Рішення

від 30.03.2022 по справі 569/23705/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/23705/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Фурдись В.О.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Суржук Л.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Квасиловець Г.О.

представника третьої особи Корнійчук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) , Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання батьківства, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) , Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання батьківства.

У пред`явленому до суду позові просить:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до рішення суду, де у графі «батько» замість « ОСОБА_4 » вказати батьком дитини « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України. Судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги обгрунтовує наступними доводами.

Зазначив, що з початку 2015 року він проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю, вели спільне господарство по липень 2019 року у квартирі адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 . Під час спільного проживання, від вказаних стосунків, у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він завжди піклувався про свою дружину та сина, для всіх оточуючих вони завжди були однією сім`єю.

Оскільки офіційно їхній шлюб не був зареєстрований, то запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень та свідоцтві про народження сина проведено за прізвищем та громадянством матері, ОСОБА_6 , а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою на підставі ч.І ст.135 СК України.

Під час життя ОСОБА_6 хворіла серцево-судинним захворюванням, та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після її смерті, він перейшов жити до квартири своєї мами, за адресою АДРЕСА_2 , а його малолітній син, ОСОБА_3 проживав у своєї бабусі, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_3 .

Після смерті ОСОБА_6 , відносини між ним та ОСОБА_7 погіршились, оскільки вона звинувачує його у смерті своєї дочки. Відповідачка перешкоджає йому бачитись з сином, не дозволяє піклуватись про нього, провокує конфлікти під час перебування в її квартирі і спілкування з сином, звинувачує його в тому, що не допомагає матеріально, хоча сама відмовляється брати фінансову допомогу від нього. Крім того, вона погрожує тим, що взагалі обмежить його спілкування із сином, оскільки відповідно документів він не є батьком дитини та не має ніяких прав на нього. Через суперечки дитина перебуває в стресі, плаче та скучає за ним , хоче з ним спілкування. Вихователі у гр..5 ЗДО № 32 в м.Рівне, який відвідує дитина, знають його як батька дитини, він неодноразово заводив та забирав дитину із садочка. Був присутній на всіх святах у садочку разом з дружиною та сином, допомагав у проведенні ремонту у дитячому садочку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у межах його доводів та просив задовольнити повністю. Додатково пояснив, що лише за проханням ОСОБА_8 він не записав себе батьком дитини, так як ОСОБА_9 хотіла зберегти прізвище своєї родини, хоча йому ніхто не перешкоджав зареєструвати себе батьком дитини. Стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати на загальну суму 12293,53 грн.

Представник позивача адвокат Суржук Л.М. дала аналогічні пояснення, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Так, з поданого до суду відзиву вбачається, що рішенням Рівненського міського суду від 11 березня 2020 року його визнано усиновлювачем малолітнього ОСОБА_3 , яке набрало законної сили та виконане. Дане рішення прийняте з дотриманням всіх вимог закону та найголовніше - відповідає найкращим інтересам дитини.

З дня смерті його сестри ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , її малолітній син ОСОБА_10 проживає з ним та ОСОБА_7 у їхній квартирі по АДРЕСА_4 . Вони оточили дитину любов`ю, турботою та створили справжній сімейний затишок. Особлива увага приділяється убезпеченню ОСОБА_10 від стресових ситуацій, які можуть негативно вплинути на психічний стан дитини через відсутність матері. Тому хлопчик дуже швидко адаптувався у їхній сім`ї, свою бабусю став називати «мамою», а його «татом-дядьою».

Позивача дитина не вважає батьком, називаючи його не інакше, як « ОСОБА_11 », навпаки боїться його та просить їх його йому не віддавати. При народженні ОСОБА_10 сестра не записала позивача батьком своєї дитини, оскільки таким його не вважала. ОСОБА_1 був для неї лише співмешканцем. Тому твердження позивача про їх проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства не відповідає дійсності. Так само не відповідає дійсності і те, що ОСОБА_1 піклувався про його сестру та її дитину. Його так зване «піклування» заключалось у споюванні ОСОБА_9 алкоголем. Спочатку пивом, а потім і самогоном, виготовленням якого постійно займається його мати. Саме через це причиною її смерті стала дисметаболічна кардіоміопатія як наслідок алкогольної інтоксикації, а не серцево-судинне захворювання, на яке, як стверджує у позовній заяві ОСОБА_1 , начебто, вона хворіла.

Його сестра була забезпечена житлом та проживала у власній двокімнатній квартирі . Після народження дитини він з матір`ю постійно допомагали ОСОБА_9 матеріально, забезпечували харчами, одягом, оплачували всі комунальні послуги. ОСОБА_9 також мала і певні заощадження. Тому проживання з його сестрою позивач використовував лише для задоволення власних житлових та матеріальних потреб, оскільки сам не мав особистого житла та роботи.

Позивач дитиною не піклувався. Через сильну післяродову депресію сестри її дитину практично з двотижневого віку доглядала їхня мати ОСОБА_7 . ОСОБА_1 же постійно роз`їжджав у пошуках роботи, його не було, коли ОСОБА_9 померла, він не займався її похованням, а тому, як наслідок, навіть не пам`ятає дати її смерті.

Після смерті сестри ОСОБА_1 жодного разу не «перебував» у їхній квартирі, де, начебто, його мати, «провокує конфлікти». Конфлікти провокує саме позивач, переслідуючи їх під час прогулянок з ОСОБА_10 . Такими своїми діями ОСОБА_1 ще більше залякує дитину, яка не бажає з ним спілкуватись.

Тому задоволення позовної вимоги позивача призведе до скасування юридичної підстави проживання ОСОБА_10 з ним, його усиновителем, якого він сприймає батьком, до фактичного розлучення дитини зі своєю сім`єю, а відтак - до вкрай негативних психологічних наслідків для нього і ніяк не відповідатиме найкращим інтересам малолітнього.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, категорично заперечив проти визнання батьківства ОСОБА_1 по відношенню до його сина ОСОБА_3 , просив у задоволенні його позовної вимоги відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Квасиловець Г.О. позов не визнала, просила вдмовити у його задоволенні.

Свою правову позицію обґрунтувала наступними доводами.

Зокрема, висновки Європейського суду з прав людини, зроблені ним на підставі його практики, що усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (параграф 23 Рішення у справі «М.Т. протии України, заява № 950/17), а стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22.03.2012 року у справі «Каутзор протии Німеччини (заява № 23338/09), рішення від 22.03.2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» (заява « 45071/09, параграф 74).

ОСОБА_1 протягом 4-х років від дня народження ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) і до смерті матері дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) не став для нього батьком. За весь цей час він навіть не намагався юридично узаконити своє батьківство, пристосувавшись в якості співмешканця без жодних батьківських обов`язків. Як показала в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , на звернення до нього маленького ОСОБА_10 «тату, давай пограємось», ОСОБА_1 посилався на втому і його проганяв, відлежуючись на дивані. Так само ОСОБА_1 відмовляв матері ОСОБА_13 купити дитині новий одяг, шкодуючи на це гроші. Крім того, ОСОБА_1 було дуже зручно постійно віддавати доглядати ОСОБА_10 бабусі ОСОБА_7 , а не своїй матері, яка заявила, що ця дитина не її онук, тому такий несподіваний порив ОСОБА_1 визнати своє батьківство не сприймається справжнім та відвертим і не є проявом його дійсних батьківських почуттів.

Не вважає дану справу простим формальним визнанням факту біологічного батьківства, оскільки таке рішення тягне за собою цілий ряд негативних наслідків для малолітнього ОСОБА_10 , на які кожен з нас зобов`язаний зважати і за них відповідати. Про це застерігає, зокрема, психолог-терапевт ОСОБА_14 , яка у своєму психологічному заключенні від 25.06.2020 року зазначає, що дитині необхідно створити психологічний спокій та безпеку, зберегти ту прив`язаність, яка виробилась до бабусі ОСОБА_7 та рідного дядька задля нормального розвитку психічних процесів, зокрема уваги, дрібної моторики, емоційно-вольових процесів. Ефект травматизації посилює конфлікт визнання батьківства колишнім співмешканцем матері, якого дитина не сприймає як батька та боїться, що він його вкраде. В іграх дитина програє ці процеси, проектуючи на тварин, які рятують зниклих маленьких тваринок, дану інтерпритацію можна підтвердити реакціями хлопчика на фотографію чоловіка та описом бабусі. Підвищення стресу відбувається в залученні дитини у відносини з дорослими».

Даний висновок дитячого психолога сторона відповідача намагалась підтвердити, заявивши клопотання вислухати самого ОСОБА_10 з цього приводу безпосередньо в судовому засіданні, так як право бути вислуханою гарантує дитині і Сімейний кодекс України (ст. 171), і Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 9), і Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року. Про необхідність проведення аналізу (зокрема таких обставин, які вказані психологом) для забезпечення балансу між інтересами дитини та позивача щодо встановлення батьківства наголосив у своєму рішенні Європейський суд з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06 від 07.12.2006 року). Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання батьківства, не залучати дитину у послідуючі відносити з дорослими, навіть якщо таке рішення стане першим неординарним серед інших.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Корнійчук С.П. вважає, що встановлені судом докази вказують, що батьком неповнолітньої дитини є позивач. Пояснила, що у листопаді-грудні 2018р. ОСОБА_1 звертався за консультацією з приводу того, як взяти дитину в сім`ю. З червня 2020р. дитина усиновлена ОСОБА_2 . Якби ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою то міг би оформити опіку над дитиною.

Третя особа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) просили справу розглядати без їх участі. Повідомили, що 28.04.2020р. рішення Рівненського міського суду про усиновлення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , справа № 569/2039/20 від 11.03.2020р., рішення суду набрало законної сили 13.04.2020р..

Ухвалою суду від 15.01.2020 р. відкрите загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про визнання батьківства.

Ухвалою суду від 27.07.2020 р. до участі у справі залучено співвідповідача - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.10.2020р. до участі у справі залучено третю особу - Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради .

Ухвалою суду від 17.11.2020р. у справі призначена судово-біологічна експертиза молекулярно-генетичного аналізу ДНК. Провадження у справі було зупинене.

29.04.2021р. на виконання ухвали суду надійшли результати генетичного ДНК дослідження.

Ухвалою суду від 14.06.2021р. провадження було поновлене.

Ухвалою суду від 29.06.2021р. закрите підготовче засідання та призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2022р. провадження у справі за позовом до ОСОБА_7 закрите у зв`язку з її смертю.

Ухвалою суду на місці у судовому засіданні 31.03.2022р., відмовлено представнику відповідача адвокату Квасиловець Г.О. у задоволенні клопотання щодо заслуховування у судовому засіданні думки малолітнього ОСОБА_3 щодо визнання ОСОБА_1 його батьком.

Окрім того, замінено у справі найменування третьої особи - Рівненський міськрайонний відділ ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конвенції «Про права дитини», держави - учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності , включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом не допускаючи протизаконного втручання.

Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Відповідно ст. 3 Конвенції «Про права дитини» , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В оцінці найкращих інтересів дитини необхідно дотримуватись балансу «всіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей».

Дитина має право знати своїх батьків, у разі заперечення свого батьківства, сторона у спорі має право скористатися усіма процесуальними права сторони у справі, надати усі належні та достовірні докази на підтвердження або спростування обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Відповідно до ст. 128 ч. 2 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 128 ч. 2 Сімейного кодексу України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Верховний Суд в своїй постанові від 15.04.2021 у справі №361/2653/15-ц вказав, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Доказами батьківства також можуть бути фото, електронні повідомлення. І не обов`язково на кшталт «це моя дитина». Проте основним доказом в таких спорах залишається експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства.

З оглянутих та досліджених судом письмових доказів встановлено наступне:

З оглянутої судом довідки від 09.12.2019р., виданої ЗДО № 32 про те, що ОСОБА_1 дійсно допомагав у проведенні ремонтних робіт групи № 1 ЗДО № 32, а також те, що саме ОСОБА_6 привела ОСОБА_15 в гр. № 1.

ОСОБА_16 надані позивачем фотографії на яких відображені обличчя чоловіка жінки та дитини.

З оглянутого судом письмового доказу, поданого ОСОБА_7 вбачається, що розпорядженням Рівненського міського голови № 372-Р від 04.05.2020р. припинено опіку над мололітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його майном у зв`язку з усиновленням та передачею дитини усиновлювачам.

Зі змісту первинного психологічного заключення, наданого відповідачем, вбачається, що вона містить наступні рекомендації : створити безпечну атмосферу для дитини, створити умови, щоб дитина не боялася, що його заберуть від бабусі і рідного дядька, безпечно дитина почуває себе з бабусею та рідним дядьком, не залучати у відносини з дорослими, вирішувати питання, фізично відмежовуючи дитину. Рекомендовані психокорекцій ні заняття з психологом - розвиток дрібної моторики, уваги, робота зі страхом та тривогою.

Відповідно до Звіту по тесту на батьківство ID 28037 : результати тесту ДНК, відносно осіб: гаданого батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 показали, що батьківство не виключено. ( У гаданого (передбачуваного) батька і дитини 18 загальних аллель). З імовірністю 99,999821988% гаданий (передбачуваний) батько є біологічним батьком дитини.

У дослідженій судом психолого-педагогічній характеристиці на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої 04.11.2020р. ЗДО № 32 зазначено, що хлопчик впродовж дня не перебуває у нервовому збудженні, поводиться природно, активно включається в ігри з однолітками. На появу ОСОБА_1 реагує спокійно. Вихователі не помічали, щоб ОСОБА_10 згадував про ОСОБА_1 . За результатами діагностичної бесіди значимою людиною для ОСОБА_10 є бабуся, ОСОБА_7 .. Під час проведення діагностичних методик, дитина позитивно згадує про тата ( ОСОБА_2 ).

З оглянутого судом свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 225 від 26.01.2016р., зареєстрованого Рівненським міськрайонним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) вбачається, що батьками дитини зазначені : батько - ОСОБА_2 ; мати - ОСОБА_6 .

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 11.03.2020р. у справі за заявою ОСОБА_2 заінтересовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_7 про усиновлення, дитина була усиновлена ОСОБА_2 . Як встановлено судом, рішення суду від 11.03.2020 р. про усиновлення малолітнього ОСОБА_3 набрало законної сили 13.04.2020 р. та звернуте до виконання. Проте, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою Рівенського апеляційного суду від 19.06.2020р. відкрите провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зазначене рішення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мали місце конфлікти з приводу спілкування ним з дитиною,що вбачається з листа НПУ в Рівненській області від 29.05.2020р. за вих.№ 1600/200/04-2020.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала, що вона проживала по сусідству з ОСОБА_5 . Вона бувала у квартирі ОСОБА_8 , була знайома з її мамою ОСОБА_18 , яка представила ОСОБА_1 їй, як чоловіка ОСОБА_19 , хоча ОСОБА_20 не була заміжня. Зі слів ОСОБА_9 знає, що ОСОБА_21 хотів з нею одружитися. Хто записаний батьком сина ОСОБА_10 їй не відомо. Знає, що ОСОБА_21 їздив на заробітки.

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що ОСОБА_20 представила їй ОСОБА_1 як чоловіка. Вона бувала у квартирі ОСОБА_8 , коли ОСОБА_21 був у Польщі, то ОСОБА_10 забирала до себе її мама ОСОБА_23 . Показала, що ОСОБА_24 вживала спиртне, після народження дитини місяць не вживала спиртне, а потім почала знову вживати. Дитина частіше всього проживала у бабусі. Хлопчик ходив у садочок.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду показала, що ОСОБА_21 проживав у квартирі ОСОБА_8 не записав себе батьком дитини, Через 2-3 тижні після народження, ОСОБА_24 принесла дитину своїй мамі, яка і в подальшому , в основному займалася вихованням дитини, між ними були тісні взаємовідносини. Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що ОСОБА_21 бив ОСОБА_9 та приносив їй горілку. Коли ОСОБА_9 вживала спиртне, то ОСОБА_10 завжди забирала до себе бабуся . ОСОБА_21 приділяв мало уваги дитині, його матір взагалі не цікавилася дитиною. Їй відомо, що ОСОБА_26 оплачувала комунальні платежі як за свою квартиру, так і за квартиру ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона була подругою ОСОБА_9 з якою познайомилася влітку 2017р. Часто гуляли разом з дітьми. ОСОБА_24 їй частко скаржилася, що ОСОБА_21 її споює. Батько з дитиною не гуляв , не спілкувався.Постійно десь пропадав. ОСОБА_24 говорила їй, що живе з ним через гроші, які він заробляв.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що сукупністю достовірно встановлених судом доказів підтверджується, що батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_21 . Відтак вимога в даній частині підлягає до задоволення.

При цьому суд вважає, що встановлення даного факту пов`язане з метою збереження індивідуальності дитини, а саме встановлення біологічного батька дитини, тобто походження дитини від певної особи, що не є тотожним і одночасним вирішенням питання щодо спільного проживання позивача з дитиною, оскільки судом встановлено, що за період після смерті матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , по даний час дитина проживає з ОСОБА_2 та з бабусею ОСОБА_18 , до часу її смерті , з якими у дитини склалися близькі родинні відносини і проживання з якими є комфортним та безпечним.

Також суд прийшов до висновку, що вимога ОСОБА_1 в частині зобов`язання Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до рішення суду, де у графі «батько» замість « ОСОБА_4 » вказати батьком дитини « ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до задоволення не підлягає, так як на даний час є передчасною вимогою. Зокрема, судом не встановлено, що третя особа порушила права позивача щодо внесення виправлень до актового запису про народження дитини за його зверненням про запис його батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, на даний час запис про батька дитини « ОСОБА_4 » змінений на « ОСОБА_2 » по виконанню рішення суду про усиновлення дитини, яке на даний час є оспорюваним.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про відшкодування понесених судових витрат, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_21 маючи і право і можливість подати заяву щодо реєстрації його батьком новонародженого ОСОБА_10 , не скористався таким правом. Судом не встановлено, що саме з вини відповідача батько дитини був записаний зі слів матері. Окрім того, після смерті матері дитини ОСОБА_8 , дитина постійно проживає та перебуває на утриманні ОСОБА_2 а до смерті бабусі ОСОБА_7 і на її утриманні. Відтак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення понесених позивачем судових витрат , до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,141, 264-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити частково. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Рівненським МВ УМВС 02.01.1997р.

Повне рішення виготовлене - 07.04.2022 року.

Суддя О.В.Панас