Постанова

від 13.07.2022 по справі 131/1488/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/1488/20

Провадження № 22-ц/801/1031/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 рокуСправа № 131/1488/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Безрученко Н. Р.

учасники справи:

позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард»,

відповідач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Городок Агроплюс» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 квітня 2022 року, постановлене у складі судді Кривенка Д. Т. в м. Липовець, повне судове рішення складено 11 квітня 2022 року,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2020 року СТОВ «Авангард» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» про визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи позов, зазначив, що 26 березня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, об`єктом якого є належна ОСОБА_1 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,7356 га, з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390, який зареєстрований в Іллінецькому ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди було вчинено запис від 28.08.2012 за № 052120004007898. Строк дії договору 10 років. У жовтні 2020 року позивач дізнався, що між відповідачами укладено договір оренди від 21.09.2020 року та за ТОВ «Городок Агроплюс» 24.09.2020 зареєстровано право оренди цієї ж земельної ділянки. СТОВ «Авангард» вважає зазначений договір недійсним, оскільки він укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26.03.2012 року, що стало підставою звернення до суду.

Рішенням Липовецькогорайонного судуВінницької областівід 07квітня 2022року позов СТОВ «Авангард» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Городок Агроплюс» на користь СТОВ «Авангард» у розмірі 2 102 грн 00 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 26.03.2012 року був укладений та зареєстрований згідно з вимогами норм чинного на той час законодавства. Суд першої інстанції встановив, що під час дії договору оренди укладеного з позивачем, ОСОБА_1 уклав інший договір оренди на цю ж земельну ділянку з відповідачем ТОВ «Городок Агроплюс», який зареєстрував право оренди.

З таким рішенням не погодилось ТОВ «Городок Агроплюс», подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не наведено докази, на підстав яких встановлено факт укладення договору оренди землі від 26.03.2021 року між СТОВ «Авангард» та ОСОБА_1 , який був зареєстрований в Іллінецькому ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди було вчинено запис від 28.08.2012 за № 052120004007898. Зазначає, що під час реєстрації оспорюваного договору у державного реєстратора була відсутня інформація про наявність речових прав щодо земельної ділянки, яка є предметом договору, а тому ТОВ «Городок Агроплюс» вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки права та інтереси позивача порушені не були. Водночас зазначає, що позивачем не надано належного договору про надання правничої допомоги, а також не подано детальний опис робіт, виконаних адвокатом позивача, у зв`язку з чим вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення витрат на надання правничої допомоги.

Упродовж встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

12 липня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності.

Представник ТОВ«Городок Агроплюс»,представник СТОВ«Авангард» в судовезасідання нез`явився, в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини:

- ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 784359 (а. с. 62), що водночас підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с. 10-11);

-26 березня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 11,7356 га, з кадастровим номером 0521281600:03:000:0390. Сторонами було погоджено істотні умови договору й серед іншого визначено: строк договору 10 років (п.8 договору); розмір орендної плати й термін її внесення позивачем (п.п. 9, 11 Договору); права та обов`язки сторін (п.п. 28-31 Договору); умови припинення дії договору (п.п. 34-38 Договору) (а. с. 4-7);

-28.08.2012 року зазначений договір зареєстрований відділом ДЗК у Іллінецькому районі Вінницької області за № 052120004007898 (а. с. 7);

-Сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (а. с. 8, 9).

-Згідно витягу з ДРРПНМ від 05.10.2020 року за відповідачем ТОВ «Городок Агроплюс» 24 вересня 2020 року зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі від 21 вересня 2020 року (а. с. 35).

Між сторонами виник спір з приводу дійсності договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (ч. 2 ст 792 ЦК України).

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина друга статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 з СТОВ «Авангард» договору оренди землі та його державної реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України, ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення договірних відносин між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард») право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Строк дії договору оренди від 26.03.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард» становить 10 років (п. 8 Договору).

Отже на момент підписання 21 вересня 2020 року оспорюваного договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , за ТОВ «Городок Агроплюс», був чинним інший договір оренди цього ж об`єкту, укладений ОСОБА_1 зі СТОВ «Авангард» 26 березня 2012 року, який був зареєстрований 28 серпня 2012 року у відділі Держкомзему в Іллінецькому районі Вінницької області.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

Внаслідок укладення оскарженого договору ТОВ «Городок Агроплюс» отримало право оренди земельною ділянкою ОСОБА_1 , що стало перешкодою для СТОВ «Авангард» у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

Підставою недійсності правочину є, зокрема невідповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства (ч.1 ст. 203, частина 1, ст. 215 ЦК України).

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення права СТОВ «Авангард» на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди, укладеного 24 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Городок Агроплюс», недійсним.

Такі самі висновки щодо застосування цих норм матеріального права у ситуації одночасного існування кількох прав оренди на одну і ту саму земельну ділянку містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 193/11/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц та від 15 січня 202 року у справі № 587/2326/16-ц.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно витрат на правничу допомогу: відсутність у договорі про надання правничої допомоги повноважень адвоката на представництво інтересів СТОВ «Авангард» у даній справі, не надання позивачем детального опису робіт, виконаних адвокатом, здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Такий висновок Верховного Суду щодо принципу відшкодування судових витрат міститься у пункті 28 постанови від 20 липня 2021 року у справі N 922/2604/20.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі N 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі N 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі N 910/4317/21, від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19.

01.11.2020 року між СТОВ «Авангард» та адвокатом Щавінським К. А. було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги від 01 листопада 2020 року адвокат надає клієнтові консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання адвокатських запитів, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх поновленню в разі їх порушення.

Пунктом 4.1 цього договору встановлена вартість послуг адвоката, зокрема за: надання усних консультацій 600 грн 00 к. за консультацію; підготовку адвокатських запитів, звернень, процесуальних документів 600 грн 00 к. за 1 годину роботи; вивчення документів, які стосуються справи 600 грн 00 к. за 1 годину роботи (а. с. 14-16).

Згідно з актом про надання правничої допомоги від 23 грудня 2020 року адвокат надав клієнту правову допомогу, а клієнт прийняв надані послуги у формі: первинна усна консультація 600 грн 00 к.; збір доказів та вивчення документів, які стосуються справи (4 год. 20 хв) 2 600 грн 00 к.; підготовка позову (3 год) 1 800 грн 00 к (а. с. 17).

Отже, надані адвокатом Щавінським К. А. послуги СТОВ «Авангард» відповідають предмету договору про надання правничої допомоги від 01 листопада 2020 року (пункт 1.2.), їх вартість установлена у договорі адвоката з клієнтом, а обсяг підтверджений відповідними доказами, зокрема актом про надання правничої допомоги, оплата вартості цих послуг підтверджена платіжним дорученням № 729 від 24 грудня 2020 року (а. с. 19).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання спірного правочину недійсним, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відтак апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України) як такого що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України), слід зазначити наступне: за подання апеляційної скарги ТОВ «Городок Агроплюс» було сплачено 3 153 грн 00 коп. судового збору (квитанція на а. с. 154), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені судові витрати слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 квітня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс», понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук

Повне судове рішення складено 14 липня 2022 року.