Постанова

від 10.04.2022 по справі 440/1393/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 440/1393/20

адміністративне провадження № К/9901/34208/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у складі головуючого судді Удовіченка С.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: П`янової Я.В., Жигилія С.П., Спаскіна О.А. у справі № 440/1393/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (далі - позивач, ТОВ «Інструментальний завод», платник податку) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року № 0002190501 та № 0002200501.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Інструментальний завод» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Укріндустрія-2016», ТОВ «АКП-Інвест», ТОВ «НВП «Дніпровський ремонтно-механічний завод» та ТОВ «Перший редукторний завод» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, адміністративний позов ТОВ «Інструментальний завод» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 24 лютого 2020 року № 0002190501 та № 0002200501.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Інструментальний завод» витрати по сплаті судового збору у сумі 21 020 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Інструментальний завод» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, а також включення витрат до оподатковуваного доходу за господарськими операціями з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 09.12.2019 по 09.01.2020 на підставі плану-графіку документальних перевірок на 2019 та наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 28.11.2019 № 920, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інструментальний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України; статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіна від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 №336/22868; пунктів 6, 9 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіна від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248; пунктів 3.1, 3.5, 3.13 наказу Мінфіну від 28 березня 2013 року № 433 «Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 118 318 грн, у тому числі за періоди: 4 квартал 2017 року - 363 238 грн, 4 квартал 2018 року - 666 218 грн, 3 квартал 2019 року - 88 862 грн;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 340 182 грн, у тому числі за вересень 2017 року - 75 000 грн, за жовтень 2017 року - 153 562 грн, за листопад 2017 року - 85 209 грн, за грудень 2017 року - 95 595 грн, за січень 2018 року - 700 грн, за серпень 2018 року - 86 124 грн, за вересень 2018 року - 84 551 грн, за жовтень 2018 року - 319 664 грн, за листопад 2018 року - 249 902 грн, за серпень 2018 року - 98 735 грн, за вересень 2018 року - 91 140 грн.

На акт перевірки № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020 позивач подав заперечення (за вих. № 11.1-35/77 від 05.02.2020) до ГУ ДПС України у Полтавській області, за результатами розгляду яких висновки акта залишено без змін.

24 лютого 2020 року на підставі висновків вищевказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002190501, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 675 227,50 грн, у тому числі за основним платежем - 1 340 182 грн та за штрафними санкціями - 335 045,50 грн;

- № 0002200501, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 397 897,50 грн, у тому числі за основним платежем - 1 118 318 грн та за штрафними санкціями - 279 579,50 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Полтавській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в якості підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 826/9146/13-а, від 09.12.2019 у справі № 804/1752/17, від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 11.12.2018 у справі №804/9481/15, від 26.03.2019 у справі № 826/5263/14. При цьому, контролюючий орган уважає, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру та оформлені лише документально з наступних підстав: первинні документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства; контрагенти не мали достатньої кількості трудових ресурсів; відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками господарських операцій щодо придбання товарів/послуг, розвантаження/навантаження і зберігання; відсутність по ланцюгу постачання товарів, реалізованих ТОВ «Інструментальний завод».

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи ГУ ДПС у Полтавській області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Посилання контролюючого органу на постанови Верховного Суду позивач уважає безпідставними, оскільки у вказаних справах досліджувалися господарські операції, які не є подібними із правовідносинами у цій справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Щодо господарських операцій ТОВ «Інструментальний завод» із ТОВ «Укріндустрія-2006».

21 вересня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укріндустрія-2016» (постачальник) укладено договір № 11 17/0 10 110/з, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно із специфікацією. Загальна сума договору становить 2 246 511 грн. Постачання товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Постачання товару здійснюється на умовах: EXW (Інкотермс-2010), склад постачальника, м. Полтава.

Сторони вказаного договору підписали специфікацію №1 від 21.09.2017, а також уклали додаткові угоди: № 1 від 29.09.2017, № 2 від 07.11.2017, № 3 від 04.12.2017, якими визначили найменування товару та його вид; кількість товару; ціну товару без ПДВ та з ПДВ, вимоги до якості товару.

На підтвердження фактичного виконання умов договору поставки ТОВ «Інструментальний завод» надало видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, паспорти якості на поставлений товар. Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів.

Крім того, за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ «Укріндустрія-2016» та ТОВ «Інструментальний завод» складені акт надання послуг: № 248 від 09.10.2017, № 289 від 17.11.2017, № 290 від 20.11.2017, № 306 від 30.11.2017, № 296 від 05.12.2017.

Щодо господарських операцій ТОВ «Інструментальний завод» із ТОВ «АКП-інвест».

24 липня 2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ «АКП-інвест» (постачальник) укладено договір № 11 18/010 096/з, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вартістю та номенклатурою згідно із специфікацією. Поставка продукції здійснюється окремими партіями відповідно до поданих в письмовій формі заявок покупця протягом 45 календарних днів. Поставка здійснюється на умовах EXW (Інкотермс-2010), склад продавця, м. Дніпро. Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень, погоджених з покупцем, і засвідчуватись сертифікатом якості. Постачальник надає покупцеві належним чином завірені копії НТД, зазначені в паспорті, яким відповідає якість продукції, що поставляється, або виписки з неї із зазначенням технічних характеристик і умов приймання продукції.

Також 10.09.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ «АКП-інвест» (постачальник) укладено договір № 11 18/010 103/з, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вартістю, кількістю та номенклатурою згідно із специфікацією. Поставка продукції здійснюється окремими партіями відповідно до поданих в письмовій формі заявок покупця протягом 45 календарних днів. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP (Інкотермс-2010), м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 28 або вул. Юрія Кондратюка, 143-а, електродепо КП «Дніпровський метрополітен». Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень, погоджених з покупцем, і засвідчуватись сертифікатом якості. Постачальник надає покупцеві належним чином завірені копії НТД, зазначені в паспорті, яким відповідає якість продукції, що поставляється, або виписки з неї із зазначенням технічних характеристик і умов приймання продукції.

Виконання умов зазначених договорів поставки підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, паспортами та сертифікатами якості. Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Інструментальний завод» та ТОВ «Дніпровський ремонтно-механічний завод».

16 липня 2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ «НВП «Дніпровський ремонтно-механічний завод» (постачальник) укладено договір № 11 18/0 10 092/з, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно із специфікацією. Поставка продукції здійснюється окремими партіями протягом 30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010), за адресою: 02100, м. Київ, вул. Червоноткацька, 1-А, матеріальний склад ескалаторної служби. Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень і засвідчується сертифікатом якості заводу виробника.

На підтвердження фактичного виконання умов договору поставки ТОВ «Інструментальний завод» надано видаткову накладну № 173 від 26.10.2018, товарно-транспортну накладну, платіжні доручення. Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Інструментальний завод» та ТОВ «Перший редукторний завод».

12 серпня 2019 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Перший редукторний завод» (постачальник) укладено договір № 1119/010081/з № 15-08/1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вартістю та номенклатурою згідно із специфікацією. Загальна сума договору складає 3 968 473,67 грн. Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця, протягом 30 календарних днів з моменту передоплати. Поставка продукції здійснюється на умовах: DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил "Інкотермс-2010") за адресою: 02100, м.Київ, вул. Червоноткацька, 1-А, матеріальний склад елеваторної служби. Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень, погоджених з покупцем, і засвідчуватись сертифікатом якості. Постачальник надає покупцеві належним чином завірені копії НТД, зазначені в паспорті, яким відповідає якість продукції, що поставляється або виписки з неї із зазначенням технічних характеристик і умов приймання продукції.

Виконання умов зазначеного договору поставки підтверджується видатковою накладною № РН-0000095 від 23.08.2019, товарно-транспортною накладною, паспортом якості, платіжними дорученнями. Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів.

Право на включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укріндустрія-2016», ТОВ «АКП-Інвест», ТОВ «НВП «Дніпровський ремонтно-механічний завод» та ТОВ «Перший редукторний завод», у силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними, належним чином складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження подальшого використання товарів, придбаних у вказаних контрагентів, ТОВ «Інструментальний завод» долучено до матеріалів справи відомості списання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення ТОВ «Інструментальний завод» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Твердження ГУ ДПС у Полтавській області про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

До того ж, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Щодо доводів податкового органу про заповнення товарно-транспортних накладних із недоліками як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 803/1712/13-а, від 20.05.2021 у справі № 280/760/19.

Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах № 826/9146/13-а, № 804/1752/17, № 808/2459/17, №804/9481/15, № 826/5263/14 стосовно підтвердження обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

З приводу цього колегія суддів зауважує, що правові позиції Верховного Суду у зазначених справах сформовані Судом, зважаючи на обсяг наданих у цих справах позивачами доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватися судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Зокрема, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених при розгляді адміністративної справи № 808/2459/17, відносно контрагента позивача є вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, що підтверджує фіктивну підприємницьку діяльність.

Таким чином, судові рішення, на які посилається ГУ ДПС у Полтавській області, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко