Рішення

від 06.04.2022 по справі 547/966/21

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/966/21

Провадження №2/547/82/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 року смт Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Вареник К.А.,

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради, відділу освіти, сім`ї молоді та спорту Семенівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи, стягнення грошових коштів за період часу незаконного відсторонення працівника та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і позовом до Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради, відділу освіти, сім`ї молоді та спорту Семенівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи, стягнення грошових коштів за період часу незаконного відсторонення працівника та поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що між позивачем та відповідачем виникли трудові відносини відповідно до наказу №239-к від 29.08.2017 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду учителя хімії та біології Товстівської загальноосвітньої школи I-II ступенів з 01 вересня 2017 року.

23.11.2021 року винесений наказ №74-к про відсторонення позивача від роботи з 23.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року №1645-III, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236.

Позивач вважає, що вказаний наказ про відсторонення його від роботи є незаконним та підлягає скасуванню виходячи з наступного: спірний наказ є актом правозастосування індивідуальної дії із винесенням якого відбулася зміна трудових правовідносин, що передбачають тимчасове фактичне припинення трудових відносин між сторонами по ініціативі роботодавця без збереження заробітної плати працівника. Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Хоча, цією нормою права і не зафіксовано вичерпного переліку підстав для відсторонення працівника, однак у диспозиції цієї статті визначені певні випадки, а інші випадки відсторонення працівника передбачаються тільки за умови їх встановлення законодавчим актом України. Отже, із диспозиції цієї норми права вбачається, що законодавець не передбачив повноважень роботодавцю відсторонювати працівника на власний розсуд. А, також не передбачені права роботодавця виносити будь які акти індивідуальної дії, як - то наказ про відсторонення працівника, скориставшись сумнівними джерелами іншої, крім законодавчої гілки влади, що ухвалюють будь-які акти нормативно правового характеру загальної сфери дії, що не ґрунтуються на законі та ті, що видані не на виконання законів України. Однак, звернення до тексту спірного наказу демонструє його необґрунтованість фактичними обставинами та правовими підставами. Позивачем зазначено, що особливу увагу заслуговує те, що в наказі не має посилань на належним чином створені первинні документи, що могли б фіксувати обставини, щодо передбачених законом підстав для відсторонення працівника. Зокрема, документально не зафіксовано і не підтверджено фактів із кола тих, що визначені у диспозиції ст. 46 КЗпП України.

Здійснений позивачем аналіз змісту спірного наказу виявляє брак відомостей для відсторонення його від роботи через відсутність посилань на відповідні факти та оперування підтверджуючими даними.

Отже позивач вважає, що спірний наказ про відсторонення його від роботи прийнятий без достатніх правових підстав.

Крім цього, позивачем зазначено, що його як працівника було позбавлено будь-якої грошової винагороди та можливості його і членів його сім`ї, які перебувають на утриманні на задовільне існування, що є неприпустимим виходячи з наступного: 12.11.1973 року Україна Ратифікувала Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Згідно із ст. 2 ст. 4 ст. 5 ст. 7 ч.3 с. 8 цього міжнародного документу - Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов`язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається у цьому Пакті. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи зокрема: винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим, справедливу зарплату, задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього Пакту, умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові дні. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що відносно користування тими правами, що їх та чи інша держава забезпечує відповідно до цього Пакту, дана держава може встановлювати тільки такі обмеження цих прав, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Позивач вважає, що підставою для відсторонення є його погляди щодо недоцільності вакцинування проти Ковід -2019, так як він є достатньо здоровою людиною і фактично не несе загрози іншим особам.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 26.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано 5-денний строк для усунення недоліків.

06.12.2021 позивачем ОСОБА_1 усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 09.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, зазначених в позові, також звернув увагу суду на те, що відсторонення його від роботи та позбавлення заробітної плати відбулось з грубим порушення Конституції України та Міжнародних договорів, зокрема Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Першого протоколу Європейської Конвенції з прав людини. Крім того зазначив, що вакцини, які пропонуються для вакцинації не пройшли необхідних клінічних випробувань.

Також зазначив, що наразі він поновлений на роботі, оскільки наказ Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 зупинений, що також підтверджує неефективність обов`язкової вакцинації від COVID-19. Строк відсторонення його від роботи становить 100 днів.

Представник позивача Тукало В.І. підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, запереченнях на відзив. Також зазначив, що керівником закладу було порушено порядок відсторонення від роботи ОСОБА_1 , не було організовано проведення щеплення, не зазначено де і коли, якою вакциною можна було вакцинуватися.

Відповідач Товстівський заклад загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради, в судове засідання свого представника не направив, керівником закладу направлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника, при розгляді справи покладається на думку суду.

Відповідач відділ освіти, сім`ї молоді та спорту Семенівської селищної ради звернулися до суду з клопотання про розгляд справи без їхньої участі та просили відмовити в задоволені позовних вимог, направили до суду письмовий відзив від 28.12.2021.

Відповідно до відзиву зазначили, що дії директора Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів є законними, вчинені відповідно положень статті 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, яким затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням.

Даний наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію, він пройшов.

Стосовно порушення прав на працю зазначили, що відсторонення позивача від роботи означає втрату заробітної плати і, як наслідок, позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком рішення позивача свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України "Про освіту" встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

Отже, право позивача на працю в Товстівському закладі загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення позивача ОСОБА_1 ..

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №239-к від 29.08.2017 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду учителя хімії та біології Товстівської загальноосвітньої школи I-II ступенів з 01 вересня 2017 року (а.с. 9)

Наказом директора Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради Пипич Л.М. за № 74-К від 23.11.2021 року позивача ОСОБА_1 , вчителя біології та хімії Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради відсторонено від роботи з 23.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, підставою якого було повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 04.11.2021 за № 12, посилаючись на ст. 46 КЗпП України, частину 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказ МОЗ « Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, пункт 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236.

Позивач ознайомлений з наказом 23.12.2021 ( а.с. 10).

Наразі позивач поновлений на роботі оскільки наказ Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №1253 відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2022 № 380 зупинено на час дії воєнного стану в Україні. Даний наказ набрав чинності 01.03.2022.

Копію наказу про поновлення його на роботі позивач до суду не надав, тому суд вважає його поновленим на роботі з дня, наступного за днем набрання чинності зазначеним наказом, тобто з 02.03.2022. Відстороненим від роботи позивач був 63 робочі дні.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України ( справа про тлумачення терміну «законодавство») від 09 липня 1998 року №12-рп/98 зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін "законодавство" в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, зі змісту ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» випливає, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені в ч.1 ст.12 вказаного Закону) інфекційних захворювань.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 24 січня 2020 року №90, МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб.

Так, наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням ( далі - наказ №1253, Перелік №2153) .

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.(п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Таким чином, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у т. ч. спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

В Переліку №2153 також зазначено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Щодо обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку згідно наказу МОЗ № 2153, то звільненими від такого обов`язку можуть бути лише працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Відповідно протипоказання до вакцинації встановлюється сімейним або лікуючим лікарем, що фіксується у висновку про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

У пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020року N1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони.

Позивач ОСОБА_1 повинен був надати до Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради на підтвердження проведення щеплення документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. Натомість позивач не вакцинувався та таких документів не надав.

Таким чином суд вважає, що керівник Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради, з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача ОСОБА_1 ..

З вищенаведених норм права, які наданий час не скасовано та не визнано неконституційними (Наказом МОЗ України "Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153" від 25.02.2022 р. № 380 лише до завершення воєнного стану в Україні зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 р. № 2153), вбачається, що на керівників установ, підприємств законодавством було покладено обов`язок про відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. При цьому зазначені норми права не надавали їм повноважень, виходячи з окремих випадків та ситуацій, на власний розсуд приймати рішення щодо відсторонення чи не відсторонення працівника від роботи.

Зі змісту оскарженого наказу вбачається, що він був виданий керівником на підставі вищезазначених норм права, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування.

Твердження представника позивача, що керівником навчального закладу офіційно не було надано інформації про вакцину та місце проведення щеплення, не забезпечено проведення вакцинації суд не приймає до уваги, оскільки це не передбачено нормативними документами, на підставі яких діяла директор навчального закладу при винесенні оспорюваного наказу.

Твердження позивача про те, що вакцина проти COVID-19 не пройшла всіх клінічних випробувань та є небезпечним медичним дослідом над працівниками освіти є безпідставною, оскільки механізм проведення державної реєстрації вакцин для профілактики COVID-19, які постачаються в Україну визначений постановами Кабінету Міністрів України № 95 від 08 лютого 2021 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування» та № 1446 від 29.12.2021 року «Деякі питання державної реєстрації лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування».

Щодо доводів позивача про порушення його права на працю в наслідок відмови від вакцинація яка не є обов`язковою, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) тобто встановити, чи є втручання виправданим відповідно до закону і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016р., з додатковим посиланням).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Беручи до уваги викладене, судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи у зв`язку з тим, що він прийнятий на підставі діючого законодавства, уповноваженою особою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення позивача від роботи, які є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, що задоволенню не підлягають, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки відсторонення незаконним не визнано, що унеможливлює стягнення середнього заробітку за час відсторонення.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Тому невиплата ОСОБА_1 заробітної плати під час відсторонення його від роботи ґрунтується на ч.1 ст.94 КЗпП України та ч.1 ст.1 Закону України "Про заробітну плату", відповідно до яких заробітна плата є винагородою, яка виплачується працівнику виключно за виконану ним роботу.

Відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також невиплата йому заробітної плати є втручанням у право позивача на повагу до приватного життя та його право на працю. Однак втручання у вказані права позивача ґрунтується на законі і є необхідним для захисту здоров`я дітей, які відвідують заклад шкільної освіти, працівників закладу та батьків для запобігання поширенню захворюваності. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та його права на працю, оскільки превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими.

Відсторонення позивача від роботи призвело до втрати заробітної плати і як наслідок можливого позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком його особистого рішення обрати саме такий шлях для себе - відмовитися від виконання обов`язку щодо профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, метою якого є захист здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, позивачем як співвідповідача зазначено відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, однак жодних вимог до цього відповідача не заявлялось, що свідчить про його неналежність.

Враховуючи вище викладене, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони справи як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. ст. 4, 10, 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товстівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради, відділу освіти, сім`ї молоді та спорту Семенівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи, стягнення грошових коштів за період часу незаконного відсторонення працівника та поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товстівський заклад загальної середньої освіти I-II ступенів Семенівської селищної ради, Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с. Товсте, вул.. Центральна, 79; код ЄДРПОУ 25168338.

Відповідач - Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, Полтавська обл., Кременчуцький р-н., смт. Семенівка, вул. Незалежності, 44; код ЄДРПОУ 41715545.

Повний текст рішення складено 11.04.2022.

Суддя Л.М.Самойленко