Постанова

від 29.03.2022 по справі 718/752/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2022 року

м. Чернівці

справа № 718/752/21

провадження №22-ц/822/67/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів: Лисака І.Н., Одинака О.О.

секретаря Паучек І.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_5 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року, головуючий у першій інстанції Скорейко В.В.

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 у березні 2021 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

Зазначала, що внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_5 відкрилася спадщина 06 вересня 2015 року.

До складу спадщини входить право власності на земельну ділянку площею 1,2066 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №429989.

Прийняла спадщину. Інші спадкоємці за законом діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 спадщину не прийняли.

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

Просила визнати право власності на земельну ділянку площею 1,2066 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №429989.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року позов задоволено, визнано право власності ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 429989, виданого 05 червня 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації № 150 від 11 березня 2009 року на ім`я ОСОБА_5 площею 1,2066 га, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає, що є власником земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №150 від 11 березня 2009 року, площею 1,2066 га, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146 цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

Посилається на довідку Лашківського старостинського округу Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 02 грудня 2021 року №623, за якою земельна ділянка кадастровий номер 7322585000:01:001:0146 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, належності спадкодавцеві ОСОБА_5 земельної ділянки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає захисту право ОСОБА_3 на спадкування, визнання права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,2066 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №429989.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 прийнято спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутню правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Водночас суд першої інстанції вважав встановленим, що спадкодавцем ОСОБА_5 набуто право власності на земельну ділянку площею 1,2066 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №429989.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією витягу з актового запису про смерть № 794 частина ІІ серія В 2015 року, виданого в м.Тренто Італія.

Відповідно до довідки № 248 від 07 травня 2021 року, виданої виконавчим комітетом Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, згідно копії архівної погосподарської книги №8 (2011-2015) номер по господарського обліку 0395-1 по АДРЕСА_2 були зареєстровані голова двору ОСОБА_3 , 1962 року народження, чоловік ОСОБА_5 , 1961 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , 1985 року народження, дочка ОСОБА_4 , 1987 року народження.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №150 від 11 березня 2009 року, площею 1,2066 га, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки Лашківського старостинського округу Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 02 грудня 2021 року №623, земельна ділянка кадастровий номер 7322585000:01:001:0146 дійсно належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 , яку він отримав на підставі розпорядження №150 від 11 березня 2009 року Кіцманської районної державної адміністрації.

Між орендодавцем ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , власником земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року та орендарем приватним підприємством «Ім. Василя Крикливця», код ЄДРПОУ 35163527 в особі директора Хромюка В.Д. вчинено договір оренди земельної ділянки від 15 січня 2021 року, акт прийому-передачі земельної ділянки кадастровий номер 7322585000:01:001:0146 від 15 січня 2021 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Так частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Разом з цим, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 921/730/13-г/3) і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19).

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19).

Якщо заявник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 921/730/13-г/3).

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду апеляційної скарги, у разі з`ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження № 61-15860св19), від 18 березня 2020 року у справі 2207/622/2012 (провадження № 61-15149св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 758/12881/17 (провадження № 61-16538св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 703/4637/15-ц (провадження № 61-13319св20).

Посилання ОСОБА_5 на те, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 9 червня 2021 року вирішено питання про права та обов"язки останньої, обґрунтовувалися правом власності на земельну ділянку площею 1,2066 га, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №150 від 11 березня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_3 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання права власності на земельну ділянку площею 1,2066 га, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №150 від 11 березня 2009 року, що входять до складу спадщини.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначалася наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Отже, мають місце правовідносини з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_5 .

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, громадяни набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Відповідно до частини другої цієї ж статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до довідки Лашківського старостинського округу Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 02 грудня 2021 року №623, земельна ділянка кадастровий номер 7322585000:01:001:0146 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , яку він отримав на підставі розпорядження №150 від 11 березня 2009 року Кіцманської районної державної адміністрації.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №150 від 11 березня 2009 року, площею 1,2066 га, кадастровий номер 7322585000:01:001:0146, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Встановлено, що орендодавцем ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , власником земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Я3№429989, виданого 05 червня 2009 року та орендарем приватним підприємством «Ім. Василя Крикливця», код ЄДРПОУ 35163527 в особі директора Хромюка В.Д. вчинено договір оренди земельної ділянки від 15 січня 2021 року, акт прийому-передачі земельної ділянки кадастровий номер 7322585000:01:001:0146 від 15 січня 2021 року.

Отже, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року стосується прав та обов`язків ОСОБА_5 як власника спірної земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина 6 вересня 2015 року.

Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно довідки Кіцманської державної нотаріальної контори від 12 травня 2021 рок №105/02-14, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Отже відповідно до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України мати ОСОБА_3 , діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вважаються такими, що не прийняв спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

За таких обставин мати ОСОБА_3 , діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не є стороною правовідносин з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_5 .

Матеріали справи не містять вмотивованої постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 .

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 червня 2018 року, прийнятій у справі № 182/8267/14-ц

В абз.2, 3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або

відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній

нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Однак, Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області залучена до участі у справі не залучена.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо. Правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Якщо йдеться про кілька відповідачів за пред`явленими вимогами, відповідні питання вирішуються з урахуванням цієї обставини.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2019 року у справі № 140/1867/15-ц (провадження № 61-11006св19).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Пунктом 4 ч.2 ст.197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обовязки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За змістом частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

На підставі ч.2 наведеної норми якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення до участі у справі співвідповідачем Кіцманську міську раду Чернівецького району Чернівецької області.

Оскільки ОСОБА_7 пред`явлено позов до неналежного відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підлягає захисту право ОСОБА_3 на спадкування на порушення норм матеріального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України

Судові витрати

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Чернівецьким апеляційним судом у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

ОСОБА_5 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн. відповідно квитанцій Акціонерного товариства «Приватбанк» №0.0.2376554420.1 від 13 грудня 2021 року.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 11 квітня 2022 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді І.Н. Лисак

О.О. Одинак