Рішення

від 07.04.2022 по справі 908/3238/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2022Справа № 908/3238/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський" (71660, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Орлянське, вул. Леніна, буд. 172; ідентифікаційний код 03750227)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 8 В, офіс 181; ідентифікаційний код 43048983)

про стягнення 150 989, 26 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" про стягнення 137 600, 00 грн заборгованості за усним договором поставки дизельного пального, 9 907, 20 грн інфляційних втрат та 3 482, 06 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.11.2021 у справі № 908/3238/21 матеріали позовної заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" про стягнення 150 989, 26 грн направлено за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва.

30.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" про стягнення 150 989, 26 грн, розглянувши які господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а враховуючи те, що ціна позову не перевищує сто розмірів прожитого мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 0105491606718 ухвалу суду від 06.12.2021 представником ТОВ "Роял Петрол" було отримано 17.12.2021.

Втім, в установлений в ухвалі суду строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020 між ТОВ "Роял Петрол" (далі - постачальник), в особі директора Буренко С.В. та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Орлянський" (далі - покупець), в особі директора Хачко Г.В. було досягнуто усних домовленостей щодо поставки дизельного палива.

Згідно досягнутих домовленостей постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити дизельне паливо на загальну суму 147 600, 00 грн.

Як зазначає позивач, ним було здійснено сплату 147 600, 00 грн в якості оплати за дизельне пальне на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 233 від 02.06.2020.

Позивач вказує, що в повному обсязі виконав умови усного договору поставки, втім, відповідач (постачальник) не поставив та не передав у власність покупця дизельне пальне, тим самим не виконав умови договору.

Необхідність звернення до суду з даним позовом виникла у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості в сумі 137 600, 00 грн, яку Сільськогосподарський виробничий кооператив "Орлянський" й просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол". Крім того, позивачем виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 9 907, 20 грн та 3% річних в сумі 3 482, 06 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 643 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату товару № СФ-01456 від 08.09.2019 та здійснення позивачем оплати по вказаному рахунку, суд дійшов висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом 02.06.2020 позивачем було сплачено кошти в сумі 147 600, 00 грн з призначенням платежу: за дизельне паливо зг. рах. № 538 від 02.06.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 24 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 233.

Також в матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" від 03.09.2020, в якому останній визнав заборгованість та зобов`язався оплатити на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський" грошові кошти в загальній сумі 147 600, 00 гривень, згідно графіку: в період з 07.09.20 по 11.09.20 - 20 000 грн, в період з 14.09.20 по 18.09.20 - 20 000 грн, в період з 21.09.20 по 25.09.20 - 20 000 грн, в період з 28.09.20 по 02.10.20 - 20 000 грн, в період з 05.10.20 по 09.10.20 - 20 000 грн, в період з 12.10.20 по 16.10.20 - 20 000 грн, в період з 19.10.20 по 23.10.20 - 27 600 грн.

Позивач вказує, що 10.11.2020 відповідачем було внесено на рахунок Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський" 5 000, 00 грн в якості погашення заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 615 та 20.11.2020 - 5 000, 00 грн, згідно платіжного доручення № 6185.

Оскільки, в подальшому відповідач не вживав заходів з метою погашення заборгованості, 17.06.2021 та 06.07.2021 позивачем були надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" вимоги про погашення заборгованості, що становить 137 600, 00 грн, протягом 5 днів з моменту її отримання. Суд відзначає, що докази надіслання даних вимог містяться в матеріалах справи.

В той час, жодних доказів, щоб свідчили про погашення відповідачем боргу в сумі 137 600, 00 грн, як станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, так й станом на момент розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, з врахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та наявних в матеріалах справи вимог з доказами направлення, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів виконання зобов`язань, а також доказів щоб свідчили про повернення грошових коштів, та відповідно не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені договірні зобов`язання щодо здійснення поставки товару та положення ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення коштів в сумі 137 600, 00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 9 907, 20 грн та 3% річних в сумі 3 482, 06 грн, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає його обґрунтованим та здійсненим арифметично вірно, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає 9 907, 20 грн - інфляційних втрат та 3 482, 06 грн - 3% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Петрол" (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 8 В, офіс 181; ідентифікаційний код 43048983) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Орлянський" (71660, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Орлянське, вул. Леніна, буд. 172; ідентифікаційний код 03750227) заборгованість в розмірі 137 600 (сто тридцять сім тисяч шістсот) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 907 (дев`ять тисяч дев`ятсот сім) грн 20 коп., 3% річних в розмірі 3 482 (три тисячі чотириста вісімдесят два) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 08.04.2022

Суддя Д.О. Баранов