Вирок

від 08.04.2022 по справі 522/15903/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

08.04.2022

Справа № 522/15903/20

Провадження по справі № 1-кп/522/884/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 в режимівідеоконференції зДУ «Одеськийслідчий ізолятор», судовий розгляд у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020162500000049 від 09.01.2020 року та №12020162500001068 від 12.06.2020 року, на підставі обвинувальних актів стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ, Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований та до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеса, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, стосовно якого 06.10.2017 року до Суворовського районного суду м. Одеси направлений обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12017161490001443 від 28.08.2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»),

ВСТАНОВИВ:

Викладення обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення.

08.01.2020 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_13 , в денний час перебували біля будинку № 6 по вулиці Дюківській в місті Одесі.

В цей час, у ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , з корисливих мотивів, виник спільний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у вищевказаному будинку.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 08.01.2020 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_13 зайшли до будинку АДРЕСА_4 та піднялися на 13-й поверх. В цей же час, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає та вони залишаться непомітними, умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_13 , знаходячись на квартирній площадці на АДРЕСА_5 , таємно викрали велосипед марки «ORBEA» чорного кольору вартістю 15000 гривень, який належить ОСОБА_14 та велосипед марки «Магелан» чорного кольору вартістю 11000 гривень, який належить ОСОБА_15 .

Таємно викравши чуже майно та спричинивши потерпілому ОСОБА_14 матеріальний збиток на суму 16000 гривень, потерпілій ОСОБА_15 матеріальний збиток на суму 11000 гривень, а всього на загальну суму 26000 гривень, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 18.05.2020 року приблизно о 01 годині 48 хвилин, повнолітній ОСОБА_4 разом з двома неповнолітніми особами (далі особа № 1 та особа № 2), матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження і направлені до суду, проходили повз будинок АДРЕСА_6 , на фасаді першого поверху якого помітили встановлений кондиціонер та мідні магістральні трубопроводи, які з`єднують його внутрішній та зовнішній блоки, належні ОСОБА_16 , якими вони вирішили таємно заволодіти.

Діючи з вказаною метою з корисливих мотивів, переслідуючи ціль особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, вказані особи розподілили між собою ролі про те, що безпосередньо ОСОБА_4 та особа № 1 заволодіють вказаними магістральними трубопроводами, у той час як особа № 2 буде перебувати поряд з вказаною будівлею та контролювати обстановку на місці заволодіння чужим майном, щоб у випадку появи співробітників поліції чи іншої небезпеки бути затриманими, подати відповідний сигнал спільникам.

Діючи повторно згідно з вказаним розподілом ролей за попередньою змовою групою осіб, переконавшись, що їхні дії непомітні для інших осіб, користуючись темною порою доби, ОСОБА_4 підсадив особу № 1, який за допомогою заздалегідь заготовленої частини скла від пляшки зрізав захисне покриття з магістралі трубопроводу кондиціонера та за допомогою фізичної сили виламав вказану мідну магістраль трубопроводу, у той час як особа № 2 перебувала поряд та контролювала обстановку, щоб у разі небезпеки подати сигнал тривоги спільникам.

В результаті вказаних спільних дій, ОСОБА_4 , разом з вказаними особами таємно заволоділи двома магістралями трубопроводу кондиціонера довжиною 1.5 метри кожний, загально довжиною 3 метра та вартістю 300 грн. погонний метр.

Таємно, спільно заволодівши вказаним чужим майном та завдавши ОСОБА_17 матеріальної шкоди на загальну суму 900 грн., ОСОБА_4 разом з вказаними особами розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, здавши його в обмін на грошову винагороду на пункт вторинного прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_7 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Також, 18.05.2020 року приблизно о 02 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми особами (далі особа № 1 та особа № 2), матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження і направлені до суду, проходили повз аптеку «Адоніс», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 32, на фасаді якої помітили встановлений кондиціонер моделі «Mitsubishi» та мідні магістральні трубопроводи, які з`єднують його внутрішній та зовнішній блоки, належні власнику ТОВ «Адоніс», ідентифікаційний код 23872168, якими вони вирішили таємно заволодіти.

Діючи з вказаною метою з корисливих мотивів, переслідуючи ціль особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, вказані особи розподілили між собою ролі про те, що безпосередньо ОСОБА_4 та неповнолітня особа №1 спільно заволодіють вказаними магістральними трубопроводами, у той час як вказана неповнолітня особа №2 буде перебувати поряд з вказаною будівлею та контролювати обстановку на місці заволодіння чужим майном, щоб у випадку появи співробітників поліції чи іншої небезпеки бути затриманими, подати відповідний сигнал спільникам.

Діючи згідно з вказаним розподілом ролей за попередньою змовою групою осіб, повторно, переконавшись, що їхні дії непомітні для інших осіб, користуючись темною порою доби, ОСОБА_4 підсадив до кондиціонера вказану особу № 1, яка у свою чергу за допомогою заздалегідь заготовленої частини скла від пляшки зрізав захисне покриття з магістралі трубопроводу кондиціонера та за допомогою фізичної сили виламав вказану мідну магістраль трубопроводу, у той час як вказана неповнолітня особа №2 перебувала поряд та контролював обстановку, щоб у разі небезпеки подати сигнал тривоги.

В результаті вказаних спільних дій, ОСОБА_4 , разом з вказаними особами таємно заволоділи двома магістралями трубопроводу кондиціонера довжиною 1.5 метри кожний, загально довжиною 3 метра та вартістю 300 грн. погонний метр.

Таємно спільно заволодівши вказаним чужим майном та завдавши ТОВ «Адоніс» матеріальної шкоди на загальну суму 900 грн., ОСОБА_4 разом з вказаними особами розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, здавши його в обмін на грошову винагороду в пункті вторинного прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_7 .

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінального правопорушення, які описані в обвинувальному акті та пояснив суду наступне. Вказав, що дійсно в січні 2020 року, більш точний час не пам`ятає, він перебував разом із раніше йому знайомим ОСОБА_4 на сходовому майданчику, розташованому на 13-му поверсі у будинку АДРЕСА_4 , де знаходились велосипеди, які вони вирішили викрасти. Впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, вони викрали два велосипеди. Після чого, місце вчинення кримінального правопорушення вони покинули. Велосипеди вони продали за 5000 гривень, кошти розділили між собою навпіл.

У вчиненому щиро кається, просив вибачення, вказав, що зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не порушувати закон.

Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та суворо не карати. Зазначив, що потерпілі претензій будь-якого характеру до нього не мають.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_11 , 08.04.2022 року в судове засідання не з`явився, в телефонному режимі повідомив, що через введений в Україні воєнний стан не зміг прибути до суду, однак обвинувачений не заперечував проти проведення судового засідання без захисника, участь якого у даному кримінальному провадженні не є обов`язковою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини справи, які описані в обвинувальних актах та пояснив суду наступне. Вказав, що дійсно в січні 2020 року, більш точний час не пам`ятає, він перебував разом із раніше йому знайомим ОСОБА_3 , який запропонував викрасти раніше помічені велосипеди в м. Одесі, в домі на сходовому майданчику, на якій вулиці точно не пам`ятає. Впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, вони викрали два велосипеди. Після чого, місце вчинення кримінального правопорушення вони покинули. Велосипеди вони продали за 5000 гривень, кошти розділили між собою навпіл.

Крім того, в травні 2020 року, більш точний час не пам`ятає, спочатку він разом із двома знайомими перебували в м. Одеса, в центрі, більш точну адресу не пам`ятає, де побачили встановлений кондиціонер та мідні магістральні трубопроводи, та вирішили таємно заволоділи двома магістралями трубопроводу кондиціонера. Потім, в цей же день, трохи пізніше, проходячи повз аптеку, вони вирішили таємно заволоділи двома магістралями трубопроводу кондиціонера. Після скоєного розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

У вчиненому щиро кається, просив вибачення, вказав, що зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не вчиняти злочини, бути законослухняним громадянином.

Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях та призначити йому мінімальне покарання.

Захисник обвинуваченого просила суворо не карати її підзахисного, врахувати його щире каяття та призначити покарання у виді арешту або обмеження волі, або застосувати ст. 75 КК України.

Прокурор ОСОБА_10 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор ОСОБА_10 просив призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Потерпілі ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та представник потерпілої особи ТОВ «Адоніс» ОСОБА_19 , у судове засідання не з`явились, надіслали до суду заяви, в яких просили проводити судовий розгляд без їх участі, у зв`язку із зайнятістю.

Крім визнання вини обвинуваченими в повному обсязі, їх винність у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю доведена наданими стороною обвинувачення доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які було досліджено судом безпосередньо.

Під час судового розгляду кримінальних проваджень судом досліджено письмові докази, які також підтверджують вину ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020162500000049 від 09.01.2020 року щодо надходження 08.01.2020 року до Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області заяви ОСОБА_15 , в якій вона просить прийняти заходи до невстановленої особи, яка 08.01.2020 року приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, в парадній будинку №6, таємно викрала велосипед марки «Oпіа», що належить ОСОБА_15 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 26000 гривень, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020162500000049 від 09.01.2020 року щодо надходження 08.01.2020 року до Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області заяви ОСОБА_15 , в якій вона просить прийняти заходи до невстановленої особи, яка 08.01.2020 року приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, в парадній будинку №6, таємно викрала велосипед марки «Oпіа», що належить ОСОБА_15 , чим спричинила матеріальний збиток на суму 26000 гривень, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України;

- рапорт старшого інспектора-чергового Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_20 від 08.01.2020 року щодо отримання заяви та зареєстровано ЄО за №358 від 08.01.2020 року як: крадіжка. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 08.01.2020 року о 17:56 годині надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 08.01.2020 року о 13:00 годині за адресою: АДРЕСА_8 , невідомі викрали з парадної два велосипеди. Є відеозаписи події. Заявник: ОСОБА_21 ;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.01.2020 року від ОСОБА_15 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.06.2020 року за результатами якого свідок ОСОБА_22 впізнала особу на фото №3, на якому зображений ОСОБА_4 , як особа, яка 18.05.2020 року в нічний час разом із особою чоловічої статі приносили для здачі мідні труби;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.06.2020 року за результатами якого свідок ОСОБА_22 впізнала особу на фото №2, на якому зображена неповнолітня особа, разом із якою 18.05.2020 року в нічний час приблизно о 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 приносили для здачі мідні труби;

- накладна №3/845 від 01.05.2018 року, де вартість викраденого велосипеду «ORBEA» складає 15000 грн.;

- заява ОСОБА_23 , яка добровільно надала СД-диск з записами з камер відеоспостереження, що розташовані біля входу в ломбард «Мілан», за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 30, від 18.05.2020 року;

- протокол огляду відеозапису від 03.09.2020 року СД-диск з записами з камер відеоспостереження, що розташовані біля входу в ломбард «Мілан», за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 30, від 18.05.2020 року. Під час огляду відеозапису на якому зафіксовано ОСОБА_4 ;

- протокол огляду предмету від 08.10.2020 року DVD-R диск RW, 4,7 GB 16 Х, сірого кольору, з надписом «Axent», на якому знаходиться 2 файли з відеозаписами. Під час огляду виявлено ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , які перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , викрали два велосипеди. В ході судового розгляду судом в присутності учасників кримінального провадження оглянуто відеозаписи, на яких виявлено ОСОБА_4 з ОСОБА_13 , які перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , викрали два велосипеди;

- СД-диск з записом із камер відеоспостереження, що розташовані біля входу в ломбард «Мілан» за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 30, який було оглянуто в присутності учасників процесу в судовому засіданні, на якому зображено як ОСОБА_4 разом з іншими двома особами таємно заволодів двома магістралями трубопроводу до кондиціонера.

Щодо дослідження інших доказів, суд з`ясувавши думку учасників провадження, які добровільно визнали недоцільним дослідження решти доказів по справі, та яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження решти доказів по справі, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченими та дослідженням письмових доказів.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження решти доказів по справі, інші докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування, обставин зазначених у ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальних провадженнях докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Мотивування прийнятого рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч. 1 ст. 60 КК України покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Згідно ч. 1 ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, не одружений, має середню освіту, не працевлаштований, зареєстрований та мешкає в м. Одесі, те, що у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину.

В свою чергу, суд бере до уваги і зміст обвинувачення, яке складається з одного епізоду та те, що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, однак під час досудового розслідування переховувався.

Також суд враховує, що обвинуваченим матеріальну шкоду фактично потерпілим на теперішній час не відшкодовано, однак в матеріалах справи наявні заяви від потерпілих, які претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не мають.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Однак суд вважає необхідним зауважити, що під час досудового розслідування обвинувачений не визнавав свою вину в повному обсязі, та щиро розкаявся лише під час судового розгляду після дослідження доказів його винуватості, що в свою чергу хоча і вказує на наявність щирого каяття, однак не свідчить про його дієвість.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

З урахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання останнього буде призначення виключно найсуворішого покарання пов`язаного із ізоляцією від суспільства.

Підстав для застосування положень статті 75 КК України судом не встановлено.

Таким чином, саме призначення найбільш суворого покарання, в даному випадку відповідає морально-етичним і правовим нормам, та буде забезпечувати однаковий (рівний) для будь-кого із громадян обов`язок понести за вчинений злочин відповідальність в межах санкції відповідної статті кримінального закону.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, його поведінку під час досудового розслідування, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Суд вважає, що вказаний вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_3 з 09.10.2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, тримається під вартою, тобто з цього моменту необхідно рахувати його строк попереднього ув`язнення, який на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід врахувати в строк відбування покарання із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, не одружений, має середню освіту, не працевлаштований, зареєстрований та проживає в місті Одеса, раніше не судимий, те, що у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень.

Однак суд вважає необхідним зауважити, що під час досудового розслідування обвинувачений не визнавав свою вину, та щиро розкаявся лише під час судового розгляду після дослідження доказів його винуватості, що в свою чергу хоча і вказує на наявність щирого каяття, однак не свідчить про його дієвість.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутні.

Згідно зазначеної в досудовій доповіді соціально-психологічної характеристики обвинуваченого ОСОБА_4 , орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення або обмеження волі. Аналіз інформації свідчить про середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, та кількість епізодів в яких він обвинувачується, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, у виді арешту строком на три місяці.

Таким чином, саме призначення реального покарання, в даному випадку відповідає морально-етичним і правовим нормам, та буде забезпечувати однаковий (рівний) для будь-кого із громадян обов`язок понести за вчинений злочин відповідальність в межах санкції відповідної статті кримінального закону.

Суд вважає, що вказаний вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 рахується за Суворовським районним судом м. Одеси, питання щодо застосування запобіжного заходу стосовно нього не вирішується судом у даному кримінальному провадженні.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Витрати для проведення експертиз відсутні та цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Речові докази, а саме диски із відео файлами в кількості 2 шт. зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 50, 61, 65, 185 КК України, ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (місяців).

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 09.10.2020 року.

Запобіжний захід, застосований ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення у період із 09.10.2020 року по день набрання вироком законної сили включно.

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці.

Початок строку покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази, а саме:

- СД-диск з записом із камер відеоспостереження, що розташовані біля входу в ломбард «Мілан» за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 30, в кількості 1 шт., зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск RW, 4,7 GB 16 Х, сірого кольору, з надписом «Axent», на якому знаходиться 2 файли з відеозаписами, а саме ch-01, ch-02. Даний диск належно упакований в білий паперовий конверт та опечатаний зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1