Ухвала

від 07.04.2022 по справі 569/537/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 569/537/22

1-кс/569/256/22

07 квітня 2022 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Рівнеклопотання дізнавачасектору дізнання Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Дізнавач СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме: на земельна ділянка площею 0,0972 га, к.н.5610100000:01:034:0088, що перебуває у власності ОСОБА_6 , встановити заборону володільцю (власнику), чи будь-якій іншій особі, на відчуження, розпорядження та користування вилученими речами до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання вказав, що у провадженні Рівненського РУП Головного управління поліції Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022181110000002 від 06.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Із матеріалів клопотання вбачається, що у ході вивчення матеріалі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_6 здійснив приватизацію земельної ділянки безоплатно за рішенням органів місцевого самоврядування. Після чого вказана особа повторно зверталася до органів місцевого самоврядування за отриманням земельної ділянки того ж вид безоплатно. Разом з тим, згідно норм Земельного Кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Так, вказане свідчить, що ОСОБА_6 повторно використано своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва та, як наслідок, незаконно отримано у власність земельну ділянку площею 0,0972 га.

За даним фактом 06.01.2022 до ЄРДР внесено відомості за №42022181110000002 та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 26.05.2014 за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га к.н.5624689800:09:008:0087 на території Шубківської сільської ради Рівненського району з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 26.05.2014 реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.08.2014 №17-470/16-14-СГ.

В подальшому, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 від 30.09.2015, виданого на підставі рішення Рівненської міської ради від 17.09.2015 №5678 за ОСОБА_6 23.09.2015 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0972 га, к.н.5610100000:01:034:0088 на території міста Рівного з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Так, вказане свідчить, що ОСОБА_6 повторно використано своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва та, як наслідок, незаконно отримано у власність земельну ділянку площею 0,0972 га.

Відповідно до ст. 121 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах не більше 0,12 гектара для ведення садівництва.

Разом з тим, ОСОБА_6 отримано у власність за рішення органів місцевого самоврядування земельних ділянок загальною площею 0,1972 га для ведення садівництва, що порушує норми безоплатної приватизації.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав, просив задоволити.

Заслухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити із наступних підстав.

Так, з урахуванням положень ст.ст.2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Як убачається із п.7 ч. 2 ст.131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчим не доведено необхідність застосування арешту та надано не достатньо доказів для накладення арешту, слідчий суддя прийшов до висновку, про відмову в задоволенні клопотання.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.167,170,171,173,309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання дізнавача секторудізнання Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арештмайна - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_7