Постанова

від 05.04.2022 по справі 175/4506/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1985/22 Справа № 175/4506/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд постановити рішення, яким поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий № 1221487500:02:003:0417 площею 0,21 га , кожному (а.с.2-7).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - відмовлено (а.с.127-129).

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 131-137).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 15 жовтня 1983 року виданого Сурсько-Литовською сільською радою Дніпропетровського району і області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а.с.10).

Від зазначеного шлюбу у сторін є повнолітня донька ОСОБА_3 , що сторонами не оспорюється.

24 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням частини платежу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Чаладзе Г.О. та зареєстровано в реєстрі за №882 (а.с.20),

Також 24 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням частини платежу, площею 0,21 га яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Чаладзе Г.О. та зареєстровано в реєстрі за №884 (а.с.23).

Відповідно до заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 30 червня 2010 року зареєстрованих в реєстрі за №805 та №808, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підтвердили, що між ними проведені повні розрахунки за договором купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу та договором купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням платежу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21, 24).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 червня 2014 року власником земельної ділянки площею 0,21 га. кадастровий номер 1221487500:02:003:0417, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с.26).

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав виданого Комунальним підприємством Дніпровського району Бюро технічної інвентаризації від 23 грудня 2010 року власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с.15).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано(а.с.27).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не доведеними та не обґрунтованими.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Так, Згідно ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки спірне майно не перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а на підставі договорів купівлі-продажу належало спільній дочці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Врахувавши зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скаргзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтув позовні вимоги, доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: