Рішення

від 03.04.2022 по справі 683/3713/21

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/3713/21

2/683/288/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Лугового О.М.,

секретаря Градомської Д.Р.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/3713/21 за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про скасування наказу про відсторонення від роботи,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Дошкільного навчального закладу №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, в якому просить: скасувати наказ №283-к від 30 листопада 2021 року завідувача дошкільного навчального закладу №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

В обґрунтування позову посилався на те, що працює на посаді вихователя у навчальному закладі №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради. Наказом завідувача ДНЗ №6 від 30 листопада 2021 року №283-к її було відсторонено від роботи з 01 грудня 2021 року у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили цей наказ.

Позивач вважає такий наказ незаконним, оскільки такого зобов`язання з його боку перед відповідачем немає, не передбачено повноваження відповідача на відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2022 року було продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.01.2022 року представником відповідача - завідувачем ДНЗ №6 «Зіронька» Поліщук С. подано до суду заперечення по справі, яким обґрунтовує, що на виконання вимог, визначених наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» Управлінням освіти 26.10.2021 року було доведено інформацію листом №855/01-17/2021 щодо заходів які необхідно здійснити у зв`язку із набранням законної сили постанови КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096 якою було внесено зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2». У зв`язку з чим, 03.11.2021 року було повідомлено позивача про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, однак дане повідомлення ОСОБА_4 відмовилась підписувати, в результаті чого, 03.11.2021 року було складено акт в присутності вихователя-методиста, сестри медичної старшої та діловода. Однак 30.11.2021 року ОСОБА_4 було повторно повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 та повідомлено про наслідки не здійснення обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, з яким ОСОБА_4 була ознайомлена 30.11.2021 року.

Таким чином, з 03.11.2021 року, майже за місяць до відсторонення від роботи позивач був проінформований про те, що, будучи працівником закладу дошкільної освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а у випадку відмови чи ухилення від вакцинації її буде відсторонено від роботи.

04.04.2022 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області було подано до суду по справі пояснення, яким просить в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що наказ про відсторонення №283-к є законним, оскільки був винесений з дотриманням всіх норм чинного законодавства України, що діяли на момент винесення наказу та був виданий після вручення повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, зазначивши, що жодним законодавчим актом України не передбачено проведення обов`язкових профілактичних щеплень від COVID-19 і це не може бути підставою для відсторонення її від посади, крім того вказала, що на теперішній час поновлена на роботі до завершення військового стану, однак має намір в подальшому стягнути заробітну плату за період відсторонення її від роботи.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам законодавства, та просив у задоволенні позову відмовити. Крім того зазначив, що позивач працює на посаді вихователя те перебуває в контакті не лише з працівниками, а й з великою кількістю малолітніх дітей, їх батьків або осіб, які їх змінюють. Ухилення позивача від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 створює ризик виникнення спалахів інфекційної хвороби, що є загрозою для життя та здоров`я не лише дітей, а й членів їхніх родин та працівників дошкільного закладу освіти, і сам позивач піддається підвищеному ризику захворіти.

В судовому засіданні представник третьої особи щодо позову заперечив, зазначивши, що право позивача на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює вихователем у дошкільному навчальному закладі №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради.

Наказом завідувача ДНЗ №6 «Зіронька» ОСОБА_5 від 30 листопада 2021 року №283-к було відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 01 грудня 2021 року у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили цей наказ.

Зазначений наказ виданий на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 постанови КМ України від 20.10.2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236», лист управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 26.10.2021 року №855/01-17/2021, від 28.10.2021 року №872/01-17/2021, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 Оксані Хован від 30.11.2021 року №128.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон № 2801-XII) кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Згідно зі ст. 1 цього Закону законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2801-XII державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

За п. п. "б", "г" ст. 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно зі ст. 1 цього Закону проти епідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до ст. 11 цього Закону організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, а названі вище нормативні акти є формою реалізації норм Конституції України у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 1 постанови КМ України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції, яка діяла на час видання оскаржуваного наказу) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин.

Згідно з пунктом 41-6 цієї постанови керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій необхідно забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Згідно з цим переліком обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ про відсторонення позивача від роботи ґрунтувався на вимогах закону, оскільки позивач є працівником закладу освіти та не надав керівникові закладу документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютне протипоказання до проведення такого щеплення.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та висновками щодо застосування норм права Верховного Суду.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Соломахін проти України у рішенні від 15 березня 2012 року вказав, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається право кожного на повагу до приватного і сімейного життя. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Суд вказав, що відповідно до його прецедентної практики фізична недоторканність особи охоплюється поняттям приватне життя, яке охороняється статтею 8 Конвенції. Примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи, як це гарантується пунктом 1 статті 8 Конвенції. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань.

Також у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20) вказано, що під час вирішення питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України неможна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, а право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

Відтак суд вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про скасування наказу про відсторонення від роботи, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Дошкільний навчальний заклад №6 «Зіронька» Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: 31100, вул.Софійська, 5, м.Старокостянтинів, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 33391671.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: 31100, вул. Ессенська, 2, м.Старокостянтинів, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 25889776.

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2022 року.

Суддя: