Постанова

від 10.04.2022 по справі 280/455/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 280/455/20

адміністративне провадження № К/9901/32620/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у складі судді Артоуз О. О. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шлай А. В., Кругового О. О., Прокопчук Т. С., у справі № 280/455/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Груп ЛТД» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Груп ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2019 року № 0000021407, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 163 391 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 40 847,75 грн та № 0000011407, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 147 052 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 36 763 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення № 0000021407 від 30 серпня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнано протиправним та скасjвано податкове повідомлення-рішення № 0000011407 від 30 серпня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-груп ЛТД» судові витрати у розмірі 5 820, 81 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційна скарга відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сукупність наданих первинних документів підтверджує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, судами також указано на те, що висновок контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій здійснено на підставі аналізу комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів, ІТС «Податковий блок», Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, інших баз відносно господарської діяльності ТОВ «СЕНСІМАР БУД» з посиланням на матеріали досудового розслідування, та за відсутності вироків, які набрали законної сили. Зазначене у сукупності слугувало підставою для висновків про протиправність дій відповідача.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

На підставі направлення від 18 липня 2019 року № 1592, виданого Головним управлінням ДФС у Запорізькій області Мільчевській Марії Миколаївні, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, раднику податкової та митної справи III рангу, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18 липня 2019 року № 2572, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 36802782), з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинам з TOB «CEНСІMAP БУД» (код СДРПОУ 42150307) та показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 31 липня 2019 року № 473/08-01-14-07/36802782 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Партнер-груп ЛТД».

Згідно з розділом IV «Висновки» акта від 31 липня 2019 року перевіркою встановлено порушення ТОВ «Партнер-Груп ЛТД»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 147 052 грн, у т.ч. по періодам: 2018 рік 147 052 грн;

- абзаців 14.1.36, 14.1.181, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого у періоді, що перевірявся занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 163 391 грн, у т.ч. грудень 2018 року у сумі 163 391 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акта від 31 липня 2019 року слідує, що поточна перевірка ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» проводилась з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «СЕНСІМАР БУД» та показників звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

У зв`язку з неможливістю вручити акт від 31 липня 2019 року з підстав відсутності підприємства за адресою, відповідачем складено акт від 31 липня 2019 року № 1347/08-01-14-07/36802782 про неможливість вручення акту від 31 липня 2019 року.

Указаний акт направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На підставі акта від 31 липня 2019 року відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000021407 від 30 серпня 2019 року, згідно з яким ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» визначено податкове зобов`язання за платежем з податку на додану вартість всього на суму 204 238, 75 грн, у т.ч. за основним зобов`язанням - 163 391, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 847, 75 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0000011407 від 30 серпня 2019 року, згідно з яким ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» визначено податкове зобов`язання за платежем з податку на прибуток всього на суму 183 815, 00 грн, у т.ч. за основним зобов`язанням 147 052, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 763, 00 грн.

Не погодившись з указаними зобов`язаннями ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» подало скаргу до Державної податкової служби України, рішенням про продовження розгляду скарги № 10919/6/99-00-08-05-01 від 27 листопада 2019 року розгляд скарги продовжено до 10 січня 2020 року, рішенням про результати розгляду скарги № 13725/6/99-00-08-05-01 від 20 грудня 2019 року скаргу залишено без задоволення.

Не погодившись з указаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами. Посилається на те, що господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 826/16776/18, № 810/4434/16, № 809/117/13-а, № 804/5444/16, щодо застосування положень підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статтті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, пунктом 135.1 статті 135 ПК України врегульовано, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України врегульовано, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення) визначено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Так, згідно з пунктом 1.2 вищевказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Колегія суддів також звертає увагу, що частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином надано оцінку доказам на підтвердження фактичного виконання умов господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «CEНСІMAP БУД».

Разом із цим, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети).

Колегія суддів також указує на те, що згідно з положеннями частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставою відкриття вказаного касаційного провадження були доводи скаржника стосовно не врахування правових позицій Верховного Суду, викладених у справах № 826/16776/18, № 810/4434/16, № 809/117/13-а, № 804/5444/16, щодо застосування положень підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у зазначених справах сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 у справі № 280/455/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Груп ЛТД» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко