Постанова

від 20.10.2020 по справі 149/1012/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1012/20

Провадження № 22-ц/801/1619/2020

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 рокуСправа № 149/1012/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого: Копаничук С. Г.,

суддів : Панасюка О. С., Оніщука В.В.,

при секретарі Богацькій О.М.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство Степовецьке ,

третя особа: Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року, ухвалене судом під головуванням судді Войнаревича М. І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон до ОСОБА_1 , фермерського господарства Степовецьке , за участю третьої особи - Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олени Василівни про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі в редакції позивача, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2020 року ТОВ СП Нібулон звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ Степовецьке , за участю третьої особи - Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівни (далі - державний реєстратор Шевців О. В.), про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі в редакції позивача, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки. Вказало, що 18.08.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Державному земельному кадастрі 15.02.2010 року. Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ СГП Нібулон земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,30 га, розташовану на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, строком на 10 років. Умовами договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. Зазначило, що воно з 2010 року використовує вказану орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням та виконує всі покладені на нього обов`язки орендаря, а саме: своєчасно та повному обсязі сплачує орендну плату, використовує земельну ділянку за цільовим призначенням та відшкодовує податок на землю, тому вважає, що має переважне право на поновлення договору оренди землі. Вказало, що 11.12.2019 року, на виконання умов договору оренди землі від 18.08.2009 року та положень ст. 33 Закону України Про оренду землі , у визначений законом строк, воно звернулось до ОСОБА_1 з листом-повідомленням про продовження строку дії договору оренди землі, запропонувавши продовжити термін дії вказаного договору на 10 років та укласти договір про внесення змін до нього в частині строку його дії, проект якого було долучено до листа-повідомлення. Проте, всупереч приписам ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , ОСОБА_1 в місячний термін лист не розглянула, заперечення до проекту договору про внесення змін до договору оренди землі не надіслала, питання щодо зміни істотних умов договору не узгоджувала, отже порушила його переважне право на оренду спірної земельної ділянки шляхом ухилення від поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року. Вказало, що листом від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 була проінформована про те, що спірна земельна ділянка оброблена під врожай 2020 року та строк оренди земельної ділянки продовжується до повного завершення збирання урожаю в 2020 році, а в березні 2020 року йому стало відомо про те, що між ОСОБА_1 та ФГ Степовецьке укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований 27 березня 2020 року державним реєстратором Шевців О. В. Вказало, що вказаний договір оренди землі від 16 березня 2020 року підлягає визнанню недійсним у зв`язку з відсутністю заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем, а саме позивачем, неповідомленням його про намір укласти договір оренди спірної земельної ділянки з іншою особою, не наданням можливості конкурувати з таким потенційним орендарем, що є грубим порушенням переважного права позивача на поновлення договору оренди землі від 18 серпня 2009 року. Пославшись на викладене та на те, що підставою для припинення права оренди спірної земельної ділянки є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію за третьою особою права оренди земельної ділянки, просило суд визнати за ним переважне право на поновлення договору оренди землі від 18.08.2009 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , зареєстрованого 15.02.2010 року за № 041005400008; визнати укладеним договір про внесення змін до договору оренди землі від 18.08.2009 року в наданій ним редакції; визнати недійсним договір оренди землі від 16.03.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степовецьке , зареєстрований 25 березня 2020 року, номер запису про інше речове право: 36104767; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51801855 від 27 березня 2020 року щодо державної реєстрації за ФГ Степовецьке іншого речового права - право оренди земельної ділянки площею 4,3022 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з одночасним припиненням права оренди даної земельної ділянки за ФГ Степовецьке , номер запису про інше речове право: 36104767 від 25 березня 2020 року.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ СП Нібулон , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просило оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ Степовецьке зазначило, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

09.10.2020 року ТОВ СП Нібулон подало заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, місце і час розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явились. Враховуючи викладене, колегія суддів розцінює вказану поведінку, як направлену на затягування розгляду справи, а тому вважає можливим розглядати справу у відсутність сторін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ВН № 051867 (а. с. 31-33) ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 11 червня 2002 року № 143, на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 4,30 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташована на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

18 серпня 2009 року між ТОВ СП Нібулон та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,30 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (а. с. 26-30).

За умовами цього договору його укладено на 10 років, а після закінчення його строку орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі, зацікавлена сторона повинна не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити іншу сторону про намір продовжити його дію. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом прийому-передачі, який оформлюється не пізніше семи днів після державної реєстрації цього договору. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 лютого 2010 року за № 041005400008.

18 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон та ОСОБА_1 склали акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а. с. 34).

16 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон та ОСОБА_1 склали акт прийому-передачі земельної ділянки загальною площею 4,30 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (а. с. 35).

На заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2019 року щодо припинення обробітку земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі від 18 серпня 2009 року ТОВ СП`Нібулон направило їй відповідь у листі за № 353/110/2-19 від 12 вересня 2019 року про те, що строк дії укладеного з нею договору оренди земельної ділянки закінчується 15 лютого 2020 року, проте відповідно до умов цього договору, строк його дії продовжується до повного завершення збирання урожаю. Земельна ділянка оброблена під врожай 2020 року, тому, за умови відсутності бажання продовжувати договірні відносини з ТОВ СП Нібулон після закінчення строку дії договору оренди землі та збору врожаю у 2020 році, земельна ділянка буде передана по акту-прийому передачі з виплатою відповідної орендної плати (а. с. 36).

11 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон листом за № 485/110/2-19 повідомило ОСОБА_1 про продовження строку дії договору оренди землі, у якому запропонувало їй продовжити строк дії договору оренди землі від 18 серпня 2009 року на 10 років та укласти договір про внесення змін до цього договору в частині продовження строку його дії. Також повідомило, що ця заява підлягає розгляду в місячний термін і, за відсутності заперечень, орендодавець укладає з орендарем договір про внесення змін до договору оренди землі про поновлення його на новий строк. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (а. с. 37). До вказаного листа ТОВ СП Нібулон долучено проект договору про внесення змін до договору оренди землі від 18 серпня 2009 року (а. с. 38).

Відповідно до розрахунків по орендній платі за 2010-2019 роки Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон проводило виплати орендної плати ОСОБА_1 (а. . 40-51).

16 березня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з Фермерським господарством Степовецьке , за умовами якого передала останньому в оренду земельну ділянку площею 4,3021 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:0137, розташовану на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (а. с. 52-55).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 208419182 від 07 травня 2020 року (а. с. 39), 25 березня 2020 року державним реєстратором здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 16 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Степовецьке .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. ч. 1-2 ст. 640 ЦК України).

Згідно зі ст. 642 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

За приписами ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі (тут і далі в редакції Закону № 1533-VIII від 20 вересня 2016 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з положеннями ст. 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 18 серпня 2009 року, зареєстрованого 15 лютого 2010 року, ОСОБА_1 у своїй заяві від 05 серпня 2019 року повідомила позивача про те, що вона не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та по закінченню його строку просила повернути їй земельну ділянку. Вказана заява була отримана ТОВ СП Нібулон , про що свідчить надання останнім відповіді на неї 12 вересня 2019 року у листі за № 353/110/2-19 (а. с. 36).

За таких обставин, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження оренди та заявленої його вимоги про повернення земельної ділянки, направлення орендарем - ТОВ СП Нібулон пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури та за наявності волевиявлення сторін.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для застосування ст. 33 Закону України Про оренду землі у зв`язку з повідомленням ОСОБА_1 ТОВ СП Нібулон про відсутність наміру продовжувати укладений з ним договір на новий строк, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17, від 20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17 та від 01 липня 2020 року у справі № 709/2131/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд обставини справи повно та всебічно не з`ясував і прийшов до неправильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі доводи фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак його висновків не спростовують.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що з урахуванням позовних вимог та характеру спірних правовідносин, вказана справа не могла бути віднесена судом першої інстанції до малозначної та не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з огляду на таке.

За приписами п. 2 ч. 6 ст. 19 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у даній справі є визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України, вона не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому правомірно була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий С. Г. Копаничук

Судді : О. С. Панасюк

В. В. Оніщук