Постанова

від 04.04.2022 по справі 182/3339/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2391/22 Справа № 182/3339/21 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач-: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант»

розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Луньова Сергія Миколайовича, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року, ухваленого суддею Багровою А.Г. в м.Нікополі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 21 вересня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Луньов С.М. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Атлант» та просив суд розірвати укладений договір оренди землі від 20.07.2015 року та припинити ТОВ «Атлант» право користування земельною ділянкою площею 2,8594 га, кадастровий номер 1222981000:04:003:0451, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 , стягнути з ТОВ «Атлант» заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 8865,44 грн.(а.с. 2-8).

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,8594 га, кадастровий номер 1222981000:04:003:0451, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

20.07.2015 року вона уклала з ТОВ „Атлант" договір оренди зазначеної земельної ділянки.

За умовами п.5 договору сторонами визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 76802,15 грн.

П.9 умов договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розміром 3% від нормативно грошової оцінки в сумі 2304,06 грн. Орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

За 2015 рік в 2016 році було проведено індексацію із застосуванням коефіцієнту - 1,2, тому розмір орендної плати відповідно до п.5 та 9 Договору оренди землі мав складати за 2015 рік - 2304,06 грн., за 2016 рік - 2764,88 грн., за 2017 рік - 2764,88 грн., за 2018 рік - 2764,88 грн., за 2019 рік - 2764,88 грн., за 2020 рік - 2764,88 грн.

Крім того, згідно даних Державної служби статистики України індекс інфляції з 2015 року змінювався та становив за 2015 рік - 143,3%, за 2016 - 112,4%, за 2017 рік - 113,7%, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 - 104,1 %, за 2020 рік - 104,5%.

П.10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції повинен був складати: за 2015 рік - 3301,72 грн., за 2016 рік - 4453,37 грн., за 2017 рік - 5063,48 грн., за 2018 рік - 5559,70 грн., за 2019 рік - 5787,65 грн., за 2020 рік - 6048,09 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо повного розрахунку з урахуванням наведених розмірів орендної плати з моменту його укладення та, відповідно, нехтував його обов`язками, закріпленими у п.5,9,10,11 Договору оренди землі, які є істотними умовами.

Позивач за період з 2018 року по 2020 рік отримала орендну плату від відповідача у 2018 році в розмірі 2765 грн., у 2019 році 2765 грн., у 2020 році 3000 грн. (що дорівнює - 8530 грн.)

Таким чином, відповідачем не отримано орендну плату за 2017-2019 роки в розмірі 8865,44 грн.

Крім того, відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та сплату податків до відповідних бюджетів, які підлягають сплаті з доходів, які отримуються ОСОБА_1 від надання в оренду земельної ділянки. На неодноразові звернення до Відповідача про здійснення повного розрахунку за Договором оренди землі останній не відповідає та про збільшення виплат і погашення боргу розмовляти не хоче.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Представник позивача, адвокат Луньов С.М., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до ТОВ «Атлант».

При цьому, скаржник посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 31 липня 2019 року по справі №732/1709/16 (провадження №61-32947св18), де зроблено висновок, що орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

За 2015 рік в 2016 році було проведено індексацію із застосуванням коефіцієнту - 1,2, тому розмір орендної плати відповідно до п.5 та 9 Договору оренди землі мав складати за 2015 рік - 2304,06 грн., за 2016 рік - 2764,88 грн., за 2017 рік - 2764,88 грн., за 2018 рік - 2764,88 грн., за 2019 рік - 2764,88 грн., за 2020 рік - 2764,88 грн.

Крім того, згідно даних Державної служби статистики України індекс інфляції з 2015 року змінювався та становив за 2015 рік - 143,3%, за 2016 - 112,4%, за 2017 рік - 113,7%, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 - 104,1 %, за 2020 рік - 104,5%.

П.10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції повинен був складати: за 2015 рік - 3301,72 грн., за 2016 рік - 4453,37 грн., за 2017 рік - 5063,48 грн., за 2018 рік - 5559,70 грн., за 2019 рік - 5787,65 грн., за 2020 рік - 6048,09 грн.

Скаржник наголошує на тому, що відповідач зобов`язаний був самостійно збільшувати розмір орендної плати, виходячи з нормативно-грошової оцінки землі проіндексованої згідно коефіцієнтів індексації, а також відкоригувати з урахуванням вищевказаних індексів інфляції, що підлягає виплаті позивачу за договором оренди землі на підставі приписів, визначених в Указі Президента України, Податковому Кодексі України, постанові Кабінету Міністрів України та за умов Договору оренди землі (пункти 5, 9 та 10) в частині коригування розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції. Звертає увагу на те, що для внесення змін до договору погодження сторін чи окремої письмової або усної згоди Орендодавця договором не передбачено.

Представник позивача зазначає, що відповідач під час укладення Договору оренди землі самостійно визначив певний порядок нарахування розміру орендної плати на землю, але у подальшому не виконував свого обов`язку визначеного договором щодо забезпечення сплати позивачу в установлені строки та в установленому розмірі орендної плати за землю з урахуванням підвищення нормативно-грошової оцінки землі та через підвищення індексів інфляції тощо.

Скаржник наголошує на тому, що Орендарем систематично не сплачено та відповідно Позивачем (Орендодавцем) всупереч договору оренди землі недоотримана плата за користування земельною ділянкою. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність заборгованості з виплати позивачу орендної плати за землю та здійснений судом помилковий розрахунок за період з 2015 року по 2020 рік включно, вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, посилаючись на те, що 26 415,15 грн. виплачено ОСОБА_1 за користування двома земельними ділянками.

Представник позивача зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем розміру оплати, строку сплати орендної плати, не перегляді розміру орендної плати, позивач була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які вона розраховувала при укладенні договору оренди землі, тому є всі підстави для розірвання спірного договору оренди та стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 8 865,44 грн.

У відзив на апеляційну скаргу сторони позивача, який подано з додержанням вимог ч.4 ст.360 ЦПК України, відповідач ТОВ «Атлант», просить відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. При цьому відповідач зазначає, що у спірному договорі оренди землі від 20.07.2015 орендна плата визначена в сумі 2304,06 грн. за рік та обчислюється з урахуванням індексів інфляції. Виплата проводиться раз на 1 рік не пізніше 01 листопада кожного звітного року. Про обчислення орендної плати за землю з урахуванням щорічної інфляції нормативно-грошової оцінки землі у договорі не йдеться. Відповідач вважає доводи та розрахунки представника позивача про те, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати позивачу, безпідставними. Вказує, що умови договору оренди виконані на 113%, тому ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до Товариства з проханням про збільшення або погашення боргу зі сплати орендної плати, доказів звернення позивача до Товариства, суду не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача, адвоката Луньова С.М., який у повному обсязі підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,8594 га, кадастровий номер 1222981000:04:003:0451, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.11-14)

20.07.2015 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ „Атлант" договір оренди вказаної земельної ділянки, який 21.09.2015 року був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на земельну ділянку (а.с.14, 30-32).

Строк дії договору сторонами у п.8 Договору встановлено 10 років, тобто до 20.09.2025 року. П.38 Договору сторони передбачили, що дія цього договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. П.39 Договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

За змістом пункту 5 Договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 76802,15 грн.

П.9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розміром 3% від нормативної грошової оцінки в сумі 2304,06 грн.

П.10 в договорі сторонами визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється за урахуванням індексів інфляції.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до ТОВ „Атлант", виходив з того, що правовідносини сторін є договірними. Розмір орендної плати за умовами п.10 договору оренди землі має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції. Існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативно грошової оцінки земель згідно з умовами договору не передбачено, тому позовні вимоги є недоведеними і відповідно відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного в. п.66 Постанови ВС від 16.03.2020 року по справі № 922/1658/19 , колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст.21 Закону України „Про оренду землі" необхідно застосовувати у такий спосіб: Нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

У спірному Договорі оренди землі (земельної ділянки з кадастровим номером 1222981000:04:003:0451) нормативно грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 2,8594 га становить 76 802,15 грн. (п.п.2,5), орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розміром 3% від нормативно грошової оцінки в сумі 2304,06 грн. (п.9), обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10), розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п.13), зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.36).

Таким чином, умовами спірного договору визначено, що орендна плата, яка визначена у сумі - 2304,06 грн. обчислюється з урахуванням індексів інфляції. Умов про обчислення орендної плати за землю з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, спірний договір не містить.

У рішенні суд першої інстанції навів свій розрахунок орендної плати спірної земельної ділянки з урахування індексів інфляції за період з 2015 по 2020 рік включно.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2014 рік становив 124,9 %., таким чином орендна плата за 2015 рік становила:2304,06 грн. х 124,9 % = 2877,8 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2015 рік становив 143,3 %. таким чином орендна плата за 2016 рік становила:2304,06 грн. х 143,3 % = 3301,72 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2016 рік становив 124,4 %., таким чином орендна плата за 2017 рік становила:2304,06 грн. х 124,4 % = 2866,25 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2017 рік становив 113,7 %., таким чином орендна плата за 2018 рік становила:2304,06 грн. х 113,7 % = 2619,72 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2018 рік становив 109,8%., таким чином орендна плата за 2019 рік становила:2304,06 грн. х 109,8 % = 2529,86 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2019 рік становив 104,1 %., таким чином орендна плата за 2020 рік становила:2304,06 грн. х 104,1 % = 2398,53 грн.

Підрахувавши, суд встановив, що всього з 2015 року по 2020 рік включно ТОВ „Атлант" мав сплатити ОСОБА_1 орендну плату за умовами договору оренди землі в розмірі : 16593,88 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 отримала орендну плату в розмірі 26416,15 грн.(а.с.59-60), з цієї суми ТОВ „Атлант" перераховано податки в розмірі 3644,67 грн.

Навівши свій розрахунок орендної плати, порівнявши його відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною позивача не доведена належними та допустимими доказами, сплата відповідачем орендної плати не в повному обсязі, оскільки умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, як вважає сторона позивача.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі`орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Індексація нормативно грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

За загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватись, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативно грошової оцінки не визначена у договорі, то індексується лише орендна плата.

Висновок суду першої інстанції, що розмір орендної плати за умовами п.п.9,10 спірного договору оренди від 20.70.2015 року має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, без індексації нормативно грошової оцінки землі, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується, оскільки, як правильно зазначив суд в оскаржуваному судовому рішенні - умовами договору такого не передбачено, додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, стороною позивача суду не надано, автоматичної зміни розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, умовами договору не передбачено.

Доводи представника позивача, з посиланням на правовий висновок Верховного суду від 31.07.2019 року по справі №732/1709/16-ц про те, що орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати, були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в судовому рішенні. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що у справі №732/1709/16-ц, умовами договорів оренди землі в п.10 сторонами було передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі від 20.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ „Атлант", оскільки наявність заборгованості по орендній платі, яка виникла через неповну сплату орендної плати (недоплату) позивачем належними та допустимими доказами не доведена.

Наведені стороною позивача розрахунки орендної плати за землю, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, колегія суддів, з наведених вище підстав вважає помилковими, такими, що суперечать умовам укладеного між сторонами договору оренди землі.

Доводи представника позивача про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи у тій частині, що ОСОБА_1 отримала від відповідача орендну плату в загальному розмірі 26 415,15 грн., а мала отримати за підрахунками суду в сумі 16 593,88 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що у позові не йшлося про інший договір оренди землі від 2011 року з кадастровим №1222981000:04:003:0174 площею 2,9 4 га, тобто суду не було відомо, що позивач уклала два договори оренди землі та отримувала у відповідача плату за двома договорами.

Отримавши відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 суд дійсно встановив, що позивач від відповідача отримала орендну плату в розмірі 26 416,15 грн., однак за наведеними розрахунками суд встановив, що за оскаржуваним договором оренди землі від 20.07.2015 ОСОБА_1 за умовами договору оренди землі мала отримати плату в розмірі: 16 593,88 грн., при цьому, колегія суддів вважає, що різниця в розмірі 9822,27 грн. (26416,15-16593,88=9822,27) підтверджує сплату орендної плати за іншим договором оренди землі за 2011 рік та ніяким чином не спростовує висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем позовних вимог та відсутністю підстав для розірвання договору оренди землі.

Слід зазначити, що з наданої представником позивача копії договору оренди від 2011 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1222981000:04:003:0174 площею 2,94 га, видно, що грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 35014 грн., і орендна плата у розмірі 3% становить 1050,42 грн., відповідно загальна сума отриманої позивачем орендної плати за цим договором становить меншу суму ніж за договором оренди 2015 року, так як грошова оцінка земельних ділянок є різною, за спірним договором грошова оцінка землі в 2,2 рази перевищує грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим №1222981000:04:003:0174, відповідно орендна плата сплачена Товаристом позивачеві є майже в два рази меншою.

Доводи сторони позивача про те, що на неодноразові звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Атлант» з вимогами про проведення повного розрахунку сплати орендної плати за землю та про збільшення виплати орендної плати, Товаристо не відповідає, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що позивач письмово зверталася до відповідача з такими вимогами (відсутній лист звернення з датою вхідної кореспонденції Товариства, або поштове повідомлення про вручення адресату поштового відправлення).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстав для здійснення перерозподілу судових витрат не має.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Луньова Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2022 року.

Головуючий:

Судді: