Постанова

від 09.03.2023 по справі 131/484/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 131/484/21

провадження № 61-4535 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - державний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус Валентини Вікторівни;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року у складі судді Балтака Д. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2022 рокуу складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В. В. про визнання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії незаконною та її скасування.

Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті її брата - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 розпорядився своїм майном, склавши заповіт на її користь.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається із двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Зазначала, що в передбачений законом строк звернулась до Іллінецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою Іллінецької державної контори Вінницької області від 04 березня 2021 року № 116/02-31 за підписом державного нотаріуса Манус В. В. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з тим, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, а тому є нікчемним. Посилалась на те, що заповіт від 21 серпня 2020 року, складений ОСОБА_4 , відповідає вимогам пункту 1.4 Розділу ІІІ «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд визнати незаконною та скасувати постанову нотаріуса про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позов заявлено до неналежного відповідача - державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В. В., в той час як належним відповідачем у справі є відповідна державна нотаріальна контора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19, від 03 серпня 2021 року у справі № 754/8132/19, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 131/484/21 з Іллінецького районного суду Вінницької області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, суди, встановивши, що державний нотаріус у цій справі є неналежним відповідачем, не зазначив, хто ж саме має бути відповідачем у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 серпня 2020 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений головою Журавниківської сільської ради Горохівського району Волинської області Сойко В. Є., яким все належне йому майно він заповів своїй сестрі - ОСОБА_1 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки з кадастровим номером 0521280400:02:000:0259, площею 2,9594 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельної ділянки з кадастровим номером 0521280400:02:000:0259, площею 2,9594 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, що належить спадкодавцю згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 27 березня 2019 року № 131 та від 27 березня 2019 року № 129 (а.с. 20-21).

Постановою державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 березня 2021 року № 116/02-21 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, належне померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з підстав того, що зазначений заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (а.с. 17).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Змістом частини 2 даної статті визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про нотаріат» державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 17 Закону України «Про нотаріат» державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Призначення на посади державного нотаріуса, завідуючого державною нотаріальною конторою та звільнення з таких посад здійснюються територіальними органами Міністерства юстиції України.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

За змістом статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 2 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» судам роз`яснено, що у разі пред`явлення позовних вимог до державного нотаріуса відповідачем є відповідна державна нотаріальна контора (обласний державний нотаріальний архів). Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Отже, державний нотаріус діє не від власного імені, а використовує печатку з найменуванням державної нотаріальної контори з відповідним номером, працівником якої він є.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 335/6425/16-ц (провадження № 61-19859св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про позов заявлено до неналежного відповідача - державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В. В., в той час як належним відповідачем у справі є відповідна державна нотаріальна контора.

Посилання касаційної скарги на те, що судом не визначено належного відповідача у справі, безпідставні, оскільки судом чітко зазначено, що належним відповідачем у справі є відповідна державна нотаріальна контора.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішент не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара