Рішення

від 06.04.2022 по справі 160/672/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 року Справа № 160/672/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новомосковської міської ради (вул. Гетьманська, 14, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., 51200, код ЄДРПОУ 34359199), в якій позивач просить:

- визнати неправомірними дії Новомосковської міської ради по наданню листами від 22.10.2018 № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 № 1413/0/2-20 податковому органу недостовірної інформації щодо договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:02:020:006 площею 0,2367 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 прохідної ВАТ "НМТЗ", укладеного 20.11.2006 року між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 , та зобов`язати Новомосковську міську раду відкликати вказані листи.

Позов обгрунтовано тим, що у вересні 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу в розмірі 105554,21 грн., який нараховано за податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті на підставі інформації, наданої Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, надісланої до податкового органу листами від 22.10.2018 № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 № 1413/0/2-20, про договір оренди земельної ділянки від 20.11.2006 № 04:06:126:00089, укладений між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 . Позивач вважає, що Новомосковська міська рада у листах від 22.10.2018 № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 № 1413/0/2-20 надала до податкового органу недостовірну та неправдиву інформацію про існування договору оренди земельної ділянки від 20.11.2006 № 04:06:126:00089, укладеного між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 20 листопада 2006 року між орендодавцем Новомосковською міською радою та орендарем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2367 га, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 прохідної ВАТ "НМТЗ". Договір оренди було укладено на підставі пункту 2.4 Рішення Новомосковської міської ради депутатів VI сесії п`ятого скликання від 14.09.2006 № 109, згідно якого позивачу було надано право на оренду вищезазначеної земельної ділянки терміном на 2 роки. Договір оренди зареєстровано у Новомосковському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК 20.11.2006 за№ 04:06:126:00089. Відповідно до пункту 8 договору оренди договір укладається на термін 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не мав наміру поновлювати (продовжувати) дію договору оренди, відповідна письмова заява про намір продовження дії договору до Новомосковської міської ради ним не подавалась. Натомість ОСОБА_1 в листопаді 2008 року була подана до Новомосковської міської ради заява про розірвання договору оренди, яка не збереглася у позивача за зустрічним позовом у зв`язку зі спливом строку зберігання. Згідно пункту 37 договору оренди підставою припинення договору є закінчення строку його дії. Умови повернення земельної ділянки визначені пунктами 21-25 договору оренди. При цьому, положеннями договору оренди не передбачено складання акту повернення земельної ділянки після закінчення терміну оренди. Отже, строк дії договору оренди сплив 20 листопада 2008 року, після чого ОСОБА_1 повернув орендодавцю орендовану земельну ділянку і припинив нею користуватися. Підтвердженням факту закінчення терміну дії договору оренди є Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.01.2021 № 240593024, від 27.01.2021 № 241924919, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реестру іпотек, Єдиного реестру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.02.2021 № 242497029 (копії додаються). Також Новомосковською міською радою (орендодавцем) в листах від 02.10.2018р. вих. № 1772/0/2-18, від 22.10.2018 вих. № 1892/0/2-18, від 11.03.2019 № 425/0/2-19 підтверджено, що договір оренди укладався терміном на 2 роки, строк його дії закінчився 20.11.2008р., станом на 01.10.2018 звернень від ОСОБА_1 про поновлення договору не надходило. Крім того, листом від 23.10.2021 вих. № 1484/0/12-21 Новомосковська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що за обліковими даними відділу земельних відносин виконавчого комітету Новомосковської міської ради не значаться (не зберігаються) заяви позивача про поновлення договору оренди. Відповідно до пункту 36 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Жодних додаткових угод про продовження строку дії договору оренди ОСОБА_1 не підписував, сторони договору з цього приводу до суду не звертались, вважаючи цей договір припиненим. Протягом дії договору оренди ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, передбаченому договором оренди. Отже, ОСОБА_1 , як орендар земельної ділянки, сумлінно і своєчасно виконав усі умови договору оренди (сплатив орендну плату, подав заяву про припинення договору, повернув земельну ділянку орендодавцю). З 20.11.2008р. ОСОБА_1 не користувався земельною ділянкою. Таким чином, вказана земельна ділянка знаходилась фактично в користуванні позивача в період з 20.11.2006 року (дата державної реєстрації договору) по 20.11.2008 року (дата закінчення дії договору). Згідно абзацу 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент дії договору оренди - 2006-2008рр.) договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено. Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені статтею 34 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент дії договору оренди -2006-2008рр.), а саме, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 у листопаді 2008 року подав заяву про припинення договору та повернув земельну ділянку орендодавцю, після чого не користувався нею, з 20 листопада 2008 року між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 відсутні договірні орендні відносини з приводу земельної ділянки. Оскільки пролонгація договору не здійснювалась, строк дії даного договору сплив 20.11.2008 року. Також виключаються підстави для того, щоб вважати даний договір оренди земельної ділянки № 04:06:126:00089 поновленим на новий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на дату закінчення строку дії договору - 20.11.2008 року. Частиною 3 статті 33 даного Закону було передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомлення. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на 20.11.2008 року) зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Згідно пункту 36 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Пунктом 39 договору оренди визначено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. Таким чином, згідно вищезазначених норм для того, щоб строк дії договору який закінчився, вважався поновленим, повинно мати місце: 1) фактичне користування орендарем даною земельною ділянкою; 2) відсутність протягом одного місяця відповідного листа-повідомлення орендодавця; 3) наявність оформленої двосторонньої угоди про поновлення строку дії договору. Як вже було зазначено, ОСОБА_1 після спливу строку дії даного договору оренди землі фактично нею не користувався. Будь-які додаткові угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки № 04:06:126:00089 між ОСОБА_1 та уповноваженими особами органу місцевого самоврядування не укладалися. А тому підстави для того, щоб вважати строк дії договору оренди земельної ділянки № 04:06:126:00089 поновленим, відсутні. Враховуючи викладене, посадовими особами виконавчого комітету Новомосковської міської ради неправомірно та безпідставно була надана до податкового органу недостовірна інформація у листах від 22.10.2018 № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 № 1413/0/2-20 про наявність укладеного між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі № 160/672/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.02.2022 року до суду надійшов відзив Новомосковської міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначає про необгрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Відзив обгрунтовано тим, що між Новомосковською міською радою та гр. ОСОБА_1 був укладений договір оренди від 20.11.2006 р. за реєстраційним номером 04:06:126:00089 на земельну ділянку площею 0.2367 га з кадастровим номером 1211900000:02:020:0006. що розташована за адресою АДРЕСА_2 прохідної ВАТ "НМТЗ" під будівництво газової автозаправочної станції (Додаток 1). Договір був укладений строком на 2 роки. Під час укладання договору оренди також був укладений акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Новомосковська міська рада передала, а орендар гр. ОСОБА_1 прийняв в користування зазначену земельну ділянку.Умовами договору оренди визначено наступне:

- п. 1 8: "Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі...";

- п. 21: "Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду";

- розділ Наслідки припинення або розірвання договору оренди (стор.4): "У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки". Враховуючи викладені умови договору оренди, відсутність звернення позивача до Новомосковської міської ради із заявою про припинення договору оренди після закінчення терміну його дії. відсутність рішення про припинення договору оренди, відсутність укладеного акту приймання-передачі земельної ділянки та/або угоди про припинення договору оренди, а також відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:02:020: виконавчим комітетом Новомосковської міської ради договір оренди від 20.11.2006 р. за реєстраційним номером 04:06:126:00089 визнавався діючим. У зв`язку із цим, Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради неодноразово надсилались листи до орендаря про необхідність внесення змін до умов договору оренди в частині відсоткової ставки, необхідності поновлення або припинення договору оренди. Листи надсилались на адресу АДРЕСА_1 . що відповідає діючій адресі його місця проживання (відповідно до позовної заяви). На зазначені листи орендар не надав жодної відповіді. Для з`ясування того, чи сплачує позивач. орендну плату за цю земельну ділянку Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради в 2018 році також був надісланий лист до ГУ ДФС у Дніпропетровській області. За даними ГУ ДФС гр. ОСОБА_1 не сплачував орендну плату. В свою чергу гр. ОСОБА_1 був надісланий лист до Новомосковської міської ради із проханням "викреслити його зі списку орендарів", на що виконавчим комітетом було надано вичерпну відповідь про порядок припинення договору оренди. Після отримання цієї відповіді гр. ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора речових прав та зареєстрував договір оренди в ДРРП. Інформаційними довідками з ДРРП підтверджується автоматичне припинення іншого речового права (оренди) у зв`язку із закінченням терміну дії договору. З урахуванням нових обставин (реєстрація в ДРРП права оренди з одночасним припиненням цього права) на лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області в 2021 році у відповіді виконавчим комітетом Новомосковської міської ради було зазначено, що договір оренди був припинений. Виконавчий комітет Новомосковської міської ради відповідно до вимог ст. 288 Податкового кодексу України, надсилає до контролюючого органу (ДПС) щорічний звіт до 1 лютого - перелік орендарів (фізичних та юридичних осіб), з якими укладено договори оренди землі комунальної власності на території м. Новомосковськ. У 2021 році виконавчим комітетом було надано звіт без відомостей про договір оренди ОСОБА_1

21.02.2022 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач вказує на необгрунтованість доводів відповідача та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. зазначає, що відповідачем до суду не надано жодних документів щодо листування з приводу договору оренди за період з 20.11.2008 року (дати закінчення строку договору оренди) до 2013 року.

Розглянувши позовну заяву, подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, при вирішенні питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно ості до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Водночас, суду не надано жодного доказу, що надання Новомосковською міською радою листами від 22.10.2018 № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 № 1413/0/2-20 податковому органу інформації щодо договору оренди земельної діялянки порушують права позивача.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем в межах даного спору обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, адже порушене право позивача виходить не із листів міської ради, а із актів індивідуальної дії, якими нараховано відповідний податок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна