Постанова

від 20.10.2020 по справі 440/1393/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 р.Справа № 440/1393/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 28.07.20 року по справі № 440/1393/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Інструментальний завод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року № 0002190501 та № 0002200501.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24 лютого 2020 року № 0002190501 та № 0002200501.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" витрати зі сплати судового збору у сумі 21 020 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 01.10.2019 у справі № 826/9146/13-а, від 09.12.2019 у справі № 804/1752/17, від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою; належне документальне оформлення господарської операції первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції; правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. Наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення - прийняті з дотриманням норм податкового законодавства.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Полтавській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі є хибними, оскільки документи, складені на оформлення господарських операцій з контрагентами позивача в повній мірі розкривають суть таких операцій та відповідають вимогам чинного законодавства України; спірні господарські операції були реальними, що підтверджується рухом активів позивача. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Інструментальний завод" (код ЄДРПОУ 21073227) зареєстровано як юридична особа 07 квітня 1994 року за записом №1 585 120 0000 000166 та є платником податку на додану вартість (т.2 104-113).

Основним видом діяльності ТОВ "Інструментальний завод" є: 25.73 Виробництво інструментів".

У період з 09 грудня 2019 року по 09 січня 2020 року, згідно із підпунктом 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі плану-графіку документальних перевірок на 2019 та Наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 28 листопада 2019 року № 920, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Інструментальний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2019 року, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Полтавській області 29 січня 2020 року складено Акт № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020 (т.1 а.с. 12-48), за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Інструментальний завод":

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року № 336/22868, пункту 6, пункту 9 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248, пункту 3.1, 3.5, 3.13 Наказа Мінфіну від 28 березня 2013 року № 433 "Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 118 318 грн, в тому числі за періоди: 4 квартал 2017 року - 363 238 грн, за 4 квартал 2018 року - 666 218 грн, за 3 квартал 2019 року - 88 862 грн;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 340 182 грн, в тому числі за вересень 2017 року на суму 75 000 грн, за жовтень 2017 року на суму 153 562 грн, за листопад 2017 року на суму 85 209 грн, за грудень 2017 року на суму 95 595 грн, за січень 2018 року на суму 700 грн, за серпень 2018 року на суму 86 124 грн, за вересень 2018 року на суму 84 551 грн, за жовтень 2018 року на суму 319 664 грн, за листопад 2018 року на суму 249 902 грн, за серпень 2018 року на суму 98 735 грн, за вересень 2018 року на суму 91 140 грн.

До акта № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020 до ГУ ДПС України у Полтавській області позивачем подано заперечення (за вих. №11.1-35/77 від 05.02.2020), за результатами розгляду яких висновки акта залишено без змін (т.1 а.с. 96-103).

На підставі висновків Акта № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020 контролюючим органом 24 лютого 2020 року складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002190501, яким ТОВ "Інструментальний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 675 227,50 грн, в тому числі за основним платежем - 1 340 182 грн та за штрафними санкціями - 335 045,50 грн (т.1 а.с. 8),

- № 0002200501, яким ТОВ "Інструментальний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 397 897,50 грн, в тому числі за основним платежем - 1 118 318 грн та за штрафними санкціями - 279 579,50 грн (т.1 а.с. 10).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Полтавській області від 24 лютого 2020 року № 0002190501 та № 0002200501, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що висновки акта № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено з порушенням норм чинного законодавства України та вони підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За положеннями пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст.200 ПК України).

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

За пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За положеннями пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом установлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, ТОВ "Інструментальний завод" мало взаємовідносини з ТОВ "Укріндустрія-2016" (код за ЄДРПОУ 40496759).

21 вересня 2017 року між ТОВ "Укріндустрія-2016" (як постачальником) та ТОВ "Інструментальний завод" (як покупцем) укладено договір № 11 17/0 10 110/з (т.1 а.с. 104-112).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно з специфікацією № 1. Загальна сума договору становить два мільйони двісті сорок шість тисяч п`ятсот одинадцять гривень. Постачання товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Постачання товару здійснюється на умовах: EXW (Інкотермс-2010), склад постачальника, м. Полтава.

21 вересня 2017 року сторони вказаного договору уклали специфікацію №1, 29 вересня 2017 року - додаткову угоду №1, 07 листопада 2017 року - додаткову угоду №2, 04 грудня 2017 року - додаткову угоду №3 до договору поставки № 11 17/0 10 110/з, якими визначили: найменування товару та його вид; кількість товару; ціну товару без ПДВ та з ПДВ, вимоги до якості товару (т.1 а.с.108-112).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Укріндустрія-2016" передало ТОВ "Інструментальний завод" у власність товар, що підтверджується видатковими накладними: № 237 від 05 жовтня 2017 року, № 243 від 10 жовтня 2017 року, № 249 від 14 жовтня 2017 року, № 250 від 18 жовтня 2017 року, № 251 від 18 жовтня 2017 року, № 259 від 18 жовтня 2017 року, № 261 від 18 жовтня 2017 року, № 278 від 07 липня 2017 року, № 281 від 10 липня 2017 року, № 282 від 10 липня 2017 року, № 288 від 17 липня 2017 року, № 292 від 22 листопада 2017 року, № 293 від 22 листопада 2017 року, №309 від 05 грудня 2017 року, № 320 від 12 грудня 2017 року, № 321 від 12 грудня 2017 року, № 12 від 15 січня 2018 року; ТОВ "Укріндустрія-2016" оформило податкові накладні та коригування до них: № 25 від 29 вересня 2017 року, № 1 від 02 жовтня 2017 року, №9 від 06 жовтня 2017 року, № 10 від 06 жовтня 2017 року, № 11 від 09 жовтня 2017 року, № 15 від 10 жовтня 2017 року, № 17 від 11 жовтня 2017 року, № 20 від 14 жовтня 2017 року, № 23 від 18 жовтня 2017 року, № 24 від 18 жовтня 2017 року, № 25 від 18 жовтня 2017 року, № 26 від 18 жовтня 2017 року, № 40 від 31 жовтня 2017 року, № 7 від 09 листопада 2017 року, № 9 від 10 листопада 2017 року, № 16 від 13 листопада 2017 року, № 17 від 13 листопада 2017 року, № 19 від 17 листопада 2017 року, № 20 від 17 листопада 2017 року, № 21 від 17 листопада 2017 року, № 26 від 22 листопада 2017 року, № 27 від 22 листопада 2017 року, № 40 від 30 листопада 2017 року, № 3 від 01 грудня 2017 року, № 11 від 05 грудня 2017 року, № 12 від 05 грудня 2017 року, № 13 від 05 грудня 2017 року, № 18 від 11 грудня 2017 року, № 20 від 12 грудня 2017 року, № 21 від 12 грудня 2017 року, № 5 від 15 січня 2018 року (т.1 а.с. 113, 116, 118, 120, 121, 123, 124, 125, 127, 128, 130, 134, 135, 139, 141, 142, 144, 146-206).

Також, за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Укріндустрія-2016" та ТОВ "Інструментальний завод" складено: Акт надання послуг № 248 від 09 жовтня 2017 року, Акт надання послуг № 289 від 17 листопада 2017 року, Акт надання послуг № 290 від 20 листопада 2017 року, Акт надання послуг № 306 від 30 листопада 2017 року, Акт надання послуг № 296 від 05 грудня 2017 року (т.1 а.с. 115, 132, 133, 137, 138).

Розрахунок за придбаний товар здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 220-245).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 114, 117, 119122, 126, 129, 131, 136, 140, 143).

На підтвердження якісних показників товару ТОВ "Інструментальний завод" надано паспорта якості (т.2 а.с. 18, 55-66, 69).

Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів (т.2 а.с. 41-54, 70-79).

Щодо господарських операцій між ТОВ "Інструментальний завод" та ТОВ "Австрійські конструкційні полімери-інвест" (код ЄДРПОУ 42286801).

24 липня 2018 року між ТОВ "АКП-інвест" (як постачальником) та ТОВ "Інструментальний завод" (як покупцем) укладено договір № 11 18/010 096/з (т.1 а.с. 246-250).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вартістю та номенклатурою згідно з специфікацією № 1. Ціна, номенклатура і кількість продукції вказується в специфікації № 1 до договору. Поставка продукції здійснюється окремими партіями відповідно до поданих в письмовій формі заявок покупця протягом 45 календарних днів. Поставка здійснюється на умовах EXW (Інкотермс-2010), склад продавця, м. Дніпро. Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень, погоджених з покупцем, і засвідчуватись сертифікатом якості. Постачальник надає покупцеві належним чином завірені копії НТД зазначені в паспорті, якій відповідає якість продукції, що поставляється, або виписки з неї із зазначенням технічних характеристик і умов приймання продукції.

У подальшому до вказаного вище договору складено додаткову угоду від 10 вересня 2018 року (т.2 а.с. 1-2).

10 вересня 2018 року між ТОВ "АКП-інвест" (як постачальником) та ТОВ "Інструментальний завод" (як покупцем) укладено договір № 11 18/010 103/з (т.2 а.с. 3-7).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вартістю, кількістю та номенклатурою згідно з специфікацією № 1. Поставка продукції здійснюється окремими партіями відповідно до поданих в письмовій формі заявок покупця протягом 45 календарних днів. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP (Інкотермс-2010), м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 28 або вул. Юрія Кондратюка, 143-а, електродепо КП "Дніпровський метрополітен". Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень, погоджених з покупцем, і засвідчуватись сертифікатом якості. Постачальник надає покупцеві належним чином завірені копії НТД, зазначеним в паспорті, яким відповідає якість продукції, що поставляється, або виписки з неї із зазначенням технічних характеристик і умов приймання продукції.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "АКП-інвест" передало ТОВ "Інструментальний завод" у власність товар, що підтверджується видатковими накладними: № від 17 серпня 2018 року, №3 від 03 вересня 2018 року, № 8 від 26 вересня 2018 року, № 10 від 04 жовтня 2018 року, № 13 від 26 жовтня 2018 року, № 18 від 20 листопада 2018 року; ТОВ "АКП-Інвест" оформило податкові накладні / розрахунки коригування - № 1 від 01 серпня 2018 року, № 2 від 26 вересня 2018 року, № 1 від 26 вересня 2018 року, № 6 від 04 жовтня 2018 року, № 8 від 04 жовтня 2018 року, № 1 від 10 жовтня 2018 року, №13 від 17 жовтня 2018 року, № 14 від 26 жовтня 2018 року, № 19 від 06 листопада 2018 року, № 20 від 06 листопада 2018 року, № 21 від 12 листопада 2018 року, № 22 від 20 листопада 2018 року, № 1 від 30 листопада 2018 року, № (т.2 а.с. 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20-45).

Розрахунок за придбаний товар здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 46-55).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 11, 13, 16, 17, 19).

На підтвердження якісних показників товару ТОВ "Інструментальний завод" надано паспорт та сертифікати якості (т.2 а.с. 248, т.3 а.с. 9-17, 19-31).

Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів (т.2 а.с. 248-250, т.3 а.с. 1-3, 32-40).

Щодо господарських операцій між ТОВ "Інструментальний завод" та ТОВ "Дніпровський ремонтно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 40572923).

16 липня 2018 року між ТОВ "НВП "Дніпровський ремонтно-механічний завод" (як постачальником) та ТОВ "Інструментальний завод" (як покупцем) укладено договір № 11 18/0 10 092/з (т.2 а.с. 56-60).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією № 1. Поставка продукції здійснюється окремими партіями протягом 30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010), за адресою: 02100, м. Київ, вул. Червоноткацька, 1-А, матеріальний склад ескалаторної служби. Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень і засвідчується сертифікатом якості заводу виробника.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "НВП "Дніпровський ремонтно-механічний завод" передало ТОВ "Інструментальний завод" у власність товар, що підтверджується видатковою накладною № 173 від 26 жовтня 2018 року; ТОВ "НВП "Дніпровський ремонтно-механічний завод" оформило податкові накладні - № 1 від 02 жовтня 2018 року, № 23 від 26 жовтня 2018 року (т.2 а.с. 62, 64-66).

Розрахунок за придбаний товар здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 67-68).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується наданою позивачем товарно-транспортною накладною (т.2 а.с. 63).

Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів (т.2 а.с. 244, 247).

Щодо господарських операцій між ТОВ "Інструментальний завод" та ТОВ "Перший редукторний завод" (код ЄДРПОУ 38361222).

