Рішення

від 30.03.2022 по справі 914/1529/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2022 Справа № 914/1529/21

Господарський суд Львівської області у складі:

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни , Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наукова 19", Львівська область, м.Львів;

про: стягнення майнової та немайнової (моральної) шкоди

ціна позову: 51465,99грн.

Представники:

Позивача: Пилипець Р.Ю. - представник, адвокат (ордер від 01.06.2021р. серія ВС №1078523);

Відповідача: Івасенко С.М. - представник (довіреність від 29.06.2021р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни від 01.06.2021р. б/н (вх. №1662) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наукова 19"про стягнення майнової та немайнової (моральної) шкоди; ціна позову: 44599,99грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає завдання Відповідачем Позивачу майнової та немайнової (моральної) шкоди внаслідок невиконання своїх обов`язків з утримання будинку по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 02.06.2021р. судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.06.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 27.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 27.07.2021р. судом оголошено перерву до 12:00год. 02.08.2021р., про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

В судовому засіданні 02.08.2021р. судом оголошувались перерви в межах дня слухання до 13:45год. 02.08.2021р. та до 14:15год. 02.08.2021р., про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2021р. у цій справі суд постановив викладене у відзиві на позовну заяву від 28.07.2021р. б/н (вх. №17760/21 від 29.07.2021р.) клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наукова 19" про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву задоволити; продовжити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Наукова 19" строк на подання відзиву від 28.07.2021р. б/н (вх. №17760/21 від 29.07.2021р.) по 29.07.2021р.; клопотання Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни від 22.06.2020р. б/н (від 22.06.2020р. вх.№2630/21) про призначення експертизи задоволити; призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54); об`єктом дослідження визначити матеріали справи; зобов`язати Фізичну особу-підприємця Косач Оксану Дмитрівну ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно із рахунком експертної установи; провадження у справі зупинити; надіслати матеріали справи №914/1529/21 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54).

Супровідним листом від 11.08.2021р. вих. №914/1529/21/1/21 матеріали справи №914/1529/21 надіслано на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду від 02.08.2021р. у цій справі.

17.12.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист від 15.12.2021р. вих. №3914, до якого долучено Висновок та додатки на 7 арк.; Акт на 1 арк. та матеріали справи №914/1529/21 в 1 томі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2021р. у цій справі судом постановлено поновити провадження у справі; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; призначити підготовче засідання на 13.01.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2022р. у цій справі суд постановив Заяву Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни від 06.01.2022р. вх. №41/22 про збільшення розміру позовних вимог прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни від 06.01.2022р. вх. №41/22 про збільшення розміру позовних вимог; відкласти підготовче судове засідання на 27.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2022р. у цій справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 15.02.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 15.02.2022р. судом оголошено перерву до 10:45год. 10.03.2022р., про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою від 10.03.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 31.03.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович, якому може бути заявлено відвід з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах.

Представник Відповідача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням заяви від 06.01.2022р. вх. №41/22 про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 35966грн. завданих збитків, 5499,99грн. упущеної вигоди та 10000грн. матеріальної компенсації моральної шкоди внаслідок падіння 16.02.2021р. на падіння брил льоду з даху будинку АДРЕСА_1 на належні Позивачу захисний дашок та вивіску на фасадній стіні загаданого будинку над входом в належне Позивачу приміщення, де вона здійснює підприємницьку діяльність.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що здійснює господарську діяльність з надання перукарських послуг в нежитловому приміщенні, що знаходиться на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 . Вказане приміщення належить Позивачу як фізичній особі на праві приватної власності. На зовнішній фасадній стороні приміщення над входом до нього встановлено захисний дашок, який становить собою металеву конструкцію з кованими декоративними елементами, що покрита полікарбонатом. Під вказаним дашком над входом до приміщення Позивача розміщено світлову вивіску з написом «У Софії та Олі».

16.02.2021р. близько 10:00год. працівник Позивача повідомила їй про те, що внаслідок падіння брил льоду з даху будинку пошкоджено захисний дашок і світлову вивіску над входом до приміщення, а також ковані елементи огорожі.

Прибувши на місце Позивач з`ясувала, що льодові брили впали з даху балкону квартири АДРЕСА_1 , в якій проживають ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який того дня самотужки знімав льодяні бурульки.

Згідно доводів Позивача квартира АДРЕСА_1 знаходиться на дев`ятому поверсі будинку, а балкон цієї квартири, з даху якого відбулось падіння льодових брил на захисний дашок та світлову вивіску, розташований безпосередньо над нежитловим приміщенням перукарні.

Позивач зазначає, що, з метою фіксації даної події зверталась до голови ОСББ «Наукова 19» Репети П.М., однак останній відмовився фіксувати настання вказаної події. Після цього, Позивач звернулась до членів ОСББ «Наукова 19» - осіб, що проживають у вказаному будинку ОСОБА_3 (власник кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (кв.АДРЕСА_4), ОСОБА_5 (кв.АДРЕСА_5) з проханням провести огляд пошкодженого внаслідок падіння льодових брил майна та скласти за його результатами відповідний акт. За результатами огляду встановлено, що внаслідок падіння льоду близько 10:00 год. дня (температура повітря орієнтовно мінус вісім градусів по Цельсію) з даху 9-го поверху над балконом квартири номер АДРЕСА_1 (безпосередньо розміщена над самим входом до перукарні « У Софії та Олі », спричиненого його збиванням мешканцями квартири номер АДРЕСА_1 , було пошкоджено та повністю зруйновано наступне майно перукарні « У Софії та Олі » (зовнішньо візуалізувалося): накриття даху (полікарбонат), розміщеного безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »; зовнішня вивіска з написом « Салон перукарня «У Софії та Олі », розміщена безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »; ковані елементи зовнішньої огорожі, розміщеної безпосередньо перед самим входом до перукарні « У Софії та Олі ». До акту долучено фотографії з місця події, на яких відображено пошкоджене майно, льодові брили з місця події, внаслідок падіння яких було завдано шкоди, розміщення балкону квартири АДРЕСА_1 , а також факт відсутності на ньому льодових утворень після згаданого інциденту. Крім цього, задля забезпечення належної фіксації даної події, Позивачем було здійснено виклик працівників поліції, які відібрали у неї відповідну заяву.

Також Позивач зазначає, що 17.02.2021р. кована металічна конструкція захисного дашка, до котрої був прикріплений полікарбонат, відійшла від стіни, впала та розбилась, у звязку з чим Позивач повторно звернулась до членів ОСББ «Наукова 19» - осіб, що проживають у вказаному будинку ОСОБА_3 (власник кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (кв.АДРЕСА_4), ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_5 ) з проханням провести ще один огляд пошкодженого внаслідок падіння льодових брил майна та скласти за його результатами відповідний акт. Відповідним актом зафіксовано падіння конструкції захисного дашка та здійснено фотофіксацію вказаної події. Враховуючи відмову голови ОСББ «Наукова 19» від фіксації факту та причин пошкодження майна Позивача, остання 19.02.2021р. повторно звернулась до Відділу поліції №3 з проханням вжити заходів реагування щодо голови ОСББ «Наукова 19». Листом від 09.03.2021р. вих. №К-141/40/01/06/21 Відділення поліції №3 Львівського РУ ГУ НП у Львівській області повідомило Позивача, що в ході перевірки викладених у зверненнях Позивача фактів мешканець кв. АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , свою причетність до пошкодження майна Позивача заперечив, вказав, що 16.02.2021 він дійсно знімав льодову зі свого балкону, однак він зняв та помістив її у ванну в своїй квартирі, при цьому, обставини та причини падіння льоду на майно перукарні йому не відомі. Аналогічні пояснення надані і його дружиною ОСОБА_2 .

З наведеного Позивач підсумовує, що у випадку своєчасного проведення Відповідачем робіт із прибирання льодових утворень з даху, дашків та інших зовнішніх елементів будинку АДРЕСА_1 , майно Позивача залишилось би цілим та неушкодженим.

Позивач також вказує, що з метою відновлення пошкодженого майна Позивачем із ФОП Семенович В.І. 11.03.2021р. укладено договір про надання послуг, за умовами якого останнім здійснено демонтаж, виготовлення та облаштування накриття над безпосереднім входом у перукарню «У Софії та Олі» з кованими декоративними елементами вартістю 15600грн.

Також Позивачем придбано нову світлову вивіску за укладеним з ФОП Якубів Н.О. договором вартістю 13500грн.

Також Позивач зазначає, що салон-перукарня « У Софії та Олі » у звичному робочому режимі працює кожного дня. Разом з тим, внаслідок вищеописаних подій, Позивач була вимушена з 16.02.2021р. по 18.02.2021р. призупинити роботу перукарні, так як існувала небезпека падіння пошкодженої металічної конструкції даху над входом у перукарню (яка 17.02.2021р. все ж відійшла від стіни і впала), а також небезпека чергових падінь брил льоду із даху будинку АДРЕСА_1 , що в свою чергу могло завдати шкоди здоров`ю відвідувачам чи працівникам перукарні. Крім цього, була необхідність належним чином зафіксувати наявні пошкодження її майна. Відтак, внаслідок призупинення діяльності перукарні на три робочі дні Позивачкою недоотримано прибутку на суму 5499,99грн. виходячи з середньоденного доходу за період 2019-2020рр.

Окрім того, Позивач зазначає, що внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача, яка призвела до пошкодження належного Позивачу майна, остання до цього часу перебуває у стресовому стані, що негативно впливає на стан її здоров`я. Крім цього, внаслідок вищезгаданої протиправної бездіяльності, впродовж певного періоду Позивач була позбавлена можливості вести звичну підприємницьку діяльність, оскільки діяльність перукарні призупинялась, а сама Позивач була вимушена вживати заходів задля відновлення пошкодженого майна, тобто порушено її звичний ритм життя. Таким чином на думку Позивача, внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача, Позивачу було спричинено моральних (душевних) страждань, а розмір матеріальної компенсації, який відповідатиме завданій Позивачу моральній шкоді, становить 10000грн.

З наведеного Позивач, з урахуванням заяви від 06.01.2022р. вх. №41/22 про збільшення розміру позовних вимог, зазначає про завдання протиправною бездіяльністю Відповідача щодо належного утримання будинку АДРЕСА_1 Позивачу збитків на суму 35966грн., упущеної вигоди в розмірі середньоденного заробітку на суму 5499,99грн. та моральної шкоди, матеріальна компенсація якої складає 10000грн. і просить суд стягнути вказану шкоди з Відповідача на користь Позивача.3

Також Позивач зазначає, що орієнтовна сума судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 2270грн. на сплату судового збору та 10000грн. на оплату витрат професійної правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) яких буде надано додатково.

У поданій 05.08.2021р. за вх. №18257/21 Відповіді на відзив від 03.08.2021р. б/н Позивач в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів та заперечень проти заявлених позовних вимог зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів Відповідача про недобросовісність Позивача щодо забудови простору арочного проходу будинку АДРЕСА_1 , оскільки право власності є непорушним, а Позивачу як фізичній особі на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, про що свідчить видане Позивачу свідоцтво про право власності. Відповідачем же не доведено належними засобами доказування недійсності виданого Позивачу свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 27.01.2009р. чи наказу УКВ ДЕП ЛМР від 27.01.2009р. №201-НЖ-Ф чи іншого документа, який свідчив би про незаконність набуття Позивачем у власність нежитлового приміщення першого поверху в будинку АДРЕСА_1 .

Долучені Відповідачем технічний план та експлікація будинку на думку Позивача є застарілими та не відображають дійсної інформації.

З наведеного Позивач підсумовує про абстрактність та необґрунтованість доводів Відповідача, якими він прагне уникнути відповідальності за завдану Позивачу внаслідок неналежного виконання зобов`язань з утримання багатоквартирного будинку шкоду.

Щодо заперечень Відповідача щодо факт пошкодження майна Позивача внаслідок падіння брил льоду з даху будинку Позивач зазначає, що обставина падіння 16.02.2021р. брил льоду з даху балкону квартири АДРЕСА_1 підтверджується складеним Позивачем за участю співвласників згаданого будинку Актом та долученими до нього фотографіями.

Щодо відсутності спеціальних знань в осіб, які склали Акт Позивач зазначає, що падіння льоду супроводжувалось шумом, що свідчить про те, що брили падали з великої висоти, а обставина відсутності таких брил безпосередньо після їх падіння лише на даху балкона квартири АДРЕСА_1 вказує на те, що льодові брили впали саме з даху балкона квартири АДРЕСА_1 , і встановлення цієї обставини не потребує спеціальних знань.

Щодо доводів Відповідача про те, що конструкція даху будинку є плоскою, а козирки балконів квартир не є спільною сумісною власністю, яку зобов`язаний обслуговувати Відповідач, Позивач зазначає, що будинок як різновид будівлі складається із несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, що утворюють наземні або підземні приміщення, а балкон квартири АДРЕСА_1 за своєю правовою природою є лоджією, оскільки є перекритий та огороджений на плані з трьох сторін і не виступає з площини стіни фасаду будинку. Зовнішня ж сторона лоджії фактично є частиною фасаду будинку.

Крім того, згідно доводів Позивача, наявне між балконом квартири АДРЕСА_1 та горищем будинку перекриття є огороджувальною конструкцією, котра, в свою чергу, також становить частину фасаду будинку. Саме з краю такого бетонного перекриття балкону квартири АДРЕСА_1 і відбулось падіння льодових брил на захисний дашок над входом до належного Позивачу нежитлового приміщення. Вказане на думку Позивача, свідчить про неналежне виконання Відповідачем обов`язків з утримання будинку в частині проведення робіт з прибирання льодових утворень з даху, дашків та інших зовнішніх елементів конструкцій будинку, внаслідок чого пошкоджено майно Позивача.

Щодо доводів про бездіяльність Позивача внаслідок чого відбулось падіння дашка і пошкодження світлової вивіски Позивач зазначає, що саме Відповідач, як виконавець послуг з утримання будинку, зобов`язаний був усунути наслідки падіння льодових брил на захисний дашок Позивача.

Щодо здійсненого Позивачем розрахунку упущеної вигоди Позивач зазначає, що такий здійснено виходячи з середнього розміру доходу Позивача за два попередні роки і такий підтверджено відповідними письмовими доказами. Щодо часу призупинення діяльності Позивачем на три дні Позивач зазначає, що такий строк є мінімально достатнім для фіксації пошкоджень майна Позивача, їх усунення та відновлення безпечного функціонування перукарні. Відповідачем же не доведено належними засобами доказування іншого строку, протягом якого можна було б відновити здійснення діяльності Позивачем після настання подій 16.02.2021р.

Щодо заперечень проти розміру матеріальної компенсації моральної шкоди Позивач зазначає, що Позивач внаслідок протиправної поведінки Відповідача надалі перебуває у стресовому стані, що негативно впливає на стан її здоров`я і спричиняє моральні страждання. Відтак, з врахуванням доведеності Позивачем складу цивільного правопорушення, презумпції вини заподіювача шкоди та недоведеності Відповідачем обставини того, що шкода завдана не з його вини, розмір матеріальної компенсації, який відповідатиме завданій Позивачу моральній шкоді, складає 10000грн.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 29.07.2021р. за вх. №17760/21 Відзиві на позовну заяву від 28.07.2021р. б/н проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 є типовим дев`ятиповерховим панельним будинком на чотири під`їзди забудови кінця 1970 років, у якому між третім та четвертим під`їздами розташований арочний прохід. Вказаний арочний прохід є допоміжним приміщенням будинку та не може бути відчужений окремо від будинку, а відтак, належить на праві спільної власності власникам квартир у згаданому будинку.

В той же час, згідно доводів Відповідача, Позивачем самовільно переобладнано вказане спільне майно арочного проходу для використання за іншим функціональним призначенням і отримано свідоцтво про право власності, яке посвідчує право власності на нежитлове приміщення, котре утворилось внаслідок такого перепланування арочного проходу.

Однак, на думку Відповідача, отримання Позивачем свідоцтва про право власності не змінює правової природи арочного проходу, як допоміжного приміщення будинку АДРЕСА_1 , котрий є спільною власністю співвласників квартир у цьому будинку.

З врахуванням наведеного Відповідач підсумовує, що Позивача на свій страх і ризик забудувала половину арочного проходу, який був і є допоміжною спорудою будинку, а відтак, самостійно та одноособово несе відповідальність за охорону та збереження свого майна. Протиправна поведінка Позивача, яка порушила вимоги чинного законодавства, не надає їй права вимагати від Відповідача відшкодування збитків, оскільки захисту підлягає лише законна та добросовісна поведінка учасника правовідносин. Намагання Позивача одноосібно використовувати конструкцію, що є у спільній власності всіх співвласників квартир в будинку та призначена для їх обслуговування, підвищення життєвого комфорту і наявності різних способів задоволення побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням, є формою зловживання правом. В свою чергу зловживання не може мати результатом користування благами, які отримані шляхом такого зловживання. Зловживання як таке не підлягає судовому захисту.

Окрім того, щодо суті наведених Позивачем доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог Відповідач зазначає, що несе відповідальність лише у разі заподіяння шкоди, спричиненої неналежним утриманням спільного майна, що належить співвласникам багатоквартирного будинку і не несе відповідальності за шкоду, спричиненою конкретним власником при здійсненні ним правомочності щодо користування майном, яке належить йому особисто на праві власності.

В той же час, Відповідач зазначає, що, згідно доводів Позивача, про обставину падіння брил льоду з даху Позивач дізналась від свого працівника, а відтак, ні Позивач, ні її працівник, ні співвласники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були очевидцями події та безпосередньо не сприймали факт пошкодження майна, не бачили джерела завдання шкоди та його механізму. Окрім того, доказів, що ці особи мають відповідний фах, спеціальні знання та навички, які б надавали їм можливість достовірно встановити джерело та механізм завдання шкоди, відсутні. З наведеного Відповідач підсумовує, що доводи Позивача про джерело та механізм завдання шкоди ґрунтуються на припущеннях та не доведені належними засобами доказування.

В доповнення до наведеного Відповідач звертає увагу суду на те, що із доданих Позивачем фотографій вбачається наявність на полікарбонатному дашку скупчення снігу, а відтак, пошкодження могло бути спричинене зледеніння такого снігу, дефектів дашка, втоми металу чи руйнування внаслідок зношення. В той же час подані Позивачем фотографії підтверджують відсутність звисаючих бурульок на даху багатоквартирного будинку, а сама конструкція даху над наскрізною аркою є в ніші і, навіть у разі утворення на даху будинку над аркою нагромадження снігу, такий впав би на бетонне перекриття між горищем та балконом квартири дев`ятого поверху і не завдав би шкоди.

При цьому, Відповідач зазначає, що дах будинку АДРЕСА_1 є плоским, що перешкоджає утворенню і звисанню бурульок, натомість накопичення снігу та утворення бурульок спостерігається на козирках балконів квартир будинку, котрі не є спільним майном співвласників, а належать кожному конкретному власнику тої чи іншої квартири, оскільки функціонально обслуговують конкретну квартиру. В той же час, на даху будинку не було льодових нагромаджень, які б несли загрозу життю, здоров`ю та майну громадян, то не було що і скидати, а відтак, на думку Відповідача, Позивач безпідставно звинувачує Відповідача у заподіянні збитків. Більше того, Позивачу достеменно не відомо, з чиєї саме вини йому заподіяно збитків. Таким чином, Позивачем не доведено складу таких елементів цивільного правопорушення, як протиправна поведінка Відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та завданою шкодою.

Щодо розміру шкоди Відповідач вказує, що 16.02.2021р. трапилось пошкодження полікарбонатного покриття захисного дашка та кованої огорожі. Відповідно, достатнім було б замінити полікарбонатне покриття захисного дашка. Світлова ж вивіска «У Софії та Олі» була пошкоджена 17.02.2021р. внаслідок опосередкованої бездіяльності Позивача щодо усунення наслідків пошкодження дашка.

Щодо неодержаного доходу (упущеної вигоди) Позивача Відповідач зазначає, що рішення призупинити діяльність перукарні прийнято Позивачем одноосібно і Позивачем не доведено обставини того, що для усунення наслідків пошкоджень полікарбонатного покриття необхідно було три дні і існувала подальша загроза падіння бурульок. Надані Позивачем податкові декларації за 2019 та 2020 роки не можуть застосовуватись для обчислення розміру упущеної вигоди, оскільки Позивачем не доведено надання перукарських послуг 16.02.2021р. - 18.02.2021р. на суму 5499,99грн.

Щодо розміру моральної шкоди Відповідач вказує на те, що, з врахуванням недоведеності Позивачем протиправності дій Відповідача, негативні наслідки для майна Позивача були результатом її власних дій та бездіяльності, оскільки Позивач спочатку розмістила майно у невстановленому для цього місці (арочному проході), а потім несвоєчасно усунула наслідки первинних пошкоджень майна, що і стало причиною настання більш негативних наслідків для Позивача. Також Відповідач зазначає, що Позивачем не наведено розрахунку матеріальної компенсації завданої моральної шкоди і чому розмір такої компенсації складає 10000грн., а не 9999грн. чи 10001грн.

Окрім того, Відповідач не погоджується із заявлених Позивачем розміром судових витрат у справі, оскільки, на думку Відповідача, справа є малозначною та нескладною, такою що не потребує значних зусиль на її підготовку та супровід, не містить виключних правових проблем, судова практика з розгляду подібних спорів є усталеною. Крім того, Відповідач вважає, що судові витрати мають бути покладені на Позивача, оскільки спір виник внаслідок її неправильних дій.

У поданому 11.08.2021р. за вх. №18692/21 Запереченні від 10.08.2021р. б/н Відповідач в доповнення до викладених у відзиві на позовну заяву доводів зазначає, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди та завданих збитків, а не спір про право власності, а Відповідачем лише констатовано факт того, що арочний прохід між третім та четвертим під`їздами будинку АДРЕСА_1 є обмежено оборотоздатним, оскільки є спільною сумісною власністю співвласників квартир і призначений для їх обслуговування, а не використання окремою особою в комерційних цілях.

Також Відповідач наголошує, що Акти огляду не можуть підтверджувати падіння льодових брил, оскільки особи, які їх складали, не були безпосередніми очевидцями вказаних подій, а балкони квартир не є спільним майном співвласників будинку, яке повинен утримувати Відповідача. Крім того, з пояснень мешканців квартири АДРЕСА_1 вбачається безпечна утилізація льодових утворень. Наведеним Відповідач вважає спростованими доводи Позивача про заподіяння їй шкоди Відповідачем.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, враховуючи строки розгляду спору по суті суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Спір розглядається з урахуванням Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни від 06.01.2022р. вх. №41/22 про збільшення розміру позовних вимог

За результатами дослідження наведених Учасниками справи доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Косач Оксані Дмитрівні на праві приватної власності належить нежитловим приміщенням загальною площею 37,9м.кв., яке знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення від 27.01.2009р. серії НОМЕР_3, виданим Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 27.01.2009р. №201-НЖ-Ф.

Фізична особа-підприємець Косач Оксана Дмитрівна є суб`єктом підприємницької діяльності та платником єдиного податку, що підтверджується Випискою з ЄДРЮОФОП та ГФ від 14.08.2017р. та Свідоцтвом платника єдиного податку від 01.01.2012р. серії А №895935.

Відповідно до п.1 розділу 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наукова 19», затвердженого рішенням Установчих зборів ОСББ «Наукова 19», оформленими Протоколом від 11.04.2021р. №1 та посвідченими приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М., про що вчинено запис у Реєстрі за №354, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наукова 19» створено співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п.1 розділу 2 вказаного Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників і дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Відповідно до п.3 розділу 2 Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання, серед іншого, є забезпечення належного утримання багатоквартирного будинкута прибудинкової території.

Співвласник має право, серед іншого, вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства (п.1 розділу 5 Статуту).

Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 07.02.2020р. за 2019 рік підтверджується отримання Позивачем у 2019 році доходу в розмірі 852300грн.

Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 25.01.2021р. за 2020 рік підтверджується отримання Позивачем у 2020 році доходу в розмірі 484200грн.

Актом огляду від 16.02.2021р., складеним представниками ОСББ та жителями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (власник квартири АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (власник квартири АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (власник квартири АДРЕСА_5 ) здійснено огляд пошкоджень майна, що належить перукарні « У Софії та Олі » за адресою: АДРЕСА_1 і яке було спричинено падінням льоду та встановлено, що внаслідок падіння льоду близько 10:00год. дня (температура повітря мінус вісім градусів по Цельсію) з даху дев`ятого поверху над балконом квартири АДРЕСА_1 (безпосередньо розміщена над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »), спричиненого його збиванням мешканцями квартири АДРЕСА_1 , було пошкоджено та повністю зруйновано наступне майно перукарні « У Софії та Олі » (зовнішньо візуалізувалось): накриття даху (полікарбонат), розміщеного безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »; зовнішня вивіска з написом « Салон перукарня «У Софії та Олі », розміщена безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »; ковані елементи зовнішньої огорожі, розміщеної безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі », тощо.

Вказаним актом встановлено, що зазначені пошкодження спричинені демонтажем та збиванням льоду мешканцями квартири АДРЕСА_1 і як наслідок, його падінням на зовнішні конструкції перукарні «У Софії та Олі». Орієнтовна сума відновлення вищезазначеного пошкодженого майна становить близько 20000грн.

До акту додано фоторепродукції пошкоджень на дев`яти аркушах.

Вказаний Акт огляду підписано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

16.02.2021р. Косач О.Д. зверталась до Відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області із заявою про вжиття заходів до мешканця квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 , який близько 10:30год. пошкодив покриття захисного навісу при вході у перукарню «У Софії та Олі» за адресою АДРЕСА_1 , а також зовнішню вивіску і ковані перила (елементи) за вищевказаною адресою, що підтверджується Протоколом Відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16.02.2021р. вх. №3274.

Актом огляду від 17.02.2021р., складеним представниками ОСББ та жителями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (власник квартири АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (власник квартири АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 (власник квартири АДРЕСА_3 ), здійснено огляд пошкоджень майна, що належить перукарні « У Софії та Олі » за адресою: АДРЕСА_1 і яке було спричинено падінням льоду 16.02.2021р., а саме знищенням: накриття даху (полікарбонат), розміщеного безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »; зовнішня вивіска з написом « Салон перукарня «У Софії та Олі », розміщена безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі »; ковані елементи зовнішньої огорожі, розміщеної безпосередньо над самим входом до перукарні « У Софії та Олі », тощо.

Вказаним Актом огляду також встановлено, що 17.02.2021р. накриття даху та металічна конструкція , яким був прикріплений дах, від стіни відійшла, впала і повністю розвалилась на частини, які практично не підлягають відновленню.

Таким чином зазначені пошкодження спричинені демонтажем та збиванням льоду мешканцями квартири АДРЕСА_1 і як наслідок, його падінням на зовнішні конструкції перукарні « У Софії та Олі ». Також дані наслідки могли бути спричинені тим, що керівником даного ОСББ багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 (контактний телефон: НОМЕР_2 ) не виконуються належним чином прямі посадові обов`язки та не вживаються відповідні заходи реагування. Орієнтовна сума відновлення вищезазначеного пошкодженого майна становить близько 30000грн.

Крім цього на неодноразові особисті звернення та письмові заяви (ігноруються і не приймаються до розгляду) місцевих мешканців даного будинку керівнику даного ОСББ ОСОБА_7 , останній ігнорує та не вживає жодних заходів реагування. Водночас, такі дії можуть призвести до травмування людей та нанесення шкоди їх здоров`ю внаслідок падіння льоду. До Акту додано фоторепродукції на 10 аркушах.

Вказаний Акт огляду підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

19.02.2021р. ДОП СП ВП №3 ЛРУП ГУНП у Львівській області відібрав пояснення у громадянина ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який пояснив, що 16.02.2021р. йому зателефонувала дружина і повідомила, що на лоджії висить велика буруля. Прийшовши додому ОСОБА_2 попросив дружину зійти вниз та постояти біля проходу між будинками, поки ОСОБА_2 зніматиме бурулю, а також зайшла в перукарню (побудована в проході) і попередила працівників. Коли дружина вийшла з перукарні і переконалась у відсутності поблизу людей, про що повідомила ОСОБА_2 , останній зняв бурулю льоду і помістив її в ванну. З приводу обставин пошкодження дашка над перукарнею ОСОБА_2 повідомив, що такі йому не відомі.

Аналогічні за змістом пояснення відібрано ДОП СП ВП №3 ЛРУП ГУНП у Львівській області від ОСОБА_2 .

Листом від 09.03.2021р. вих. №К-141/40/01/06/21 Відділ поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області повідомив Косач О.Д. про те, що по матеріалах ІТС ІПНП №3274 від 16.02.2021р. за її зверненням щодо можливого пошкодження покриття захисного навісу при вході у перукарню «У Софії та Олі» зі сторони ОСОБА_2 , що мало місце 16.02.2021р. близько 10:30год. по АДРЕСА_1 працівниками Франківського ВП ГУ НП у Львівській області проводилась ретельна перевірка, за результатами якої підстав до внесення до ЄРДР не вбачається, оскільки в ході проведених заходів гр. ОСОБА_2 свою причетність до вищевказаного пошкодження заперечив. Одночасно листом повідомлено, що факти, викладені в письмових зверненнях, носять цивільно-правовий характер, вирішення яких відноситься до компетенції судових органів, з даного приводу слід звернутись в суд в порядку приватного звинувачення.

11.03.2021р. між Фізичною особою-підприємцем Косач Оксаною Дмитрівною (Позивач, за Договором - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Семеновичем Василем Ігоровичем (за Договором - Виконавець) укладено Договір про надання послуг (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець за завданням Замовника зобов`язувався протягом визначеного в Договорі терміну надати Замовнику за плату наступні послуги: демонтаж, виготовлення та облаштування накриття над безпосереднім входом у перукарню «У Софії та Олі» з кованими декоративними елементами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги протягом 1 календарного дня з моменту отримання всіх послуг.

Відповідно до п.3.1. Договору повна вартість послуг визначена сторонами за домовленістю і становить 15600грн.

Згідно п.3.2. Договору 1 передоплата Замовника на користь Виконавця на виконання робіт, передбачених п.1.1. Договору, становить 5000грн.

Акт про надання послуг підписується сторонами в той же день після їх виконання (п.3..3 Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що після остаточного виконання послуг Виконавцем, передбачених п.1.1. Договору, Замовник зобов`язаний перерахувати решту суми в розмірі 10600грн. протягом 1 календарного дня з моменту отримання якісних послуг.

12.03.2021р. Замовником перераховано на користь Виконавця 5000грн., що підтверджується Квитанцією від 12.03.2021р. №0.0.2048402863.1.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2021р. №1 до Договору 1 Виконавець передав, а Замовник прийняв послуги за Договором 1, а саме демонтаж, виготовлення та облаштування накриття над безпосереднім входом у перукарню «У Софії та Олі» з кованими декоративними елементами на суму 15600грн.

Вказаний Договір 1 та Акт приймання-передачі наданих послуг підписано повноважними представниками його сторін.

19.04.2021р. Замовником перераховано на користь Виконавця 10600грн., що підтверджується Квитанцією від 19.04.2021р. №0.0.2095180683.1.

Окрім того, 16.03.2021р. ФОП Якубівим Назаром Орестовичем виставлено Позивачу до оплати Рахунок на оплату №40 на оплату вивіски зовнішньої світлової на суму 13500грн.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.05.2021р. №40 ФОП Якубів Н.О. передав, а Позивач прийняла вивіску зовнішню світлову вартістю 13500грн.

Вказаний Акт здачі-приймання підписано повноважними Позивачем та ФОП Якубівим Н.О.

27.04.2021р. та 14.05.2021р. Позивачем перераховано на користь ФОП Якубіва Н.О. 8000грн. та 5500грн., що підтверджується Квитанцією від 27.04.2021р. №0.0.2105685981.1 та від 14.05.2021р. №0.0.2122340234.1 відповідно.

Згідно Висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 15.12.2021р. №3914, виконаного старшим судовим експертом відділу будівельних та оціночно-будівельних досліджень Львівського НДІСЕ Малетичем І.В., згідно актів огляду від 16.02.2021р. та 17.02.2021р., складених комісією у складі представників ОСББ та мешканців будинку АДРЕСА_1 , матеріальна шкода ФОП Косач О.Д. завдана внаслідок падіння льодових брил з даху будинку по АДРЕСА_1 на дах, зовнішню світлову вивіску з написом « Салон перукарня «У Софії та Олі » та ковані елементи зовнішньої огорожі, що розміщені над входом до приміщення перукарні, що знаходиться на першому поверсі даного будинку. Встановити чи мали місце інші причини пошкодження даху, зовнішньої світлової вивіски з написом « Салон перукарня «У Софії та Олі » та кованих елементів зовнішньої огорожі експертним шляхом не видається можливим.

Відповідно до п.2 вказаного Висновку розмір матеріальної шкоди завданої ФОП Косач О.Д. внаслідок падіння льодових брил на дах, зовнішню світлову вивіску з написом «Салон перукарня «У Софії та Олі», ковані елементи зовнішньої огорожі, що розміщені над входом до приміщення перукарні, що знаходиться на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1 становить 35966грн.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №521/20937/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Приписами ч.3 ст.386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018р. у справі №902/320/17 та від 16.04.2020р. у справі №904/5489/18).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021р. у справі №910/8926/20, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997р. №475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна «в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом». Вона може також «вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін.

Європейський суд з прав людини самостійно оцінює визначення терміну «майно», при цьому воно може відрізнятися від того, яке зазвичай застосовується у внутрішньому (національному) праві. Цей метод «автономного» тлумачення широко застосовується Європейським судом. Так, у справі Беєлер проти Італії (2000) Суд зазначив, що поняття «майно» у ст.1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності й, таким чином, як «майно» в цілях даного положення. Визначальними критеріями для оцінки майна є його економічна цінність, тобто грошова оцінка на підставі об`єктивних чинників, а також ознака реальності майна майно має бути наявним, оскільки Європейська конвенція не захищає майбутні права.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За приписами ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1 та 7 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Нормою ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019р. у справі №917/377/17 та від 21.03.2019р. у справі №909/175/18.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно ч.1 ст.5 вказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З врахуванням встановлених судом обставин, в тому числі підтвердження Позивачем належними засобами доказування обставини належності нежитлового приміщення загальною площею 37,9м.кв., яке знаходиться в АДРЕСА_1 Позивачу, як фізичній особі, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення від 27.01.2009р. серії НОМЕР_3, виданим Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 27.01.2009р. №201-НЖ-Ф, беручи до уваги недоведення Відповідачем обставини вчинення дій, спрямованих на визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб при його видачі, а також скасування чи визнання недійсним наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 27.01.2009р. №201-НЖ-Ф чи запису в Реєстрі запису про право власності Позивача на вказане нежитлове приміщення суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів Відповідача про самовільне переобладнання вказаного спільного майна співвласників будинку - арочного проходу для використання за іншим функціональним призначенням шляхом забудови Позивачем частини арочного проходу між третім та четвертим під`їздами будинку АДРЕСА_1 та звернення допоміжного переобладнаного приміщення арочного проходу на свою користь шляхом часткової його забудови, внаслідок чого створено нежитлове приміщення, а відтак, безпідставності та необґрунтованості доводів Відповідача про недобросовісність дій Позивача щодо здійснення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 37,9м.кв., яке знаходиться в АДРЕСА_1 , порушення та зловживання Позивачем нормами законодавства і одноосібної відповідальності Позивача за належне йому майно.

При цьому суд зазначає, що, з врахуванням визначеного Позивачем предмету та підстав позову, питання правомірності права власності Позивача на нежитлове приміщення загальною площею 37,9м.кв., яке знаходиться в АДРЕСА_1 не входить до предмета доказування у цій справі. Відтак, суд вважає слушними доводи Відповідача про те, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди та завданих збитків, а не спір про право власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. (ч.ч.1, 2 ст.368 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст.381 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч.1 ст.381 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Нормою ч.1 ст.385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Згідно ч.2 вказаної статті власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Частиною першою ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання відповідно до цього Закону та статуту, серед іншого, зобов`язане забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам (ст.18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Відповідно до затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005р. №76 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (надалі - Правила):

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець послуг - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2.2.1 Правил встановлено, що позапланові огляди передбачають огляд окремих елементів будинку або приміщень після злив, ураганних вітрів, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, що викликають ушкодження окремих елементів будинків, а також у разі аварій на зовнішніх комунікаціях чи при виявленні деформації конструкцій і несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації. Позапланові огляди проводяться комісією або окремими працівниками виконавця послуг у залежності від обсягу та характеру пошкоджень, що виникли.

Відповідно до п.2.2.2. Правил виявлені у процесі загального та позапланового огляду несправності та причини, що їх викликали, а також технічний стан елементів жилого будинку записуються в журналі обліку результатів огляду; виконавець послуг повинен уживати термінових заходів для забезпечення безпеки людей, попередження подальшого розвитку деформацій, а також негайно інформувати про те, що трапилося, власника будинку чи уповноважену ним особу.

Згідно п.1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004р. №150 (надалі - Примірний перелік) послуги з санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення, утримання ліфтів включають скидання з дахів та покрівель снігу та льоду.

Відповідно до п.3.1.4. Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376 встановлено, що утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та ділянок, що перебувають у приватній власності громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд здійснює власник або балансоутримувач цього будинку, або підприємство, установа, організація, з якими балансоутримувач укладе відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Пунктом 7.3.3. Правил благоустрою м.Львова передбачено, що очищення дахів та дашків від снігу та бурульок проводиться негайно з дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо. Необхідно огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах, виставляти вартових. Сніг та бурульки, що зняті з дахів та дашків необхідно забирати на купи і протягом доби вивозити.

З врахуванням встановлених судом обставин, в тому числі передбаченої п.1 розділу 2 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наукова 19», затвердженого рішенням Установчих зборів ОСББ «Наукова 19», оформленими Протоколом від 11.04.2021р. №1 мети створення Відповідача та визначених п.3 розділу 2 Статуту завдань його діяльності, а також наведених норм законодавства, беручи до уваги недоведення Відповідачем належними засобами доказування обставини укладення з іншими виконавцями послуг договорів на обслуговування будинку чи виконання в ньому окремих робіт, в тому числі скидання з дахів та покрівель снігу та льоду, суд дійшов висновків про те, що обов`язок з утримання будинку АДРЕСА_1 , в тому числі щодо виконання робіт з скидання з дахів та покрівель снігу та льоду, несе Відповідач, а відтак, саме Відповідач був відповідальним за скидання снігу і льоду з будинку станом на 16.02.2021р.

Як вже зазначалось судом в мотивувальній частині цього рішення, згідно з ч.2 ст.382 ЦК України спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та спору ДК 018-20000, будинок, як різновид будівлі, складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення.

З наведеного суд вважає слушними та не спростованими Відповідачем доводи Позивача про те, що зовнішня сторона балконів в будинку АДРЕСА_1 складає частину фасаду згаданого будинку.

При цьому, суд вважає слушними доводи Відповідача про те, що балкон квартири АДРЕСА_1 не є спільними майном будинку, оскільки входить до складу квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку і відповідальність за його утримання несуть власники квартири АДРЕСА_1 , однак, суд критично оцінює покладені Відповідачем в основу заперечень проти заявлених позовних вимог доводи про можливе падіння льодових брил з балкону, оскільки матеріалами справи підтверджено падіння таких льодових брил саме з зовнішньої несучої, огороджувальної чи сполученої конструкції даху балкону будинку АДРЕСА_1 , обставина відповідальності Відповідача за належне утримання якої станом на 16.02.2021р. встановлена судом в мотивувальній частині цього рішення.

Щодо доводів Відповідача про недоведеність Позивачем розміру неодержаного доходу (упущеної вигоди) суд зазначає, що подані позивачем докази в своїй сукупності підтверджують здійснення Позивачем розрахунку розміру упущеної вигоди, виходячи з середньоденного розміру доходу за попередні звітні періоди, а відтак, суд вважає доведеною обставину упущеної вигоди Позивача за період з 16.02.2021р. по 18.02.2021р.

При цьому, як вбачається із здійсненого Позивачем розрахунку суми упущеної вигоди, такий здійснено шляхом добутку кількості днів, протягом яких Позивач не здійснювала господарську діяльність (3), на визначений шляхом ділення суми загального доходу Позивача за 2019р. та 2020р. на кількість днів у відповідному році (365 і 364 відповідно).

В той же час, кількість днів у 2019 році складає 365, в 2020 році (високосному) - 366.

Здійснивши перерахунок суми заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача на користь Позивача упущеної вигоди з врахуванням вказаних обставин судом встановлено, що така за вказаний Позивачем період (16.02.2021р.-18.02.2021р.) складає 5484,96грн. (1828,32грн. х 3), оскільки сума загального доходу Позивача за 2019-2020 роки становить 1336500грн., а сумарна кількість днів в 2019 та 2020 роках становить 731 ((852300+484200) / (365+366)).

При цьому суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю доводи Відповідача про неможливість здійснення Позивачем діяльності внаслідок падіння 16.02.2021р. льодових брил з даху будинку АДРЕСА_1 протягом іншого, більш короткого, строку, оскільки обставина фіксації пошкоджень майна Позивача, усунення наслідків падіння льодових брил та відновлення безпечного здійснення Позивачем господарської діяльності впродовж іншого строку не доведена Відповідачем належними засобами доказування.

З врахуванням наведеного суд зазначає про доведеність Позивачем та неспростованість Відповідачем належними засобами доказування вини Відповідача у формі протиправної бездіяльності з виконання робіт щодо належного утримання будинку АДРЕСА_1 , в тому числі скидання з дахів та покрівель снігу та льоду, внаслідок чого 16.02.2021р. з зовнішньої конструкції будинку, за обслуговування котрої був відповідальний Відповідач, відбулось падіння льодових брил на захисний дашок та вивіску на фасадній стіні загаданого будинку над входом в належне Позивачу приміщення, де вона здійснює підприємницьку діяльність, внаслідок чого Позивачу заподіяно збитки на суму 35966грн., а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю Відповідача та завданням Позивачу збитків в розмірі 35966грн. витрат, зроблених Позивачем задля відновлення знищеного майна та 5484,96грн. не одержаних Позивачем доходів, які Позивач одержала б у разі належного виконання Відповідачем зобов`язання з належного утримання будинку АДРЕСА_1 .

Щодо заявленої Позивачем позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 10000грн. матеріальної компенсації завданої моральної шкоди суд зазначає, що загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України відповідно до ч.1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. "Розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, тому суд, заслуховуючи сторони та встановлюючи фактичні обставини справи, має свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2021р. у справі №925/247/20.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018р. у справі №914/706/16 та від 01.07.2019р.ю у справі №914/1633/17, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.11.2018р. у справі №727/3926/16-ц, від 29.08.2019р. у справі №686/16161/16-ц, від 10.10.2019р. у справі №569/1799/16-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019р. у справі №201/9870/16-ц.

При цьому, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020р. у справі №216/3521/16-ц та від 14.12.2021р. у справі №147/66/17, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування характеру та обсягу страждань, яких зазнав Позивач, а також характеру немайнових втрат. Крім того Позивачем не доведено належними засобами доказування впливу протиправної бездіяльності Відповідача на стан здоров`я Позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Аналогічну правову позицію щодо необхідності доведення Заявником в чому полягає завдана йому шкода, та подання належних доказів заподіяння цієї шкоди викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2021р. у справі №910/8593/20.

При цьому суд враховує та вважає слушними доводи Відповідача про те, що Позивачем не доведено обставину заподіяння та не наведено розрахунку заподіяної Позивачу моральної шкоди, матеріальна компенсація якої складала б саме 10000грн., а не 10001грн. чи 9999грн. Таким чином в позові в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 10000грн. матеріальної компенсації заподіяної моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст.ст.73,74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджується вина Відповідача у формі протиправної бездіяльності з виконання робіт щодо належного утримання будинку АДРЕСА_1 , в тому числі скидання з дахів та покрівель снігу та льоду, внаслідок чого 16.02.2021р. з зовнішньої конструкції будинку, за обслуговування котрої був відповідальний Відповідач, відбулось падіння льодових брил на захисний дашок та вивіску на фасадній стіні загаданого будинку над входом в належне Позивачу приміщення, де вона здійснює підприємницьку діяльність, внаслідок чого Позивачу заподіяно збитки на суму 35966грн.,а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю Відповідача та завданням Позивачу збитків в розмірі 35966грн. витрат, зроблених Позивачем задля відновлення знищеного майна та 5484,96грн. не одержаних Позивачем доходів, які Позивач одержала б у разі належного виконання Відповідачем зобов`язання з належного утримання будинку АДРЕСА_1 , беручи до уваги недоведеність Відповідачем обставини неможливості здійснення Позивачем діяльності внаслідок падіння 16.02.2021р. льодових брил з даху будинку АДРЕСА_1 протягом іншого, більш короткого, строку, недоведення Позивачем належними засобами доказування характеру та обсягу страждань, яких зазнав Позивач, характеру немайнових втрат та впливу протиправної бездіяльності Відповідача на стан здоров`я Позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Позивача на користь Відповідача 35966грн. завданих збитків, 5499,99грн. упущеної вигоди та 10000грн. матеріальної компенсації моральної шкоди є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 35966грн. завданих збитків та 5484,96грн. упущеної вигоди. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормою п.п.1, 2 ч.3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 10000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) яких буде надано додатково.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Квитанцію від 31.05.2021р. №0.0.2145417360.1 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. Оригінал вказаної Квитанції є додатком №1 до позовної заяви.

15.02.2022р. за вх. №4219/22 Позивачем подано до суду Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 15.02.2021р. б/н, згідно якого на виконання умов Договору про надання правової допомоги №1/26/04 від 26.04.2021р. (надалі - Договір) адвокат Пилипець Р.Ю., діючий на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №002061, надав ФОП Косач Оксані Дмитрівні послуги (правову допомогу), що пов`язані із судовим розглядом справи про стягнення з ОСББ «Наукова 19» завданих збитків та інших належних сум, які буди завдані внаслідок бездіяльності зокрема:

- консультація з питань, що пов`язані розглядом справи про стягнення з ОСББ;

- огляд, вивчення та збір доказів (документів): скерування адвокатських запитів; ознайомлення з матеріалами звернень Косач О.Д. в поліцію за фактом пошкодження її майна (ITC ІПНП №3274 та №3673 у Відділі поліції №3 ЛРУП ГУ НП у Львівській області);

- підготовка проекту позовної заяви до Господарського суду Львівської області про відшкодування завданих збитків та підготовка пакету документів, необхідного для звернення до суду;

- подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області;

- підготовка, надіслання Відповідачу та подання до суду відповіді на відзив;

- підготовка, надіслання Відповідачу та подання до суду клопотання про призначення експертизи у справі;

- представництво інтересів ФОП Косач О.Д. у Господарському суді Львівської області (участь у судових засіданнях);

- ознайомлення із матеріалами справи (експертним висновком);

- підготовка, надіслання Відповідачу та подання до суду письмових пояснень щодо експертного Висновку.

Згідно п.4.2. Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги Клієнту встановлюється у фіксованому розмірі 10000 гривень.,

При цьому, у поданому Детальному описі робіт Позивач зазначає, що документи, які підтверджують факт сплати гонорару та копія акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги), у відповідності до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До вказаного Детального опису робіт Позивачем долучено копію укладеного 26.04.2021р. між адвокатом Пилипцем Романом Юрійовичем (за Договором Адвокат) та Фізичною2 особою-підприємцем Косач Оксаною Дмитрівною (за Договором Клієнт) Договору про надання правової допомоги №1/26/04 (надалі Договір), предметом якого (п.1.1. Договору) є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту, шо пов`язана із судовим розглядом справи про стягнення з ОСББ «Наукова 19» відшкодування завданих Клієнту збитків та інших належних сум, зокрема, але не виключно, у вигляді надання відповідних консультацій, збору необхідних документів та доказів, підготовки позовної заяви та інших необхідних процесуальних документів, представництва інтересів Клієнта у судах усіх інстанцій тощо.

Відповідно до п.2.3.1. Договору Клієнт зобов`язувався сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строки погоджені між ними.

Згідно п.4.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар.

Розмір гонорару за надання правової допомоги Клієнту встановлюється у фіксованому розмірі -10000 (десять тисяч) гривень; протягом двадцяти календарних днів з дня підписання даного Договору Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату суму гонорару, що становить 10000 (десять тисяч) гривень; оплата гонорару може здійснюватися шляхом безготівкового перерахунку коштів або готівкою; за результатами наданих послуг сторони складають та підписують акти приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги). (п.4.2. Договору).

Вказаний Договір підписано повноважними представниками сторін та завірено відтиском печатки Позивача.

Пилипець Роман Юрійович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.12.2020р. серії ЛВ №002061 та ордеру від 01.06.2021р. серії ВС №1078523.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що 06.08.2021р. Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз виставлено Позивачу до оплати Рахунок №21-3914, згідно якого вартість проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2021р. у цій справі, складає 8580,50грн.

Згідно Висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 15.12.2021р. №3914, виконаного старшим судовим експертом відділу будівельних та оціночно-будівельних досліджень Львівського НДІСЕ Малетичем І.В., 27..10.2021р. на адресу Львівського НДІСЕ надійшла оплата за проведення судової експертизи.

Відповідно до ч.4 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався, однак у поданому 29.07.2021р. за вх. №17760/21 Відзиві на позовну заяву від 28.07.2021р. б/н не погоджується із заявлених Позивачем розміром судових витрат у справі, оскільки, на думку Відповідача, справа є малозначною та нескладною, такою що не потребує значних зусиль на її підготовку та супровід, не містить виключних правових проблем, судова практика з розгляду подібних спорів є усталеною. Крім того, Відповідач вважає, що судові витрати мають бути покладені на Позивача, оскільки спір виник внаслідок її неправильних дій.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З врахуванням наведеного, в тому числі зробленої Позивачем в Детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 15.02.2021р. б/н (вх. №4219/22 від 15.02.2022р.) про подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також неподання Позивачем станом на час вирішення спору по суті в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. та 8580,50грн. судових витрат на оплату проведення експертизи, беручи до уваги недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. та судові витрати на проведення експертизи в розмірі 8580,50грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1828,29грн. судового збору та 6910,78грн. судових витрат на проведення експертизи.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 13:40год. 12.04.2022р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 11, 15 , 16, 22, 316, 317, 319, 321, 322, 328, 369, 381, 382, 385 509, 510, 525-52, 530, 599, 610, 612, 614, 623, 1166, 1167, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наукова 19" (79060, Львівська область, м.Львів, вул.Наукова, буд.19; ідентифікаційний код: 42974060) на користь Фізичної особи-підприємця Косач Оксани Дмитрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 35966грн. завданих збитків, 5484,96грн. упущеної вигоди, 1828,29грн. судового збору та 6910,78грн. судових витрат на оплату проведення експертизи.

3. В решті в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 12.04.2022р. о 13:40год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

6. Встановити Фізичній особі-підприємцю Косач Оксані Дмитрівні п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 11.04.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.