Постанова

від 20.10.2020 по справі 280/455/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/455/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 р. (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/455/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Груп ЛТД" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-Груп ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2019 р. №0000021407, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 163391 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 40847,75 грн. та №0000011407, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 147052 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 36763 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на помилковість висноків податкової перевірки про непідтвердженість реальності здійснення господарських операцій з TOB «СЕНСІМАР БУД» .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання послуг ТОВ "CEНСІMAP БУД" у грудні 2018 року до ТОВ "Партнер-Груп ЛТД", оскільки у даного підприємства відсутня можливість їх виконання (виробництва) власними силами та відсутнє їх придбання в ланцюгу постачання у підприємств, які мають таку можливість. Скаржник стверджує, що укладені угоди та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ "CEНСІMAP БУД" у грудні 2018 року не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування у контрагента - постачальника за перевіряємий період, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Скаржник, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду справи у судове засідання уповноваженого представника не направив. У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із значним навантаженням та перебуванням представника у відпусті колегією суддів відмовлено на підставі статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.07.2019 №2572 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 36802782), з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинам з TOB « CEНСІMAP БУД» (код СДРПОУ 42150307) та показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. За результатами перевірки складено Акт від 31.07.2019 №473/08-01-14-07/36802782 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» . На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021407 від 30.08.2019, згідно якого ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» визначено податкове зобов`язання за платежем з податку на додану вартість всього на суму 204238,75 грн. , в т.ч. за основним зобов`язанням - 163391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40847,75 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000011407 від 30.08.2019, згідно якого ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» визначено податкове зобов`язання за платежем з податку на прибуток всього на суму 183815,00 грн., в т.ч. за основним зобов`язанням 147052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36763,00 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом надав усі необхідні та достатні первинні документи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

За висновком Акту перевірки ТОВ «Партнер-Груп ЛТД» порушено п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 147052 грн., в т.ч. по періодам: 2018 рік 147052 грн.; п.п. 14.1.36 , п.п. 14.1.181, п.14.1.231 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 163391 грн., у т.ч. грудень 2018 року у сумі 163391 грн.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, які резулюються Податковим кодесом України.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції під час розгляду справи досліджено докази на підтвердження фактичного виконання умов господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ « CEНСІMAP БУД» .

Скаржник, у свою чергу, стверджує, що надані позивачем документи, хоча складені формально у відповідності до вимог законодавства, юридичної сили не мають через відсутність фактичного виконання господарських договорів. Висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що за результатами аналізу податкової звітності встановлена відсутність у ТОВ « CEНСІMAP БУД» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Здійснюючи перевірку наведених доводів, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справах №К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), і яка полягає у наступному.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Разом з тим, відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У постанові від 02 квітня 2020 р. у справі № 160/93/19 Верховний Суд зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 р. в адміністративній справі №280/455/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 21 жовтня 2020 р. та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 04 листопада 2020 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук