Постанова

від 23.03.2022 по справі 131/484/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/484/21

Провадження № 22-ц/801/430/2022

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції БАЛТАК Д. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 рокуСправа № 131/484/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.

за участю секретаря Стахової Г.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 ,

відповідач: державний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус Валентини Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року, повний текст якого виготовлений 17 грудня 2021 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Балтака Д.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус Валентини Вікторівни про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,-

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус Валентини Вікторівни про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вказала, що вона є спадкоємцем першої черги за заповітом майна її брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 розпорядився своїм майном, склавши заповіт на її користь. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Зазначила, що в передбачений законом строк звернулась до Іллінецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ,проте постановою Іллінецької державної контори №116/02 -31 від 04.03.2021 року за підписом державного нотаріуса Манус В.В. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з тим, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, а тому є нікчемним. Посилаючись на те, що заповіт від 21.08.2020 року, складений ОСОБА_3 відповідає вимогам пункту 1.4 Розділу ІІІ «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування , затвердженого наказом МЮУ № 3306/5 від 11.11.2011, просила суд визнати незаконною та скасувати постанову нотаріуса про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії.

Рішенням Іллінецького районного суду від 07.12.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю. Вказала, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позовної заяви, оскільки заповіт складений її братом ОСОБА_3 відповідає вимогам чинного законодавства України. Також, встановивши, що державний нотаріус є неналежним відповідачем по справі, суд не визначив у своєму рішенні належного відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинста, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Суд встановив, що 21.08.2020 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений головою Журавниківської сільської ради Горохівського району Волинської області Сойко В.Є. ,яким все належне йому майно він заповів своїй сестрі ОСОБА_2 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина на земельні ділянки.

Постановою державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В.В. №116/02-21 від 04.03.2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва на належне на ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 на день смерті майно з підстав того, що зазначений заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення (а.с. 17).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд, посилаючись на ст. ст. 2, 3, 22, 43 ч. 4,50 ЗУ «Про нотаріат», виходив з того, що позов заявлено до неналежного відповідача - державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В.В .,в той час як належним відповідачем у справі є відповідна державна нотаріальна контора.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що встановивши, що державний нотаріус не є належним відповідачем за даним позовом , суд не зазначив у своєму рішенні належного відповідача , не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Змістом частини 2 даної статті визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно статті 22 Закону України «Про нотаріат» державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером. При цьому частина 3 статті 17 даного Закону України передбачає, що державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Положеннями частини 4 статті 43 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Згідно частин 3, 4 статті 49 даного Закону України нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Змістом статті 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, державний нотаріус згідно статті 22 Закону України «Про нотаріат» діє не від власного імені, а використовує печатку з найменуванням державної нотаріальної контори з відповідним номером, тоді як приватний нотаріус згідно змісту статті 26 даного Закону України має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова «приватний нотаріус», його прізвище, ім`я та по батькові, назву нотаріального округу.

Зазначене додатково підтверджується змістом пункту 6 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 2 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» у відповідного до якого, у разі пред`явлення позовних вимог до державного нотаріуса відповідачем є відповідна державна нотаріальна контора (обласний державний нотаріальний архів). Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 березня 2019 р. у справі № 335/6425/16-ц (провадження № 61-19859св18). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що державний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В.В. є неналежним відповідачем у цій справі є правильним. Крім того, у рішенні суду зазначено, що у разі пред`явлення позовних вимог до державного нотаріуса відповідачем є відповідна державна нотаріальна контора (обласний державний нотаріальний архів), тобто у своєму рішенні суд визначив належного відповідача у даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 р. у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 р. у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 р. у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 р. у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 р. у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 р. у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 р. у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Таким чином, встановивши, що позивач пред`явив позов до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В.В. , клопотання про залучення до участі в справі належного відповідача - Іллінецької нотаріальної контори не заявляв і позов пред`явлений до неналежного відповідача при відсутності визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача , суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову до неналежного відповідача.

За умови пред`явлення позивачем позову до неналежного відповідача, встановлення судом першої інстанції обставин відповідності заповіту вимогам чинного законодавства щодо його форми і посвідчення, і оцінки правомірності відмови у вчиненні нотаріальної дії , правового значення не мають .Тому і ці доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують і не впливають на законність прийнятого судом рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки підстави для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не наведені , рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказане рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.Г. Копаничук

Судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський