Постанова

від 22.02.2022 по справі 149/1012/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 149/1012/20

провадження № 61-16950св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»,

відповідач - ОСОБА_1 , фермерське господарство «Степовецьке»,

третя особа - Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівна

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року у складі судді Войнаревич М. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня

2020 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Панасюка О. С., Оніщука В. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Степовецьке», третя особа - Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівни (далі - державний реєстратор Шевців О. В.), про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі в редакції позивача, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 серпня 2009 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, зареєстрований у Державному земельному кадастрі 15 лютого 2010 року. Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ СП «Нібулон» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,30 га, розташовану на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, строком на 10 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації,

а орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

З 2010 року товариство використовує вказану орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням та виконує всі покладені на нього обов`язки орендаря, своєчасно та повному обсязі сплачує орендну плату, використовує земельну ділянку за цільовим призначенням та відшкодовує податок на землю, тому вважає, що має переважне право на поновлення договору оренди землі.

11 грудня 2019 року на виконання умов договору оренди землі від 18 серпня 2009 року та статті 33 Закону України «Про оренду землі», у визначений законом строк, ТОВ СП «Нібулон» звернулось до ОСОБА_1 з листом-повідомленням про продовження строку дії договору оренди землі, запропонувавши продовжити термін дії вказаного договору на 10 років та укласти договір про внесення змін до нього в частині строку його дії, проект якого було долучено до листа-повідомлення.

Проте всупереч частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» ОСОБА_1 в місячний термін лист не розглянула, заперечення до проекту договору про внесення змін до договору оренди землі не надіслала, питання щодо зміни істотних умов договору не узгоджувала, отже порушила його переважне право на оренду спірної земельної ділянки шляхом ухилення від поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року.

Листом від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 проінформована про те, що спірна земельна ділянка оброблена під врожай 2020 року та строк оренди земельної ділянки продовжується до повного завершення збирання урожаю

в 2020 році, а в березні 2020 року йому стало відомо про те, що між

ОСОБА_1 та ФГ «Степовецьке» укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований 27 березня 2020 року державним реєстратором Шевців О. В.

Вказаний договір оренди землі від 16 березня 2020 року підлягає визнанню недійсним у зв`язку з відсутністю заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем, неповідомленням його про намір укласти договір оренди спірної земельної ділянки з іншою особою, не наданням можливості конкурувати з таким потенційним орендарем, що є грубим порушенням переважного права позивача на поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року.

Підставою для припинення права оренди спірної земельної ділянки

є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію за третьою особою права оренди земельної ділянки.

У зв`язку із зазначеним просило суд:

- визнати за позивачем переважне право на поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , зареєстрованого 15 лютого 2010 року за № 041005400008;

- визнати укладеним договір про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року в наданій ним редакції;

- визнати недійсним договір оренди землі від 16 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Степовецьке», зареєстрований 25 березня 2020 року, номер запису про інше речове право: 36104767;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51801855 від 27 березня 2020 року щодо державної реєстрації за ФГ «Степовецьке» іншого речового права - право оренди земельної ділянки площею 4,3022 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з одночасним припиненням права оренди даної земельної ділянки за ФГ «Степовецьке», номер запису про інше речове право: 36104767 від

25 березня 2020 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року,у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 повідомила ТОВ СП «Нібулон» про відсутність наміру продовжувати укладений з ним договір на новий строк, дійшов висновку відсутність підстав для застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» та про відмову у задоволенні позовних вимог. Суди послались на висновки Верховного Суду у постановах від 22 травня 2019 року у справі

№ 709/1899/17, від 20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17 та від

01 липня 2020 року у справі № 709/2131/17.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2020 року ТОВ СП «Нібулон» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не надано правову оцінку пунктам 3.2., 9.3. договору оренди землі від 18 серпня 2009 року, якими передбачена можливість та процедура його поновлення орендарем при дотримані конкретної процедури

в незалежності від того, які домовленості існували між сторонами, до моменту виникнення права у орендаря застосувати зазначені пункти.

Відповідач 1 порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року на новий строк, в той час, коли позивачем, як добросовісним орендарем, були дотримані всі строки і умови та встановлені законодавством процедури поновлення договорів оренди землі, зокрема: орендар належним чином виконував свої обов`язки відповідно до укладеного договору оренди землі; орендар повідомив орендодавця до спливу строку договору оренди про намір скористатися переважним правом на укладання договору на новий строк; орендар додав до листа повідомлення проект договору про внесення змін.

Відповідач 1 під особистий підпис отримала лист - повідомлення разом

з проектами договору про внесення змін до договору оренди землі, а своє волевиявлення відповідач 1, як орендодавець, повинна була висловити

в запереченнях проти укладання договору оренди землі на новий строк, які мала направити позивачу.

Тому і укладений договір оренди землі від 16 березня 2020 року між відповідачами є незаконним та не міг укладатися, адже відповідачем 1 не направлені позивачу листом-повідомленням заперечення щодо поновлення договору оренди землі, не повідомлялось про намір укласти з іншою особою договору оренди щодо спірної земельної ділянки та не надано можливості конкурувати з таким потенційним орендарем шляхом надання пропозицій щодо поновлення договору на рівних або кращих умовах, ніж пропонуються потенційним іншим орендарем, а тому існує грубе порушення переважного права позивача на поновлення договору.

Направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди повідомленняпро відсутність у нього, як власника земельної ділянки, наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії попереднього договору з проханням після закінчення терміну дії договору не проводити посівні роботи, залишивши земельну ділянку в належному стані, не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін урозумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі». Такий правовий висновок міститься, зокрема

в постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справа

№ 6-3цс15, від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 25 лютого

2015 року у справі № 6-10цс15, від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1634цс17 та справі № 237/143/16-ц.

У грудні 2020 року ФГ «Степовецьке» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 надсилала заяву від 05 серпня

2019 року щодо не обробітку земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі від 18 серпня 2009 року. Відповідь на лист міститься

в матеріалах справи доданої позивачем до позовної заяви. Тому позивач був обізнаний про те, що орендодавець не мав наміру продовжувати дію договорів оренди належної йому на праві власності земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, лист-повідомлення позивача містить пропозицію укласти договір про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року на інших умовах договору, а тому отримані від цього пропозиції стосуються внесення змін до договору оренди землі, а не його поновлення. Крім того, договір про внесення змін до договору оренди землі не є проектом додаткової угоди.

Доказів досягнення між сторонами домовленості щодо строку оренди та додатковими обов`язками орендодавця, матеріали справи не містять.

Якщо одна із сторін договору не має наміру досягнути домовленості про зміни щодо істотних умов договору, переважне право припиняється. Отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін, обумовлені ним. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 312/344/17 (провадження № 61-41452св18), 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17 (провадження

№ 61-44899св18), 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17 (провадження

№ 61-43640св18), 06 березня 2019 року у справі № 312/333/17 (провадження № 61-41192св18), 06 березня 2019 року у справі № 312/246/17 (провадження № 61-43639св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 701/305/16-ц, від

22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17, від 20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17 та від 01 липня 2020 року у справі № 709/2131/17, які суди

і враховують в порядку частини 4 статті 263 ЦПК України.

Не зрозумілим є чому в позовних вимогах про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року, пункт 3.1. викладений: строк дії договору становить 20 років.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від

25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, від 18 березня 2015 року у справі

№ 6-3цс15, від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 18 жовтня

2017 року у справі №6-1634цс17, від 18 жовтня 2017 року у справі

№ 237/143/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року

у справі № 282/773/18-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від

22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18, від 22 вересня 2020 року

у справі № 313/350/16-ц, 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від

21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17).

В ухвалі також вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України),

а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 4,30 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташована на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

18 серпня 2009 року між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Договір укладено строком на 10 років,

а після закінчення цього строку орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі, зацікавлена сторона повинна не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити іншу сторону про намір продовжити його дію. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом прийому-передачі, який оформлюється не пізніше семи днів після державної реєстрації цього договору. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 лютого 2010 року за № 041005400008.

16 лютого 2010 року ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_1 склали акт прийому-передачі земельної ділянки загальною площею 4,30 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

На заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2019 року щодо припинення обробітку земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі від

18 серпня 2009 року ТОВ СП «Нібулон» направило відповідь за № 353/110/2-19 від 12 вересня 2019 року про те, що строк дії укладеного з нею договору оренди земельної ділянки закінчується 15 лютого 2020 року, проте відповідно до умов цього договору, строк його дії продовжується до повного завершення збирання урожаю. Земельна ділянка оброблена під врожай 2020 року, тому, за умови відсутності бажання продовжувати договірні відносини з ТОВ СП «Нібулон» після закінчення строку дії договору оренди землі та збору врожаю у 2020 році, земельна ділянка буде передана по акту-прийому передачі

з виплатою відповідної орендної плати.

11 грудня 2019 року ТОВ СП «Нібулон» листом за № 485/110/2-19 повідомило ОСОБА_1 про продовження строку дії договору оренди землі, у якому запропонувало їй продовжити строк дії договору оренди землі від 18 серпня 2009 року на 10 років та укласти договір про внесення змін до цього договору в частині продовження строку його дії. Також повідомило, що ця заява підлягає розгляду в місячний термін і, за відсутності заперечень, орендодавець укладає з орендарем договір про внесення змін до договору оренди землі про поновлення його на новий строк. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

До вказаного листа ТОВ СП «Нібулон» долучено проект договору про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року.

Відповідно до розрахунків по орендній платі за 2010-2019 роки ТОВ СП «Нібулон» проводило виплати орендної плати ОСОБА_1

16 березня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі

з ФГ «Степовецьке», за умовами якого передала в оренду вказану земельну ділянку.

25 березня 2020 року здійснено державну реєстрацію речового права на підставі договору оренди землі від 16 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Степовецьке».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача

в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян

і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження

№ 14-65цс18) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що «реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури

і строків. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно із частинами другою - п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення».

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження

№ 14-330цс18).

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження

№ 14-99цс20) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що «дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю

в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення

з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»)».

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження

№ 14-97цс20).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що ОСОБА_1 повідомила ТОВ СП «Нібулон» про небажання поновлювати дію договору оренди землі та по його закінченню просила повернути їй земельну ділянку, вказана заява була отримана ТОВ СП «Нібулон», договір про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року, який товариство пропонувало укласти орендодавцю, не був погоджений між сторонами, яка не висловила свого волевиявлення на пролонгацію договору оренди землі від 18 серпня 2009 року.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про те, що переважне право позивача на укладення договору оренди земліна новий строк припинилося.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2021 року в справі № 149/1010/20-ц (провадження № 61-16898св20),

12 травня 2021 року в справі № 149/1011/20 (провадження № 61-15850св20)

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня

2019 року у справі № 709/1899/17 (провадження № 61-41963св18), від

20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17 та від 01 липня 2020 року у справі № 709/2131/17 (провадження № 61-40726св18), які врахував апеляційний суд в оскарженій постанові.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки висновки про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарему наведених ТОВ СП «Нібулон» постановах зроблені за інших фактичних обставин справи.

Ураховуючи викладене, правильними є висновки судів про відмову

у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року в справі № 149/1010/20-ц (провадження № 61-16898св20), 12 травня 2021 року

в справі № 149/1011/20 (провадження № 61-15850св20), не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального

і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня

2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук