Постанова

від 28.03.2022 по справі 921/163/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2022 р. Справа №921/163/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін- не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" від 01.10.2021(вх. суду від 18.10.2021 №01-05/3442/21)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2021 (суддя Стадник М.С., повний текст рішення складено 21.09.2021, м. Тернопіль)

у справі № 921/163/21

за позовом: Приватного підприємства "Орендне підприємство "Іванівське", с. Іванівка, Теребовлянський район, Тернопільська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область,

про: стягнення 327 119,15 грн, з яких 300 000 грн основного боргу, 19 500,00 грн інфляційних нарахувань, 7619,15 грн 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У березні 2021 року ПП «Орендне підприємство "Іванівське"(далі - ПП «ОП «Іванівське») звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Агробізнес» про стягнення 327 119,15 грн, з яких 300 000 грн основного боргу, 19 500,00 грн інфляційних нарахувань, 7619,15 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання узгоджених усно сторонами домовленостей у квітні 2020року позивач відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних (№ 88 від 13.04.2020, № 94 від 16.04.2020, №97 від 23.04.2020, № 100 від 30.04.2020 №114 від 30.04.2020) передав відповідачу зерно на загальну суму 2 460 187,00грн, яке відповідач оплатив не в повному обсязі, перерахувавши 2 160 187,00грн, у зв`язку з чим його борг становить 300 000,00грн. Крім того, за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування 19 500,00 грн інфляційних втрат та 7619,15 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2021 у справі № 921/163/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 250 000,00грн боргу, 19500, 00грн інфляційних нарахувань, 7 603,01грн 3% річних та 4 906,53грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 50 000,00грн боргу закрито. В частині стягнення 16, 14грн 3% річних у позові відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати в повному обсязі поставленого йому зерна. При цьому, під час розгляду справи відповідач перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн боргу, у зв`язку з чим суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в цій частині. Разом з тим, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив правомірність таких нарахувань на суму 19 500,00 грн інфляційних втрат та 7 603,01 грн 3% річних, та дійшов висновку про відмову у стягненні 16,14 грн. 3% річних як надмірно заявлені.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач (ТОВ «Агробізнес») не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині присудженої до стягнення суми інфляційних нарахувань, подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, виклавши пункти 2 та 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції: « 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, ідентифікаційний код 30915832) на користь Приватного підприємства «Орендне підприємство «Іванівське» (с. Іванівка, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48137, ідентифікаційний код 00953668) 250 000,00грнборгу, 17 486,82грн інфляційних нарахувань, 7 603,01грн 3% річних та 4 126,35грн судового збору. 4. В частині стягнення 16,14 грн 3% річних та 2013,18грн інфляційних нарахувань у позові відмовити.».

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що під час здійснення нарахування інфляційних втрат за період травня202року по лютий 2021року позивач не врахував місяці, в яких мала місце дефляція, зокрема, у липні та серпні 2020року. Відтак апелянт вказує, що інфляційній втрати позивача становлять 17 486,82грн, а не 19 500,00 грн. У зв`язку з чим апелянт також вважає, що суд першої інстанції неправильно розподілив судовий збір і такий має становити 4 126,35грн (з розрахунку законності вимог про стягнення 250 000,00грнборгу, 17 486,82грн інфляційних втрат та 7 603,01грн 3% річних).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2021 у справі № 921/163/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 03.03.2022 призначено розгляд справи на 29.03.2022.

29.03.2022 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення свого представника у судове засідання через запроваджений на території України воєнний стан.

У судове засідання 29.03.2022 представники сторін не з`явились.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні представників учасників справи, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи, а також строки розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. При цьому, суд враховує, що в попередні судове засідання скаржник також не забезпечував явки свого представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - змінити з огляду на наступне.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткових накладних № 88 від 13.04.2020, № 94 від 16.04.2020, №97 від 23.04.2020, № 100 від 30.04.2020 та №114 від 30.04.2020 позивач поставив відповідачу пшеницю в загальній кількості 405.050тон на загальну суму 2 460 187,00грн.

Платіжними дорученнями № 1060 від 13.04.2020, №1096 від 16.04.2020, №125 від 23.04.2020, №1197 від 28.04.2020, №1198 від 28.04.2020, №1339 від 12.05.2020 та №1341 від 12.05.2020 відповідач перерахував позивачу 2 160 187,00грн, у зв`язку з чим станом на час звернення позивача з позовом сума боргу за поставлений товар становила 300 000,00 грн.

Після відкриття провадження у справі ухвалою від 19.04.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн боргу згідно з платіжними дорученнями №1528 від 08.06.2021, №1857 від 12.07.2021 та №2527 від 13.09.2021, у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 50 000,00грн основного боргу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки сторонами не було встановлено строку виконання зобов`язання по оплаті товару, то з урахуванням норми ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України N 6-49цс12 від 06.06.2012, N 6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі N 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі N 922/3087/17).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування 7619,15 грн 3% річних, які нараховані за період з 06.05.2020 по 10.03.2021, та 19 500,00 грн інфляційних втрат, нарахованих з травня 2020року по лютий 2021року.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення 19 500,00 грн інфляційних нарахувань, просить рішення змінити в цій частині, вважаючи обгрунтованими вимоги щодо стягнення 17 486,82грн таких.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю(відповідно до постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №911/3150/20).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач при нарахуванні інфляційних втрат не врахував, що у липні-серпні 2021року мала місце дефляція - у липні індекс інфляції становив-99,4%, у серпні-99,8%.

Відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням визначених позивачем суми основного боргу та періоду, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що обгрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з відповідача є 17 486,82грн інфляційний втрат, нарахованих за період з травня 2020року по лютий 2021року.

Отже, в частині стягнення з відповідача 2013,18грн інфляційних нарахувань належить відмовити як надмірно заявлених.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає обгрунтованими вимоги скаржника про зміну резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційний втрат.

З урахуванням наведеного, необхідною є також зміна розміру присудженого до стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, який пропорційно до задоволених позовних вимог, згідно з проведеним судом перерахунком, становить 4 876,45грн.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що розмір судового збору має становити 4 126,35грн судового збору, разом з тим, такий розмір апелянт визначив на підставі суми основного боргу 250 000,00грн, без урахування того, що часткове погашення основного боргу було проведене ним після відкриття провадження у справі, на момент звернення позивача до суду з позовом основний борг становив 300 000,00грн.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України 1 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну пунктів 2, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2021 у справі № 921/163/21, шляхом викладу їх у наступній редакції:

" Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" ( ідентифікаційний код - 30915832, місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи) на користь Приватного підприємства "Орендне підприємство "Іванівське" (ідентифікаційний код - 00953668, місцезнаходження: 48137, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Іванівка) - 250 000,00 грн боргу, 17 486,82грн інфляційних нарахувань, 7 603,01 грн - 3% річних та 4 876,35грн судового збору.

4. В частині стягнення 16,14 грн 3% річних та 2013,18грн інфляційних нарахувань - у позові відмовити. "

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені відповідачем за перегляд рішення апеляційним судом, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" від 01.10.2021(вх. суду від 18.10.2021 №01-05/3442/21) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2021 у справі № 921/163/21 змінити, виклавши пункти 2, 4 його резолютивної частини в наступній редакції:

" 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" ( ідентифікаційний код - 30915832, місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи) на користь Приватного підприємства "Орендне підприємство "Іванівське" (ідентифікаційний код - 00953668, місцезнаходження: 48137, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Іванівка) - 250 000,00 грн боргу, 17 486,82грн інфляційних нарахувань, 7 603,01 грн - 3% річних та 4 876,35грн судового збору.

4. В частині стягнення 16,14 грн 3% річних та 2013,18грн інфляційних нарахувань - у позові відмовити. "

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Орендне підприємство "Іванівське" (ідентифікаційний код - 00953668, місцезнаходження: 48137, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Іванівка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (ідентифікаційний код - 30915832, місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи) - 3 405,00грн судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.04.2022

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець