Постанова

від 03.07.2022 по справі 160/672/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/672/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чумака С.Ю., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року в адміністративній справі №160/672/22 (головуючий суддя першої інстанції Луніна О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.01.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської міської ради, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Новомосковської міської ради по наданню податковому органу листів від 22.10.2018 року №1890/0/2-18, від 04.09.2020 року №1413/0/2-20 з недостовірної інформації щодо договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:02:020:006 площею 0,2367 га, розташованої за адресою Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, р-н 4-ї прохідної ВАТ «НМТЗ», укладеного 20.11.2006 року між ним та Новомосковською міською радою,

- зобов`язати Новомосковську міську раду відкликати вказані листи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у вересні 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до нього про стягнення суми податкового боргу в розмірі 105554,21 грн., який нараховано за податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті на підставі інформації, наданої Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, надісланої до податкового органу листами від 22.10.2018 року № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 року № 1413/0/2-20 про договір оренди земельної ділянки від 20.11.2006 року №04:06:126:00089, укладений між Новомосковською міською радою та ним. Відповідач у вказаних листах надав недостовірну та неправдиву інформацію про існування договору оренди земельної ділянки від 20.11.2006 року №04:06:126:00089, укладеного між відповідачем та ним строком на два роки. Позивачем в листопаді 2008 року подана до відповідача заява про розірвання договору оренди, підставою припинення договору є закінчення строку його дії. Строк дії договору оренди сплив 20.11.2008 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зауважує, що у листопаді 2008 року подав заяву про припинення договору оренди та повернув земельну ділянку орендодавцю, після чого не користувався нею, з 20 листопада 2008 року між відповідачем та позивачем відсутні договірні орендні відносини з приводу земельної ділянки. Вважає, що неправомірні дії відповідача щодо надання до податкового органу недостовірної інформації стосовно чинності договору оренди земельної ділянки, призвели до покладення на позивача додаткового обов`язку по сплаті орендної плати.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (код РНКОПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до пункту 2.4 Рішення Новомосковської міської ради депутатів VI сесії п`ятого скликання від 14.09.2006 року №109 позивачу надано право на оренду земельної ділянки терміном на 2 роки (а.с.17).

20.11.2006 року між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди за реєстраційним номером 04:06:126:00089 на земельну ділянку площею 0.2367 га з кадастровим номером 1211900000:02:020:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_1 прохідної ВАТ «НМТЗ» під будівництво газової автозаправочної станції (Додаток 1). Договір укладений строком на 2 роки. Під час укладання договору оренди також укладений акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Новомосковська міська рада передала, а орендар гр. ОСОБА_1 прийняв в користування вказану земельну ділянку (а.с. 12-16).

Згідно умов договору земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі; після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:02:020:0006 станом на 08.06.2017 року та на 30.06.2020 року договір оренди від 20.11.2006 року за реєстраційним номером 04:06:126:00089 є дійсним (а.с.53-54, 56-57).

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради листами від 02.10.2018 року №1772/0/2-18, від 11.03.2019 року №425/0/2-19, від 15.01.2014 року №80, від 23.05.2017 року №1146, від 23.05.2017 року №1164, від 06.06.2017 року №1325, від 22.10.2018 року №1892/0/2-18, від 20.05.2019 року №841/0/2-19, від 02.09.2020 року №1391/0/2-20, направленими на адресу позивача АДРЕСА_2 , проінформовано позивача про необхідність внесення змін до умов договору оренди в частині відсоткової ставки, необхідності поновлення або припинення договору оренди та необхідності сплати заборгованості за договором оренди (а.с. 22, 23, 60-67).

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради листами №1890/0/2-18 від 22.10.2018 року та №1413/0/2-20 від 04.09.2020 року надсилав запити до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про надання інформації стосовно сплати ОСОБА_1 орендної плати за земельну ділянку ( а.с. 32, 33, 67, 68).

Згідно листа ГУ ДФС в Дніпропетровській області №71494/04-13-53-53 від 23.11.2018 року гр. ОСОБА_1 орендну плату не сплачував (а.с. 69).

У вересні 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу в розмірі 105554,21 грн., який виник у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень рішень.

Не погодившись з діями відповідача по наданню інформації, викладеної в листах Новомосковської міської ради від 22.10.2018 року №1890/0/2-18, від 04.09.2020 року №1413/0/2-20, що на думку позивача стало підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив такі дії Новомосковської міської ради до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу, що надання відповідачем податковому органу інформації щодо договору оренди земельної ділянки в листах від 22.10.2018 року №1890/0/2-18, від 04.09.2020 року №1413/0/2-20 порушує права позивача. Позивачем в обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, адже порушене право позивача виходить не із листів міської ради, а із актів індивідуальної дії, якими нараховано відповідний податок.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Приписами частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, в силу вимог пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Отже, в адміністративному судочинстві захисту підлягають саме порушені права особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України у рішенні у справі про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Порушення має бути реальним, стосуватися прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

З тексту адміністративного позову не вбачається, чим саме порушено його права у зв`язку із надсиланням Новомосковською міською радою листів до податкового органу запитів від 22.10.2018 року № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 року № 1413/0/2-20 про надання інформації стосовно оплати позивачем оренди за земельну ділянку.

Вказані запити не є рішенням суб`єкта владних повноважень відносно позивача в розумінні КАС України.

Доводи про порушення права позивача шляхом надання податковому органу недостовірної інформації щодо договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:02:020:006 площею 0,2367 га, розташованої за адресою Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, р-н 4-ї прохідної ВАТ «НМТЗ», укладеного 20.11.2006 року між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 , на думку колегії суддів є поверхневими та надуманими, оскільки скаржником не зазначено жодних доказів того, що відповідач своїми діями спричинив виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків особи (тобто дії/ бездіяльність відповідача повинні бути юридично значимими).

Скаржник не надав жодних доказів негативних наслідків які він зазнав через надсилання відповідачем вказаних запитів від 22.10.2018 року № 1890/0/2-18, від 04.09.2020 року №1413/0/2-20 до податкового органу для надання інформації чи сплачує позивач орендну плату за земельну ділянку.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не порушує прав та законних інтересів позивача як громадянин.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає: що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї явно необгрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року в адміністративній справі № 160/672/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року в адміністративній справі № 160/672/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.Ю. Чумак

суддяВ.А. Шальєва