Постанова

від 06.04.2022 по справі 300/2536/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2536/21 пров. № А/857/20115/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Судової-Хомюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Главач І. А. у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.04.2021 №002325/0713 та № 002326/0713, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.04.2021 №002328/0713 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.04.2021 №Ф-002327/0713.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акта перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані рішення, суперечать нормам чинного податкового законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Вказує, що контролюючим органом зроблено висновок про безпідставне завищення витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності за 2017-2019 роки, без дослідження при цьому первинних документів та без з`ясування обставин.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, мали місце, комплексно досліджені та чітко зафіксовані в акті перевірки від 24.12.2020 № 5647/09-19-07-13/ НОМЕР_1 . Звертає увагу, що позивачем не представлено до перевірки жодних документів для встановлення розміру документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю в частині придбання (оплати) реалізованих ТМЦ, а саме: чеків РРО, прихідних касових ордерів постачальників товару, а накладні на придбання товару з відміткою про оплату не є платіжним документом, який би підтверджував факт оплати за придбаний товар, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень є помилковим.

Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з листопада 1996 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та займається, зокрема, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У період з 11.12.2020 до 17.12.2020 посадовою особою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 11.12.2020 №1616 та направлення від 11.12.2020 №516 проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 02.04.2019 та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05.12.2016 по 02.04.2019, за результатами якої складено акт від 24.12.2020 №5647/09-19-07-13/ НОМЕР_1 .

29.01.2021 на підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 000426/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 30864,89 грн, з яких 24691,91 грн - за податковими зобов`язаннями та 6172,98 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №000428/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2572,08 грн, з яких 2057,66 грн - за податковими зобов`язаннями та 514,42 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000431/0713, якою визначено суму недоїмки з єдиного внеску в розмірі 30179 грн, і рішення № 000432/0713 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 9996,92 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов`язань слугував висновок відповідача про такі порушення:

статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело заниження суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.01.2017 по 02.04.2019 в сумі 24 691,91 грн;

підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору з чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.01.2017 по 02.04.2019 на суму 2 057,66 грн;

частини четвертої статті 4, частин другої, п`ятої статті 7, частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період 05.12.2016 по 02.04.2019 на суму 30 179,00 грн;

пункту 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.8 статті 85, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, а саме неведення платником податків Книги обліку доходів і витрат та непроведення первинних документів.

Вказаний висновок обґрунтований посиланням на те, що у 2017-2018 роках позивачем до валових витрат безпідставно віднесено вартість витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей та інших витрат на загальну суму 137177,27 грн, отриманих (наданих) контрагентами без підтвердження реальності здійснення господарських операцій з такими.

За результатами адміністративного оскарження 14.04.2021 Державна податкова служба України скасувала та відкликала рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.01.2021 № 00431/0713 та № 00432/0713, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.01.2021 №Ф-000431/0713 з підстав їх винесення не за встановленою формою і зобов`язала Головне управління ДПС в Івано-Франківській області сформувати і направити нову вимогу, а також винести і направити нові рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім цього, рішенням Державної податкової служби України від 20.04.2021 №2621/М/00-00-06-01-04-09 скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.01.2021 №000428/0713 в частині штрафних санкцій з військового збору у розмірі 308,65 грн та від 29.09.2021 №000426/0713 в частині штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 703,79 грн, в іншій частині зазначені рішення залишені без змін.

На підставі прийнятих Державною податковою службою України рішень від 14.04.2021 №2416/М/99-00-06-02-01-09 та від 20.04.2021 №2621/М/00-00-06-01-04-09 відповідач 21.04.2021 прийняв наступні рішення: податкове повідомлення-рішення № 002325/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27161,10 грн, з яких 24691,91 грн - за податковими зобов`язаннями та 2469,19 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №002326/0713, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2263,43 грн, з яких 2057,66 грн - за податковими зобов`язаннями та 205,77 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-002327/0713, якою визначено суму недоїмки з єдиного внеску в розмірі 30179 грн, і рішення № 002328/0713 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 9996,92 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу витрат витрати, понесені нею у зв`язку із придбанням у контрагентів-постачальників (ТзОВ «Прикарпатський торговий дім», ТзОВ «Тедіс Україна», ТзОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика», ТзОВ «ТС Плюс», ТзОВ «Баядера Логістик», ПАТ «Дятківці», ТзОВ «Екопродвін», ТзОВ «ТД Регістр») впродовж 2017-2019 років алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 137 230,07 грн, що у свою чергу виключає заниження позивачем за вказаний період чистого оподатковуваного доходу на суму 137 177,27 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, відповідно до положень статті 16 Податкового кодексу України, зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Абзацом 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено приписами статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, яка становить 18 відсотків бази оподаткування.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем (абзац 2); документально не підтверджені витрати (абзац 5).

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, яким визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб, серед інших, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 1.1).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, об`єктом оподаткування податком на доходи на фізичних осіб, військовим збором та для нарахування єдиного внеску є чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

При цьому, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичною особою - підприємців мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Апеляційний суд звертає увагу, що спірні рішення прийняті контролюючим органом у зв`язку з безпідставним віднесенням вартості товарно-матеріальних цінностей на суму 137177,27 грн до витрат при визначенні чистого річного оподатковуваного доходу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 зазначеної статті встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.10 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок № 395).

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.4 розділу І Порядку № 395).

Пунктами 1.5, 1.6, 1.7 розділу І Порядку встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2.3.2.2 розділу ІІ Порядку № 395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З матеріалів справи встановлено, що складений за результатами перевірки діяльності позивача акт не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 395, так як виявлені порушення податкового законодавства не викладені чітко, об`єктивно та в повній мірі, із покликанням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що унеможливлює оцінити обґрунтованість встановлених Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області порушень податкового законодавства.

Неповнота висновків акта перевірки виключає можливість достовірно з`ясувати факт включення позивачем до складу витрат за спірний період витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, встановити суми придбаного товару як об`єкта оподаткування податком на прибуток, та відповідно перевірити підстави та суму оспорюваних податкових донарахувань.

Натомість, позивач стверджує про недопущення нею порушень податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань за 2017-2019 роки, оскільки факт придбання нею алкогольних напоїв та тютюнових виробів у контрагентів-постачальників ТзОВ «Прикарпатський торговий дім», ТзОВ «Тедіс Україна», ТзОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика», ТзОВ «ТС Плюс», ТзОВ «Баядера Логістик», ПАТ «Дятківці», ТзОВ «Екопродвін» та ТзОВ «ТД Регістр» підтверджується належним чином складеними видатковими накладними, які надавались контролюючому органу при проведенні перевірки та наявні в матеріалах справи.

Частково факт оплати придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій від 12.12.2018 №0ОСZ43306, від 26.02.2019 №0ОСZ442013.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що у період 2017-2019 років у позивача були наявні ліцензії, видані Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що свідчить про можливість використання позивачем придбаної продукції у своїй господарській діяльності.

Апеляційний суд звертає увагу, що зміст акта перевірки, який є індивідуально-правовим актом, на підставі якого донараховано податкові зобов`язання та застосовані штрафні санкції, породжує права і обов`язки для позивача та має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 160/11367/19 зазначив, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості оскаржуваного акта індивідуальної дії, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у відповідній сфері, виявленого(их) за результатами проведеної перевірки.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, прийнятий суб`єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим та вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

В контексті наведеного апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).

У рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04, зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 300/2536/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 07.04.2022