Рішення

від 07.04.2022 по справі 914/309/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2022 Справа № 914/309/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза», місто Львів

про стягнення 83 290,79 грн неустойки.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» про стягнення 19 709,72 грн неустойки за період з 01.08.2020 р. по 17.03.2021 р.

Ухвалою суду від 09.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 09.02.2022 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15.

Ухвала суду від 09.02.2022 надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79008, місто Львів, вулиця Краківська, будинок 7.

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з врахуванням доводів якого суд мав би ухвалювати рішення.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.04.2006 між сторонами було укладено договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Краківська, 7, загальною площею 50,0 м2.

Після припинення вказаного договору відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжив користуватись ним незаконно. Позивач стверджує, що лише 17.03.2021 відповідачем самостійно було виконано рішення Господарського суду Львівської області №914/1450/17 від 09.09.2020 та повернуто Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради об`єкт оренди нежитлове приміщення загальною площею 50,0 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Краківська, 7.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 19 709,72 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 01.08.2020 по 17.03.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.04.2006 між Управлінням комунального майна Львівської міської ради правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором - орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу управління комунального майна від 18.07.2005 р. № 326-О, договору оренди від 25.06.1998 р. № 6006 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛМКП «Айсберг», надалі балансоутримувач. Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Краківська, 7, загальною площею 50,0 м2 (підвал), з індексом приміщення VII, відповідно до даних технічного паспорта ЛОБТІ від 09.06.1998 р. №861.

Відповідно до п. 2.1. договору об`єкт оренди буде використовуватись орендарем для магазину кулінарних виробів.

Згідно п. п. 3.1.-3.2. договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем.

Відповідно до п. 3.3. договору у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 3.4. договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Відповідно до п. п. 4.1.-4.2. договору термін договору оренди визначений з 26 квітня 2006 року до 25 квітня 2007 року включно. Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Згідно п. п. 4.3.-4.4. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Відповідно до п. 4.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. п. 9.1.-9.2. договору сторони погодили, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Відповідно до п. п. 9.3.-9.4. договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

Згідно п. п. 9.5.-9.6. договору сторони погодили, що об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання. У разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 р. у справі №914/1450/17 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (ідентифікаційний код 23966805) повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 50,0 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Краківська, 7.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 02.10.2020.

Договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії 15.04.2017.

Відповідач лише 17.03.2021 самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області №914/1450/17 від 09.09.2020 та повернув Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради об`єкт оренди нежитлове приміщення загальною площею 50,0 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Краківська, 7.

В матеріалах справи знаходиться постанова Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №63669904 від 17.03.2021 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1450/17 від 02.10.2020.

Згідно з довідкою від 27.01.2022 №4-2302-2835, складеною Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, заборгованість контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.04.2006 р., площа 50,00 кв.м) перед Управлінням комунальної власності станом на 24.01.2022 складає 19 709,72 грн.

Дана довідка сформована за період з 01.08.2020 по 01.03.2021, містить помісячні відомості про індекси інфляції, суми нарахованої орендної плати і неустойки, здійснені оплати, заборгованість на початок та кінець кожного місяця.

Після припинення вказаного договору відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжив користуватись ним незаконно, лише 17.03.2021 повернув Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради об`єкт оренди нежитлове приміщення, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 19 709,72 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 01.08.2020 по 17.03.2021.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.04.2006 р.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як визначено часиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України); у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (частина 1 статті 27 Закону).

Згідно з розділом 9 договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1. цього договору.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 у справі №914/1450/17 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (ідентифікаційний код 23966805) повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 50,0 м2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Краківська, будинок 7.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства та умовами договору оренди, який разом з цим встановлює інший строк виконання такого обов`язку порівняно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає негайне повернення речі.

Враховуючи те, що строк дії договору закінчився 15.04.2017, об`єкт оренди мав бути переданий орендодавцю чи за його дорученням балансоутримувачу.

З матеріалів справи вбачається, що лише 17.03.2021 відповідач самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області №914/1450/17 від 09.09.2020 та повернув Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради об`єкт оренди.

Факт повернення відповідачем об`єкту оренди підтверджується наявною в матеріалах справи постановою Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №63669904 від 17.03.2021 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1450/17 від 02.10.2020.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі №913/155/17 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 р. у справі №910/20370/17.

Крім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 р. у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але не виконав цього обов`язку зі своєї вини.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, в зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується. Враховуючи те, що відповідач не виконав у строк обов`язок щодо повернення орендованого майна, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, в тому числі не довів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна, нарахування позивачем неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення є підставним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2020 у справі №914/2393/20 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» про стягнення 83 290,79 грн неустойки за період з 01.09.2017 по 31.07.2020, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ «Мімоза» (ідентифікаційний код 23966805) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) 83 290,79 грн неустойки та 2 102,00 грн судового збору.

Враховуючи те, що повернення об`єкта з оренди відбулось 17.03.2021, беручи до уваги те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2020 у справі №914/2393/20 стягнуто неустойку за період з 01.09.2017 по 31.07.2020, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №362 від 29.12.2021.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (79008, місто Львів, вулиця Краківська, будинок 7; ідентифікаційний код 23966805) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код 25558625) 19 709,72 грн неустойки та 2 270,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено

та підписано 08.04.2022

Суддя Сухович Ю.О.