12 серпня 2019 року між ТОВ "Перший редукторний завод" (як постачальником) та ТОВ "Інструментальний завод" (як покупцем) укладено договір № 1119/010081/з № 15-08/1 (т.2 а.с. 69-73).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вартістю та номенклатурою згідно з специфікацією. Загальна сума договору складає 3 968 473,67 грн. Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця, протягом 30 календарних днів з моменту передоплати. Поставка продукції здійснюється на умовах: DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил "Інкотермс-2010") за адресою: 02100, м.Київ, вул. Червоноткацька, 1-А, матеріальний склад елеваторної служби. Якість продукції повинна відповідати вимогам креслень, погоджених з покупцем, і засвідчуватись сертифікатом якості. Постачальник надає покупцеві належним чином завірені копії НТД, зазначених в паспорті, яким відповідає якість продукції, що поставляється або виписки з неї із зазначенням технічних характеристик і умов приймання продукції.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Перший редукторний завод" передало ТОВ "Інструментальний завод" у власність товар, що підтверджується видатковою накладною - № РН-0000095 від 23 серпня 2019 року; ТОВ "Перший редукторний завод" оформило податкові накладні - № 9 від 22 серпня 2019 року, № 12 від 23 серпня 2019 року, № 12 від 11 вересня 2019 року (т.2 а.с. 75, 77-82).

Розрахунок за придбаний товар здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 83-85).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною (т.2 а.с. 83).

На підтвердження якісних показників товару ТОВ "Інструментальний завод" надано паспорт якості (т.2 а.с. 241).

Оприбуткування придбаного товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами та журналом обліку та оприбуткування вантажів (т.2 а.с. 240, 243).

На підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ "Укріндустрія-2016", ТОВ "АКП-Інвест", ТОВ "НВП "Дніпровський ремонтно-механічний завод" та ТОВ "Перший редукторний завод" товарів ТОВ "Інструментальний завод" надано до матеріалів справи: відомості списання ТМЦ, видаткові накладні, рахунки фактури (т.3 а.с. 80-101).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, акти наданих послуг, прибуткові ордера є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару (послуг) та отримання прибутку.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція зі списання коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність фактів (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам чинного законодавства наданих податкових чи видаткових накладних акт перевірки не містить. Натомість, висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на зауваженнях до товарно-транспортних накладних та податковій інформації щодо контрагентів позивача.

Проте, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, податковий кредит за спірними господарськими операціями сформований ТОВ "Інструментальний завод" за фактом придбання ТМЦ, а не транспортних послуг. Тому докази транспортування є додатковими (допоміжними) до підтвердження обставин реальності цих операцій, а товарно-транспортні документи в спірному випадку не є документами, на підставі яких формувався податковий кредит.

Відтак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати на послуги з перевезення вантажів, а не придбання товару.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.06.2019 у справі № 815/2968/15, від 19.02.2019 у справі № 825/1493/14, від 04.09.2018 у справі № 820/908/18, від 02.10.2018 у справі № 804/7239/15, а також у постановах від 11.09.2018 у справах № 804/4787/16, №815/6105/17 та № 820/477/18.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження ГУ ДПС у Полтавській області, що ненадання до перевірки документів, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості оскільки державний ревізор - інспектор, який здійснював податкову перевірку є посадовою особою контролюючого органу, а не експертом зі спеціальними знаннями, якому надано право оцінки якісних характеристик товару.

Також, правомірним є висновок суду першої інстанції, що сертифікати якості придбаного товару не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ Індустрія-2016 , ТОВ АКП-інвест , ТОВ НВП Дніпровський ремонтно-механічний завод , ТОВ Перший редукторний завод належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Індустрія-2016 , ТОВ АКП-інвест , ТОВ НВП Дніпровський ремонтно-механічний завод , ТОВ Перший редукторний завод , як-то: неподання податкової звітності, відсутність інформації про місця навантаження та розвантаження придбаних товарів, відсутність інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, відсутність трудових ресурсів, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, наявності ознак фіктивності у контрагентів позивача, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2019 у справі № 814/1439/17.

Отже, з огляду на обставини справи, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що згідно з чинним законодавством позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Згідно із п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

З огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентом позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання придбаних товарів.

Не подано ГУ ДПС у Полтавській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ "Інструментальний завод" як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Інструментальний завод" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ "Інструментальний завод" та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ "Інструментальний завод".

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків Акта № 95/16-31-05-01-10/21073227 від 29.01.2020 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.02.2020 за № 0002190501 та № 0002200501.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2020 за № 0002190501 та № 0002200501 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у таких повідомленнях-рішеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 01.10.2019 у справі № 826/9146/13-а, від 09.12.2019 у справі № 804/1752/17, від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, зазначеним вище висновкам суду апеляційної інстанції не протирічать та з ними узгоджуються.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 року по справі № 440/1393/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 26.10.2020 року