Рішення

від 10.04.2022 по справі 183/1577/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1577/21

№ 2/183/812/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Лила Інна Армоніківна, Новомосковська районна державна адміністрація, Фермерське господарство «ВІЛЛ» про визнання права на спадщину за заповітом, -

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, визначивши третіми особами - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Лилу І.А., Новомосковську районна РДА, в якому просить:

- визнати за ним право засновника Фермерського господарства «ВІЛЛ» (код за ЄДРПОУ: 33309206, юридична адреса: 51254, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, село Миколаївка, вул. Низова, буд. 20), в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ;

- визнати за ним право оренди земельної ділянки загальною площею 22,91 га., кадастровий номер: 1223284000:02:028:0001, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2005 року, зареєстрованого Новомосковською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис за № 29 від 22 квітня 2005 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що його батьком ОСОБА_3 , було створено та зареєстровано Фермерське господарство «ВІЛЛ» (Код за ЄДРПОУ: 33309206, юридична адреса: 51254, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, село Миколаївка, вул. Низова, буд. 20). Відповідно до положень Статуту Фермерського господарства «ВІЛЛ» ОСОБА_3 був його засновником, а син - ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є членом та керівником даного господарства.

20 квітня 2005 року між Новомосковською районною державною адміністрацією (надалі - Третя особа) та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., зареєстрованого в реєстрі за № 162, а також зареєстрованого Новомосковською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис за № 29 від 22 квітня 2005 року. Відповідно до укладеного між сторонами договору, ОСОБА_3 було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 22,91 га, з яких 22,91 га - ріллі, для ведення фермерського господарства строком на 49 років, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки -1223284000:02:028:0001.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 22,91 га. на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області відносилась до земель державної форми власності,розпорядником яких був центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, проте на виконання розпорядження КМУ № 60-р від 31 січня 2018 року така земельна ділянка передана у комунальну власність об`єднаної територіальної громади, тобто до Губиниської селищної рада.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина на спадкове майно. 12 травня 2020 року ОСОБА_3 склав заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О., у відповідності до якого ОСОБА_3 заповів позивачеві усі права та обов`язки, які належали йому на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які могли належати у майбутньому, та усе інше майно, неохоплене цим заповітом, що належало йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що за законом він має право.

Після смерті батька Позивач, як спадкоємець за заповітом, звернувся до Приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Лили І.А. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 35/2020. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який і фактично, і юридично прийняв спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини проживав разом з спадкодавцем, та в подальшому не відмовився від її прийняття.

Позивач, як спадкоємець та керівник продовжує та має намір надалі продовжувати здійснювати господарську діяльність Фермерського господарства «ВІЛЛ», в зв`язку з чим виникла необхідність в оформленні спадкових прав, а тому 30.11.2020 року він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на права засновника Фермерського господарства «ВІЛЛ» та права оренди земельної ділянки площею 22,91 га, кадастровий № 1223284000:02:028:0001, розташовану на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства.

Між тим, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, мотивуючи тим, що успадковуватись можуть лише права та обов`язки фізичної особи, а не юридичної, якою є фермерське господарство. Такі протиріччя одного нормативного акту іншому не дають змоги правильно і однозначно вирішувати питання спадкування прав і обов`язків засновника фермерського господарства. Зазначені обставини унеможливлюють видачу свідоцтва про право на спадщину на право оренди земельної ділянки, площею 22,91га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковськом району Дніпропетровської області, оскільки цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Таким чином, Позивач не має можливості реалізувати своє право на спадкування у позасудовому порядку, тому звернувся до суду з означеним позовом, посилаючись на те, що успадкування прав засновника Фермерського господарства «ВІЛЛ», як об`єкту цивільних прав, здійснюється за загальними правилами спадкового права, виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року відкрите провадження по справі (а.с. 36-37).

Цією ж ухвалою зобов`язано приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Лилу І.А. надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 (а.с. 96-97).

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року в якості третьої особи залучено Фермерське Господарство «ВІЛЛ» (а.с. 98).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, відзив на позов не подав.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

В зв`язку з повторною неявкою в судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені про розгляд справи та від яких не надійшло ніяких клопотань, суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провів заочний розгляд справи.

Представник Новомосковської районної державної адміністрації надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 70).

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, вважає встановленими наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засновником Фермерського господарства «ВІЛЛ» (Код за ЄДРПОУ: 33309206, юридична адреса: 51254, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, село Миколаївка, вул. Низова, буд. 20).

Відповідно до положень Статуту Фермерського господарства «ВІЛЛ» ОСОБА_3 був його засновником, а ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є членами даного господарства (а.с. 12-19).

ОСОБА_1 є керівником Фермерського господарства ВІЛЛ», про що свідчить витяг з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-11).

20 квітня 2005 року між Новомосковською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., зареєстрованого в реєстрі за № 162, а також зареєстрованого Новомосковською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис за № 29 від 22 квітня 2005 року. Відповідно до укладеного між сторонами договору, ОСОБА_3 було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 22,91 га, з яких 22,91 га - ріллі, для ведення фермерського господарства строком на 49 років, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки -1223284000:02:028:0001 (а.с. 20-23).

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 22,91 га. на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області відносилась до земель державної форми власності,розпорядником яких був центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, проте на виконання розпорядження КМУ № 60-р від 31 січня 2018 року така земельна ділянка передана у комунальну власність об`єднаної територіальної громади, тобто до Губиниської селищної рада, в зв`язку з чим суд приходить до переконання про правомірність пред`явлених позовних вимог саме до Губиниської селищної ради.

Судом встановлено, що засновник фермерського господарства «ВІЛЛ» ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області 19 травня 2020 року (а.с. 28).

Згідно з наданою суду спадкової справи № 35/2020, заведеної приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилою І. А., із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вернулася ОСОБА_2 (а.с. 45), із заявою про прийняття спадщин за заповітом після смерті ОСОБА_3 , - звернувся ОСОБА_1 (а.с. 46)

12 травня 2020 року ОСОБА_3 склав заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О., у відповідності до якого спадкодавець заповів ОСОБА_1 усі права та обов`язки, які належали йому на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які могли належати у майбутньому, та усе інше майно, неохоплене цим заповітом, що належало йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що за законом він має право (а.с. 190.

Листом нотаріуса від 30.11.2020 року, вих.№284/01-16, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на права засновника фермерського господарства «ВІЛЛ» та права оренди земельної ділянки (а.с. 49-50).

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 Фермерське господарство «ВІЛЛ» здійснює господарську діяльність під керівництвом позивача.

Вирішуючи позов в частині визнання права засновника фермерського господарства суд керується наступними нормами закону, а саме.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

У той же час, відповідно до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Як судом встановлено, діяльність фермерського господарства не припиняється, оскільки є спадкоємець, який бажає продовжити діяльність господарства, таким є позивач по справі.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно з п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Статтею 63 Господарського Кодексу України, встановлені види та організаційні форми підприємств в Україні, в тому числі - приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до ст. 66 Господарського Кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Держава гарантує захист майнових прав підприємства.

На підставі ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», зазначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно із приписами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що до позивача, як до спадкоємця засновника селянського (фермерського) господарства, який продовжує діяльність господарства, повинні перейти права засновника зазначеного господарства.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо визнання за позивачем права оренди на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, варто звернути увагу на наступне.

Так, дійсно положення Земельного кодексу України, крім права власності на земельну ділянку, визначають, що у спадщину може передаватися право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Однак, варто зауважити, що згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такі речові права на земельну ділянку є похідними від права власності та підлягають державній реєстрації. Крім того, успадкувати можна як земельну ділянку, що перебуває в оренді або щодо якої встановлено право користування, так і саме право оренди та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або забудови (суперфіцій).

Зазначеним вище договором оренди земельної ділянки від 20 квітня 2005 року, укладенимміж Новомосковською районною державною адміністрацією (надалі - Третя особа) та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., зареєстрованого в реєстрі за № 162, а також зареєстрованого Новомосковською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис за № 29 від 22 квітня 2005 року, не визначено, що підставою для його припинення є смерть орендодавця, тому спадкоємець, приймаючи спадщину, успадковує як орендодавець права і обов`язки, які були встановлені таким договором.

Внесення будь-яких змін до таких договорів у т. ч. щодо дострокового припинення, можливе лише у випадку погодження змін обома сторонами договору в додатковій угоді до нього, яка також підлягає державній реєстрації.

Не дивлячись на те, що нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва на успадковане речове право на земельну ділянку, ці обставини не позбавляють спадкоємця права звернутися до власника земельної ділянки з пропозицією укласти додаткову угоду щодо зміни орендаря/користувача у договорі.

За таких обставин, суд приходить до переконання про передчасне звернення до суду з вимогою до Губиниської селищної ради про визнання за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки загальною площею 22,91 га., кадастровий номер: 1223284000:02:028:0001, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2005 року, зареєстрованого Новомосковською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис за № 29 від 22 квітня 2005 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Лила Інна Армоніківна, Новомосковська районна державна адміністрація, Фермерське господарство «ВІЛЛ» про визнання права на спадщину за заповітом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право засновника Фермерського господарства «ВІЛЛ» (код за ЄДРПОУ: 33309206, юридична адреса: 51254, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, село Миколаївка, вул. Низова, буд. 20) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони у справі:

- позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач - Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: вул. Шевченко, буд. 16, смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, поштовий індекс - 51252;

- відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

- третя особа - Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052324, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Шевченко, буд. 7;

- третя особа - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І. А., що здійснює свою діяльність за адресою: вул. Гетьманська, буд. 37, м. Новомосковськ, поштовий індекс - 51200;

Третя особа - Фермерське господарство «ВІЛЛ», код ЄДРПОУ: 33309206, юридична адреса: 51254, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, село Миколаївка, вул. Низова, буд. 20.

Судові витрати покласти на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока.