Рішення

від 23.03.2022 по справі 377/829/21

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/829/21

Провадження №2/377/77/22

24 березня 2022 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої - судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання - Ричок Х.В., сторони не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ охорони здоров`я Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області,

Первинна профспілкова організація спеціалізованої медико-санітарної частини №5 працівників охорони здоров`я м.Славутич

- про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

31.12.2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору №73 з/тр від 13.12.2021 року КНП «Славутицька міська лікарня» СМР про звільнення ОСОБА_1 , з посади заступника генерального директора з правових питань Адміністративно-управлінського персоналу з 13 грудня 2021 року;

- поновити ОСОБА_1 , з 13 грудня 2021 року на посаді заступника генерального директора з правових питань Адміністративно- управлінського персоналу КНП «Славутицька міська лікарня» СМР:

- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня її звільнення з роботи - 13 грудня 2021 року, і по день поновлення на роботі;

- стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 84000.00 гривень;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 22.01.2021 року була прийнята на роботу до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на посаду заступника генерального директора з правових питань адміністративно - управлінського персоналу.

13.12.2021 року позивач була звільнена з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Звільнення позивача з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України. Скорочення чисельності чи скорочення штату поняття не тотожні, - чисельність працівників - це списочний склад працюючих і їх скорочення передбачає зменшення їх кількості, а штат працівників. - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Про звільнення дізналась після того як отримала на зарплату карту Приватбанку суму з коментарем до платежу «заробітна плата-розрахунок за грудень 2021 року» та інша сума з коментарем «заробітна плата-вихідна допомога за грудень 2021 року. Відділ кадрів КНП «Славутицька міська лікарня» СМР ніяких дій з її звільненням не проводило.

14.12.2021 року забрала свою трудову книжку і копію наказу про своє звільнення. Зільнення за пунктом 1 стапі 40 КЗпП України не може бути проведено без попереднього погодження із профспілковою організацією. Вона є членом двох профспілкових організацій. 08 жовтня 2021 року вступила до первинної профспілкової організації Комунального Некомерційного Підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України (ППО КНП «Славутицька міська лікарня», голова ОСОБА_3.) та 11 жовтня 2021 року вступила ще до іншої, уже профільної профспілки медичних працівників - первинної профспілкової організації спеціалізованої медико-санітарної частини №5 працівників охорони здоров`я м.Славутич (ППО СМСЧ №5 ПОЗ м.Славутич, голова Данцит М.В.). Дані факти були добре відомі, оскільки були подані дві заяви, на підставі яких утримували із заробітної плати за статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» на рахунок обох профспілок, профспілкові членські внески.

На підставі Протоколу конференції №1 від 05 листопада 2021 року ППО СМСЧ №5 ПОЗ м.Славутич позивач увійшла до складу виборного профспілкового органу - профспілкового комітету даної первинної профспілки із 05 листопада 2021 року терміном на 5 років, і на неї у відповідності до ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачені додаткові гарантії, як для працівника підприємства, обраного до профспілкового органу. Так, відповідно до ст.41 вказаного закону, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров`я. КНП «Славутицька міська лікарня» СМР до ППО СМСЧ №5 1103 м.Славутич за отриманням згоди на її звільнення не зверталося.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. На законодавчому рівні виписано алгоритм процедури звільнення працівника з роботи, що проводиться за ініціативою роботодавця, та який є обов`язковим для його виконання (дотримання). Не враховано переважне право позивача на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України. Порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог ч.1 ст. 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП України свідчать про незаконність звільнення позивача з роботи, що є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.12.2021 року і по день винесення рішення у справі. Крім того позивач вважає, що їй спричинено моральну шкоду яку вона оцінює в грошовому еквіваленті у розмірі 84000 гривень.

Ухвалою судді від 31.12.2021 року, після виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, відкрито провадження у справі в порядку письмового спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК за наявнимиу справі матеріалами.

Позивачу, відповідачу, та третім особам направлено копію ухвали судді від 31.12.2021 року про відкриття провадження, відповідачу та третім особам - копію позовної заяви з додатками. Роз`яснено сторонам, що відповідно до вимог ч.7 ст.279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

19.01.2022 року від відповідача Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області надійшов відзив на позов. Згідно відзиву, вважають свої дій правомірними, просили відмовити в задоволенні позовних в повному обсязі, оскільки свої дії вважали правомірними. У відзиві посилались на те, що у зв`язку із недостатнім фінансуванням підприємства за договорами із НСЗУ в 2021 році (по деяким законтрактованим договорам не передбачені видатки на утримання певної категорії працівників), зменшення кількості хворих, зменшення навантаження на медичних працівників та інший обслуговуючий персонал та відповідно статті 64 Господарського кодексу України виникла необхідність скорочення штату підприємства. Тому були розпочаті відповідні дії з підготовки до скорочення штату. Так як у комунальному некомерційному підприємстві «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради діє три профспілкові комітети двом з яких (ПК ППО КНП «Славутицька міська лікарня» СМР та ППО «Славутицької міської лікарні» професійної спілки працівників охорони здоров`я України) 27.08.2021 року було направлено повідомлення про намір скорочення штату. Крім цього, був направлений запит на ім`я голови ПК ППО КНП «Славутицька міська лікарня» ОСОБА_3 про склад членів профспілкового комітету на який була отримана відповідь від 07.09.2021 року №7 відповідно до якої ОСОБА_1 не значилась як член цієї профспілкової організації. Тому на 11.10.2021 року підприємство не володіло інформацією про те, що ОСОБА_1 є членом профспілкової організації. Свідченням цього також є заяви ОСОБА_1 про утримання із заробітної плати профспілкових внесків датовані нею 11.10.2021 роком та отримані закладом 13.10.2021 року. Хочуть звернути увагу суду на те, що заяви про утримання із заробітної плати профспілкових внесків датовані 11.10.2021 роком, саме тією датою, що і наказ №221 «Про затвердження нової структури та штатного розпису з 13.12.2021року». Тому твердження позивача про вступ до членів профспілкової організації КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України саме 08 жовтня 2021 року, викликає сумнів, чи не «задньою» датою зроблений протокол про прийняття до членів профспілкового комітету. Відповідно до статті 43 КЗпП України КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради 08.12.2021 року зверталась до голови ППО КНП «Славутицька міська лікарня» ОСОБА_3, щодо надання згоди на розірвання трудового договору з працівником, на що отримали відповідь від 15.12.2021 року №11. В статті 43 КЗпП України також зазначено, що якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Оскільки переважна кількість працівників лікарні є членами ППО КНП «Славутицька міська лікарня» то звернення було направлене саме до цієї профспілкової організації. Хочуть звернути увагу суду на те, що 11 жовтня 2021 року був виданий наказ за №221 «Про затвердження нової структури та штатного розпису з 13.12.2021 року» в якому з 13.12.2021 року виводиться із штатного розпису посада заступника генерального директора з правових питань з яким ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис. Враховуючи даний факт, твердження позивача, що «не знала про скорочення» є не правдивими. Відповідно статті 492 КЗпП України, 11.10.2021 року ОСОБА_1 було вручене повідомлення про наступне звільнення, де також була одночасно запропонована робота у КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради. ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення під особистий підпис із повідомленням та повернула 12.10.2021 року ксерокопію, а не оригінал повідомлення без засвідчення особистим підписом, але з особистими зауваженнями про що було складено акт №1 від 12 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 була звільнена із посади відповідно п.1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату (чисельності) про що свідчить наказ за №73 з/тр від 13.12.2021 року, копію якого відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати в день звільнення працівникові, для чого ОСОБА_1 була запрошена до відділу кадрів КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради. ОСОБА_1 , у присутності інспектора відділу кадрів ОСОБА_4 , заступника генерального директора з адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_5 , провідного економіста з праці планово-економічної служби ОСОБА_6 , (яка крім того являється головою однієї із профспілок, що діють на підприємстві) відмовилась засвідчити факт ознайомлення особистим підписом та відповідно отримати копію наказу про припинення трудового договору №73 з/тр від 13.12.2021 року та трудову книжку. Даний факт засвідчено актом «Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про звільнення у зв`язку зі скороченням» №2 від 13.12.2021 року та актом «Про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки» №3 від 13.12.2021.

Відповідно до КЗпП України статті 42 при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. ОСОБА_1 працюючи в КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради неодноразово брала відпустку без збереження заробітної плати. Можна припустити, що позивач під час цих відпусток займалася адвокатською діяльністю, про яку вказувала у позові. Крім того, зазначаємо, що ОСОБА_1 неодноразово свій робочий час використовувала для участі в судових засіданнях в ролі адвоката у справах які не стосуються КНП «Славутицька міська лікарня» про що неодноразово сама про це повідомляла в особистих бесідах. Відсутність позивача на робочому місці негативно впливала на роботу підприємства, особливо в питаннях пов`язаних з правовими аспектами, які були безпосередніми обов`язками позивача на посаді заступника генерального директора з правових питань, що передбачені посадовою інструкцією. Позивач у позовній заяві безпідставно звинувачує безпосереднього керівника підприємства у протиправних діях проти неї, що не відповідає дійсності. ОСОБА_1 після звільнення здійснює професійну діяльність адвоката, що свідчить про те, що має інше місце роботи з грудня 2021 року. Тому просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того просили призначити по даній справі судове засідання заучасті сторін.

Третя особа без самостійних вимог Первинна профспілкова організація спеціалізованої медико-санітарної частини №5 працівників охорони здоров`я м.Славутич (скорочена назва - ППО СМСЧ №5 ПОЗ м. Славутич) 19.01.2022 року до суду надіслали пояснення із змісту якого вбачається, що ніяких звернень щодо будь-якого скорочення посад або чисельності персоналу, в тому числі і щодо 2 посади заступника генерального директора з правових питань, яку займала ОСОБА_1 , від адміністрації КНП «Славутицька міська лікарня» СМР не було. Також вірним є те, що генеральному директору КНП «Славутицька міська лікарня» СМР ОСОБА_8 подавалася заява ОСОБА_1 з проханням утримувати профспілкові внески у відповідності до ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», заява була підписана і профспілкові внески на рахунок їх профспілкової організації із її заробітної плати утримувалися, що підтверджується матеріалами справи. Як вказували вище, на підставі Протоколу конференції №1 від 05 листопада 2021 року ППО СМСЧ №5 ПОЗ м.Славутич, ОСОБА_1 увійшла до складу виборного профспілкового органу - профспілкового комітету даної первинної профспілки із 05 листопада 2021 року терміном на 5 років, і для неї у відповідності до ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачені додаткові гарантії, як для працівника підприємства, обраного до профспілкового органу. Так, відповідно до ст.41 вказаного закону, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров`я.

КНП «Славутицька міська лікарня» СМР до ППО СМСЧ №5 ПОЗ м.Славутич за отриманням згоди на звільнення ОСОБА_1 не зверталося взагалі.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення щодо обгрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути добре аргументованим (підтвердженими переконливими доказами, доведеними фактами) та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Вищевикладене вказує на те, що на законодавчому рівні передбачена чітка процедура звільнення працівника з роботи, що проводиться за ініціативою роботодавця, та яка є обов`язковою для її виконання (дотримання). Але, КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, при звільненні ОСОБА_1 з посади проігнорувало дані законодавчі норми, що і вказує на грубе порушення вимог чинного законодавства і законних прав та інтересів звільненого працівника.

20.01.2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив з доказами направлення сторонам. У даній відповіді позивач просила звернути увагу, що викладене відповідачами у відзиві не відповідає дійсності, вважала дії керівника неправомірними, що спричиноло їй душевні страждання. Просила позовні вимоги задовольнити та зазначила, що звільнення з підстав, визначених у пунктах 1,2 і 6 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, проте на підприємстві були вільні вакансії які їй адміністрація відповідачів не пропонувала.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування з Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області документів.

15.02.2022 року до суду від відповідача Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області надійшли витребувані документи.

17.02.2022 року позивач ОСОБА_1 після ознайомлення з витребуваними документами подала додаткові пояснення та клопотання про повторне витребування документів та 18.02.2022 року ще одне клопотання про витребування документів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, задовольнив клопотаня про витребування доказів, крім того вивчивши матеріали справи, суд вирішив, що у справі неможливо ухвалити законне та обґрунтоване рішення без проведення судового засідання та виклику сторін для дачі пояснень, тому Ухвалою суду від 21.02.2022 року призначив судове засідання з викликом сторін для дачі пояснень по справі на 02.03.2022 року.

Ухвалою суду від 02.03.2022 року відкладено розгляд справи відповідачі повторно повідомлені про час і місце розгляду справи на 16.03.2022 року.

Ухвалою суду від 16.03.2022 року розгляд справи було відкладено на 24.03.2022 року, через неявку представників відповідача, і повторно викликані відповідачі на 24.03.2022 року.

24.03.2022 року сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, суд неодноразово відкладв розгляд справи, витребовував додаткові документи, проте адміністрацією відповідача вимоги суду проігноровані. Письмових заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Суд декілька разів відкладав розгляд справи, через неявку представників відповідача, хоча вони належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, знаходяться в м. Славутичі, оскільки це трудовий спір, строк розгляду даної категорії справ шістдесят днів, суд вирішив продовжити розгляд справи за наявними документами.

Третя особи без самостійних вимог Первинна профспілкова організація спеціалізованої медико-санітарної частини №5 працівників охорони здоров`я м.Славутич, представника в судове не направила, надали заяву про розгля справи без їх участі.

Третя особи без самостійних вимог Відділ охорони здоров`я Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області представника не направили, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що відповідно до наказу про прийняття на роботу №38 п/тр від 07.12.2020 року 08.12.2020 року ОСОБА_1 , була прийнята на посаду 0,5 шт.од. юрисконсульта на умовах зовнішнього сумісництва, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці вона працювала в іншому комунальному підприємстві (КП «ДЕУ») за основним місцем роботи до КНП «Славутицька міська лікарня» СМР.

Відповідно до наказу про припинення трудового договору №1 з/тр від 22.01.2021 року вона була звільнена з посади юрисконсульта, та з 26.01.2021 року відповідно до наказу №5п/тр від 22.01.2021, була прийнята до КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, за основним місцем роботи на посаду заступника генерального директора з правових питань, з посадовим окладом 16800,00 гривень.

Посадові права та обов`язки заступника генерального директора з правових питань закріплені в посадовій інструкції, що затверджена 21.03.2021 року генеральним директором ОСОБА_8 .

Згідно наказу про припинення трудового договору №73 з/тр від 13.12.2021 року ОСОБА_1 , була звільнена з посади 13.12.2021 року «у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників», п.1 ст.40 КЗпП України». Підстави звільнення зазначено Наказ «Про затвердження нової структури та штатного розпису з 13.12.2021року від 11.10.2021 №221. Повідомлення про запланове вивільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду від 11.10.2021 №50.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 у записах №№47 та 48 зроблені відповідні записи згадих вищезазначених наказів. Відповідно до штатного розпису який затверджений наказом №300 від 28.12.2020 року з 01.01.2021 року затверджено штатний розпис і в п.4 передбачена посада заступника генерального директора з правових питань, посадовий оклад 16800,00.

Наказом №121 від 19.04.2020 року про внесення змін до структури та штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР введено в дію з 19.04.2021 року структуру КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Вишгородського району Київської області (додаток 31). Визначено такою що втратила чинність попередня структура КНП «Славутицька міська лікарня» СМР (наказ №300 від 28.12.2020 року. Виведено ряд посад і введеноадміністративно-управлінський персонал а саме заступника генерального директора з адміністративно-господарської діяльності; начальника відділу кадрів.

Наказом №27п/тр від 20.04.2021 по КНП «Славутицька міська лікарня» СМР на посаду заступника генерального директора з адміністративно-господарської діяльності прийнято ОСОБА_5 з посадовим окладом 16800,00гривень.

Відповідно до листа генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» СМР від 27.08.2021 року №1427 голові ПК ППО КНП «Славутицька міська лікарня» СМР «про надання інформації», її повідомляють, що у зв`язку з недостатнм фінансуванням підприємствав 2021 році та не передбачені видатки га утримання певної категорії працівників, працівники підприємства будуть попереджені керуючись по п.1 ст.40 Кзоп, зокрема у п.7 зазначено заступник генерального директора 1,0шт.од.

Наказом №221 від 11.10.2021 року затверджено нову структуру та штатний розпис з 13.12.2021, зокрема у п.2.1. Вивести: адміністративно-управлінський персонал - заступник генерального директора з правових питань-1.0шт.од. З даним наказом ОСОБА_1 , ознайомлена 11.10.2021.

11.10.2021 року позивачу було вручено повідомлення №50 «Про заплановане звільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду, при цьому зазначено що їй пропонують вакантну посаду молодшої сестри. ОСОБА_1 , ознайомилась і в кінці попередження №1 зазначила що має переважне право на залишення на роботі вакантної посади медичної сестри, при цьому вона зазначає що існують інші посади на які вона претендує, зокрема, діловод, секретарь керівника, провідний інженер, провідний економіст.

Крім того 11.10.2021 року позивачу було вручено друге повідомлення №50 «Про заплановане звільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду, в якому зазначено, що їй пропонують вакантну посаду провідного економіста. ОСОБА_1 , ознайомилась і в кінці попередження №2 зазначила, що має переважне право на залишення на роботі вакантної посади економіста, при цьому вона зазначає, що існують інші посади на які вона претендує, зокрема, діловод, секретарь керівника, провідний інженер, провідний економіст.

В листі Голови ППО КНП «Славутицька міська лікарня» від 15.12.2021р., №11 на ім`я генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, зазначено, що подання від 8.12.2021 року про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником ОСОБА_1 , на підставі наказу №221 від 11.10.2021 року на розгляд якого ним надано 15 днів згідно законодавства. Але їм стало відомо, що роботодавець звільнив даного працівника. Тому засідання профкому про розгляд подання від 08.12.2021р. не відбудеться.

Відповідно до Протоколу №9 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 , виключено із членів ППО КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської лікарні.

Крім того відповідно до протоколу конференції №1 Первинної профспілкової організації Спеціалізованої медико - санітарної частини №5 Працівників охорони здоров`я м. Славутич від 05.11.2021 року ОСОБА_1 , є членом даної профспілки і обрана до прфспілкового комітету з 05.11.2021 рокутерміном на 5 років.

З розрахункових листів ОСОБА_1 , вбачається, що кожного місяця з її заробітної плати утримувались профнески до ППО КМП «СМЛ» та до СМСЧ №5.

Таким чином, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 , згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, став наказ №221 від 11.10.2021 року про затвердження нової структури та штатного розпису з 13.12.2021 року.

Суд вивчивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз.1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, була звільнена з посади 13.12.2021 року «у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України», згідно наказу про припинення трудового договору №73 з/тр від 13.12.2021 року, таке формулювання звільнення зазначено у наказі та у трудовій книжці ОСОБА_1 .

При цьому вказаний наказ не містить чітко визначених законом підстав такого звільнення в зв`язку зі скороченням за п.1 ст.40 КЗпП України - чисельності чи штату працівників, адже скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і їх скорочення передбачає зменшеня їх кількості, а штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Зазначений наказ, не відображає суті такого звільнення та не вказує на підставу, за якою воно фактично було проведене (скорочення чисельності чи штату працівників). Суду не надано доказів на підставі чого був виданий даний розпорядчий наказ.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки.

Також на підставі пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України. Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок», власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

На підставі пункту 2.5 зазначеної Інструкції, з кожним записом що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма №П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277(у0277202-95), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним opган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З наданих документів, суд також зробив висновок, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 ,не в повній мірі дотримався вищенаведених вимог.

Крім того як уже було зазначено судом, на підставі Протоколу конференції №1 від 05 листопада 2021 року ППО СМСЧ №5 ПОЗ м.Славутич, ОСОБА_1 увійшла до складу виборного профспілкового органу - профспілкового комітету даної первинної профспілки із 05 листопада 2021 року терміном на 5 років, і для неї у відповідності до ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачені додаткові гарантії, як для працівника підприємства, обраного до профспілкового органу.

Так, відповідно до ст.41 вказаного закону, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров`я.

З наданих документів, суд зробив висновок, що КНП «Славутицька міська лікарня» СМР до ППО СМСЧ №5 ПОЗ м.Славутич за отриманням згоди на звільнення ОСОБА_1 не зверталося.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення щодо обгрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути добре аргументованим (підтвердженими переконливими доказами, доведеними фактами) та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Вищевикладене вказує на те, що на законодавчому рівні передбачена чітка процедура звільнення працівника з роботи, що проводиться за ініціативою роботодавця, та яка є обов`язковою для її виконання (дотримання).

З аналізу наданих документів, судом зроблено висновок, що КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, при звільненні ОСОБА_1 з посади недотрималось вищенаведених законодавчих норм, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства і законних прав та інтересів звільненого працівника.

Згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частини першої етапі 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами І (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення щодо обгрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути добре аргументованим (підтвердженими переконливими доказами, доведеними фактами) та містити посилання на правове обгрунтування незаконності звільнення працівника.

Вищевикладене вказує на те, що на законодавчому рівні виписано алгоритм процедури звільнення працівника з роботи, що проводиться за ініціативою роботодавця, та який є обов`язковим для його виконання (дотримання).

На підставі наведеного судом зроблено висновок, що КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, при звільненні ОСОБА_1 , з посади проігнорувало дані законодавчі норми, що і вказує на грубе порушення ним вимог як чинного законодавства, так і її законних прав та інтересів.

Тому твердження відповідача про те, що звільнення ОСОБА_1 , проведено у відповідності до чинного законодавства, є безпідставними і спростовуються дослідженими доказами.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень ч.2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 49-2 КЗпП України у їх сукупності дає підстави для висновку, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до п.а ч.2 ст.9 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Судом встановлено, що з моменту вручення 11.10.2021 року позивачу двох повідомлень, в якому було зазначено відсутні дві посади на які пропонувалось переведення ОСОБА_1 , в то же час на підприємстві були інші вільні посади, зокрема по АУП були в наявності наступні вакантні посади: секретар керівника - 1,0 шт.од; діловод - 0,5 шт.од; провідний інженер з метрології 1,0 шт.од., також тимчасово незайнята посада - провідного економіста (з договірної та аналітичної роботи) Планово-економічної служби - 1,0 шт.од. на період відсутності основного працівника до 22.04.2022 року, та були інші вакантні посади в інших структурних підрозділах підприємства, проте жодного варіанта позивачу не було запропоновано. Крім того, 13.10.2021 року була звільнена ОСОБА_11 (наказ №65 з/тр від 13.10.2021), яка займала посаду провідного економіста (з договірної та аналітичної роботи) планово-економічної служби; 18.10.2021 року - ОСОБА_12 (наказ №66 з/тр від 18.10.2021), яка займала посаду інженера з охорони праці (та техніки безпеки) служби з охорони праці: 18.10.2021 року - ОСОБА_13 (наказ №64 з/тр від 13.10.2021), яка займала посаду головного економіста планово-економічної служби. Проте суду не надано доказів, що вище перелічені вакантні посади були запропоновані позивачу. Хоча обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Тобто судом зроблено висновок, що відповідачами не надано суду будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на підприємстві, що є порушенням передбаченого ч.2 ст.40 КЗпП України порядку звільнення працівника та гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення. Посилання відповідачів на письмові пояснення працівників їх підприємства не є доказом, оскільки доказами відповідно до ст.76 ЦПК України є будь які дані на підставя яких суд встановлює наявність відсутність обставин, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими,речовими та електронними доказами; висеновками експертів; показаннями свідків у судовомку засіданні.

Також не надано суду доказів про те, що позивач під розпис була ознайомлена з переліком вакантних посад на підприємстві та відмовилась від переведення на ці посади.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої наявної вакантної посади на підприємстві.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 , є незаконним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася також на те, що під час її звільнення відповідачем були порушені вимоги щодо переважного права на залишення на роботі.

Вказані твердження суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пунктом 3 частини 2 вказаної статті передбачено переважне право на залишення на роботі працівника з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації.

На підтвердження зазначених обставин позивач зазначила, що вона працювала на даному підприємстві до його реорганізації, що підтверджує її тривалий безперервний стаж на даному підприємстві.

Однак, в обґрунтування переважного права залишення на роботі, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що вона на час звільнення дійсно мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками.

За таких обставин очевидним є висновок про те, що під час звільнення позивача відповідачем не було дотримано вимог ст.39-2 КЗпПУ та не виконано належним чином його обовязок щодо працевлаштування працівника, оскільки не було запропоновано наявну на підприємстві роботу (вакантну посаду), або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно із ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин необхідно поновити ОСОБА_1 , з 13 грудня 2021 року на посаді заступника генерального директора з правових питань Адміністративно - управлінського персоналу КНП «Славутицька міська лікарня» СМР.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата для обчислення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна бути обрахована за два повні місяці роботи, які передують зазначеній події. Згідно з розрахункового листа оклад позивача становть 16800 гривень, тобто два останні повних відпрацьованих місяці становить 33600 гривень : 2 =16800 гривень. Отже, середньомісячна заробітна плата, яка приймається для розрахунку виплат позивачу складає 16800 гривень, враховуючи вимоги зазначеної Постанови, середньоденна заробітна плата складає - враховуючи вимоги зазначеної Постанови, середньоденна заробітна плата складає - 781,40 гривні (16800,00:21,5). Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.12.2021 року по 24.03.2022 року, за 72 робочих дні складає (72х 781,40 =56 260,80) -56 260 гривень 80 копійок.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 56260 гривень 80 копійок, з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Щодо моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд проаналізувавши надані докази позивачем, дійшов висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню оскільки суду будь яких доказів факту заподяння моральних страждань чи втрати життєвих зв`язків позивачки внаслідок порушення відповідачем її прав не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позовнх вимог про відшкодування моральної шкоди.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як зазначено у п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1816 гривень.

Згідно з п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України та ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково

Поновити ОСОБА_1 з 13 грудня 2021 року на посаді заступника генерального директора з правових питань Адміністративно- управлінського персоналу КНП «Славутицька міська лікарня» СМР.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2021 року по 24.03.2021 року в сумі 56260 гривень 80 копійок без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1860 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.03.2022 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 41736008, 07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул.77-ї Гвардійської дивізії, буд.7.

Третя особа - Відділ охорони здоров`я Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 41428119, 07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, пл.Центральна, буд.7.

Третя особа - Первинна профспілкова організація спеціалізованої медико-санітарної частини працівників охорони здоров`я м. Славутич, код ЄДРПОУ 34005730, 07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич,Московський кв-л буд.11 кв.100.

Суддя Т. О. Малишенко