Рішення

від 06.04.2022 по справі 131/1488/20

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1488/20

провадження № 2/136/494/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

СТОВ "Авангард" (далі - позивач), через свого представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "Городок Агроплюс" (далі - відповідачі) з вимогою:

- визнати недійсним договір оренди землі від 21.09.2020, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7356 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0390), що розташована на території Городоцької сільської ради.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

26.03.2012 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,7356 га, з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390. Такий договір був зареєстрований в Іллінецькому ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди було вчинено запис від 28.08.2012 за № 052120004007898. У жовтні 2020 позивач дізнався, що на підставі договору оренди від 21.09.2020, який було укладено між відповідачами, за ТОВ "Городок Агроплюс" було 24.09.2020 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390. Отже, вказаний договір є недійсним, оскільки укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26.03.2012, що зумовило існування подвійної реєстрації оренди земельної ділянки та суттєве порушення прав позивача.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Згідно розпорядження судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.11.2021 на підставі ст. 31 ЦПК України вищевказану справу передано на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області, який є найбільш територіально наближений до Іллінецького районного суду.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області суду від 06.12.2021 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також, на задоволення клопотання представника позивача, витребувано від державного реєстратора копію оспорюваного договору.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 у визначений строк відзиву на позов не подав.

Відповідач ТОВ "Городок Агроплюс", через свого представника, подав до суду відзив із запереченнями проти позову.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Підписаний та укладений договір оренди землі набирає чинності, а орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки, саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту його підписання. Крім того, при укладенні між відповідачами договору оренди землі від 21.09.2020 була відсутня будь-яка інформація про державну реєстрацію іншого договору, що також підтверджується витягом з ДЗК від 05.10.2020, а тому державну реєстрацію договору оренди землі від 21.09.2020 було здійснено правомірно.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 26.03.2012 відповідач ОСОБА_1 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 1,7356 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390, що розташована на території Городоцької сільської ради. Сторонами погоджено істотні умови договору й серед іншого визначено: строк договору 10 років (п. 8 Договору); розмір орендної плати й термін її внесення позивачем (п.п. 9, 11 Договору); права та обов`язки сторін (п.п. 28-31 Договору); умови припинення дії договору (п.п. 34-38 Договору). Разом з тим, визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, та його державної реєстрації (п. 42 Договору). Сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди та акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Відповідач ОСОБА_1 не спростував ті факти, що вищезгаданий договір був ним підписаний власноруч. Такий договір був зареєстрований в Іллінецькому ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди було вчинено запис від 28.08.2012 за № 052120004007898. Згідно з відповіді на його запит від ДЗК стало відомо, що на підставі іншого договору оренди землі, який укладено між відповідачами, 24.09.2020 за ТОВ "Городок Агроплюс" було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390. Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія іншого договору оренди земельної ділянки, що укладений між відповідачами від 21.09.2020, згідно з яким ОСОБА_1 надав, а ТОВ "Городок Агроплюс" прийняв у строкове платне користування, серед інших, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390. У такому договорі сторонами також погоджено істотні умови та визначено: строк договору 10 років (3.1. Договору); розмір орендної плати, термін її внесення позивачем (п. 4.1. Договору); права та обов`язки сторін (п. 9. Договору); умови припинення дії договору, його розірвання (п. 12. Договору). Разом з тим, визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 14.1. Договору). Відповідач ОСОБА_1 не спростував той факт, що укладений з ТОВ "Городок Агроплюс" був ним підписаний власноруч і між відповідачами було погоджено істотні умови такого договору. Згідно з витягом з ДРРПНМ від 05.10.2020 за таким договором за відповідачем ТОВ "Городок Агроплюс" було зареєстровано право оренди, що зумовило існування подвійної реєстрації.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено у ст. 1 Конституції України - Україна є правова держава, а в силу її ст. 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України). Верховенство права - це панування права в суспільстві, а такий принцип вимагає від держави його втілення у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи та рівності. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Суд зауважує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Отже, з огляду на особливість предмета спору в даному судовому процесі позивачу слід довести, чи дійсно оспорюваний договір оренди землі, який відповідачі уклали 21.09.2020, зареєструвавши відповідне право оренди 24.09.2020 за ТОВ "Городок Агроплюс", був укладений всупереч дії чинного на той час договору від 26.03.2012, укладеного між сторонами на аналогічний об`єкт оренди і зареєстрованого 28.08.2012.

Зі змісту аргументів позивача, вбачалось про те, що у договорі оренди землі від 26.03.2012, погодивши його істотні умови сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації. Такий договір було підписано, та здійснено реєстрацію договору. Позивач приступив до користування землею, однак, йому стало відомо, що на підставі іншого договору оренди від 21.09.2020, що укладено між відповідачами, вже було зареєстровано таке право оренди за іншим орендарем. Позивач стверджував, що вказаний договір є недійсним, оскільки укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26.03.2012, що зумовило існування подвійної реєстрації права оренди на земельну ділянку та суттєве порушення прав позивача.

Суд, при вирішенні даного спору, зважає на те, що земельне законодавство, особливо щодо оренди землі, постійно змінюється, а з ним і практика правозастосування, оскільки досягнення абсолютної правової визначеності та її фіксація у правових актах є недосяжною, адже право має змінюватися та розвиватися разом із суспільними відносинами.

Разом з тим, суд також зважає на те, що змістовими складниками вищезгаданого принципу правової визначеності є не тільки передбачуваність, несуперечливість правових норм і правозастосовної практики, але й непорушність і нескасовуваність вже набутих законних прав.

Саме тому, у зв`язку зі зміною законодавства та з огляду на те, що початковим терміном виникнення правовідносин між сторонами суд вважає 28.08.2012 - як дату коли укладений між сторонами договір від 26.03.2012 був зареєстрований в Іллінецькому ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди було вчинено запис від 28.08.2012 за № 052120004007898і відносно, якого пізніше ще укладався інший договір з ТОВ "Городок Агроплюс" 21.09.2020 і реєструвалося речове право 24.09.2020, а тому в силу вимог ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в даній цивільній справі суд здійснюватиме відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як визначено в ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, згідно з ч.ч. 1-2, 7-8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Крім того, ст.ст. 95-96 ЗК України визначено перелік прав та обов`язків землекористувачів, які суд проаналізував, а ст. 125 та ч. 5 ст. 126 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Крім того, ст. 202 ЗК України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель, серед інших, складається з книги записів реєстрації договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (зміст наведених статей викладено у редакції, діючій на час виникнення правовідносин між сторонами).

Визначення поняття договору оренди земельної ділянки наведене у ст. 792 ЦК України де вказано, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналізуючи вищевказані норми ЗК України та ЦК України слід визначити, що хоча й ці Кодекси надають тлумачення поняття права оренди та договору оренди, а ЗК України навіть визначає перелік прав й обов`язків землекористувачів та підставу виникнення права на земельну ділянку й те, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, проте слід зауважити, що такі кодифіковані акти одноголосно відсилають до спеціального закону, що регулює відносини, пов`язані з орендою землі, яким є вищезгаданий Закон України «Про оренду землі».

Попри те, що в ст.ст.1, 3-5 Закону України «Про оренду землі» наведені подібні за змістом поняття: оренди землі; об`єктів оренди; орендарів та орендодавців, які вже визначені в ч.ч. 1-2, 7-8 ст. 93 ЗК України, також даний Закон у ч. 1 ст. 6 вказує на те, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону, яка діяла на час виникнення правовідносин). Разом з тим, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 Закону, яка діяла на час виникнення правовідносин).

Також ст. 13 Закону України «Про оренду землі» визначено подібне за змістом до ст. 792 ЦК України поняття договору оренди землі, а саме як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» визначено форму договір оренди землі та вказано, що він укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально , а Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 затверджено Типовий договір оренди землі, а тому форма договору оренди землі із зазначенням істотних умов договору має дотримуватись сторонами.

Також ст. 25 Закону України «Про оренду землі» перелічено права та обов`язки орендаря, а саме: орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем, але орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів (зміст наведених статей викладено у редакції, діючій на час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем за договором оренди земельної ділянки).

Аналізуючи вищевказані норми Закону України «Про оренду землі» та прирівнюючи їх зміст до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 26.03.2012, судом встановлено, що його умови узгоджується зі ст. 15 Закону як дійсно визначені сторонами істотні умови договору оренди землі та відповідають змісту норм, що наведені в розділах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Типового договору оренди землі. При цьому слід окремо зазначити про те, що як і в п. 43 Типового договору оренди землі так і в п. 42 Договору від 26.03.2019 сторони зазначили аналогічно про те, що "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації". Слід окремо зазначити про те, що зміст приписів про права та обов`язки орендодавця та орендаря сторони продублювали зі ст. 25 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що була чинна станом на час підписання договору і зміст приписів не суперечить ст. 95-96 ЗК України.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України (у редакції, яка була чинна на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Також, згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ч. 1 ст. 638 ЦК України (у редакції, яка була чинна на час виникнення правовідносин). Таким чином, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним.

Крім того, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 26.03.2012 був оформлений згідно з вимогами норм чинного, на той час, законодавства, яке не забороняло, вважати відповідний договір, після погодження його сторонами істотних умов, таким що набув чинності з моменту його підписання та державної реєстрації такого договору, а тому суд не заперечує його чинність до цього часу, оскільки його положення діють у тій частині, що виникли, і продовжують існувати до їх виконання. Тим більше, що відповідач ОСОБА_1 не спростував ті факти, що вищезгаданий договір був ним підписаний власноруч, але натомість уклав інший договір оренди на аналогічну земельну ділянку з відповідачем ТОВ "Городок Агроплюс" від 21.09.2020, яким на останнього зареєстровано право оренди.

Разом з тим, спростовуючи доводи відповідача ТОВ "Городок Агроплюс" про те, що підписаний та зареєстрований договір оренди землі набирає чинності, а орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки, саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання й реєстрації договору, а оскільки при укладенні між відповідачами договору оренди землі від 21.09.2020 була відсутня будь-яка інформація про державну реєстрацію іншого договору, суд зазначає про таке.

Як вже згадувалося раніше, земельне законодавство щодо оренди земельної ділянки, постійно змінюється, а з ним і практика правозастосування, адже право має змінюватися та розвиватися разом із суспільними відносинами. При цьому зміна правового регулювання і визначення додаткових обов`язків не повинна вплинути на принцип правової визначеності, який передбачає не тільки несуперечливість правових норм і правозастосовної практики, але й непорушність і нескасовуваність вже набутих законних прав. Саме тому суд так наполегливо звертав увагу сторін на те, що у цій справі правозастосування слід здійснювати відповідно до законів, норми яких діяли на час вчинення окремих процесуальних дій, обравши початковим терміном виникнення правовідносин між сторонами 28.08.2012 - як дату підписання та реєстрації позивачем та відповідачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, відносно якої пізніше ще укладався інший договір з ТОВ "Городок Агроплюс" 21.09.2020 і реєструвалося речове право.

Разом з тим, аналіз вищезгаданих судом норм, які діяли на час виникнення правовідносин свідчить про те, що законодавець не допустив правової невизначеності при зміні/доповненні правового регулювання та визначення з часом додаткових обов`язків і виділив, що поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними поняттями.

Натомість орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (такий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 20.03.2019 у справі №587/2110/16-ц та від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01.01.2013, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди (такі висновки Верховний Суд зробив у постанові від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку. При цьому, згідно з п. в ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Судом було встановлено, що договір оренди землі від 21.09.2020, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390 було укладено та зареєстровано відповідне право оренди одночасно з існуванням чинного договору оренди на аналогічну земельну ділянку від 26.03.2012, укладеного між позивачем та відповідачем.

Суд зауважує, що в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Суд встановив, що відповідачі не спростували факт набрання чинності договору оренди земельної ділянки, що був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 26.03.2012, а тому його положення діють, але на підставі договору оренди від 21.09.2020, який було укладено між відповідачами, за ТОВ "Городок Агроплюс" було 24.09.2020 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390. Отже, вказаний договір є недійсним, оскільки укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26.03.2012, що зумовило існування подвійної реєстрації права оренди на земельну ділянку. Відповідач ОСОБА_1 діючи недобросовісно та всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про оренду землі» і приписам ст. 525 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від виконання умов раніше укладеного договору оренди з позивачем, чим були порушені його права за захистом яких мало місце звернення до суду. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду відповідачами не надано та в ході судового розгляду не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 21.09.2020, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7356 га, з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390, що розташована на території Городоцької сільської ради, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу керується ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, згідно з якою судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати: на професійну правничу допомогу необхідну для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і в силу п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, тому суд дійшов висновку, що з відповідачів солідарно на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати в розмірі 2102,00 грн судового збору (сплаченого позивачем за платіжним дорученням №729 від 24.12.2020), тобто з кожного по 1051,00 грн, а також витрати на правову допомогу (які позивач поніс як вартість послуг за договором про надання правової допомоги від 01.11.2020, що підтверджується розрахунком та актом прийняття/передачі правової допомоги від 23.12.2020) в розмірі 5000,00 грн, тобто з кожного по 2500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" (місцезнаходження: вул. Шкільна, буд. 1-А, с. Городок, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 03733163) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" (місцезнаходження: вул. Шкільна, буд. 10, с. Городок, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 43824019) про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 21.09.2020, який укладено між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7356 га (кадастровий номер:0521281600:03:000:0390), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп, тобто з кожного по 1051 (одній тисячі п`ятдесат одній) грн 00 коп, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`яти тисяч) 00 коп, тобто з кожного по 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 11.04.2022.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО