Рішення

від 04.04.2022 по справі 902/20/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2022 р. Cправа № 902/20/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" (вул. Лютеранська, 33, к. 4, м. Київ, 01024)

про стягнення 78 421,68 грн,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" про стягнення 78 421,68 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних за вчиненими господарськими операціями щодо постачання теплової енергії за Договором №ПЗ/П-20918/НЮ про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2020 (Договір) за період жовтня-грудня 2020 року, внаслідок чого Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" 42 775,46 грн штрафу та 35 646,22 грн майнової шкоди.

Ухвалою суду від 20.01.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/20/22 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.02.2022.

У судовому засіданні 10.02.2022 за участю представника позивача в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 03.03.2022, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. При цьому за результатами проведеного судового засідання 03.03.2022, з огляду на неявку представників сторін та клопотання представника позивача, враховуючи обмеження у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану з метою забезпечення реалізації прав, наданих учасникам справи ГПК України, розгляд справи по суті відкладено на 05.04.2022.

Під час судового розгляду учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору - відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 41- 45, т. 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 49 - 51, т. 1).

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що за постачання теплової енергії за період жовтня-грудня 2020 року позивачем проведено оплату лише 28.01.2021. При цьому відповідно до рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві №11151/26-15-04-19-21 від 04.12.2020 відповідачу у зв`язку з переходом на спрощену систему оподаткування було анульовано реєстрацію платника на додану вартість з 31.12.2020.

Окрім того відповідач акцентує увагу, що згідно з п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2026 року (на час сплати позивачем за теплову енергію 28.01.2021 дана норма діяла до 01 січня 2022 року) та платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року №2019-VIII "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701,2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма п. 44 підрозд. 2 розд. XX ПКУ поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у п. 187.10 ст. 187 та у п. 198.2 ст. 198 ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 01 січня 2026 року (на час сплати позивачем за теплову енергію 28.01.2021 дана норма діяла до 01 січня 2022 року).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що на момент укладення Договору відповідач у п. 10.3. повідомив, що має статус платника податку на прибуток, а відтак він є платником ПДВ, у зв`язку з чим позивач у договірних відносинах обґрунтовано сподівався на повернення 20% ПДВ від сум, вказаних у виставлених для оплати рахунків про надані послуги. Як визначено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПКУ) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Всупереч цьому, відповідач не виконав даного обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань, в т.ч. податкова накладна за жовтень 2020 року на суму 5 631,12 грн; за листопад 2020 року на суму 11 348,83 грн; за грудень 2020 року на суму 18 666,27 грн, а всього на суму 35 646,22 грн.

Отже, відповідач, виставляючи рахунки у 2020 році на оплату за надані послуги з теплопостачання, включив до них значення ПДВ, тобто завищив вартість на 20%.

Однак відповідач не зареєстрував податкові накладні, оскільки 31.12.2021 перейшов на іншу систему оподаткування, про що Споживача не повідомив та нових рахунків на оплату вартості послуг (без ПДВ) не виставив. За рахунок цього Залізниця втратила право на включення ПДВ в розмірі 35 646,22 грн до податкового кредиту та не змогла отримати відшкодування ПДВ, на яке розраховувала при укладенні договору, тобто зазнала зайвих втрат на суму 35 646,22 грн.

На визначену дату та час у судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином ухвалою суду від 03.03.2022, яку направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією відповідачу та на відповідні адреси електронної пошти сторін.

05.04.2022 на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, враховуючи, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану АТ "Українська залізниця" з місця постійної дислокації евакуйоване, відрядження не оформлюються, відтак відсутні юридичні підстави прибуття представника до м. Вінниці для участі у справі.

Дослідивши таке клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою, при цьому учасники справи не позбавлені можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

15.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" (Постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (Споживач, відповідач) укладено Договір №ПЗ/П-20918/НЮ про постачання теплової енергії в гарячій воді (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води та гарячої пари в приміщення, яке розташоване за адресою: м. Козятин, вул. Винниченка, 64, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити фактично спожиту теплову енергію в кількості та за ціною визначеною цим договором.

Згідно із п. 5.8. Договору Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Постачальнику вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді на підставі рахунків та актів наданих послуг, наданих Постачальником.

Пунктом 6.5. Договору сторони обумовили, що якщо Постачальник не зареєстрував, неправильно або несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і чи розрахунок/и коригування в системі електронного адміністрування податку на додатну вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, в результаті чого Замовник втратив права на податковий кредит, Постачальник зобов`язаний сплатити Споживачу штраф в розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і (для резидентів) чи розрахунок/и коригування.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 15 жовтня 2020 року по 15 квітня 2021 року (п. 8.1. Договору з урахування Додаткової угоди №1 до нього від 28.12.2020.

За змістом п. 10.3. Договору сторони підтвердили, що на момент укладення Договору Постачальник має статус платника податку на прибуток на загальних умовах передбачених Податковим кодексом України, а Споживач має статус платника податку на прибуток на загальних підставах.

На виконання умов Договору за період жовтня-грудня 2020 року відповідач здійснив постачання позивачу теплової енергії на загальну суму 213 877,29 грн, у т.ч. ПДВ - 35 646,22 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі:

- №46 від 31.10.2020 на суму 33 786,74 грн, в т.ч. ПДВ 5 631,12 грн;

- №56 від 30.11.2020 на суму 68 092,93 грн, в т.ч. ПДВ 11 348,83 грн;

- №68 від 31.12.2020 на суму 111 997,62 грн, в т.ч. ПДВ 18 666,27 грн.

Вартість отриманої теплової енергії сплачено позивачем 28.01.2021, що підтверджується платіжними дорученнями:

- №3400335 на суму 33786,74 грн, в т.ч. ПДВ 5 631,12 грн;

- №3400344 на суму 68 092,93 грн, в т.ч. ПДВ 11 348,83 грн;

- №3400345 на суму 111 997,62 грн, в т.ч. ПДВ 18 666,27 грн.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, реєстрації податкових накладних за вищевказаними господарськими операціями щодо передачі теплової енергії за період жовтня-грудня 2020 року у Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" не здійснило.

За таких обставин, позивач вказує, що втратив право на включення ПДВ в розмірі 35 646,22 грн до податкового кредиту, тому зазнав майнової шкоди на цю суму, яку заявлено до стягнення. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф за умовами п. 6.5. Договору в сумі 42 775,46 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом (п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України).

Касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З викладеного вище слідує, що згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Той факт, що податкові накладні за господарськими операціями щодо передачі теплової енергії за період жовтня-грудня 2020 року у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" не заперечує, відтак не потребує доказування в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

У постанові Верховного суду по справі № 913/272/18 від 07.02.2019 року, суд розглядаючи справу про стягнення штрафу в сумі 1 750 826,54 грн за порушення умов договору поставки в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної на товар у ЄРПН та збитків у сумі 29 999,22 грн встановив, що передбачена договором поставки відповідальність продавця за порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН у вигляді штрафу (у розмірі 25% від вартості поставленого товару) не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Верховний Суд вказав, що зазначення сторонами у договорі обов`язку відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Тобто передбачена п. 6.5. Договору відповідальність Постачальника не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання останнім вимог податкового законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах № 908/3565/16, № 917/799/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 42 775,46 грн штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої пунктом 6.5. Договору, яка не пов`язана із забезпеченням належного виконання зобов`язань, що виникають з поставки, тобто перебуває поза межами господарсько-правових відносин.

Разом з тим суд відзначає, що обов`язок відповідача як Постачальника зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем (Споживачем), однак невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено позивачу теплову енергію, а позивачем оплачено її вартість на загальну суму 213 877,29 грн, сума ПДВ становить 35 646,22 грн.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, при цьому позивач об`єктивно на виконання такого обов`язку розраховував, враховуючи зміст пунктів 6.5. та 10.3. Договору.

Враховуючи вищевикладені законодавчі приписи, таке порушення відповідача позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 35 646,22 грн, тобто позивач поніс збитки на вказану суму.

Окрім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 у спірних правовідносинах має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Окремо слід зазначити, що посилання відповідача на зміну системи оподаткування із загальної на спрощену та анулювання реєстрації платника на додану вартість з 31.12.2020 не спростовує його вини у спричиненні позивачу збитків.

Дійсно касовий метод податкового обліку для цілей оподаткування визначає дату виникнення податкового зобов`язання як дату зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку (кошти на рахунок відповідача сплачено 28.01.2021). При цьому, як слідує зі змісту рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві №11151/26-15-04-19-21 від 04.12.2020, анулювання реєстрації платника на додану вартість відбулося на підставі заяви відповідача про реєстрацію платника єдиного податку суб`єкта господарювання від 01.12.2020.

Визначальним є те, що на момент анулювання відповідачем реєстрації платника на додану вартість (31.12.2020) граничний строк оплати за надану теплову енергію у грудні 2020 року не сплинув, оскільки в силу п. 5.8. Договору такий обов`язок позивача як Споживача визначений до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Окрім того, такий строк не сплинув і на момент подачі відповідачем заяви про реєстрацію платника єдиного податку суб`єкта господарювання від 01.12.2020 за зобов`язанням сплати вартості наданої теплової енергії у листопаді 2020 року.

Однак доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" повідомило позивача про наявність рішення щодо зміни системи оподаткування та могло б спростувати свідоме ухилення останнього від сплати ПДВ матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, правомірність стягнення з відповідача збитків в сумі 35 646,22 грн слідує з положень чинного законодавства, умов укладеного між сторонами Договору та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів необґрунтованості стягнення штрафу.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 1031,81 грн, в решті такі витрати в сумі 1238,19 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Облтеплоенерго" (вул. Лютеранська, 33, к. 4, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 40644382) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 40081221) 35 646,22 грн -збитків та 1031,81 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні 42 775,46 грн штрафу відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 1238,19 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - uz@uz.gov.ua; shch4_ur@sw.uz.gov.ua; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1; vinote@ukr.net.

Повне рішення складено 08 квітня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601;

3 - відповідачу - вул. Лютеранська, 33, к. 4, м. Київ, 01024.