Рішення

від 11.04.2022 по справі 910/20065/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2022Справа № 910/20065/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/20065/21

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. І.ФРАНКА 5, м. Київ, 01001)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка - 2000" (вул. Виборзька, буд. 18/19, м. Київ, 03056)

Про стягнення 86128, 70 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка - 2000" (далі - відповідач) про стягнення 86315, 22 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором № 4540159-01 від 31.10.2018 в частині оплати спожитої енергії за період з листопада 2018 року до вересня 2021 року включно. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 86315, 22 грн заборгованості за договором, з яких 72662, 67 грн основної заборгованості, 8 248, 29 грн - інфляційна складова боргу, 3 791, 01 грн - 3 % річних за період з листопада 2018 по жовтень 2021 року (три роки) та 1613, 25 грн пені, нараховану на заборгованість з жовтня 2020 по квітень 2021 року помісячно за період з 01.12.2020 по 30.09.2021 року за шість місяців по кожному періоду

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 10.12.2021 року суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків оформлення позовної заяви з моменту отримання ухвали.

21.12.2021 до суду надійшло клопотання позивача на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2021, яким позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Крім того, у клопотанні після уточнення розрахунків позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 86128,70 грн., а саме 72662,67 грн. - основного боргу, 3604,49 грн. - 3% річних, 8248,29 грн. - інфляційної складової боргу та пені у розмірі 1613,35 грн., тобто фактично позивач зменшив заявлені позовні вимоги в частині нарахування 3% річних.

29.12.2021 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/20065/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням уточненої позовної заяви, яка є заявою про зменшення позовних вимог, яка приймається судом.

11.01.2022 від відповідача надійшли пояснення, в яких останній виклав свою позицію щодо суті справи та запропонував вирішити спір мирним шляхом, зазначаючи, що позивачем йому було завдано шкоди шляхом залиття в 2017 році ПАТ "Київенерго", яка досі позивачем не відшкодована.

Як встановлено статтею 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Згідно з Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

31.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» (далі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №4540159-01, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1. договору встановлено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

За змістом п. 2.3.2. договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019.

За умовами п.п. 8.3., 8.4 договору припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін.

Станом на день звернення позивача до суду (0612.2021) звернень від відповідача щодо припинення дії договору на адресу позивача не надходили.

Разом із договором №4540159-01 від 31.10.2018 на постачання теплової енергії сторонами також підписано ряд додатків до вказаного правочину.

Зокрема, відповідно до положень додатку №4 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно п. 1 додатку №4 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 додатку №4 передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

При цьому, за умовами п. 3 додатку №4, абонент щомісяця з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 58.

-облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

-акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК)

-акт виконаних робіт.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії при оформленні щомісячно рахунків-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію.

Як зазначає позивач на виконання умов вказаного договору, позивачем з листопада 2018 року по вересень 2021 року включно було здійснено постачання відповідачу теплової енергії на загальну суму 72 662,67 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, корінцями нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання.

При цьому, відповідач за поставлену теплову енергію не розраховувався жодного разу, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 72 662,67 грн.

Водночас, судом встановлено, що позивач не направляв на адресу відповідача ані вимогу, ані претензію про сплату заборгованості за договором на постачання теплової енергії, доказів протилежного відповідачем в з заявою (надійшла до суду 11.01.2021 року) не подано.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 72 662,67 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію, 1613,25 грн - пені, 3604,79 грн - 3% річних та 8 248,29 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту та неоплачену теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №4540159-01 від 31.10.2018 в розмірі 86 128,70 грн.

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:

1. Між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії №4540159-01 від 31.10.2018, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, який є діючим станом на дату звернення позивача до суду.

2. Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення заборгованості за використання та неоплату теплової енергії в розмірі 72 662,67 грн., пені та штрафних санкцій, внаслідок прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та витрат зі сплати судового збору.

3. Позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання у періоди: з листопада 2018 по квітень 2019, з жовтня 2019 по квітень 2020, з жовтня 2020 по квітень 2021 на загальну суму 72 662,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передавання товарної продукції, корінцями нарядів, які підписані представником абонента, а також відсутністю доказів з боку відповідача, які б суперечили даним обставинам. Так, відповідач подав лише пояснення, якими жодним чином не довів, що послуги з теплопостачання в розмірі 72 662,67 грн позивачем відповідачу не надавались, а також виявив бажання врегулювати спір мирним шляхом, що свідчить про наявність у відповідача заборгованості, яка є неспростованою.

IV. Заперечення відповідача у справі.

1. Відповідач подав пояснення у справі, в яких вказав, що у період з 2019-2020 не користувався послугами з теплопостачання у зв`язку з різким зростом тарифів на електроенергію (з 2 грн на 4 грн за кВт в середньому), проте в опалювальному періоді з 2021 по 2022, в силу непереборних сил, відповідач знову розпочав користуватися послугами позивача з теплопостачання.

2. Відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах пояснень наявний акт обстеження № 16-04/101 від 02.04.2018 в якому зазначено, що система гарячого водопостачання в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Виборзька буд. 17/19 відсутня, однак позивач всупереч відсутності у приміщенні гарячого водопостачання все одно нараховує відповідачу кошти за використання послуг, які фактично надані не були.

3. Відповідач виявив бажання і надалі продовжувати договір на постачання теплової енергії №4540159-01 від 31.10.2018 та врегулювати неузгодженості між сторонами мирним шляхом.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення заборгованості у загальному розмірі 86 128,70 грн. за неоплачене теплоспоживання, згідно зазначеного договору на постачання теплової енергії №4540159-01 від 31.10.2018. та витрат зі сплати судового збору.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи були надані позивачем відповідачу послуги з теплопостачання в розмірі 72 662,67 грн?;

- чи мало місце порушення умов договору відповідачем шляхом не оплати отриманої продукції (теплової енергії)?;

- чи є акт обстеження № 16-04/101 від 02.04.2018 належним доказом того, що гаряче водопостачання відповідачу не надавалось?;

- якщо порушення договору мало місце, чи наявні підстави для притягнення відповідача до таких видів відповідальності, як стягнення штрафних санкцій та стягнення неустойки?;

- якщо наявні підстави для притягнення відповідача до таких видів відповідальності, як стягнення штрафних санкцій та стягнення неустойки, чи доведений позивачем розмір збитків та розмір неустойки?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, cуд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

V.I. Щодо вимог про стягнення основної заборгованості.

За визначенням абзацу 20 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частина 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил, погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

31.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» (далі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №4540159-01, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Судом вище встановлено, що 31.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії №4540159-01, відповідно до якого позивачем у періоди: з листопада 2018 по квітень 2019, з жовтня 2019 по квітень 2020, з жовтня 2020 по квітень 2021 здійснено постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 72 662,67 грн, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 72 662,67 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, суд вважає, що наявними матеріалами справи, зокрема актами приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії), обліковими картками, нарядами на підключення та відключення об`єкту теплоспоживання за спірний період, відомостями споживання теплової енергії підтверджується факт відпуску теплової енергії відповідачу за адресою м. Київ, вул. Виборзька, 17/19 (приміщення за вказаною адресою знаходиться у власності та в користуванні відповідача у справі).

Доводи відповідача стосовно того, що в матеріалах справи міститься акт обстеження № 16-04/101 від 02.04.2018 в розумінні суду не є належним доказом того, що гаряче водопостачання відповідачу не надавалось у спірний період, оскільки акт датується 02.04.2018, а договір між сторонами на постачання теплової енергії №4540159-01 укладений 31.10.2018, тобто більше ніж через півроку від дати акту обстеження, а відтак не може бути визнаним належним доказом, оскільки станом на період укладення спірного акту між сторонами не було жодних правовідносин, отже позивач не надавав та не міг надавати відповідачу послуги з теплопостачання у той період.

Крім того, предметом позову є стягнення заборгованості за теплову енергію на потреби опалення та вентиляції, і в позовній заяві та розрахунках взагалі не йдеться на постачання теплової енергії на підігрів води, а отже доводи відповідача в частині відсутності гарячого теплопостачання не стосуються предмету спору.

Також доводи відповідача стосовно того, що послуги з теплопостачання відповідачу у період 2019-2020 надані не були суд вважає надуманими та необґрунтованими, оскільки матеріали справи місять корінці наряду відключення/включення № 191 від 08.04.2019 та від 19.10.2020 про початок та кінець опалювального сезону, які є підписаними представником споживача, що свідчить про те, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором на постачання теплової енергії №4540159-01 від 31.10.2018, надаючи відповідачу послуги з теплопостачання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, оцінюючи представлені позивачем до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо належного доказового обґрунтування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» обставин наявності у відповідача заборгованості за договором № 4540159-01 на постачання теплової енергії від 31.10.2018, а відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати спожитої ним теплової енергії, в зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київтеплоенерго» до ТОВ «Берізка-2000» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 72 662,67 грн підлягають задоволенню.

V.II. Щодо вимог про стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту теплову енергію, позивач нараховує пеню в сумі 1613,25 грн, 3% річних у розмірі 3604,79 грн та інфляційні збитки в сумі 8 248,29 грн за період з 01.12.2020 по 01.07.2021.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до п. 7 додатку 4 до договору абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов`язань" господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що заявлена до стягнення сума у визначений позивачем з 01.11.2018 по 30.09.2021 період є невірно підрахованою, а відтак здійснивши власний розрахунок пені суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1613,18 грн. пені.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням уточненої позовної заяви та наданих до неї розрахунків) і встановив, що заявлені до стягнення суми у визначений позивачем період з 01.11.2018 по 30.09.2021 є обґрунтованими, а відтак з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3 791,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 248,29 грн.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача та наявні докази суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що відповідач безпідставно не сплатив вартість отриманих послуг з теплопостачання.

Оскільки доводи позивача щодо того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором не сплативши вартість отриманих послуг з теплопостачання в розмірі 72 662,67 грн матеріалами справи підтверджено, відповідачем на спростування доводів позивача належних доказів не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 86 128,70 грн, з яких: 72 662,67 грн основний борг, 1 613,18 грн пені, 3604,79 грн 3% річних та 8 248,29 грн інфляційних втрат.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» про стягнення 86 128,70 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» (Україна, 03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВИБОРЗЬКА, будинок 17/19; ідентифікаційний код: 30023137) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. І.ФРАНКА 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 40538421) 72 662 (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 67 коп основного боргу, 1613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн 18 коп пені, 3604 (три тисячі шістсот чотири) грн 79 коп 3% річних, 8 248 (вісім тисяч двісті сорок вісім) грн 29 коп інфляційних втрат, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позову щодо стягнення 0,7 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких