі ГУ ДПС у Дніпропетровській області наведено розрахунки сум з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з посиланням на 23,615 грн. - вартість нерухомості згідно Рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 № 642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковськ».

На запит позивача про надання публічної інформації, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради надав позивачу відповідь № 297/0/13-21 від 23.07.2021 року, до якої додано копія рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року № 642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковськ та копію сторінки газети «Твій рідний край» № 31(175) від 09.08.2018 року, на якій надруковано рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року № 642.

06.07.2018 року Новомосковська міська рада прийняла рішення № 642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковськ».

28.09.2018 року Новомосковська міська рада прийняла рішення № 701 «Про внесення змін до рішень міської ради щодо встановлення місцевих податків».

Позивач, вважаючи рішення Новомосковської міської ради протиправними, звернулася до суду з позовною заявою про визнання їх нечинними.

Розглядаючи даний спір по суті заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок та умови нарахування, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із підпунктом 266.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

За умовами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

За умовами пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до умов частини 6 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Приписами частини 7 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Також, відповідно до частини 8 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду.

Згідно із частиною 9 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Відповідно до частини 10 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Умовами пункту 11 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Пункт 16 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Отже, сесія міської ради повинна бути скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, у цьому випадку, протокол сесії міської ради, прийняті нею рішення підписуються депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 червня 2018 року на адресу секретаря Новомосковської міської ради (станом на 08.06.2018 року голова не набув повноважень, обов`язки міського голови виконував секретар міської ради Горошко С.Г.) депутатами було подано пропозицію вх. № 1583/0/1-18, в якій зазначено, що «для забезпечення життєдіяльності міста Новомосковська, керуючись ч. 7 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 18, 20 Регламенту Новомосковської міської ради вносимо пропозицію про скликання позачергової сесії Новомосковської міської ради з наступним порядком денним…»

У запропонованому депутатами порядку денному містилось питання «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська».

Вказана пропозиція депутатів з боку секретаря Новомосковської міської ради була проігнорована, останній у двотижневий строк не скликав позачергову сесію Новомосковської міської ради на виконання пропозиції депутатів.

05.07.2018 року на адресу організаційного відділу виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатами було направлено повідомлення вх. № 1848/0/1-18 про скликання ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради на 06 липня 2018 року та проведення сесії за адресою: АДРЕСА_2 з визначеним порядком денним, серед якого було і питання «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська».

Дорученням групи депутатів від 05 липня 2018 року відкриття ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради доручено депутату Новомосковської міської ради ОСОБА_3 06 липня 2018 року о 08:00 за адресою: м. Новомосковськ, вул. Микити Головка, 7.

ОСОБА_3 було відкрито ХV позачергову сесію Новомосковської міської ради.

У протоколі ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради вказано, що ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 39 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, для продовження роботи сесії депутатам необхідно обрати головуючого на засіданні позачергової ХV сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання.

ОСОБА_3 запропонував присутнім депутатам внести пропозиції щодо головуючого на засіданні позачергової ХV сесії міської ради.

Депутат ОСОБА_4 запропонував обрати головуючим на засіданні позачергової ХV сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання депутата ОСОБА_3 .

Інших пропозицій не надходило.»

Так, більшістю голосів було прийнято процедурне рішення щодо обрання головуючим на сесії саме ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 53 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 3 від 10.11.2015 року (діяв на час прийняття оскаржуваного рішення) під процедурними питаннями маються на увазі питання врегулювання роботи на пленарних засіданнях.

Аналогічно було прийнято процедурне рішення щодо обрання головуючим на пленарному засіданні позачергової віїзної ХVІ сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання депутата ОСОБА_3 .

З огляду на викладене та, враховуючи, що ХV та ХVІ позачергові сесії Новомосковської міської ради скликано групою депутатів відповідно до пункту 7 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування», а прийняті рішення підписано депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на їх засіданнях, а саме - ОСОБА_3 , доводи позивача щодо підписання рішення не повноважною особою не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи та приписами чинного законодавства.

В частині посилань позивача на не оприлюднення відповідачем проекту рішення щодо встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно згідно вимог статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Нормами пункту 1 частини 1 статті 5 цього Закону визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Згідно з нормами статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати зокрема нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 13 Закону №280/97-ВР передбачено, що територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 5, 10, 12 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз приписів частини 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує на імперативний характер правила щодо обов`язкового оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх проектів актів останніх, але з відсиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині регулювання порядку такого оприлюднення.

Судом встановлено, що оскаржувані рішення №642 від 06.07.2018 року та № 701 від 28.09.2018 року були опубліковані без додатків в газеті «Твій рідний край». Фактично позивач не заперечує факт публікування оскаржуваних рішень, проте зазначає, що вони були опубліковані без додатків, що позбавило її права повного ознайомлення зі ставками податку, та в неналежному друкованому виданні.

В обгрунтування власної позиції позивачем надано до суду копію договору №1/2018 від 27.02.2018 року на висвітлення діяльності Новомосковської міської ради в газеті «Новомосковська правда» у 2018 році.

Суд зазначає, що норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» не містять конкретизації, в якому саме друкованому засобі масової інформації необхідно опублікувати спірні рішення. Законом встановлено імперативний обов`язок міської ради опублікувати прийняте рішення, тобто довести до відома осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості.

Судом встановлено, що газета «Твій рідний край» публікується та висвітлює інформацію, поширену на території м. Новомосковська.

Оскаржувані рішення №642 від 06.07.2018 року та № 701 від 28.09.2018 року з додатками опубліковані та містяться в загальному доступі на сайті Новомосковської міської ради, а тому, дізнавшись про існування оскаржуваних рішень, позивач мала можливість ознайомитись з текстом додатків до вказаних рішень на сайті Новомосковської міської ради.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 зазначив, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною для скасування правильного за змістом рішення.

Отже, суд вважає, що метою опублікування спірних рішень органу місцевого самоврядування є доведення до відома прийнятих рішень до осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості.

Правову позицію стосовно опублікування рішень органу місцевого самоврядування викладено Верховним Судом у постанові від 10.12.2021 року у справі №0940/2301/18.

Колегія суддів звернула увагу на те, що терміни «оприлюднення» та «опублікування» не є синонімами та мають різний зміст і правове навантаження.

Такий висновок підтверджує й аналіз приписів частини п`ятої статті 94 Конституції України, яка передбачає, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Тобто термін «оприлюднення» має більш широке значення порівняно із терміном «опублікування» та включає у себе різні передбачені законом способи донесення публічної інформації, у тому числі змісту нормативно-правового акту, до відома широкого кола осіб, зокрема, шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті відповідного суб`єкта нормотворення, опублікування у офіційних друкованих виданнях, друкованих засобах масової інформації тощо.

Що ж стосується рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у Податковому кодексі України, так і у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або буд-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Водночас Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою як це закріплено у статті 1 Конституції України.

Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02.11.2004 № 15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві.

Тобто в Україні як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, тим більше у такій важливій сфері як оподаткування.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що на відносини, пов`язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно - правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

За змістом статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі нормативно-правового характеру, підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», статтею 15 якого встановлено обов`язок оприлюднення розпорядниками своїх нормативно - правових актів невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня їх затвердження. Ця ж стаття Закону України «Про доступ до публічної інформації» у імперативній формі визначає, що у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Питання оприлюднення рішень органів місцевої влади з питань місцевого значення ЄСПЛ розглядав у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS

ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі «Інтернет» і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.

Також, суд зазначає, що не применшуючи значення дотримання строків оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування, які визначені чинним законодавством, суд вважає, що порушення процесуальної норми повинно бути підставою для скасування такого рішення лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 810/1354/18, згідно з якою саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Також, суд враховує, що визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, тобто покладається на розсуд компетентного органу, а встановлений оспорюваний розмір ставки такого податку у повній мірі відповідає п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України.

Рішенням відповідача встановлений місцевий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі визначені об`єкти оподаткування, платників податку, розмір ставки, податковий період, пільги із сплати такого податку.

Отже, підстав для скасування правильних за змістом рішень, оприлюднених та доведених до відома осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості, не має.

Суд дійшов висновку, що опублікування тексту оскаржуваних рішень в іншому друкованому засобі масової інформації (газета «Твій рідний край», а не «Новомосковська правда») не свідчить про неналежність оприлюднення таких рішень, оскільки, дізнавшись про їх існування, позивач мала можливість ознайомитись і з текстом рішень, і з додатками як на сайті Новомосковської міської ради, так і шляхом звернення до відповідача із заявою про надання інформації, чим фактично позивач і скористалась при підготовці позовної заяви до суду.

Отже, судом не встановлено порушень прав позивача в цій частині.

Стосовно доводів позивача про дію рішення у минулому часі, суд звертає увагу, що в 2018 році внесені зміни до Податкового кодексу України Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», який набрав чинності 01 січня 2018 року (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2245-VIII установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування у 2018 році наділені повноваженнями приймати рішення щодо встановлення місцевих податків та зборів керуючись при цьому вимогами Закону № 2245-VIII, незважаючи на правила щодо правового регулювання порядку встановлення та зміни до будь-яких елементів податків, встановлених п.п.4.1.9 п. 4.1 ст. 4, п.п. 12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України та положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідні повноваження міським радам надані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», який є діючим, чинним, не є скасованим станом на день розгляду справи судом. Отже, вказаний Закон є належним до застосування судом при вирішення питання стосовно дії в часі оскаржуваних рішень.

Отже, відповідачем правомірно були прийняті рішення з дією у часі з 2018 року, оскільки відповідне є дотриманням діючих норм Закону України від 07 грудня 2017 року №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».

Стосовно доводів позивача про застосування до оскаржуваних рішень при їх прийнятті процедури прийняття регуляторного акта, суд зазначає наступне.

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Те, що оскаржувані рішення Новомосковської міської ради №642 від 06.07.2018 року та № 701 від 28.09.2018 року за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування учасниками справи не оспорюється і не ставиться під сумнів судом. При цьому приналежність спірних рішень Міської ради про встановлення місцевих податків та зборів до нормативно-правових актів з питань оподаткування місцевими податками та зборами прямо передбачена підпунктом 12.5 пункту 12 статті 12 Податкового кодексу України.

Водночас, однією з визначальних ознак регуляторного акту є те, що цей акт зумовлює регуляторний вплив на урегульовані ним правовідносини.

Колегія суддів Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2021 року у справі №0940/2301/18 відзначила, що оскаржуване рішення сільської ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об`єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Навіть у разі неприйняття рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, про вказано у підпункті 12.3.5 пінку 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Тобто, встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов`язком відповідної ради, яка згідно із статтею 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.

У будь-якому разі, незалежно від виконання відповідною радою свого обов`язку щодо прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, правовідносини стосовно їх справляння та порядку адміністрування не залишаються неврегульованими і регламентуються відповідними положеннями Податкового кодексу України, які можуть бути змінені лише шляхом внесення законодавцем змін до «тіла» цього Кодексу й застосовуються безпосередньо та без здійснення аналізу їх регуляторного впливу.

До кваліфікуючих ознак регуляторного акту можна віднести й закріплену нормами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» спеціальну процедуру його підготовки, розроблення, розгляду, прийняття і офіційного оприлюднення, яка включає стадії, зокрема, підготовки аналізу регуляторного впливу такого акту і оприлюднення проекту останнього з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (статті 8, 9 цього Закону).

Водночас відповідно до правил частини першої статті 67, частини першої статті 74 Конституції України кожен (тобто включаючи й суб`єктів господарювання) зобов`язаний сплачувати податки і збори (у тому числі й місцеві) в порядку і розмірах, установлених законом. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

За визначенням же пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком (у тому числі й місцевим податком і збором, як видом податку) є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов`язком кожного, у тому числі й суб`єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що виходячи із наведеного у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначення поняття регуляторного акту, останній має свої власні, специфічні й притаманні лише йому ознаки, зокрема, такий акт або його окремі положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення, зміни чи скасування норм права саме у цих правовідносинах

Спірні ж у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії Податкового кодексу України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому за змістом статті 2 Податкового кодексу України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

До складу податкового законодавства України віднесено й рішення, зокрема, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, як це визначено пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України), однак підкреслює, що у будь-якому випадку такі рішення повинні бути прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом і це прямо передбачено вказаною вище нормою.

Такі рішення органів місцевого самоврядування напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 Податкового Кодекс України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Податкові правовідносини, як окремий і самостійний вид відносин, унормовуються, насамперед, Податковим кодексом України, положення якого можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до нього відповідними законами України, а усі нормативно-правові акти, які входять до складу податкового законодавства України, повинні прийматися на підставі, за правилами та на виконання цього Кодексу.

Жодних бланкетних або відсильих норм права, які б встановлювали обов`язок застосування у податкових правовідносинах спеціальних правових процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Податковий кодекс не містить.

Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів (статті 4, 7 цього Кодексу), якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Податковим кодексом України не віднесено до актів податкового законодавства України, які наведені у статті 3 цього Кодексу за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, про які іде мова у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що оспорювані рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є протиправними у зв`язку з недотримання при їх розробленні, розгляді та прийнятті вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки цей закон не поширює свою дію на спірні у цій справі правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна