Постанова

від 06.04.2022 по справі 924/387/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 року Справа № 924/387/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурора:Безпалов А.В.

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

не з`явився

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:

не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20, ухвалено суддею Крамаром С.І., повний текст рішення складено 25.01.2021 р.

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Староушицьке"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:

1) ОСОБА_1 , м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", м. Київ

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с.Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ ОСОБА_1

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с.Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 , м. Київ, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", м. Київ про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, зокрема, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. № 22-20626-СГ затверджено документацію із землеустрою, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі договорів купівлі-продажу право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ "Форк", а в подальшому за ТОВ "Зарус-Інвест". При цьому, як вказує прокурор у позові, шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114, площею 42 га. В подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 було закрито шляхом поділу та утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 площею 40га та 6822455800:05:006:0120 площею 2га, які на даний час перебувають на праві власності в ТОВ "Зарус-Інвест" та в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд". Акцентував, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20.06.2019р. у справі №676/166/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. № 22-20626-СГ. Таким чином, враховуючи вказані обставини, прокурор вважає, що, незважаючи на факт об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 разом з іншими земельними ділянками, а також подальший їх поділ, не перешкоджає витребуванню у відповідачів земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 за наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, у власність держави згідно приписів ст.ст. 317, 387, 388 ЦК України.

Вказує, що у зв`язку з невжиттям ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів, спрямованих на захист інтересів держави та нездійсненням відповідних повноважень, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року у справі №924/387/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ ОСОБА_1 . Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. по справі №924/387/20, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. по справі №924/387/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/387/20 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2021 р. у справі №924/387/20 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20.

16.03.2021 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (в особі представника Сергійчука Ю.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/387/20 - задоволено.

16.03.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. по справі №924/387/20 залишити без змін, апеляційну скаргу представника апелянта ТОВ «Агро-Еко-Граунд» залишити без задоволення.

19.03.2021 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» надіслав на електронну адресу апеляційного господарського суду письмові пояснення по справі.

22.03.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. по справі №924/387/20 залишити без змін, апеляційну скаргу представника апелянта ТОВ «Агро-Еко-Граунд» залишити без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "20" травня 2021 р. о 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2 (ВКЗ). Залучено до участі у справі №924/387/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Староушицьке".

Ухвалою суду від 20.05.2021 р. зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2022 р. у справі №924/387/20 поновлено провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на "03" березня 2022 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2 (ВКЗ).

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №924/387/20 призначене на 03.03.2022 о 10:00 год. не відбулося.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Бучинська Г.Б. перебуває у відпустці з 25.02.2022 р. по 03.04.2022 р.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/100 від 18.03.2022 р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б., призначено заміну судді члена колегії у судовій справі №924/387/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №924/387/20 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на "07" квітня 2022 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2 (ВКЗ).

Прокурор в судовому засіданні 07.04.2022 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання 07.04.2022 р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницької області, Державне підприємство «Староушицьке», Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та ОСОБА_1 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Поштові відправлення з рекомендованими повідомленнями, які надсилалися на адресу Державного підприємства «Староушицьке», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", повернулись до суду апеляційної інстанції з позначкою органу зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту четвертого частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи, що ухвала суду направлялися на адреси Державного підприємства «Староушицьке», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", які встановлені судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, і інші адреси ними не повідомлялися, колегія суддів вважає, що сторони вважаються належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, навіть незважаючи на те, що процесуальні документи суду не були ним отримані та повернулися до суду з причини "адресат відсутній за вказаною адресою".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №873/41/21.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. позов задоволено. Вказане рішення мотивоване тим, що встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Крім того, скаржник звертає увагу, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкти - земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований, відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, відповідно до вимог ст.170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідчої інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на спірні земельні ділянки.

Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Також апелянт зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ані прокурором, ані ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не надано доказів, що оскаржувана земельна ділянка є саме ділянкою державної форми власності та, що саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мав право розпоряджатись вказаною ділянкою та її слід повернути саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

У відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури зазначає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Також, апелянтом залишено поза увагою, той факт, що формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав (державна реєстрація земельних ділянок), державна реєстрація речових прав на них не є підставою для виникнення, зміни чи припинення права власності на них. Так, припинення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав внаслідок об`єднання чи поділу не є її знищенням чи будь-якою іншою підставою для припинення права власності, вичерпний перелік яких передбачено ст. 346 ЦК України.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" представник Держгеокадастру в Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що позовну заяву у справі №924/387/20 подано прокурором з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в матеріалах справи містяться документи, які належно засвідчують, що Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області (далі - Головне управління) не вживались заходи щодо повернення з незаконного володіння відповідачів спірних земельних ділянок. Також, прокуратурою Хмельницької області перед пред`явленням позову у справі на адресу Головного управління було надіслано лист про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Головного управління, як органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відтак, доводи апеляційної скарги представника Відповідача щодо недотримання процедури, встановленої ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", безпідставні.

Щодо оспорювання апелянтом існування земельної ділянки, що витребовується у спірних правовідносинах, представник Держгеокадастру зазначає, що її ідентифікація здійснюється згідно відомостей Державного земельного кадастру, а саме відомостями про її формування на підставі наказу про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації та реєстрації у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 та відомостей архівного шару даних геодезичної системи, які зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно, відповідно до п.114, п.135 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051. Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц (п.56) викладено висновок, згідно якого формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастровим номерів, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема шляхом витребування таких земельних ділянок, який обґрунтовано використано судом першої інстанції при ухваленні рішення, за наслідками розгляду спірних правовідносин.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

17.10.2017р. наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від № 22-20626-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно інформаційної довідки №146993900 від 27.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 21.10.2017 за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822455800:05:006:0085, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на підставі наказу Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ.

25.10.2017р., на підставі договору купівлі-продажу №4388, право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк". У зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, 07.11.2017р. такий об`єкт нерухомого майна як земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 закрито.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки від 25.11.2019р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 07.11.2017р. проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114, площею 42 га, власником визначено ТОВ "Форк".

14.12.2017р. на підставі договору купівлі - продажу №4934 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест". У зв`язку з поділом земельної ділянки, 03.01.2018 закрито об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114.

03.01.2018 року в результаті поділу земельної ділянки 6822455800:05:006:0114 проведено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:05:006:0121 площею 40 га та з кадастровим номером 6822455800:05:006:01 21 площею 2 га. Власником даних земельних ділянок визначено ТОВ "Зарус-Інвест".

На підставі договору оренди землі від 13.03.2018, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", 14.03.2018 зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок строком дії 7 років. Також 29.03.2018 проведено державну реєстрацію обтяження на дані земельні ділянки - арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/4632/18 від 21.03.2018р.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2019 по справі №676/166/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

У рішенні судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-15466/15-17-СГ від 19.08.2017р. було передано у власність ОСОБА_2 (право зареєстровано 07.09.2017р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221488000:02:004:023) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тростинсько-Новоселицької сільської ради Васильківського району Київської області.

Рішення набрало законної сили 30.07.2019р.

Заступник прокурора Хмельницької області 16.09.2019 звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/2-278вих.19, відповідно до якого повідомляв в тому числі про прийняті рішення Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів.

30.09.2019р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-5750/2-19 у відповідь повідомило Прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем.

11.12.2019 заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом №90-1871вих-19 про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави із проханням повідомити про вжитті управлінням заходи, у тому числі щодо звернення до суду з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі і спірної.

Листом № 10-22-0.6-7613/2-19 від 23.12.2019 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило Кам`янець-Подільську місцеву прокуратуру, що чинним законодавством та наявною судовою практикою не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що кошти виділені на сплату судового збору витрачені на справи, де Головне управління є відповідачем.

09.01.2020р. заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до Відділу Держгеокадастру у Кам`янець-подільському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, щодо надання інформації по об`єднання земельних ділянок (лист №93-121-вих-20).

Листом від 15.01.2020р. Відділ у Кам`янець - Подільському районі надав інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходяться спірні земельні ділянки та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами. Зокрема у п.18 зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 була об`єднана в земельну ділянку 6822455800:05:006:0114 (дата реєстрації земельної ділянки 06.11.2017) та внаслідок поділу знаходиться у складі земельної ділянки власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест".

У зв`язку із вищевикладеним прокурором направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлення (лист від 21.01.2020 вих.№33-691вих-20) про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до п.4 ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі, що є предметом розгляду у дані справі.

Також в матеріалах справи знаходиться лист Земельно-аграрного центру "Карат" № 71 від 26.03.2018р., згідно з яким повідомлено прокуратуру Хмельницької області, що орієнтовна ринкова вартість земельних ділянок по Кам`янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6,5грн. за кв.м.

Зважаючи на вищевикладене, прокурор в інтересах держави звернувся із даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року у справі №924/387/20 позов задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилався як суд першої інстанції, так і скаржник у апеляційній скарзі, наведено наступні правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також дотримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами, в яких, в зв`язку з прийняттям рішень Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, повідомляв про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах (листи прокуратури №05/2-278вих.19 від 16.09.2019, №90-1871вих-19 від 11.12.2019).

Проте, у відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачена управлінням у справах, де останнє є відповідачем (листи № 10-22-0.6-5750/2-19 від 30.09.2019, №10-22-0.6-7613/2-19 від 23.12.2019р.).

Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок (лист №33-691/вих-20 від 21.01.2020).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085, загальною площею 2 га, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2019р. у справі №676/166/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20626-СГ. Зазначеним рішенням встановлено, що всупереч положень ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 двічі безоплатно отримала у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 га кожен. Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнаного недійсним в судовому порядку через його незаконність.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту долучених до матеріалів справи інформаційних довідок від 27.11.2018, від 25.11.2019, від 04.02.2020, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, гр. ОСОБА_1 реалізував свою земельну ділянку площею по 2га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форк" на підставі договору купівлі-продажу №4388 від 25.10.2017р.

Судом встановлено, що ТОВ "Форк" об`єднало земельні ділянки в т.ч. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 у земельну ділянку 6822455800:05:006:0114 про що 07.11.2017 проведена державна реєстрація.

В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 14.12.2017р., ТОВ "Форк" реалізувало земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 ТОВ "Зарус - Інвест", яке здійснило поділ земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 та 6822455800:05:006:0120 про що 03.01.2018р. проведена державна реєстрація.

На даний час спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 знаходиться у складі вищезазначених земельних ділянок власником яких є ТОВ "Зарус-Інвест", що підтверджується також листом Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30.09.2019р.

На підставі договору оренди землі від 13.03.2018, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 та 6822455800:05:006:0120 перебувають в оренді у ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Отже, кінцевими володільцями спірної земельної ділянки є ТОВ "Зарус-Інвест", який зареєстрований як власник ділянок, та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який використовує ділянки на умовах договору оренди. З вище викладеного вбачається, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20626-СГ, скасованого у судовому порядку згідно рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20.06.2019р. у справі №676/166/19 через його незаконність, тому колегія суддів приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскаржуючи судове рішення у справі, також посилається на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання.

У справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.

Верховний Суд (постанова від 18 грудня 2019 року) з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером №176 , яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером 176/1 (нині квартира 237/1 ) та будівельним номером 175/1 (нині квартира 237 ).

У справі №653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник касаційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до фізичних осіб про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов`язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.

Верховний Суд (постанова від 04 липня 2018 року), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Так, ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскаржуючи судове рішення з підстав неврахування правових висновків, викладених у зазначених вище справах, зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірних земельних ділянок. Отже, станом на дату подання позову спірні земельні ділянки як об`єкти цивільного права припинені, відповідні кадастрові номера скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційні розділи закрито.

Водночас спосіб, в який земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085 вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку місцевий суд з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Дослідивши доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки, стосовно того, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 року у справі №686/4632/18, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідової інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема з кадастровими номерами 6822455800:05:001:0121, 6822455800:05:001:0120 (до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085) колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалення рішення у справі №924/387/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема з кадастровими номерами 6822455800:05:001:0121, 6822455800:05:001:0120 (до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0085).

Колегія суддів зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

У справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц) або Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

В даному випадку, такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц, з огляду на їх нерелевантність обставинам даної справи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 травня 2018 року у справі №569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи виніс рішення у кримінальній справі.

Щодо пояснень представника ТОВ "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В., які надійшли на адресу суду 19.03.2021 року, колегія суддів зазначає, що вони за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, оскільки містять нові доводи в обґрунтування вимог апеляційної скарги, оскільки представник апелянта посилається на те, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні №42017240000000195 від 13 вересня 2017 року, можна стверджувати, що оскаржувані земельні ділянки перебували на підставі державних актів на праві постійного користування у ДП Радгосп "Староушицьке" та відповідне право постійного користування не припинялося, земельні ділянки із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не підтверджено право звернення до суду з даним позовом саме в інтересах Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та право Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розпоряджатися спірними земельними ділянками на момент прийняття спірних наказів про передачу земельних ділянок у власність фізичним особам.

Разом з тим, в силу положень частин 1, 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані пояснення з доповненнями до апеляційної скарги надійшли до суду апеляційної інстанції 19.03.2021 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що представник ТОВ "Агро-Еко-Граунд" адвокат Сергійчук Ю.В. подав вищевказані пояснення, що за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, поза межами строку на апеляційне оскарження, без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, встановлені судами обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

При розгляді даної справи, колегією суддів враховано правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2021 р. у справі №924/387/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/387/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "11" квітня 2022 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.