Ухвала

від 04.04.2022 по справі 524/734/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 524/734/20

провадження № 61-2516ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкту нерухомого майна та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Державна архітектурна-будівельна інспекція України, про визнання об`єкта нерухомого майна самочинним будівництвом та його знесення, скасування права власності на нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2022 року ОСОБА_1 із застосування засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на зазначені судові рішення.

Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Проте заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не конкретизував підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17, від 20 червня 2019 року у справі № 904/712/18, заявник не зазначив яку (які) саме норму (норми) права застосував апеляційний суд без урахування цих висновків.

Указаний недолік змісту касаційної скарги унеможливлює вирішення питання відкриття касаційного провадження.

Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко