Постанова

від 03.04.2022 по справі 404/5037/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2022 року м. Кропивницький

справа № 404/5037/21

провадження № 22-ц/4809/246/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Дуковського О.Л., Єгорової С.М.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.10.2021, суддя Варакіна Н.Б., по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору первинна профспілкова організація «Техніка і право» про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору первинна профспілкова організація «Техніка і право» про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.02.2020 до 07.06.2021 перебував у трудових відносинах з КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради.

Звільнений з роботи фахівця з публічних закупівель, наказом № 83 о/с - 35262 від 07.06.2021 за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату.

Вважає звільнення незаконним, оскільки відповідач 07.04.2021, під час попередження про звільнення, не запропонував іншу роботу на підприємстві.

Крім того, він є членом та керівником первинної профспілкової організації «Техніка і право», у якої відповідач не отримав згоду на його звільнення.

Відповідачем не було отримано згоду на звільнення і у профспілкових організацій, які діють на КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради.

Крім того, приймаючи рішення про скорочення штату, з метою реорганізації організаційної структури та оптимізації штатного розпису підприємства, відповідач фактично не припинив публічних закупівель, а розподілив та поклав їх виконання на інший структурний підрозділ.

Просив суд скасувати наказ КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» № 83 о/с - 35262 від 07.06.2021 про припинення трудового договору із гр.. ОСОБА_1 та його звільнення з посади фахівця з публічних закупівель за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників, поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця з публічних закупівель КП «Теплоенергетик», стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що судом не визнано статус профспілки, ППО «ТіП» не була викликана як третя особа до суду. Судом неправомірно прийнятий доказ відповідача у вигляді акту від 07.04.2021, який здобутий з порушенням доступу до персональних даних позивача та їх незаконної обробки. Відповідач не повідомив за три місяці до намічених змін про наміри здійснити такі зміни в організації виробництва і праці. Наказ 6к від 18.02.2021 та 8к від 25.02.2021 стосовно позивача прийнятий в односторонньому порядку та не погоджений з профспілками. Відповідачем не внесено на розгляд трудового колективу новий текст колективного договору, в якому мали б бути відображені зміни в організації виробництва і праці у вигляді зміненої редакції рівня заробітної плати та штатних посад і підрозділів, яка б мала відрізнятись від попередньої редакції, та такий колективний договір не виносився за затвердження трудового колективу та не реєструвався у порядку реєстрації колективних договорів. Відповідач не застосував переважне право на залишення на посаді та не надав всіх вакансій. Наказ про звільнення та трудова книжка не видавалися на руки позивачу. А також було порушено відповідачем право на відпустку перед звільненням.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10.12.2021 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10.12.2021 справу призначено до розгляду.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що наказом № 30о/с-35262 від 14.02.2020 КП «Теплоенергетик» КМР» позивача прийнято на роботу фахівцем з публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання з 17.02.2020.

Наказом КП «Теплоенергетик» КМР» від 18.02.2021 № 6к «Про раціоналізацію робочих місць» зі структури та штатного розпису відповідача виведено групу з організації та забезпечення публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання.

Пунктом 2 зазначеного наказу зі штатного розпису відповідача виведено, у тому числі, дві одиниці фахівця з публічних закупівель групи з організації та забезпечення проведення публічних закупівель.

Позивач ознайомлений з наказом 07.04.2021, про що свідчить його особистий підпис.

Наказом від 25.02.2021 № 8к з 07.06.2021 «Про скорочення штату працівників і чисельності працівників та внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства» затверджено нову структуру і штатний розпис КП «Теплоенергетик» КМР».

З даним наказом позивач ознайомлений 07.04.2021, про що свідчить особистий підпис.

Позивач, 07.04.2021, письмово попереджений про майбутнє звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами у структурі підприємства та скороченням чисельності і штату, яке відбудеться 07.06.2021, що підтверджується копією попередження. В якому позивач зазначив, що посади на час підписання не пропонували.

Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи є копія попередження на ім`я позивача про майбутнє звільнення та запропоновано посаду слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж.

Актом, від 07.04.2021, складеним уповноваженим з питань запобігання корупції ОСОБА_2 начальником відділу кадрів ОСОБА_3 , т.в.о. начальника юридичного відділу ОСОБА_4 ОСОБА_3 зафіксовано, що 07.04.2021 ОСОБА_3 попередила ОСОБА_1 про майбутнє звільнення та надала перелік усіх вільних посад станом на 07.04.2021 для ознайомлення і можливого вибору посади для переведення. Після підпису ОСОБА_1 попередження з зазначенням, що жодна посада не була запропонована, 07.04.2021 окремо запропонували посаду слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж з окладом 8139 грн. на місяць. Від ознайомлення та отримання будь-яких додаткових документів ОСОБА_1 відмовився.

Позивача, 07.06.2021 знову ознайомлено з переліком вакантних посад, копію списку він отримав під особистий підпис, але згоду на заняття будь-якої вакантної посади не вивив.

Наказом від 07.06.2021 № 83о/с-35262 позивача звільнено з роботи фахівця з публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З даним наказом позивач ознайомлений у день звільнення 07.06.2021 під особистий підпис.

Суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання трудової книжки, підприємством через АТ «Укрпошта» 07.06.2021 направлено рекомендований лист, в якому зазначалось про необхідність отримання трудової книжки. Лист отриманий позивачем 01.07.2021.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП та громадських формувань вбачається, що на КП «Теплоенергетик» КМР» з 08.06.2007 діє первинна профспілкова організація КП «Теплоенергетик» КМР» (ідентифікаційний код 35189503, керівник - ОСОБА_5).

ОСОБА_1 не є членом зазначеної профспілкової організації, про що і не заперечує.

Позивач є головою первинної профспілкової організації «Техніка і право» та вважає, що відповідач повинен був отримати згоду на його звільнення саме у цій профспілковій організації або ж хоча б у профспілки, яка діє на підприємстві.

З акту управління Держпраці у Кіровоградській області № КР6629/216/АВ від 08.06.2021 вбачається, що Інспекційним відвідуванням не встановлено факту надання ОСОБА_1 документів ППО «Техніка і право» до КП «Теплоенергетик» КМР». Подання ним заяви про утримання профспілкових внесків та проведення відповідних утримань з його заробітної плати, участі в укладенні колективного договору, утворення спільного представницького органу пропорційно до кількості членів профспілки тощо. В ході інспекційного відвідування не встановлено факту участі інших працівників КП «Теплоенергетик» КМР» в ППО «Техніка і право».

Доказів того, що позивач є членом профспілки, яка діє на КП «Теплоенергетик» КМР» суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на те, що відповідачем порушені вимоги ст. 43 КЗпП України, та не запитана згода профспілкової організації на його звільнення, не ґрунтуються на законі та безпідставні.

Твердження позивача про те, що 07.04.2021, під час попередження про звільнення, відповідач не запропонував іншу роботу на підприємстві спростовується матеріалами справи, а саме актом від 07.04.2021 про те, що ОСОБА_1 зазначив у попередженні про звільнення, що йому не запропонована жодна посада та списком вільних посад, наявних у відповідача станом на 07.06.2021, на якому є підпис позивача про його отримання.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з вищезазначених підстав необхідно відмовити у задоволенні позову.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно зі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві (в установі, організації). При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Крім того, звільнення працівників на підприємстві погоджується з профспілковою організацією (ст. 43 КЗпП України), членом якої є працівник. Перед плановим вивільненням працівників роботодавець видає економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства. Наказ погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (далі - профспілка) за три місяці до звільнення працівників. Це і буде офіційною інформацією про початок проведення спільних консультацій відповідно до статті 494 КЗпП України та статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 43 КЗпП України подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником має бути розглянуто профкомом у п`ятнадцятиденний термін у присутності працівника, на якого воно винесене. Отримавши подання від роботодавця, голова профкому в межах 15-ти денного терміну планує засідання профкому з означеного питання, на яке в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) запрошує працівника з тим, щоб вислухати його особисті доводи та переконатися, чи адміністрацією підприємства дотримані норми трудового законодавства та чи на законних підставах проводиться звільнення працівника.

Про прийняте рішення профком повідомляє роботодавця у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У випадку, коли профком відмовляє у наданні згоди на звільнення, таке рішення має бути обґрунтованим, із зазначенням причин та підстав, з яких відмовлено роботодавцю, в противному разі роботодавець має право звільнити працівника без згоди профкому. У разі пропуску цього терміну вважається, що профком дав згоду на розірвання трудового договору.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Аналіз норм цієї статті дає можливість зробити висновок, що згоду на звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України власник має отримувати у профспілкової організації, яка діє саме на підприємстві, на якому працює працівник, а не у будь-яких інших, членом якого може являтися останній.

Зазначене виходить і з аналізу норм ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», яким визначено, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти; член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 30о/с-35262 від 14.02.2020 КП «Теплоенергетик» КМР» позивача прийнято на роботу фахівцем з публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання з 17.02.2020.

Наказом КП «Теплоенергетик» КМР» від 18.02.2021 № 6к «Про раціоналізацію робочих місць» зі структури та штатного розпису відповідача виведено групу з організації та забезпечення публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання.

Пунктом 2 зазначеного наказу зі штатного розпису відповідача виведено, у тому числі, дві одиниці фахівця з публічних закупівель групи з організації та забезпечення проведення публічних закупівель.

Позивач ознайомлений з наказом 07.04.2021, про що свідчить його особистий підпис.

Наказом від 25.02.2021 № 8к з 07.06.2021 «Про скорочення штату працівників і чисельності працівників та внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства» затверджено нову структуру і штатний розпис КП «Теплоенергетик» КМР».

З даним наказом позивач ознайомлений 07.04.2021.

07.04.2021 позивач письмово попереджений про майбутнє звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами у структурі підприємства та скороченням чисельності і штату, яке відбудеться 07.06.2021, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у зв`язку із скороченням посади надавався перелік вільних посад на підприємстві станом на 07.04.2021 для ознайомлення і можливого вибору посади для переведення. Було також запропоновано посаду слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж.

Позивача, 07.06.2021 знову ознайомлено з переліком вакантних посад, копію списку він отримав під особистий підпис, але згоду на заняття будь-якої вакантної посади не вивив.

Наказом від 07.06.2021 № 83о/с-35262 позивача звільнено з роботи фахівця з публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З даним наказом позивач ознайомлений у день звільнення 07.06.2021 під особистий підпис.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання трудової книжки, підприємством через АТ «Укрпошта» 07.06.2021 направлено рекомендований лист, в якому зазначалось про необхідність отримання трудової книжки. Лист отриманий позивачем 01.07.2021.

З матеріалів справи вбачається, що на КП «Теплоенергетик» КМР» первина профспілкова організація ППО «Техніка і право» не діяла.

З пояснень позивача вбачається, що позивач є головою первинної профспілкової організації «Техніка і право».

На підприємстві КП «Теплоенергетик» КМР» профспілка ППО «Техніка і право» складалась із однієї особи, тобто позивача по справі.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб ФОП та громадських формувань вбачається, що на КП «Теплоенергетик» КМР» з 08.06.2007 діє первинна профспілкова організація КП «Теплоенергетик» КМР» (ідентифікаційний код 35189503, керівник - ОСОБА_5).

ОСОБА_1 не є членом зазначеної профспілкової організації, про що і не заперечує.

З акту управління Держпраці у Кіровоградській області № КР6629/216/АВ від 08.06.2021 вбачається, що Інспекційним відвідуванням не встановлено факту надання ОСОБА_1 документів ППО «Техніка і право» до КП «Теплоенергетик» КМР». Подання ним заяви про утримання профспілкових внесків та проведення відповідних утримань з його заробітної плати, участі в укладенні колективного договору, утворення спільного представницького органу пропорційно до кількості членів профспілки тощо. В ході інспекційного відвідування не встановлено факту участі інших працівників КП «Теплоенергетик» КМР» в ППО «Техніка і право».

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що у відповідача по справі не було правових підстав узгоджувати скорочення чисельності штату підприємства з ППО «Техніка і право», а також отримувати згоду на звільнення позивача згідно п.1 ст.40 КЗпП від ППО «Техніка і право».

Доводи викладені в апеляційній скарзі, що під час звільнення позивача відповідно до п.1 ст.40 КЗпП було допущено порушення норм трудового законодавства, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання позивача, що при скорочені посад та звільнені позивача не було розглянуто питання про переважне право на залишення на роботі є безпідставними.

При проведенні вивільнення працівників необхідно враховувати обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників та переважне право на залишення на роботі.

Переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у статті 42 КЗпП України.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що позивач мав переважне право на залишенні на роботі під час проведення скорочення чисельності штату. Зазначені доводи ґрунтуються на припущеннях.

Доводи позивача про економічну доцільність проведення скорочення штату працівників на підприємстві відповідача є безпідставними, оскільки зазначене не є предметом даного судового спору.

Згідно ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлю чисельність працівників і штатний розпис. Законодавством не вимагається будь-яке технічно-економічне обґрунтування рішення про скорочення штату.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України, тому суд не може досліджувати визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому правом працівника залишається оспорювати саме правомірність його звільнення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги і ухвалюючи судове рішення за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який зазначаючи, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), Серія A, № 303-A, § 29,30), разом з тим акцентував увагу на тому, що це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.10.2021, залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.04.2022.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: