Постанова

від 04.04.2022 по справі 540/5634/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/5634/21Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі № 540/5634/21 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 30.08.2021 № 141 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Костянтинівську сільську раду повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 05.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, кадастровий номер: 6522685000:02:001:0083, відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 07.12.2020 Херсонський окружний адміністративний суд виніс рішення (справа № 540/2927/20) у якому визнав протиправним та скасував рішення від 30.04.2020 № 541 прийняте 33 сесією Костянтинівської сільської ради Херсонської області сьомого скликання, яким йому відмовлено у задоволені клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання від 12.03.2020 та зобов`язав Костянтинівську сільську раду Горностаївського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії клопотання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання від 12.03.2020, із урахуванням висновків, наведених у даному судовому рішенні..

Відповідно рішення Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 22.01.2021 № 35 сільська рада вирішила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності за межами населеного пункту на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області шляхом поділу та виділенням її з земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 6522685000:02:001:0052 загальною площею 15,8241 га, з метою передачі у власність громадянину а саме ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області.

Рішенням Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 25.06.2021 № 85 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у власність ОСОБА_2 - 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та передано у власність земельну ділянку площею 1,000 га, кадастровий номер 6522685000:02:001:0082 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області громадянину ОСОБА_2

16.04.2021 позивач подав до Костянтинівської сільської ради заяву про затвердження проекту землеустрою та відповідно передачі земельної ділянки у власність з необхідними додатками.

25.06.2021 Костянтинівська сільська рада прийняла рішення № 85 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

28.07.2021 внаслідок державної реєстрації позивач набув право власності на вищезазначену земельну ділянку розміром 1 га.

05.08.2021 позивач звернувся до Костянтинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1 га для ведення особистого селянського господарства.

30.08.2021 Костянтинівська сільська рада прийняла рішення № 141 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для відмови відповідач зазначив те, що позивачу вже була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, а відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки, на думку відповідача, є незаконною.

Частиною 1 статті 121 ЗК України унормовано, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, норма для ведення особистого селянського господарства складає не більше 2,0 гектара.

У межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок за цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" позивач приватизував тільки 1 га землі.

Також у рішенні № 141 відповідач помилково зазначає, що позивач звертався із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, адже у зазначеній заяві просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться по сусідству із земельною ділянкою, що він вже приватизував.

Отже, зважаючи на вищенаведене, позивач не використав своє право, у межах норм ст. 121 ЗК України, на безоплатне отримання у власність землі для ведення особистого селянського господарства, адже приватизував всього 1 га і у своїй заяві просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на ділянку площею 1 га, що в сумі не перевищує норму встановлену законодавством.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що однозначного тлумачення ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим. Законодавство також не містить заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України.

Діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів).

Органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.

І у даному випадку колегіальний орган - сесія Костянтинівської сільської ради, беручи до уваги обмежену кількість вільних площ та велику кількість громадян, жителів територіальної громади, які ще не використали своє право на отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, прийняла рішення, яке відповідає чинному законодавству та забезпечує права інших громадян.

Мінімальний розмір або орієнтовний розмір таких земельних ділянок законодавством також не визначений, в той же час він повинен забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2021 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 30.08.2021 № 141 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язав Костянтинівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, кадастровий номер: 6522685000:02:001:0083, відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, з врахуванням висновків суду.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Костянтинівська сільська рада Горностаївського району Херсонської області подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що позивач за первісним позовом використав своє право, у межах норм ст. 121 ЗК України, на безоплатне отримання у власність землі для ведення особистого селянського господарства, адже приватизував 1 га, а тому відсутні підстави для отримання повторно земельної ділянки за одним і тим самим цільовим призначенням;

- суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно практики Верховного Суду у справі № 706/1685/16-ц від 20.05.2020 право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 540/2927/20 визнано протиправним та скасовано рішення від 30.04.2020 № 541 прийняте 33 сесією Костянтинівської сільської ради Херсонської області сьомого скликання, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2020.

Зобов`язано Костянтинівську сільську раду Горностаївського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2020, із урахуванням висновків, наведених у даному судовому рішенні.

28.07.2021 земельну ділянку кадастровий номер 6522685000:02:001:0082 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства зареєстровано та ОСОБА_1 набув право на зазначену земельну ділянку.

05.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1 га (кадастровий номер 6522685000:02:001:0083), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства. До заяви додано:

- копію паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- графічні матеріли місця розташування земельної ділянки.

Відповідно рішення Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 30.08.2021 № 141 сільська рада вирішила відмовити у наданні земельної ділянки для ведення ОСГ та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок у власність громадянину ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що йому вже була надана земельна ділянка з вище зазначеним цільовим призначенням, відповідно з частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання. Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки у трактуванні ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України є незаконною.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не містить заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Земельного кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Статтею 12 Земельного кодексу України врегульовано повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Відповідно частини 3 статті 78 Земельного кодексу України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом "б" частини 1 статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим

Згідно частини 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 Земельного кодексу України.

Відповідно пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно частини 6 цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із того, що норми чинного земельного законодавства не містять заборони на повторне звернення громадян до органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади із заявами про набуття додатково земельних ділянок у межах норм, встановлених у частині 1 статті 123 Земельного кодексу України. Також чинним законодавством не передбачені обмеження у вигляді отримання громадянами безоплатно у власність землі лише однією земельною ділянкою.

Частина четверта статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом із раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації.

Відповідно статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 22.01.2021 № 35 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом поділу жителю Костянтинівської сільської ради ОСОБА_1 " вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га.

05.08.2021 позивач звернувся до Костянтинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1 га для ведення особистого селянського господарства.

30.08.2021 Костянтинівська сільська рада прийняла рішення № 141 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що йому вже була надана земельна ділянка з вище зазначеним цільовим призначенням, відповідно з частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання. Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки у трактуванні ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України є незаконною.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

Додаткового колегія суддів зазначає, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Натомість відповідно рішення Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 30.08.2021 № 141 сільська рада вирішила відмовити у наданні земельної ділянки для ведення ОСГ та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок у власність громадянину ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що йому вже була надана земельна ділянка з вище зазначеним цільовим призначенням.

Колегія суддів констатує, що оскільки законодавство не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, а позивачу надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, то він має право на отримання дозволу на розробку землевпорядної документації.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки вказана постанова винесена за інших фактичних обставин справи, у якій позивач просив передати у власність, а згодом в оренду, земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а не особистого селянського господарства, як у справі , що розглядається.

Додатково колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач вперше звертався із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га. Проте, відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою на 1 га, тобто позивачем реалізовано право на безоплатне отримання земельної ділянки вперше 1 га. Згодом позивач хотів отримати у власність площею 1 га. Тобто, сумарна площа розміру земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства складає 2 га ,що не перевищує норму безоплатної приватизації.

Відтак, доводи апелянта про відсутність підстав для затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність площею 1 га з тих підстав, що ним уже реалізовано право на отримання земельної ділянки колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даному випадку не йдеться про збільшення граничної норми розміру земельних ділянок, що передаються для ведення особистого селянського господарства.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а.

З приводу доводів відповідача про обмежену кількість вільних площ та велику кількість громадян, жителів територіальної громади, які ще не використали своє право на отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює для уповноваженого органу обов`язку надати таку земельну ділянку у власність чи у користування відповідної особи у подальшому ( див. рішення Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №826/841/17 та від 29.08.2019 у справі №540/2441/18).

Отже, якщо на цю земельну ділянку будуть претендувати декілька осіб, то, на переконання колегії суддів, слід ураховувати принцип забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю, порядок застосування якого відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) .

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу , у зв`язку із переглядом рішення в апеляційній інстанції в сумі 3 000,00 грн. суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо,- є неспівмірним.

Так, на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 20.09.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 241221/137 від 24.12.2021 на суму 3 000,00 грн.

Відповідно пункту 4 додаткової угоди до договору, сторонами встановлено гонорар в розмірі 3 000,00 грн., який визначено з врахуванням наступного:

- надання консультацій клієнту, попереднє вивчення та ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, іншими процесуальними документами та їх аналіз (3 год.) - 500,00 грн.;

- пошук та аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, формування правової позиції (3 год.) - 1000,00 грн.;

- підготовка процесуальних документів по справі ,зокрема відзиву на апеляційну скаргу, тощо (5 год.) - 1500,00 грн.;

Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі №520/7431/19.

Так, колегія суддів враховуючи те, що розгляд справи в апеляційному суді призначений у письмовому провадженні, без виклику сторін, складність справи, а також те, що в суді першої інстанції за надання правничої допомоги було стягнуто на користь позивача 5 000 грн ( в які входив так само пошук та аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, формування правової позиції ) вважає клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу частково обґрунтованим та що його слід задовольнити в частині стягнення на користь позивача 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі № 540/5634/21 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 044008484, вул. Шевченка, 6-а, с. Костянтинівка, Горностаївський район, Херсонська область, 74640) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.