Постанова

від 13.12.2022 по справі 160/14258/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14258/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року в адміністративній справі №160/14258/21 (головуючий суддя першої інстанції Луніна О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, (треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА», ОСОБА_2 ), про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.08.2021 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської міської ради, (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛЬМЕННА), в якому просила:

- визнати протиправним та нечинним рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська»;

- визнати частково протиправним та нечинним саме п.2 рішення Новомосковської міської ради від 28.09.2018 року №701 «Про внесення змін до рішень міської ради щодо встановлення місцевих податків».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у особи, яка головувала на 15-ій сесії 7-го скликання та підписала рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» не було на це відповідних повноважень. Рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» офіційно не було оприлюднено, а тому є нечинним. Рішення Новомосковської міської ради від 28.09.2018 року №701 «Про внесення змін до рішення Новомосковської міської ради щодо встановлення місцевих податків» в частині, що стосується змін до рішення від 06.07.2018 року №642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» підписано особою, що не була на це уповноважена. Також, зазначає, що не будучи офіційно оприлюдненим, саме рішення №642 від 06.07.2018 року, яке офіційно оприлюднене в газеті «Новомосковська правда» №19 від 11.10.2021 року, начебто, набуло чинності заднім числом, а саме з 01.01.2018 року, що суперечить ст.58 Конституції України та ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Відповідач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.15-18 т.1).

06 липня 2021 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 05.04.2021 року №0486911-2407-0408, №0486910-2407-0408, №0486908-2407-0408, №0486907-2407-0408 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік (а.с.19-23 т.1).

12.07.2021 року позивач звернулась до Дніпровсько-Новомосковського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДАС у Дніпропетровській області Головного управління ДПС з інформаційним запитом, в якому просила:

- надати розрахунок щодо кожного з податкових повідомлень-рішень;

- надати інформацію про адреси об`єктів нерухомості та їх площу, які використані для прийняття вищевказаних повідомлень-рішень;

- надати інформацію щодо розміру ставки податку використану для розрахунку (а.с. 24-25 т. 1).

Листом від 23.07.2021 року №297/0/13-21 Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, на запит позивача, надав ОСОБА_1 копію рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковськ та копію сторінки газети «Твій рідний край» від 09.08.2018 року №31 (175), на якій надруковано рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018року №642 (а.с. 33-41 т. 1).

06.07.2018 року Новомосковська міська рада прийняла рішення №642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковськ» (а.с. 34-39 т.1).

28.09.2018 року Новомосковська міська рада прийняла рішення №701 «Про внесення змін до рішень міської ради щодо встановлення місцевих податків» (а.с.160-170 т.1).

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач оскаржила їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що дізнавшись про існування оскаржуваних рішень, позивач мала можливість ознайомитись з текстом додатків до вказаних рішень на сайті Новомосковської міської ради. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною для скасування правильного за змістом рішення. Не применшуючи значення дотримання строків оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування, які визначені чинним законодавством, порушення процесуальної норми повинно бути підставою для скасування такого рішення лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, тобто покладається на розсуд компетентного органу, а встановлений оспорюваний розмір ставки такого податку у повній мірі відповідає п.266.5.1 ст.266 ПК України. Рішенням відповідача встановлений місцевий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі визначені об`єкти оподаткування, платників податку, розмір ставки, податковий період, пільги із сплати такого податку. Підстав для скасування правильних за змістом рішень, оприлюднених та доведених до відома осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості, не має.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Приписами статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок та умови нарахування, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із пп.266.1 п.266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до статті 69 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі по тексту - Закон №280) органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону №280 визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №280 сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно із частиною 6 статті 46 Закону №280 у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до частин 7-11 статті 46 Закону №280 сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації. Сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду. У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради. Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Згідно із частиною 16 статті 46 Закону №280 протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Отже, сесія міської ради повинна бути скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, у цьому випадку, протокол сесії міської ради, прийняті нею рішення підписуються депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2018 року на адресу секретаря Новомосковської міської ради (станом на 08.06.2018 року голова не набув повноважень, обов`язки міського голови виконував секретар міської ради Горошко С.Г.) депутатами подано пропозицію вх.№1583/0/1-18, якою для забезпечення життєдіяльності міста Новомосковська, керуючись ч.7 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 18, 20 Регламенту Новомосковської міської ради вносено пропозицію про скликання позачергової сесії Новомосковської міської ради. У запропонованому депутатами порядку денному містилось питання про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська (а.с.93-94 т.1).

Вказана пропозиція депутатів з боку секретаря Новомосковської міської ради проігнорована, останній у двотижневий строк не скликав позачергову сесію Новомосковської міської ради на виконання пропозиції депутатів.

05.07.2018 року на адресу організаційного відділу виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатами направлено повідомлення вх.№1848/0/1-18 про скликання ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради на 06 липня 2018 року та проведення сесії за адресою: м.Новомосковськ, вул.Микити Головка, 7, з визначеним порядком денним, серед якого було і питання про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська (а.с.95-99 т.1).

Дорученням групи депутатів Новомосковської міської ради від 05 липня 2018 року відкриття ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради на підставі частини11 статті 46 Закону №280 доручено депутату Новомосковської міської ради ОСОБА_3 (а.с.200-201 т. 1 ).

06 липня 2018 року о 08.00 год. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Микити Головка, 7, депутатом міської ради Морозовим К.М. відкрито ХV позачергову сесію Новомосковської міської ради.

Згідно протоколу ХV позачергової сесії Новомосковської міської ради ОСОБА_3 повідомив депутатів, що відповідно до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 39 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, для продовження роботи сесії депутатам необхідно обрати головуючого на засіданні позачергової ХV сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання. ОСОБА_3 запропонував присутнім депутатам внести пропозиції щодо головуючого на засіданні позачергової ХV сесії міської ради (а.с.49 т.1).

Депутат ОСОБА_4 запропонував обрати головуючим на засіданні позачергової ХV сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання депутата ОСОБА_3 .. Інших пропозицій не надходило (а.с.48-69 т.1)

Отже, одноголосно прийнято процедурне рішення щодо обрання головуючим на сесії саме ОСОБА_3 (а.с.149 т.1). Відповідно до ст.53 Регламенту Новомосковської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради №3 від 10.11.2015 року (діяв на час прийняття оскаржуваного рішення) під процедурними питаннями маються на увазі питання врегулювання роботи на пленарних засіданнях.

Аналогічно прийнято процедурне рішення щодо обрання головуючим на пленарному засіданні позачергової виїзної ХVІ сесії Новомосковської міської ради VІІ скликання депутата ОСОБА_3 (а.с.171-182 т.1).

З огляду на викладене та, враховуючи, що ХV та ХVІ позачергові сесії Новомосковської міської ради скликано групою депутатів відповідно до частини 7 статті 46 Закону №280, прийняті на сесії рішення підписано депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на їх засіданнях, а саме - ОСОБА_3 , доводи позивача про підписання рішення не повноважною особою, є необгрунтованими та спростовуються наведеними вище матеріалами справи.

Стосовно доводів позивача щодо не оприлюднення проекту рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно згідно вимог статті 15 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», (далі по тексту - Закон №2939) апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2939 проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону №2939 визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Відповідно до статті 15 Закону №2939 розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати зокрема нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Інформація, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Як зазначалось вище, відповідно до п.24 частини 1 статті 26 Закону №280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 5, 10, 11, 12 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Приписи частини 11 статті 59 Закону №280 вказують на імперативний характер правила щодо обов`язкового оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх проектів актів, але з відсиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині регулювання порядку такого оприлюднення.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №642 опубліковане в газеті «Твій рідний край» 09.08.2018 року (а.с.41 т.1).

Рішення відповідача від 28.09.2018 року №701 також опубліковане у встановлений законом спосіб у друкованому засобі масової інформації в газеті «Новомосковська правда» 11.10.2018 року.

Фактично позивач не заперечує факт публікування оскаржуваних рішень в друкованих засобах, проте зазначає, що вони були опубліковані в неналежному друкованому засобі та без додатків, що позбавило її права повного ознайомлення зі ставками податку.

Посилання позивача про опублікування тексту рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №642 в друкованому засобі масової інформації - газеті «Твій рідний край», а не в газеті «Новомосковська правда», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки законодавець визначає конкретне друковане видання для публікації та поширення інформації на території відповідного органу самоврядування.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що норми Закону № 2939 не містять конкретизації, в якому саме друкованому засобі масової інформації необхідно опублікувати спірні рішення. Законом встановлено імперативний обов`язок міської ради опублікувати прийняте рішення, тобто довести до відома осіб, які проживають та провадять діяльність, на відповідній місцевості. Газетами «Твій рідний край», «Новомосковська правда» публікується та висвітлюється інформація поширена на території м Новомосковська.

Дізнавшись про існування оскаржуваних рішень, позивач мала можливість ознайомитись і з їх текстом, і з додатками до рішень як на сайті Новомосковської міської ради, так і шляхом звернення до відповідача із заявою про надання інформації, чим фактично позивач і скористалась при підготовці позовної заяви до суду.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною для скасування правильного за змістом рішення.

Згідно відзиву відповідача на позов, запит про надання повного тексту рішень з усіма додатками від позивача у період із 2018 року по липень 2021 року не надходив (а.с.89 т.1).

Вказана обставина позивачем не спростована.

Разом з тим законодавством не передбачено обов`язкової публікації всіх рішень органів місцевого самоврядування в друкованих засобах масової інформації, тим більше що оскаржені рішення не носять характеру регуляторного акту.

Крім того, оскаржені рішення відповідача від 06.07.2018 року №642 та від 28.09.2018 року №701 з додатками опубліковані та містяться в загальному доступі на сайті Новомосковської міської ради.

Так, рішення від 06.07.2018 року №642 з додатками 1 та 2 та рішення від 28.09.2018 року №701 з додатками були опубліковані відповідно 06.07.2018 року та 28.09.2018 року на сайті Новомосковської міської ради за посиланням https://novomoskovsk-rada.dp.gov.ua/ua/ normativni-akti/vsi-normativni-akti/pro-vstanjvlennya-stavok-ta-pilg-iz-splati-podatku-na-neruhome-majno-vidminne-vid-zemelnoyi-dilyanki-na-teritoriyi-mista-novomoskovska (а.с. 116-119 т.3).

Вказані обставини позивач не заперечує, та навіть підтверджує в своїх додаткових поясненнях (а.с.210-212 т.2).

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушення процесуальної норми повинно бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. За принципами, що визначає та підтримує ЄСПЛ, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Разом з тим визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Рішеннями відповідача встановлений місцевий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі визначені об`єкти оподаткування, платники податку, розмір ставки, податковий період, пільги із сплати такого податку. Підстави для скасування правильних за змістом рішень, оприлюднених та доведених до відома осіб, які проживають та провадять діяльність на відповідній місцевості відсутні, як правильно визначив суд першої інстанції.

Доводи позивача про дію рішення у минулому часі взагалі не стосуються предмету даного позову та судом апеляційної інстанції не досліджуються, оскільки регулюються нормами Податкового кодексу України та можуть бути предметом дослідження при оскарженні податкових зобов`язань, пов`язаних зі сплатою податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,

Стосовно доводів про застосування процедури прийняття регуляторного акту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.09.2003 року №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі по тексту - Закон №1160) регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 12 Закону №1160 регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Податковим кодексом України не віднесено до актів податкового законодавства України, які наведені у статті 3 цього Кодексу за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає. Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, про які іде мова у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин. Закон №1160 не поширює свою дію на спірні у цій справі правовідносини, як правильно визначив суд першої інстанції.

Отже, відповідачем правомірно прийняті рішення від 06.07.2018 року № 642 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Новомосковська» та від 28.09.2018 року № 701 «Про внесення змін до рішень міської ради щодо встановлення місцевих податків», як правильно визначив суд першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року в адміністративній справі №160/14258/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року в адміністративній справі №160/14258/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак