Постанова

від 10.04.2022 по справі 120/10563/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10563/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

11 квітня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування розпоряджень та рішень,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Чечельницької селищної ради в особі голови Чечельницької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати розпорядження від 06.07.2021 року №52 селищної голови "Про затвердження персонального складу конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради" та розпорядження від 06.07.2021 року №56 "Про внесення зміни до персонального складу конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради";

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення №1 від 07.07.2021 року конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників закладів середньої освіти Чечельницької селищної ради в частині допущення до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради позивача та ОСОБА_2 та пункт 3 і пункт 6 протокольного рішення №2 від 16.07.2021 року конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради щодо визнання переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради визнано ОСОБА_2 та в частині рекомендації начальнику відділу освіти, молоді та спорту Чечельницької селищної ради щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції послався на норми п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

При цьому, публічно-правовий спір спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті8, статті55 Основного Закону Україниполягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, предметом з`ясування у даній справі є правомірність розпорядження голови Чечельницької селищної ради "Про затвердження персонального складу конкурсної комісії на зміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради" №52 від 06.07.2021 року, розпорядження "Про внесення змін до персонального складу конкурсної комісії на зміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради" від 06.07.2021 року №56 та, як наслідок протокольне рішення конкурсної комісії на зміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради №1 від 07.07.2021 року в частині допущення до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та п.п.3, 6 протокольного рішення конкурсної комісії на зміщення вакантних посад керівників закладів загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради №2 від 16.07.2021 року щодо визнання переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради ОСОБА_2 .

При цьому, необхідною умовою для призначення директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти є його обрання на конкурсних засадах із подальшим укладанням строкового контракту, як особливої форми трудового договору.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що посада директора закладу загальної середньої освіти не віднесена до служби в органі державної влади чи органі місцевого самоврядування, а відтак робота на ній не належить до публічної служби.

Звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на відновлення права на працю внаслідок порушення, на його думку, відповідачем порядку формування персонального складу конкурсної комісії.

Також, на думку суду першої інстанції, спори за участю органів місцевого самоврядування щодо призначення на посаду органом місцевого самоврядування (обласні, районні, міські ради) керівника комунального навчального закладу підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що у вказаному спорі не можна вважати, що між сторонами виникли трудові правовідносини, оскільки відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Важливими ознаками трудових правовідносин є підстави їх виникнення, змінення чи припинення. Цьому сприяють певні юридичні факти.

До основних підстав виникнення трудових правовідносин належать: укладення трудового договору, адміністративно-правовий акт, факт обрання на відповідну посаду, факт погодження з відповідними особами, допуск працівника до роботи.

Із матеріалів даної справи встановлено, що трудовий договір (контракт) між сторонами укладено не було, а тому відсутні підстави вважати, що між ними виникли трудові правовідносини.

При цьому, даний спір (заявлені позовні вимоги) має публічно-правову природу, хоча і мають наслідком можливого укладення у подальшому трудового контракту, але лише у подальшому, проте виникли щодо дотримання належної процедури проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, які обумовлені саме рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, що вплинуло безпосередньо на права позивача.

Таким чином, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як у даному випадку існує спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття вакантної посади директора Рогізківського закладу загальної середньої освіти Чечельницької селищної ради до компетенції якої належить прийняття рішення щодо дотримання належної процедури проведення конкурсу на заміщення цієї вакантної посади.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 522/8650/18 (провадження № 14-576цс18) та постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі №661/2918/19-ц.

Відтак, суд першої інстанції закриваючи провадження у даній справі надав оцінку обставинам справи та письмовим доказам та дійшов передчасного висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 19, 238, 243, 250, 308, 313, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.