Постанова

від 15.02.2022 по справі 203/4829/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 203/4829/20

провадження № 61-17687св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «К.А.С.ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «К.А.С.ЛТД», про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у визначений судом строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її клопотання про звільнення від сплати судового збору, направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення норм процесуального права, оскільки суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона протягом останніх років не має джерел доходу. Вказує, що з народженням дочки ІНФОРМАЦІЯ_1 і до цього часу вона займається її вихованням та утриманням домашнього господарства. Єдиним джерелом доходу в сім`ї в указаний час був дохід її чоловіка ОСОБА_2 .

Зазначає, що з грудня 2020 року чоловік покинув сім`ю та подав позов про розірвання шлюбу.

З часу припинення сумісного проживання ОСОБА_2 допомагає фінансово виключно за навчання дитини у дитячому садку та компенсацією витрат на лікування доньки.

Вказує, що як доказ неможливості сплати судового збору до апеляційної скарги було долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 06 травня 2021 року та довідка Дніпровського міського центру зайнятості від 18 січня 2021 року № 40.

Подані нею документи доводять відсутність у неї доходів за минулий рік, за винятком 417,69 грн у вигляді кешбеку, та підтверджують стан безробітної й, відповідно, дають підстави для відстрочення та звільнення від сплати судового збору відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».

При цьому посилається на те, що додані нею докази до апеляційної скарги не були досліджені апеляційним судом та було проігноровано положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з практикою ЄСПЛ у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» від 26 липня 2011 року, «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка у свою чергу регулює питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У справі, яка переглядається, установлено, що у червні 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року, у якій також заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору мотивовано тим, що сума судового збору, який вона має сплатити за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків її доходу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_1 не надано достатньо доказів щодо неможливості сплати судового збору.

Апеляційний суд не врахував, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Звертаючись до апеляційного суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ОСОБА_1 на підтвердження свого скрутного майнового стану надала письмові докази, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 06 травня 2021 року та довідку Дніпровського міського центру зайнятості від 18 січня 2021 року № 40.

Подані документи доводять відсутність у ОСОБА_1 доходів за минулий рік, за винятком 417,69 грн у вигляді кешбеку, та підтверджують стан безробітної.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору, не надав належної фактичної та правової оцінки поданим ОСОБА_1 доказам щодо її майнового стану, з урахуванням того, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 3 389,08 грн, не зазначив, чому вони не враховані під час вирішення питання щодо відстрочення сплати судового збору, не вказав, які докази додатково має надати позивач на підтвердження її майнового стану.

Апеляційний суд обмежився загальними формулюваннями щодо відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору, не надавши будь-якої оцінки доводам на підтвердження обставин незадовільного майнового стану.

При цьому суд, вирішуючи питання про відстрочення сплати судового збору, не врахував, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила звільнити від сплати судового збору, а не відстрочити його сплату.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не виклав у достатній мірі мотиви, на яких воно ґрунтуються, не врахував, що право на захист може вважатися ефективним лише тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України» від 03 липня 2014 року, «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland») від 01 липня 2003 року).

Ураховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та беручи до уваги, що при вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не довела, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору, не може бути визнаний достатньо аргументованим, а оскаржувана ухвала не є законною та обґрунтованою.

Схожі висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/7924/16-ц (провадження № 61-25895св18), від 01 вересня 2021 року у справі № 569/19905/19 (провадження № 61-5839св21).

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвали апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанціїдля розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта