Рішення

від 10.04.2022 по справі 290/118/22

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/118/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 квітня 2022 року смт.Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Романівського ліцею №1 Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області та відділу освіти Романівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середньомісячного заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Романівського ліцею №1 Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі заклад освіти) та відділу освіти Романівської селищної ради Житомирської області (далі відділ освіти), в якому зазначила, що вона працює в закладі освіти. 5 листопада 2021 року її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі наказу №102. Посилаючись на те, що вищевказаний наказ є незаконним, порушує її право на працю, яке може бути обмежено в умовах надзвичайного чи військового стану і виключно на підставі закону, а постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Постанова КМУ №1236) є підзаконним актом і застосуванню не підлягає, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 5 листопада 2021 року №102 про відсторонення від роботи, зобов`язати нарахувати їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути середньомісячний заробіток за період відсторонення.

Окрім цього, свою відмову від вакцинації позивач обґрунтовує тим, що дозволені для застосування в Україні вакцини від COVID-19 є експериментальними, а обов`язкова вакцинація є «примусовим» медичним експериментом, оскільки жодна із вакцин не пройшла всіх фаз дослідження - вивчення побічних ефектів та протипоказань. Вважає вакцинацію від COVID-19 правом, а не обов`язком особи.

10 лютого 2022 року до суду закладом освіти подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов даний заклад не визнає, просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що тимчасове відсторонення позивача від роботи законне, оскільки її було попереджено про необхідність вакцинації. Оспорюваний наказ виданий на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 4 жовтня 2021 року № 2153, в якому встановлено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають також і працівники закладів загальної середньої освіти. У зв`язку з тим, що позивач відмовляється від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та не надала медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, останню згідно наказу відсторонено від роботи, з наказом ознайомлено та встановлено строк відсторонення до усунення причин, що його зумовили. Таким чином, наказ про відсторонення позивача від роботи є законним.

10 лютого 2022 року до суду відділом освіти подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд залишити без задоволення позов, посилаючись на те, що тимчасове відсторонення позивача від роботи законне, керівником закладу освіти було надане письмове повідомлення щодо запровадження обов`язкового щеплення проти COVID-19 для працівників, а також про відсторонення від роботи за відсутності такого щеплення, з чим ознайомилася позивач. Також відповідач зазначає, що відсторонення ОСОБА_1 було здійснене відповідно до статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та затвердженого МОЗ України Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, оскільки позивачка не надала керівнику закладу освіти відомостей про проведену вакцинацію та доказів наявності перешкод для вакцинування. При цьому керівник діяв відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якого саме на керівника покладаються обов`язки контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, які підлягають таким щепленням, а також відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень.

24 лютого 2022 року до суду позивачем подано відповідь на відзиви відповідачів, в якій вона заперечила проти відзивів, посилаючись на те, що відсторонення її від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами. Її відмова від вакцинації не є законною підставою для відсторонення від роботи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просить позов задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Представники відповідачів, які були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, не з`явилися, заявивши клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, що надані сторонами, заслухавши пояснення позивача, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивач перебуває у трудових відносинах з закладом освіти.

Протоколом чергового засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій Романівської селищної ради Житомирської області від 5 листопада 2021 року № 32 прийнято рішення про те, що відділу освіти Романівської селищної ради, керівникам закладів дошкільної, загальної, середньої та позашкільної освіти Романівської селищної ради відсторонити від роботи усіх працівників підвідомчих установ (за штатним розписом), що не пройшли 100% вакцинацію та не мають на руках письмового COVID-19- сертифікату чи довідки від сімейного лікаря про неможливість вакцинуватись.

Наказом від 5 листопада 2021 року №102, виданим закладом освіти, ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19. Виданню вказаного наказу передувало вручення позивачу повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 №476 від 1 листопада 2021 року.

Таким чином, позивач була повідомлена про намір відсторонення її від роботи у випадку ненадання нею документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень. Відомостей про те, що позивач мала тимчасові труднощі у наданні до 8 листопада 2021 року таких документів матеріали справи не містять.

Навпаки, в позовній заяві позивач висловила незгоду щодо проведення вакцинації, посилаючись на порушення її конституційних прав та небажання брати участь у медичному експерименті, яким вона вважає вакцинацію проти COVID-19.

Загальними положеннями ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

У пунктах "а", "б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягали працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій було визначено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника від ознайомлення з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 викладено висновок, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Щодо доводів позивача про порушення керівником навчального закладу конституційного права на працю, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У цій справі індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від щеплення протиставиться загальному праву (інтересу) інших учасників освітнього процесу на охорону здоров`я. Держава, встановивши обов`язок відсторонення від роботи педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 висловив правову позицію про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Європейський суд з прав людини у своїй діяльності дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (рішення у справах «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» від 08 квітня 2021 року, «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року).

Отже, право позивача на працю у закладі освіти було тимчасово обмежено у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак, втручання у вказані права позивача ґрунтувалося на законі і було необхідним для охорони здоров`я учасників освітнього процесу. Досягнення цієї цілі було пріоритетним та виправдовувало втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та право на працю, було пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Окрім цього, судом встановлено, що ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 136 ЦПК України судові витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10-13, 136, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1 ) до Романівського ліцею № 1 Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (адреса місця знаходження: вул. С. Лялевича, 5 смт. Романів Житомирського району Житомирської області; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 22056068) та відділу освіти Романівської селищної ради Житомирської області (адреса місця знаходження: вул. С. Лялевича, 2 смт. Романів Житомирського району Житомирської області; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43991422) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середньомісячного заробітку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1984 (тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук