Рішення

від 14.02.2022 по справі 910/13574/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2022Справа № 910/13574/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра»

про стягнення 97.460,50 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Кравченко Л.О., ордер серії ВВ № 1015648 від 05.08.2021

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

19.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра» про стягнення 97.460,50 грн, як безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що платіжним дорученням № 2497 від 09.06.2021 позивачем було помилково перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 97.460,50 грн. 05.07.2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про повернення безпідставно набутих коштів, проте відповідачем вказані кошти повернуто не було та відповіді на вимогу не надано. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 97.460,50 грн як безпідставно набутих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13574/21 від 28.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

17.09.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/13574/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.09.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105478342469 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 24.09.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.10.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478342469.

08.10.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач поти задоволення заперечує повністю посилаючись на наступне. Між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб було укладено лише один договір купівлі-продажу металопрокату. На підставі рахунку на палату № 1342 від 09.06.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти в сумі 97.460,50 грн. Під час укладення договору сторони домовились, що документом який підтверджуватиме повноваження особи, яка в інтересах підприємства отримає товар буде довіреність. Продавцем було вжито заходів щодо поставки товару позивачу, про що свідчить договір-заявка № 1342/10.06.2021 на разову автотранспортну перевозку вантажу, укладений між перевізником ОСОБА_1 та ТОВ «ВК Міра» та квитанція про сплату послуги за перевезення вантажу, що складає 1.487,00 грн. 10.06.2021 відбулася поставка замовленого позивачем товару. Товар було отримано представником позивача на підставі довіреності № 33 від 09.06.2021 водієм ТОВ «Будвендор» ОСОБА_2 , що підтверджується належно оформленою та підписаною обома сторонами видатковою накладною № 129 від 10.06.2021. Про отримання товару свідчить і печатка позивача на видатковій накладній. Позивачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою чи викраденням печатки. Тому відсутні підстави вважати, що печатку використано проти волі позивача. У зв`язку з викладеним відповідач заперечує твердження позивача про безпідставність набуття коштів.

08.10.2021 від відповідача до суду надійшла заява проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до якої просить розглядати справу № 910/13574/21 за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що дана справа не належить, відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, до категорії малозначних справ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13574/21 від 18.10.2021 в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи № 910/13574/21 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

25.10.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначає наступне. Між уповноваженими представниками позивача і відповідача не було досягнуто згоди щодо істотних умов купівлі-продажу а ні у спрощеному порядку, а ні у вигляді єдиного письмового документу, а отже він не може вважатися укладеним. Щодо тверджень відповідача стосовно поставки та прийому позивачем товарів за видатковою накладною №129 від 10.06.2021 на підставі довіреності № 33 від 09.06.2021 зазначає, що товари позивачу не поставлялися, вищевказані документи не підписувалися директором ТОВ «Будвендор» ОСОБА_3 та печатка ТОВ «Будвендор» на них не проставлялась, оригінали цих документів у позивача відсутні. У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що для встановлення або спростування факту виконання підпису директором ТОВ «Будвендор» ОСОБА_3 на видатковій накладній №129 від 10.06.2021 та довіреності № 33 від 09.06.2021 та справжності відтиску печатки саме ТОВ «Будвендор», необхідні спеціальні знання та навички відповідного експерта.

Разом з поданою до суду відповіддю на відзив позивачем подано клопотання, на підставі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, про призначення комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи, в якому просить на вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у довіреності № 33 від 09.06.2021 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у видатковій накладній № 129 від 10.06.2021 у графі «Отримав» ОСОБА_3 чи іншою особою?

- Чи виконано відбиток печатки ТОВ «Будвендор» у видаткові накладній № 129 від 10.06.2021 та у Довіреності № 33 від 09.06.2021 печаткою ТОВ «Будвендор» чи печаткою, яка імітує відбиток печатки ТОВ «Будвендор»?

- Чи виготовлені сторінки довіреності № 33 від 09.06.2021 та видаткової накладної № 1209 від 10.06.2021 на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13574/21 від 10.11.2021 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 02.12.2021.

В підготовчому засіданні 02.12.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.12.2021.

Позивачем у підготовчому засіданні 14.12.2021 заявлено усне клопотання, на підставі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, про витребування у відповідача оригіналів довіреності № 33 від 09.06.2021 та видаткової накладної № 129 від 10.06.2021, копії яких відповідачем долучено до відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13574/21 від 14.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13574/21 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 18.01.2022; витребувано у відповідача оригінали наступних документів: довіреності № 33 від 09.06.2021 на ім`я ОСОБА_2 ; видаткової накладної № 129 від 10.06.2021.

В підготовчому засіданні 18.01.2022 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За відсутності наданих відповідачем оригіналів документів, що мають бути предметом дослідження експертом не вважається за можливе призначити відповідну експертизу, у зв`язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає.

В підготовчому засіданні 18.01.2022 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13574/21 від 01.02.2022, у зв`язку з нез`явленням в судове засідання представників сторін, судове засідання відкладено на 15.02.2022.

Позивач в судовому засіданні 15.02.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 15.02.2022 не з`явився.

В судовому засіданні 15.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно платіжного доручення № 2497 від 09.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Будвендор» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра» було перераховано кошти в розмірі 97.460,50 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач помилково перерахував кошти в зазначеному розмірі, проте між сторонами жодний договір поставки товару не укладався, та отримані відповідачем кошти набуті без належних на те правових підстав, тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 97.460,50 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі шляхом виставлення відповідачем рахунку № 1342 від 09.06.2021 та оплати його позивачем. Також вказує на те, що позивач отримав від відповідача товар вартістю 97.460,50 грн згідно видаткової накладної № 129 від 10.06.2021 на підставі довіреності № 33 від 09.06.2021.

Позивач у свою чергу заперечує справжність підпису директора позивача на довіреності № 33 від 09.06.2021 та справжність відбитків печатки позивача на цій довіреності та видатковій накладній № 129 від 10.06.2021.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З платіжного доручення № 14 від 13.11.2019 вбачається, що предметом оплати є товар згідно рахунку № 1342 від 09.06.2021.

У поданій відповідачем копії рахунку на оплату № 1342 від 09.06.2021 зазначено, що предметом сплати є наступний товар: 1. Швелер 10П, 2. Швелер 16П, 3. Електрод «Моноліт», 4. Труба 40х40х3, 5. Арматура 8, 6. Дріт 1,2, загальною вартістю 97.460,50 грн.

Відповідач зазначає про те, що ним поставлено та позивачем отримано сплачений позивачем товар в підтвердження чого відповідачем подано копію видаткової накладної № 129 від 10.06.2021, згідно якої предметом поставки є наступний товар: 1. Швелер 10П, 2. Швелер 16П, 3. Електрод «Моноліт», 4. Труба 40х40х3, 5. Арматура 8, 6. Дріт 1,2, загальною вартістю 97.460,50 грн.

У видатковій накладній № 129 від 10.06.2021 зазначено, що товар з боку відповідача отримано водієм ОСОБА_2 на підставі довіреності № 33 від 09.06.2021.

Відповідачем до відзиву подано копію довіреності № 33 від 09.06.2021, видану директором ТОВ «Будвендор» ОСОБА_3 водію ОСОБА_2 на отримання від ТОВ «ВК Міра» металопрокату за рахунком № 1342 від 09.06.2021.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13574/21 від 14.12.2021 було витребувано у відповідача в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України оригінали поданих ним копій видаткової накладної № 129 від 10.06.2021 та довіреності № 33 від 09.06.2021.

Дану ухвалу надіслано відповідачу 17.12.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491603700 та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491603700 відповідач отримав ухвалу суду 28.12.2021.

Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав та витребувані оригінали документів не подав.

З огляду на те, що позивач ставить під сумнів відповідність поданих відповідачем копій видаткової накладної № 129 від 10.06.2021 та довіреності № 33 від 09.06.2021 їх оригіналам, а також те, що відповідачем не подано оригінали цих документів, з метою з`ясування їх справжності, суд не приймає подані відповідачем відповідні копії до уваги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Глава 54 Цивільного кодексу України містить загальні положення про купівлю-продаж, якими не встановлено форму договору купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Рахунок на оплату № 1342 від 09.06.2021 в даному випадку не може бути сприйнятий судом як пропозиція відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу товару, яка прийнята позивачем, оскільки по-перше позивач заперечує факт досягнення згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, по-друге рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити відповідача, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за товар, тобто, носить інформаційний характер та міг бути виписаний позивачем в будь-який час.

Інших доказів в підтвердження прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір купівлі-продажу товару у спрощений формі (будь-яке листування) не подано.

Відповідачем доказів в підтвердження наявності будь-якого укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будвендор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Міра» в будь-якій формі договору купівлі-продажу товару не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо купівлі-продажу товару вартістю 97.460,50 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна вимога без номеру та дати, в якому останній просив повернути помилково перераховані згідно платіжного доручення № 2497 від 09.06.2021 кошти в сумі 97.460,50 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту її отримання.

Дану вимогу надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 05.07.2021 за № 0820506701039, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.07.2021 та накладною Укрпошти за № 0820506701039.

Згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що відповідач отримав зазначене відправлення 06.07.2021.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи викладене відповідач мав здійснити повернення коштів позивачу у термін до 13.07.2021 включно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 97.460,50 грн за поставку товару, договір на якій не укладався, а отже кошти перераховані позивачем помилково та утримуються відповідачем безпідставно.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра» (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелева, 6, код ЄДРПОУ 43452599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будвендор» (08293, Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська, 32, офіс 201, код ЄДРПОУ 41874665) 97.460 (дев`яносто сім тисяч чотириста шістдесят) грн 50 коп. безпідставно набутих коштів, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.04.2022 (у зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану).

СуддяВ.В. Сівакова